Питання № 1(доповнення)

Основний зміст та принципи морально-психологічного забезпечення

1.1. Основним змістом морально-психологічного забезпечення є:

1) мобілізація військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану військ (сил), збереження його стійкості та керованості;

2) досягнення високої бойової активності особового складу військ (сил), його спроможності витримувати нервово-психологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дій психотравмуючих факторів сучасного бою;

3) зрив психологічних операцій противника, прогнозування та профілактика негативного інформаційно-психологічного впливу;

4) організація комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців, реабілітації психотравмованих.

1.2. Основними складовими морально-психологічного забезпечення є:

1) інформаційно-пропагандистське забезпечення;

2) психологічне забезпечення

3) воєнно-соціальна робота;

4) культурно-виховна робота;

5) інформаційно-психологічна протидія

1.2.1. Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного формування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

1.2.2. Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

1.2.3. Воєнно-соціальна робота – це діяльність щодо створення та забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань;

1.2.4. Культурно-виховна робота – це діяльність, яка спрямована на відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

1.2.5. Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

1.3. Специфічними складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) є: спеціальні соціологічні дослідження, організація забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання та поліграфії, здійснення кадрового забезпечення органів виховної роботи.

1.4. Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) повинно ґрунтуватися на таких основних принципах:

- об’єктивній оцінці воєнно-стратегічної ситуації, рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), урахування оперативної обстановки, форм бойового застосування, умов виконання покладених завдань;

- цілеспрямованості морально-психологічного забезпечення на вирішення конкретних бойових завдань, формування необхідного морально-психологічного стану військ (сил);

- тісному та нерозривному зв’язку з іншими видами забезпечення Збройних Сил України;

- безперервності керованого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців їх психологічний стан;

- диференційованому підході, визначеності змісту форм та способів реалізації заходів морально-психологічного забезпечення з урахуванням національних, етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших особливостей військовослужбовців.

Мета Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та

ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України:

1) розкрити роль та місце морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України серед інших видів всебічного забезпечення.;

2) визначити складові елементи, внутрішню структуру системи морально-психологічного забезпечення, пріоритети щодо його змісту та організації;

3) активізувати дослідження технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захисту її психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих під час бойової діяльності з урахуванням існуючих інформаційних та інших загроз, прогнозів їх розвитку, особливостей форм застосування Збройних Сил України.

4) визначити головні напрями діяльності органів військового управління стосовно організації морально-психологічного забезпечення, залучення сил і засобів інших видів забезпечення, родів військ та спеціальних військ;

5) закласти основи створення надійного механізму взаємодії органів військового управління Збройних Сил України з іншими військовими формуваннями України.

 

 

ПИТАННЯ № 1(доповнення)

1) Морально-психологічне забезпечення - це комплекс заходів щодо формування та підтримки у особового складу високого бойового духу, стійкого психологічного стану, розвитку інших морально-психологічних і бойових якостей, необхідних для досягнення високої бойової готовності, успішного виконання бойових завдань.

Метою морально-психологічного забезпечення є досягнення морально-психологічної готовності та спроможності особового складу вирішувати покладені на них завдання щодо збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості країни.

Морально-психологічне забезпечення в батальйоні (роті) організується і здійснюється з метою безумовного втілення в життя рішення командира на бойові дії, формування і дотримування високого бойового духу, стійкого морально-психологічного стану особового складу, досягнення психологічної переваги над противником, підтримки високої бойової готовності, дисципліни і бойової згуртованості частин і підрозділів, відновлення психогенних втрат.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення при підготовці та в ході бою є:

