2018-02-14
359
План:
3.1 Феномен релігії. Релігія у наш час;
3.2 Світова релігійна статистика. Перспективи розвитку релігій
у сучасному світі;
3.3 Українська релігійна статистика. Особливості релігійного законодавства на Україні.
Феномен релігії. Релігія у наш час.
Релігія пов’язана з дуже давньою сферою життя суспільства, релігія - результат людської соціальної діяльності, яка об'єднує в собі культурну, соціальну і особисту системи в смислове ціле. Релігія існує в суспільстві не як чужорідне йому тіло, але як один з виявів життя соціального організму. Релігія - частина суспільного життя, від якого не може бути ізольована, так міцно вона вплетена в тканину соціального життя. Релігія - це те, що робить людське життя осмисленим, вона забезпечує її найважливішим компонентом "значенням". Це відбувається завдяки тому, що релігія дає картину світу (космосу, універсуму), в якій несправедливість, страждання, смерть, все те, що робить життя трагічною невдачею, як виявляється, володіє значенням і значенням в тій перспективі "останньої або кінцевої реальності", яку пропонує релігія в своїй картині світу. Сильним робить людину знання того, навіщо вона живе. Особливість релігійного погляду на світ, яка дає можливість справитися із загрозою особистої смерті, в тому, що кожне явище розглядається, як таке, що має значення внаслідок його зв'язку із загальною картиною світу в його граничному, кінцевому значенні. Релігійне світорозуміння, на відміну від наукового, виражається в ціннісних поняттях. Релігія допомагає людям усвідомити себе як моральну спільність, скріплену загальними цінностями і загальними цілями. Релігія сприяє стабільності суспільства, встановлюючи норми, які корисні для даної соціальної структури і тим самим створює передумови для того, щоб людина виконувала моральні зобов'язання. Оскільки все ж ці заборони порушуються людьми, більшість релігій мають в своєму розпорядженні способи відновлення і підтримки прагнення до дотримання зобов'язань, очисні і спокутні обряди, які можуть дозволяти, знімати почуття провини і посилювати його. Релігія є символічною системою для сприйняття цілісності світу. Вона забезпечує контакт індивіда зі світом як з єдиним цілим, в якому життя і дія мають певні кінцеві значення. Релігійні символи і поняття забезпечують стійкість і міцність людського існування, додаючи йому певне значення. Релігія освячує норми і цінності людського життя і гарантує тим самим соціальний порядок і стійкість соціального світу. Більш того, релігія, як вважають деякі спеціалісти, не тільки виникла разом із самою людиною, але і ніколи не зникне тому, що здатність до віри є в кожної людини від самого народження. В тваринному світі немає релігії, бо тваринам не властива свідомість, а віра – є однією з фундаментальних властивостей свідомості, яка притаманна тільки людям. Ось чому історична наука не знає жодного абсолютно безрелігійного суспільства, а також не знайдеться і жодної людини, яка б взагалі ні в що ніколи не вірила б. Недарма ми з упевненістю стверджуємо, що атеїзм – це по суті така ж віра, як і релігійна, тільки з протилежним значенням, бо наука неспроможна а ні довести існування Бога, а ні спростувати. До речі, саме цим можна пояснити небувалий розквіт релігій у сучасному світі, бо, незважаючи на достатньо високий рівень наукового знання, релігія зараз не тільки не зникає, але і стає дедалі більш популярною і значущою. На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів національно-духовного відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релігійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов'язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегулювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті й відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій. Вірне орієнтування навколо релігійно-церковних питань як доктринального, так і практичного характеру — необхідна умова гуманітарної освіченості фахівця будь-якого профілю, він повинен мати уявлення про духовну спадщину людства, загальнолюдські цінності, зосереджені у вченнях різних релігій і, насамперед – «світових». Це завдання буде для нас ще більш важливим, якщо ми візьмемо до уваги той факт, що в сучасному світі релігійних людей або «віруючих» у чотири рази більше від атеїстів або «невіруючих».
|
|
|
|
|
|
Світова релігійна статистика.
Перспективи розвитку релігій у сучасному світі.
Представимо сучасну релігійну статистику щодо найбільш поширених у світі релігій у вигляді таблиці:
| № з/п | ознака порівняння | Релігійна статистика найбільш поширених у світі релігій по матеріалам «Інтерфакс-Релігія» від 15.05.2007 | |
| Ким та коли заснована релігія | Сучасна кількість послідовників | ||
| 1 | Християнство | Ісус Христос, син палестинського тесляра, роки життя: 0 – 33 р. н. е. | 2,1 мільярда віруючих |
| 2 | Іслам | Мохаммад (Убу-іль-Кассім), син аравійського кочівника та торгівця, роки життя: 570 – 632 р. н. е. | 1,3 мільярда віруючих |
| 3 | Індуїзм | Засновники невідомі, але традиційно вважається, що то були древні індійські мудреці («брахмани»), яки жили десь приблизно у ІІ тисячолітті до н. е. | 900мільйонів віруючих |
| 4 | Китайські традиційні релігії (конфуціанство та даосизм) | Конфуцій (Кун Цю), син державного службовця, роки життя: 551 – 479 р. до н. е. Лао Цзи (Лі Ер), хранитель архіву, який жив десь приблизно у VII – на поч.VI ст. до н. е. | 394 мільйона віруючих |
| 5 | Буддизм | Сиддхартха Гаутама, індійський принц, роки життя: приблизно 560 – 480 р. до н. е. | 376мільйонів віруючих |
| 6 | Атеїсти, безрелігійні та агностики | Перші, відомі нам, матеріалісти та атеїсти з’являються у І тисячолітті до н. е – в Індії (школа «Чарвака-Локайата») та у Греції («атомізм», «епікуреїзм»). | 1,1 мільярда людей |
