Склад довгострокових (необоротних) активів, їх оцінка та методика відображення в балансі

Довгострокові – це такі активи, які: 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). Питання змісту, оцінки, амортизації та обліку довгострокових активів регулюються МСБО №4 “Облік амортизації” та МСБО №16 “Основні засоби”. До довгострокових активів належать: основні засоби, земля, нематеріальні активи, природні ресурси, довгострокові фінансові вкладення тощо. Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками: 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи, які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи); довгострокові активи, які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи); невідтворювані довгострокові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням. Згідно з принципами обліку, довгострокові активи при їх придбанні оцінюються за собівартістю. Собівартість включає ціну купівлі та витрати, необхідні для доведення об’єктів до стану використання за прямим призначенням. Якщо купується будівля, то, крім договірної ціни, у фактичну собівартість включаються витрати на її ремонт, переобладнання – тобто на доведення до споживчого вигляду. Якщо купується обладнання - фактична собівартість включає договірну ціну, витрати на транспортування, встановлення і монтаж. Можуть бути випадки, коли за один раз купується декілька об’єктів на загальну суму, без поділу ціни по об’єктах. Розподіл загальної вартості між окремими об’єктами здійснюється, головним чином, пропорційно до експертної оцінки. Об’єкти, що збудовані підприємством, оцінюються за фактичними витратами будівництва. До таких витрат належать: 1)вартість матеріалів, витрачених на будівництво; 2)інші прямі витрати, пов’язані з будівництвом (заробітна плата, послуги зі сторони тощо); 3)частина непрямих витрат (управлінські витрати). Об’єкти, одержані безкоштовно, оцінюються за їх купівельною вартістю. В балансі необоротні активи відображаються таким чином: 1)Інвестиції; 2)Основні засоби; 3)Обладнання; 4)Будівлі; 5) – Знос; 6)Земля.

Класифікація довгострокових (необоротних) активів для цілей обліку, рахунки для обліку.

Довгострокові – це такі активи, які: 1)мають строк служби більше одного року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не призначені для реалізації (в останньому випадку – вони відносяться до складських запасів). До довгострокових активів належать: основні засоби, земля, нематеріальні активи, природні ресурси, довгострокові фінансові вкладення тощо. Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками: 1)класифікаційні групи за ознакою матеріальності – матеріальні довгострокові активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права користування майновою та інтелектуальною власністю); 2)класифікаційні групи за ознакою “підлягає амортизації” – довгострокові активи, які амортизуються (основні засоби, природні ресурси, нематеріальні активи); довгострокові активи, які не амортизуються (земля); 3)класифікаційні групи за ознакою процесу відтворення – відтворювані довгострокові активи (основні засоби, земля, нематеріальні активи); невідтворювані довгострокові активи (природні ресурси). Кожний вид довгострокових активів може у свою чергу підрозділятися за складом та за функціональним призначенням. В зарубіжній практиці облік “ Основних засобів” ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: “ Устаткування”, Транспортні засоби”, “Будівлі”, “Споруди” тощо.