• формування у військовослужбовців стійкої системи світогляду, розуміння внутрішньої та зовнішньої політики держави, переконливості в їх правильності, свідомого відношення до призначення, мети та завдань Збройних Сил України, розвиток патріотичної свідомості, духовної готовності до захисту Батьківщини;
• розвиток у особового складу високих моральних якостей, звичок до суворого дотримання норм загальнолюдської моралі, чесності, гуманізму, колективізму, товариства та взаємодопомоги, довіри до командирів і начальників, дисциплінованості, намагання до удосконалення військової майстерності;
• формування та підтримка у особового складу психологічної стійкості, здатності ефективно діяти в небезпечній для життя обстановці, стійко переносити труднощі військової служби, виявляти рішучість, ініціативу, самостійність та бойову активність;
• сприяння зміцненню здоров’я військовослужбовців, розвиток у них витривалості, спритності, швидкості, здатності діяти в умовах великих моральних, фізичних та психологічних навантажень, підвищення стійкості організму до впливу негативних факторів і умов бойової діяльності, формування вольових якостей;
• формування у військовослужбовців правової свідомості, глибокої поваги до Законів України, правопорядку, який підтримується у Збройних Силах України, розуміння необхідності їх суворого виконання;
• створення у соціально-правових умов, які забезпечують виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків, дотримання і реалізація усіх правових і соціальних гарантій, які передбачені Конституцією та чинним законодавством України;
• виховання у військовослужбовців загальної культури поведінки, формування у військових колективах здорових взаємовідносин, організація духовно-змістовного дозвілля та відпочинку особового складу, його культурного обслуговування;
• організація активної протидії інформаційно-психологічному впливу противника на особовий склад наших військ (сил).
• Зазначені напрями морально-психологічного забезпечення реалізуються шляхом здійснення: інформаційного забезпечення; психологічного забезпечення; воєнно-соціальної та правової роботи; культурно-виховної роботи та організації дозвілля; інформаційно-психологічної протидії.

Інформаційно - пропагандистське забезпечення - це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені завдання та умови їх здійснення.

Основними завданнями інформаційного забезпечення є: збір та аналіз необхідної інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов в районах дислокації та їх бойового застосування; захист інформаційного простору навколо Збройних Сил України; консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного відношення до Збройних Сил України; формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового і громадянського обов’язку.

Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є:

• аналіз психофізіологічних особливостей військовослужбовців, прогнозування ефективності їх професійної дієздатності та доцільний розподіл по військових колективах;
• психологічна підготовка особового складу, основними завданнями якої є: формування у військовослужбовців психологічної стійкості до пригнічуючих факторів сучасної війни; створення внутрішніх психологічних джерел високої бойової активності; підвищення професійної дієздатності усіх психологічних функцій військовослужбовців; створення передумов ефективної реалізації особовим складом наявних знань і навичок;
• психологічна підтримка бойових дій особового складу, основними завданнями якої є: психологічна допомога, яка передбачає психологічне консультування, психотерапію, психопрофілактику, психокорекцію; психодіагностика, як система використання методів виявлення та вимірювання ступеня психотравмованості військовослужбовців; психотерапія, як комплексний лікувальний вплив на психіку людини; психічна реабілітація, як система медико-психологічних і соціальних заходів, спрямованих на поновлення, корекцію і компенсацію психотравматичних ефектів; створення позитивних мотиваційних настроїв до виконання бойових завдань.

Воєнно-соціальна та правова робота - це діяльність щодо створення і забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом бойових завдань.

Основними завданнями воєнно-соціальної та правової робота є: мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців через мотивацію їх діяльності; досягнення свідомого виконання особовим складом вимог Законів України; дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах мирного та воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку; реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних Сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Культурно-виховна робота та організація дозвілля - це діяльність, яка спрямована на організацію духовно-змістовного дозвілля та культурного обслуговування військ.

Основними її завданнями є: підтримка та відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань; формування товариських взаємин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, різних конфесій України, розвиток національної гідності та патріотизму; задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

Інформаційно-психологічна протидія - це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізація його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ, дезорганізувати його бойову діяльність.

Основними завданнями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є: оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об’єктів їх можливого впливу; роз’яснення військовослужбовцям мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій; надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу на особовий склад Збройних Сил України; безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне структуроване воєнно-політичне і бойове інформування військовослужбовців; розвідка, подавлення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Морально-психологічне забезпечення організується у всіх видах бойових дій. Керівництво морально-психологічним забезпеченням командир батальйону (роти) здійснює через заступника з гуманітарних питань на основі вказівок щодо морально-психологічного забезпечення старшого командира і розпорядження вищого органу виховної роботи з організації морально-психологічного забезпечення.

