Війна з іллірійськими племенами

Іллірійські племена були найближчими сусідами Римської республіки на Західному узбережжі Балкан. Вони жили в умовах військової демократії, лише у найбільш розвинених з них (наприклад, в області з центром Скодри) почався процес утворення держави. Мізерний ґрунт їх гористої країни спонукав іллірійців шукати на додаток до заняття сільським господарством інших джерел доходів. Іллірійці знаходили їх в морському розбої, який в III ст. до н. е., після падіння морської могутності Тарента і Сіракуз в Іонійському і Адріатичному морях, досяг такого розмаху, що порушував торгові зв’язки як грецьких міст, так і римських купців. Захоплення іллірійцями Коркіри — важливого острова на морському шляху з Італії на схід — став причиною війни з іллірійцями. Формальним приводом стали скарги італійських купців і прохання про допомогу декількох грецьких міст. Римляни направили в 229 р. до н. е. проти іллірійців флот і швидко розбили швидкохідні, але легкі судна супротивника, десантна армія римлян зайняла Іллірійське узбережжя, зруйнувавши укріплення і міста, відтіснила місцеве населення в глиб країни. Територія держави Скодри була скорочена. Іллірійські племена виявилися данниками Риму. Захопивши Іллірійське узбережжя, римляни встановили політичний вплив над багатьма грецькими містами західної частини Балканського півострова. Їх гавані стали стоянками римського флоту в Адріатичному морі. Таким чином, Рим придбав важливі опорні пункти для подальшого просування на схід. Захоплення Римом Іллірійського узбережжя відрізував вихід Македонії до Адріатичного моря. Замість слабких і розрізнених іллірійських племен західним сусідом Македонії став могутній Рим.