Розкрити нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

калькулювання — це групування, розмежування та розподіл витрат між об'єктами калькуляції, обчислення їх фактичної собівартості з метою контролю за результатами праці, прийняття управлінських рішень Щодо підвищення ефективності виробництва.

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.

Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись. Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної інформації про розміри і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, і прийняття необхідних організаційних і технічних заходів.

При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

Характерним для системи нормативного обліку є своєчасне оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації виробництва.

При нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулюванні собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція. Основою для складання нормативних калькуляцій собівартості окремих видів виробів та напівфабрикатів є розроблені нормативи витрат. Вони встановлюються відповідно до технічної документації на виробництві продукції (кресленням деталей та вузлів, що розроблені конструкторським бюро).

 

Документальне оформлення та облік витрат виробництва та виходу готової продукції.

Усі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції у грошовій формі утворюють собівартість продукції — основний показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат і наднормативних виробничих витрат.

За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Затрати» до складу виробничої собівартості продукції входять:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Облік витрат на виробництво здійснюють за допомогою методів, які відповідають вимогам і специфіці окремих виробництв, забезпечують складання достовірних калькуляцій собівартості продукції та організацію дійового контролю за зниженням витрат на виробництво.

Основні методи обліку витрат такі:

стосовно технологічного процесу (нормативний, стандартний, позаказний, попередній);

за об’єктами калькуляції (облік за деталями, вузлами, виробами, процесами, переділами, виробництвами, замовленнями);

за способом збору інформації, який забезпечує контроль за витратами (метод попереднього контролю та нормативний метод).

Розрахунок собівартості одиниці окремих видів продукції або робіт і всієї товарної продукції називається калькуляцією. На практиці застосовують планову, кошторисну, нормативну та фактичну калькуляції.

На підприємствах для обліку витрат на виробництво продукції використовують рахунок 23 «Виробництво». Він призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продук­ції (робіт, послуг), а також для обліку на окремих субрахунках витрат.

За дебетом цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та витрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом — суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і послуг.             

Документальне оформлення, оцінка і облік випуску готової продукції.

Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам.

ГП в бух обліку може оцінюватися за одним з таких варіантів:

1) за фактичною виробничою соб продукції – цей спосіб оцінки застосовується рідко, переважно на п-твах індивідуального вироб.

2) за нормативною (плановою) вироб соб. При цьому визнач та окремо враховують відхилення фактичної вироб соб за звітний місяць від нормативної соб.

Первинні документи: акт (накладна) про здавання на склад (передачу замовнику).

Регістр аналітичного обліку — картка складського обліку матеріалів (фор № М 12).

Регістри синтетичного обліку:

— повна форма — журнал-ордер 11;

— скорочена — журнал-ордер 5,

 Відомість 5.1;

— спрощена — Відомість 2-м (або В-2).

Готова продукція обліковується на активному рахунку 26 "Готова продукція".

Списання готової продукції на склад із виробництва здійснюється бухгалтерським проведенням:

Д-т 26 К-т 23.

Протягом місяця продукція списується на склад за обліковими цінами. Після визначення собівартості продукції здійснюється коригування її вартості. Якщо фактична собівартість виявилась більшою за облікові ціни, робиться допроведення, якщо менше — сторнування з дебету рахунку 26 і кредиту рахунку 23.

Відвантаження продукції зі складу покупцям оформлюється накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною, платіжною вимогою-доручненням. Собівартість відвантаженої продукції списується в дебет субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції":

Д-т 901 К-т 26.