Цілеспрямоване морально-психологічне забезпечення організується у всіх штатних, приданих і підтримуючих батальйон (роту) підрозділах у всіх видах бойових дій.

Під час оцінки морально-психологічної обстановки командир батальйону (роти) враховує: висновки з аналізу соціально-політичної, релігійної, кримінальної обстановки в районі майбутніх дій; укомплектованість особовим складом, його морально-психологічний стан, рівень організованості, військової дисципліни і правопорядку; стан боєздатності підрозділів, бойові і психогенні втрати; сильні і слабкі сторони своїх підрозділів і противника; ступінь захисту особового складу від морально-психологічного впливу противника, матеріально-побутову і технічну забезпеченість; можливості для організації відпочинку і дозвілля, відновлення морально-психологічних і фізичних сил особового складу.

На основі висновків з оцінки морально-психологічної обстановки командир батальйону (роти) визначає мету, основні завдання морально-психологічного забезпечення, терміни і порядок їх виконання, розглядає і затверджує пропозиції заступника командира з виховної роботи з питань морально-психологічного забезпечення; затверджує план морально-психологічного забезпечення; особисто бере участь у найбільш важливих заходах, визначає порядок і терміни доповідей про морально-психологічний стан особового складу; організує контроль за виконанням завдань морально-психологічного забезпечення.

У вказівках щодо морально-психологічного забезпечення командир батальйону (роти) визначає: короткі висновки з тактичної, морально-психологічної й інформаційної обстановки; особливості майбутніх бойових дій; мету і завдання морально-психологічного забезпечення, основні заходи по його видам; порядок і терміни інформування про морально-психологічну й інформаційну обстановку, морально-психологічний стан особового складу.

Безпосереднім організатором морально-психологічного забезпечення в батальйоні (роті) є заступник командира з гуманітарних питань. Під час планування та організації заходів морально-психологічного забезпечення він підтримує постійну взаємодію зі штабом підрозділу.

ПИТАННЯ № 2

2)Під час підготовки до бойових дій заступник командира з гуманітарних питань на підставі рішення командира батальйону (роти) виробляє пропозиції щодо морально-психологічного забезпечення, ставить завдання психологу батальйону, командирам підрозділів, їх заступникам з гуманітарних питань, розробляє план морально-психологічного забезпечення бойових дій, організує взаємодію в інтересах морально-психологічного забезпечення; здійснює контроль, надання допомоги і несе особисту відповідальність за виконання заходів морально-психологічного забезпечення; доповідає командиру про виконання завдань морально-психологічного забезпечення.

У пропозиціях командиру батальйону (роти) щодо морально-психологічного забезпечення визначаються: головне завдання морально-психологічного забезпечення бойових дій і напрямок зосередження його основних зусиль; оцінка обстановки і морально-психологічного стану особового складу; заходи морально-психологічного забезпечення і порядок їх виконання.

Під час організації і ведення бою в обороні морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримання у особового складу стійкості, мужності завзятості, взаємної підтримки і підмоги в бою, мобілізацію особового складу на безумовне відбиття атак противника і завзяту оборону зайнятих позицій, здатність вести бойові дії навіть при повному оточенні, виховання глибокого розуміння кожним військовослужбовцем того, що ніхто і ні за яких обставин не має права залишити зайняту позицію без наказу старшого командира; захист військовослужбовців від інформаційно-психологічного впливу противника; підготовку особового складу підрозділів другого ешелону (резерву) до рішучої контратаки і знищення противника, що вклинився в оборону; пропаганду героїчних подвигів і бойового досвіду кращих воїнів і підрозділів; проявлення турботи про безперебійне забезпечення особового складу всім необхідним для бою і життя.

Особлива увага приділяється роботі з особовим складом підрозділів, які обороняють найбільш важливі позиції та ведуть бій у смузі забезпечення (на передовій позиції) і в бойовій охороні.

