Лекція 5. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості (2год.)

  Поняття соціалізації особистості. Первинна та вторинна соціалізація особистості. Структура процесу соціалізації. Різні підходи до визначення етапів соціалізації. Зміст процесу соціалізації в різних наукових напрямках. Критерії соціалізованості особистості. Формування свідомості та самосвідомості у процесі соціалізації. Інститути соціалізації як транслятори соціального досвіду. Роль сім’ї та дитячих закладів у первинній соціалізації людини. Школа як засіб соціалізації через систему освіти та виховання. Середні та вищі навчальні заклади як інститути вторинної соціалізації. Трудові колективи та громадські оганізації як інститути соціалізації. Вплив великих соціальних групп на процес соціалізації.

 Основні механізми соціалізації. Стихійні та цілеспрямовані механізми соціалізації. Механізми «зсування мотиву на ціль», ідентифікація, наслідування, прийняття та засвоєння соціальних ролей, навіювання, переконання, соціальна фасилітація, конформність.  Залежність механізмів соціалізації від характеру соціальних відносин. Соціалізація, розвиток, виховання та адаптація особистості. Поняття соціального потенціалу особистості. Формування захисних функцій особистості у процесі соціалізації.

  Гендер як психологічна і соціальна характеристика чоловіків та жінок, що формується в процесі соціалізації. Біологізаторський підхід до гендеру. Теорія соціального научіння диференціації поведінки. Теорія когнітивного розвитку та гендерних схем. Феміністичні теорії гендеру.

Провідні чинники гендерної соціалізації: сім’я, середовище однолітків, ЗМІ, дитячі установи.

 Аналіз гендерних стереотипів.  

Виміри гендерної поведінки. Маскулінність / фемінність як статевотипізована поведінка. Гіпергендерність. Набуття гендерної ідентичності.

Характер гендерних ролей. Маскулінні та фемінні культури. Соціостатеві установки в українській етнокультурі. Стилі виховання хлопчиків та дівчат. Набуття гендерної ідентичності. Первинна статева ідентифікація. Вторинна статева ідентифікація. Зріла гендерна ідентичність.

Основні поняття: первинна та вторинна соціалізація, стадії соціалізації, інститути соціалізації, наслідування, навіювання, переконання, рефлексія, ідентифікація, соціальна фасилітація, конформність, «зсування мотиву на ціль», соціальна роль, біологічна стать, психічна стать, гендер, гендерна соціалізація, маскулінність, фемінність, гендерна ідентичність

Семінар 5-6. Соціалізація особистості.

 

Лекція  6. Особистість у групі (2год.)

«Я» особистості як чинник становлення у групі. Самосвідомість.

Позиція Берклі і Юма. «Я» факт чи «Я» конструкт. У.Джемс: «Я» як структура і як процес. Соціальна особистість. Духовна особистість. Здобування інформації про себе, її три стадії: сенсорна, когнітивна, соціальна.

Проблема «Я» в структурі особистості у творах вітчизняних психологів. Рефлексія. Становлення «Я-концепції». Структура самосвідомості: самопізнання, самооцінка, самоконтроль. Самооцінка, наслідки позитивної і негативної самооцінки. Механізми формування самооцінки. Самоконтроль, відмінності між людьми з високим і низьким самоконтролем. Самоповага. Ефект контрасту, ефект асиміляції. Самоефективність.

Специфіка входження особистості в групу. Соціальні норми. Фаза адаптації. Фаза індивідуалізації. Фаза інтеграції.

Соціальний статус як показник місця особистості у суспільстві та її приналежності до певних груп.

Влада й авторитет.  Джерела авторитету і влади.  Авторитет реальний і фор­мальний.  Престиж. Показники престижу.  

 Соціальна позиція. Взаємозв’язок позиції зі стійкими ха­рактеристиками особистості. Активна життєва позиція.  

Соціальна роль.Конвенціональні (формалізовані — закріплені у суспільстві і визначені позицією індивіда в соціальній взаємодії) та міжособистісні (їх визначають учасники соціальних відносин)  соціальні ролі. Ролі задані на включення людини в соціальні структури і групи та досягнуті завдяки особистісним зусиллям.

Форми рольової ідентичності: статева; етнічна; групова; політична.

 Соціальний ранг.Чинники, що визначають ранг: продуктивність праці, ставлення до роботи, комунікабельність, уміння відстоювати свою точку зору, професійні здібності тощо.  

Основні поняття: самосвідомість, «Я-концепція», соціальна особистість, духовна особистість, рефлексія, самопізнання, самооцінка, самоконтроль, ефект контрасту, ефект асиміляції, самоефективність, соціальні норми, фаза адаптації, фаза індивідуалізації, фаза інтеграції, соціальний статус, влада,  авторитет, престиж, соціальна позиція, активна життєва позиція, соціальна роль, рольова, статева, політична, професійна, етнічна, групова ідентичність, соціальний ранг.

 

Змістовний модуль ІІІ. Основи психології спілкування

Лекція 7. Соціально-психологічна характеристика спілкування (2год.)

Спілкування як феномен соціальної психології. Потреба у спілкуванні, потреба в усамітненні. Взаємозв’язок спілкування і діяльності. Спілкування та комунікація: особливості та диференціація.

Основні характеристики спілкування. Різні підходи до визначення структури спілкування. Перцептивний, комунікативний, інтерактивний компонент спілкування. Макрорівень, мезорівень, мікрорівень спілкування. Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна (Б.Ломов).

Види спілкування: за орієнтацією, за сферою перебігу, за використовуваними засобами, за мірою опосередкованості, за змістом, за засобами (О.О.Лєонтьєв). Типи міжособистісного спілкування: імперативний, маніпулятивний, діалогічний.

Історично сформовані типи міжособистісного спілкування. Статусний тип міжособистісного спілкування. Негативний тип спілкування. Демократичний тип спілкування.

Конвенційні, ситуативні, насильницькі обмеження спілкування. Застосування маніпулятивних тактик у міжособистісному і діловому спілкуванні (гра на почутті жалості, використання самолюбства партнера за допомогою компліментів і лестощів, використання довірливості і поступливості партнера, провокування захисних реакцій, провокування замішання і дезорієнтації партнера, гра на нетерплячості партнера, гра на почутті безвиході, провокування інтересу партнера до маніпулятора). Емоційні обмеження. Обмеження розмов на певні теми.

Основні поняття: спілкування, комунікація, усамітнення, перцептивний, комунікативний, інтерактивний компоненти спілкування, макрорівень, мезорівень, мікрорівень спілкування, імперативний, маніпулятивний, діалогічний типи спілкування, міжособистісне і ділове спілкування, негативний та демократичний типи спілкування,  конвенційні, ситуативні, насильницькі обмеження спілкування.

Семінар 7. Проблема спілкування в соціальній психології.