Короткий довідник найвідоміших релігій минулого і сучасності - германо-скандинавська релігія

ГЕРМАНО-СКАНДИНАВСЬКА РЕЛІГІЯ.

Германські племена з бронзового віку (середина І тисячоліття до н.е.) мешкали в Сканди­навії та Південній Прибалтиці. Германці були відомі своєю войовничістю, саме вони поклали край існуванню Римської імперії (в 476 р. германський вождь Одоакр зруйнував Рим). У період розпаду Римської імперії германські племена утверджуються як в континентальній, так і в острівній Європі. Довше за все їх вірування зберігалися в Ісландії (до XIII ст.).

Відомостей про древніх германців збереглося небагато, і основнимджерелом знань про релігію древніх германців є «Старша Едда» (XI—XII ст.) і «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона (1178—1225). У цих поетичних збірках містяться відомості про богів і легендарних героїв. Крім того вони розказують про міфологію і релігію древніх германців-скандинавів. Всі сюжети міфологічних подій німецьких народі в пов'язані з Світовим Деревом - вертикальною і горизонтальною проекцією світу. В Світовому Дереві древні германці бачили просторове (верх — боги, середина — люди, низ — темні духи) і часове (минуле, теперішнє, майбутнє, космогонія та есхатологія) уособлення навколишньої дійсності.

Космогонія і есхатологія Едд зводиться до наступного: з тіла велетня Іміра з'являється все суще; боги борються один з одним і різними чудовиськами; верховний бог Один оживляє прообрази людей (Аск і Ембля); для всього світу настає «золоте вік». Проте цей вік порушується підступним вбивством юного бога Бальдра — сина Одина, яке супроводжується катаклізмами; космос перетворюється на хаос; боги вступають в битву з велетнями і чудовиськами, в результаті якої гинуть; світ вступає в епоху первостану.

Боги скандинавського пантеону діляться на асів — основну групу богів і ванів — богів родючості (Фрейр, Фрея, Ньорд та ін.). Призначення наймогутніших богів таке: Один — вождь воїнів, глава їх патріархальної общини, а також мудрець і жрець; Брагі — бог скальд (поетичних оповідей); Улль — бог стрілець і лижник; Тюр — покровитель військових зборів і поєдинків, Ньорд — бог родючості, моряків і торгівлі.

Окрім асів і ванів в германській релігії існувало уявлення і про «нижчі» божества — духів природи — лісових, гірських, річкових, морських, про духів, пов'язаних із землеробством, з родючістю, з рослинністю. «Нижча» демонологія якнайповніше зберігається в народній свідомості, вона грубіша і безпосередніша за «вищу» міфологію (міфологію про богів). До германо-скандинавської міфології належать наступні «нижчі» персонажі: ельфи—духи природних стихій; нікси — водяні діви; тролі — велетні; феї — чарівниці.

Своїх божеств древні германці зображували у вигляді ідолів — грубо оброблених дерев'яних фігур.

Особливу роль в релігійному культі древні германці відводили жертвопринесенням і ворожінням. У жертву найчастіше приносили військовополонених.

Спеціальних храмових споруд і святилищ у древніх германців не існувало. Місцем здійснення релігійних обрядів служили священні гаї, де знаходилися жертовники. Окремого стану професійних служителів культу в релігії древніх германців також не було.

Базовими чарунками релігійної організації давніх германців були родина і плем'я. Сім'ю об'єднувало виконання культу предків, а головною дійовою особою цього культу був голова родини. Вшанування племінних богів здійснювалося вождями і старійшинами. Існу­вали також таємні союзи — наприклад, братерство берсерків, воїнів, яких у битвах охоплювала священна лють.