Основними способами виконання завдань морально-психологічного забезпечення в обороні є: проведення гуманітарної підготовки з усіма категоріями військовослужбовців у формі інформаційної години, методом «від позиції до позиції», бесід для популяризації прикладів мужності і героїзму, передового досвіду ведення бойових дій, для дискредитації замислу і дій противника; щоденне бойове й оперативне інформування, періодичне правове інформування, прослуховування інформаційних радіо- і телепередач, радіоконцертів за заявками воїнів, доведення до особового складу періодичної преси, інших інформаційних матеріалів; навчання особового складу найпростішим прийомам психологічної саморегуляції, надання психологічної допомоги військовослужбовцям; наочно-художнє оформлення місць розміщення особового складу; інші заходи.

З метою підвищення дієвості морально-психологічного забезпечення в батальйоні (роті) розгортаються позаштатні інформаційні пункти.

У наступі морально-психологічне забезпечення спрямовується на зміцнення бойового духу особового складу, підтримку високого наступального пориву, сміливості, героїзму і спритності в бойовій обстановці, ініціативи, самовідданості і рішучості в досягненні перемоги над противником: роз'яснення особовому складу бойових завдань, характеру й особливостей майбутнього бою; необхідність збереження в таємниці вжитих заходів з підготовки до наступу; виховання ненависті до ворога і впевненості в його розгромі; мобілізацію особового складу на ефективне застосування в наступі техніки й озброєння для прориву оборони, оточення і знищення противника; вміле використання результатів вогневого ураження противника, успіху підрозділів для розвитку наступу; підтримку у особового складу другого ешелону (резерву) постійної готовності до введення в бій і вирішення інших раптово виникаючих завдань.

Основні зусилля морально-психологічного забезпечення в наступі зосереджуються в підрозділах, діючих на напрямку головного удару (ділянці прориву) бригади (полку).

У зустрічному бою морально-психологічне забезпечення направляється на досягнення постійної готовності військовослужбовців до стрімких і маневрених дій для розгрому противника, випередження його в розгортанні, відкритті вогню, завдання йому раптових ударів у фланг і тил, розчленовування і знищення противника. Особлива увага приділяється роботі з особовим складом, який діє в розвідувальних органах, передових загонах (авангардах).

Морально-психологічне забезпечення в зустрічному бою організується відповідно до морально-психологічного забезпечення наступу. Головна увага приділяється оперативному доведенню до особового складу бойових завдань і мобілізацію його на рішучі й ініціативні дії.

Під час бою в оточенні і виходу з оточення морально-психологічне забезпечення спрямовується на підтримання витримки, організованості і дисципліни серед особового складу; запобігання панічних настроїв і відновлення психогенних втрат; мобілізацію військовослужбовців для створення кругової оборони в короткі терміни, заборону розчленовування оточених підрозділів, формування високої бойової активності особового складу підрозділів, які утримують загрозливі танконебезпечні напрямки; забезпечення здатності підрозділів вести бій у відриві від головних сил бригади (полку), готовності військовослужбовців до рішучого знищення противника, що вклинився, та його повітряного десанту й організованого виходу з оточення.

Морально-психологічне забезпечення проводиться шляхом оперативного інформування особового складу про події в районі бойових дій, про заходи, які вживаються командуванням для деблокування оточених військ, розміщення інформаційного і виховного активу в бойових порядках оточених військ з урахуванням обстановки, яка склалася, своєчасним його інструктуванням, пропагандою прикладів стійкості і завзятості в бою.

Під час бойових дій тактичного повітряного десанту морально-психологічне забезпечення спрямовується на роз'яснення особовому складу особливостей бойових завдань, досягнення високої психологічної стійкості особового складу під час захоплення й утримання важливих рубежів (об'єктів) до підходу своїх військ; на забезпечення зухвалих і рішучих дій при завданні ударів у фланг і тил противника; на підготовку особового складу до тривалих дій в екстремальних ситуаціях у відриві від основних сил.

Морально-психологічне забезпечення здійснюється шляхом оперативного інформування військовослужбовців про зміни в тактичній обстановці в районі бойових дій, роз'яснення нових бойових завдань, пропаганди прикладів мужності і героїзму вої­нів; виявлення і запобігання панічних настроїв.

