Сучасний стан охорони праці в Україні

Умови безпеки праці, їх стан та покращення – важлива задача соціальної політики кожної держави. Роль безпеки праці у державі залежить від багатьох чинників, але основний – правове забезпечення питань ОП (закони, нормативно правові акти тощо). У 1992р. в Україні було прийнято основний закон безпеки праці – Закон України «Про охорону праці».

Його основні положення:

- реалізація конституційного права на охорону життя і здоров`я в процесі трудової діяльності

- принципи державної політики з ОП

- регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань ОП

- встановлює єдиний порядок організації ОП в країні

 

Крім того прийнято ряд інших важливих законодавчих актів: Конституція України,Закон України “ Про охорону праці ”,Кодекс законів України про ОП,Закон України “ Про загальнообов'язкове соц. страхування від нещасного випадку…”,Закон України “ Про пожежну безпеку “, Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, Закон України «Про колективні договори і угоди» тощо.

Починаючи з 1994р. в Україні розробляються:

- національні, галузеві, регіональні програми покращення умов та безпеки праці на виробництві

- розробляються нові засоби захисту працюючих

- створені засоби контролю умов праці

- у всіх організаціях і на підприємствах створені служби з ОП… тощо

Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла зобов’язання щодо приведення національного законодавства з ОП у відповідність до законодавства ЄС.

Але не зважаючи на велику роботу в галузі ОП на сьогодні в Україні:

- від нещасних випадків та професійних захворювань економічні збитки становлять 1 млрд. грн. у рік

- травмується близько 25 тис. осіб на виробництві

- смертельних випадків на виробництві – 900-1200 у рік

Тому питаннями охорони праці сьогодні в Україні постійно, згідно з законодавством, займаються відповідні структури, організації і служби на рівні держави та організацій і підприємств.

 

 

Основні принципи державної політики в галузі ОП

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст. 4) визначені основні принципи державної політики України в галузі охорони праці:

 

- пріоритет життя і здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності;

- повна відповідальність власника за створення безпечних умов праці;

- соціальний захист працівників;

- встановлення єдиних нормативів з ОП;

- проведення навчання з ОП;

- міжнародна співпраця в галузі ОП.

 

Основні професійні компетенції з ОП.

 

Після вивчення дисципліни «Основи охорони праці та охорона праці в галузі» майбутній фахівець має бути здатним:

 

- використовувати нормативно – правові документи

- аналізувати і прогнозувати ризики, загрози і небезпеки на робочих місцях

- розробляти та проводити заходи профілактики професійних захворювань та профілактики нещасних випадків

- приймати участь у проведенні розслідування нещасних випадків

- впроваджувати організаційні та технічні заходи поліпшення безпеки праці (умов праці)

- ефективно розподіляти функції і обов’язки з ОП у колективі

- розробляти матеріали методичного забезпечення (інструкції)

- проводити навчання та перевірку знань з ОП

- контролювати виконання вимог ОП в колективі… тощо

 

 

Визначення поняття «охорона праці»

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Правові заходи – встановлюють межі правової поведінки осіб, які приймають участь у трудовому процесі їх права, обов’язки, гарантії та юридичну відповідальність за порушення в галузі ОП.

Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

- обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

- пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці… тощо

Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають:

- проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини

- встановлення граничнодопустимих (ГДК) рівнів цих чинників на робочих місцях

- проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають:

- обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.