Під час пересування (на марші) морально-психологічне забезпечення зосереджується на підготовці військ до здійснення пересування різними способами, забезпеченні своєчасного прибуття підрозділів у призначений район у готовності до виконання поставлених завдань. Особлива увага приділяється підвищенню витривалості особового складу, дотриманню дисципліни маршу, правил маскування і заходів безпеки, готовності підрозділів до ведення бойових дій у будь-яких умовах обстановки.

Морально-психологічне забезпечення на марші організується, як правило, на привалах, у місцях нічного (денного) відпочинку шляхом проведення бесід, інформування особового складу про характер майбутніх бойових завдань, популяризації передового досвіду, прослуховування радіопередач, випуску інформаційних бюлетенів і бойових листків, радіогазет, демонстрації кіно- і відеофільмів, радіоконцертів за заявками військовослужбовців, виступів учасників художньої самодіяльності.

Під час розташування на місці морально-психологічне забезпечення спрямовується на мобілізацію воїнів для швидкого, прихованого, розосередженого розташування підрозділів, обладнання району в інженерному відношенні, проведення маскування, організації охорони і системи вогню, підтримки високої пильності і бойової готовності.

Морально-психологічне забезпечення під час розташування на місці організується і проводиться відповідно до морально-психологічного забезпечення оборони в обороні.

Первинна психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, які отримали бойові психічні травми, здійснюється безпосередньо в підрозділі, або на пункті збору поранених і хворих психологом батальйону, а також силами і засобами посилення психологічного забезпечення старшого начальника.

Особовий склад, який отримав бойові психічні травми і вимагає кваліфікованої психологічної допомоги, направляється в пункти психологічної допомоги і реабілітації бригади (полку) або центри психологічної допомоги і реабілітації об’єднання попутним транспортом, призначеним для евакуації поранених і хворих.

Робота з надання допомоги військовослужбовцям, які отримали бойові психічні травми та їх евакуація здійснюються в тісній взаємодії спеціалістів психологічної і медичної служб.

 

 

ДОПОВІДІ

1)Як вітчизняний, так і зарубіжний досвід свідчить про те, що у всі часи проблема МПЗ життєдіяльності військ відігрівала надзвичайно велику роль. Підтвердження цьому знаходимо в описах воєнних походів і перемог видатних полководців: Олександра Македонського, О.В.Суворова, Наполеона, М.І.Кутузова та ін. Наполеон, наприклад, підкреслював: “Фізична сила до духовної відноситься як один до трьох”.

Достатньо повно цю проблему висвітлювали у роботах наші співвітчизники: генерал, професор, Командувач військами Київського військового округу М.І.Драгомиров, адмірал О.С.Макаров, професор Академії Генерального штабу М.М.Головін, Г.Є.Шумков, А.М.Дмитрієвський, П.І.Ізмест’єв, військовий теоретик К.Клаузевіц та ін. Наприклад, російський військовий педагог М.М.Головін писав: “Великими практиками військового мистецтва давно встановлений закон панівного значення духовного елемента в бою” [1, с. 37].

М.І.Драгомиров (1830-1905), який був прихильником системи підготовки військ О.В.Суворова, об’єднував психологію, педагогіку і тактику та вважав, що військова справа має бути побудована у відповідності з законами функціонування людської психіки. Його заслугою є створення військово-педагогічної системи у російській армії [3]. Він основну задачу військового навчання і виховання вбачав у прищепленні воїнам бойового духу (“моральної енергії”), необхідного для отримання перемоги у бою, формування патріотизму і дисципліни. У своїх роботах “Влияние распространения нарезного оружия на воспитание и тактику войск”, “Опыт руководства для подготовки частей к бою”, “Подготовка войск в мирное время” аналізував психолого-педагогічні проблеми військової тактики, особливу увагу звертав на:

вдосконалення психологічних основ бойової підготовки на основі глибокого розуміння її сутності;

формування дисциплінованості військовослужбовців, суворої військової дисципліни;

формування культури спілкування військовослужбовців (наприклад, завжди звертався до солдатів на “Ви”, підтримував формування військових підрозділів з українців і схвалював виконання ними українських пісень тощо) [2, 3].

Макаров С.О. (1848/49-1904) – російський флотоводець, океанограф, віце-адмірал в роботі “Размышления по вопросам морской тактики” виклав свої думки щодо зв’язку тактики з психологією, вчив моряків під час бойової підготовки боротися за живучість корабля.

Вітчизняна військова психологія наприкінці ХІХ ст. визначила деякі цілісні уявлення по актуальних морально-психологічних проблемах діяльності армії та флоту. Наприклад, багато матеріалу було зібрано по проблемах поведінки воїна в бою. Ланг, Корф, Ізместьєв, Шумков та інші на основі опитувань, спостережень і особистих вражень намагалися зрозуміти динаміку переживань воїна в бою. Такі спеціалісти, як Резанов, Зиков, Маслов, Головін першими почали вивчати проблеми страху і паніки в бою. Цікаве ставлення до цієї проблеми мав Г.Є.Шумков, який виявив вплив стомлення і виснаження на виникнення страху і запропонував використовувати ліки у боротьбі з ним. Шумков у 1904 році приймав участь у російсько-японській війні в якості лікаря-психіатра, під час бойових дій він зібрав багато матеріалу про нервово-психічні стани воїнів. Це дало йому можливістьвизначити такі актуальні проблеми психологічного забезпечення бойових дій:

значення морального фактора в бою та його використання воєначальником;

необхідність психологічної підготовки до бою;

психічні стани воїнів перед боєм, у бою та після бою;

вплив артилерійського вогню на психіку воїнів;

стан психіки воїна в період атаки;

дослідження психіки воїна після бою;

якості, які необхідні як командирам, так і підлеглим у бою;

заходи щодо боротьби зі страхом і панікою в бою;

вплив алкоголю на стан психіки воїна та його діяльність у бою;

порушення військової дисципліни;

значення військової психології для офіцерів і необхідність її вивчення.

А.М.Дмитрієвський свої основні праці написав у період з 1911 по 1919 роки, коли служив на різних посадах в артилерійських частинах і отримав досвід бойових дій під час російсько-японської війни. Психологія, на його думку, має розглядати людину-воїна і воєначальника як особистість і давати конкретні рекомендації щодо розв’язання різних проблем у ході підготовки до війни.

Головною моральною якістю воїна він вважав почуття обов’язку, яке у поєднанні з волею дає міцні моральні основи армії. Багато уваги він приділяв дослідженню ініціативи, хоробрості, сміливості воїнів і основним шляхом їх формування вважав розвиток їх свідомості, розуму, ідеалів. Все це дало можливість формулювати низку цінних порад і рекомендацій щодо військового виховання і навчання.

Не втратили актуальності положення щодо організації МПЗ, що опрацював на початку ХХ ст. П.І.Ізместьєв, який був учасником російсько-японської війни, професором Академії Генерального штабу, командуючим окремим корпусом під час Першої Світової війни, займав посаду редактора журналу “ Офицерская жизнь ”. У своїх роботах, лекціях, виступах він підкреслював велике значення морального фактора у досягненні перемоги, був переконаний у необхідності морально-бойової підготовки, вивчення людини-воїна, який є головним носієм морального фактора. На його думку, розвиток солдата – це глибокий вплив на його особистість, прищеплення йому певних внутрішніх властивостей. Виходячи з цих положень, він вважав основою дисциплінованості солдата “…не страх покарання, а усвідомлення ганебності покарання”. Відсутність дисципліни, на його думку, відкриває простір для стихії факторів, які впливають на психіку воїна, зокрема для страху, який паралізує його. Для подолання паніки він пропонував розвивати мужність, формувати воїна фізично і морально, в необхідні моменти використовувати силу слова і особистий приклад.

У зв’язку з цим, не є випадковістю широке викладання морально-психологічних факторів бою у російських військово-навчальних закладах на початку ХХ ст., особливо в Академії Генерального штабу. Але після 1917 року ці проблеми спочатку були занадто ідеологізовані, а згодом, практично, забуті.