Режим і облік тривалості робочого часу

У правовому регулюванні робочого часу він займає особливе місце.

Режим праці чи робочого часу – це певний порядок розподілу норми часу: початку, закінчення, перерви у роботі і тривалості робочого часу.

Режим праці включає певну тривалість робочого часу за відповідний період: робочий тиждень, робочий день, робочу зміну, ненормований робочий день, нічний робочий час, надурочна робота, чергування.

Ненормований робочий день – це особливий режим праці і встановлюється для окремих працівників (керівників організацій, структурних підрозділів..), коли тривалість їх праці не піддається точному обліку, а робота виконується понад нормальну тривалість робочого дня без додаткової оплати і без компенсації відгулом, а лише додатковою відпусткою тривалістю до 7 днів.

Нічний робочий час – визначається законом (ст..55 КЗпП) і встановлюється з 22.00 години до 6.00 години ранку. Не можна залучати до роботи в нічний час вагітних, жінок з дітьми до 3-ох років, осіб молодше 18 років, інвалідів.

Облік робочого часу – здійснює керівний підприємства. Існують такі види обліку:

- щоденний, коли працівник має однакову тривалість щоденної роботи

- щотижневий, при однаковій щотижневій нормі робочих годин (40, 24, 6год.)

- підсумковий, коли неможливий щоденний чи щотижневий облік робочого часу (місячний, квартальний, річний, але з урахуванням не більше 40 годинного тижневого навантаження).

Час відпочинку – частина календарного часу, коли працівник вільний від виконання трудових функцій (згідно Конституції України, ст.45 кожен працюючий має право на відпочинок).

Види часу відпочинку:

- перерви протягом робочого дня чи зміни

- щоденний відпочинок між робочими днями (змінами)

- щотижневі вихідні дні

- щорічні святкові та неробочі дні

- щорічні відпустки.

Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою регулюються Конституцією України, Законом України «Про відпустки»(№504/96 від 15.11.1996р.). Право на відпустки мають всі громадяни України не залежно від форми власності підприємства, організації.

Право на відпустку забезпечується:

1. Гарантованим збереженням місця роботи, заробітної прати під час відпустки

2. Заборонена заміна відпустки грошовою компенсацією окрім випадків:

- у випадку звільнення працівника з роботи при невикористаній відпустці

- у випадку звільнення керівних, педагогічних та наукових працівників, які працювали не менше 10 місяців без відпустки

- у випадку переведення працівника на роботу до іншої організації, який не використав відпустку

- у випадку смерті працівника компенсація за невикористану відпустку виплачується спадкоємцям.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена на грошову компенсацію. При цьому, все одно, працівник повинен мати відпустку не менше 24 календарних днів.

Установлені такі види відпусток:

1. Щорічна відпустка:

 - щорічна основна відпустка - тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік. Керівникам педагогічним і науковим працівникам – 56 календарних днів. Особам до 18 років – 31 календарний день, інвалідам 1 -2 групи – 30 календарних днів, інвалідам 3-ої групи – 26 календарних днів

- щорічна додаткова відпустка – тривалістю до 35 календарних днів за роботу у шкідливих та важких умовах праці

- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці - до 35 календарних днів (для працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово – емоційним навантаженням).

2. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням працівників.

При роботі без відриву від виробництва працівникам, які навчаються у ВНЗ надаються додаткові оплачувані відпустки:

- на 1 і 2 курсах – 30 календарних днів

- на 3 і наступних курсах – 30 календарних днів

- на період складання державних іспитів – 30 календарних днів

- на період підготовки до захисту диплому – до 4 місяців

3. Творча відпустка – надається працівникам для написання дисертацій, підручників тощо. Термін встановлюється законодавством.

 

4. Соціальна відпустка:

а) у зв’язку з вагітністю та пологами: 70 днів до пологів, 56 днів після пологів;

б) для догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку;

в) додаткова відпустка працівникам які мають дітей. Жінкам які працюють і мають 2 і більше дітей до 15 років або дитину – інваліда, або які усиновили дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері, опікунам – тривалістю 7 календарних днів.

5. Відпустка без збереження заробітної плати:

а) надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку:

- матері або батьку, який виховує дітей без матері, що має 2 або більше дітей до 15 років – 14 календарних днів

- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці – 14 календарних днів

- інвалідам 1 або 2 групи – 60 календарних днів

- особам які одружуються – 10 календарних днів

- працівникам у разі смерті рідних – 7 календарних днів.

б) за згодою сторін: за сімейними обставинами тощо.

Гарантії прав працівників на охорону праці.

Закон України «Про охорону праці» (розділ 2, ст.5) захищає соціальні права працівників.

Гарантії прав працівників на ОП при укладанні трудового договору.

Працівник повинен бути проінформований про:

- умови праці на об’єкті господарювання

- наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих чинників

- права, пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах

- не може пропонуватись робота, яка протипоказана за станом здоров’я

- усі працівники підлягають загальнообов’язковому державному страхуванню від нещасного випадку.

Гарантії прав працівників під час роботи на підприємстві (ЦРЛ)

- умови праці на робочому місці мають відповідати законодавству

- працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо вона небезпечна для його здоров’я і життя

- працівник має право розірвати трудовий договір, якщо порушуються законодавство з ОП та умови колективного договору

- працівник має право перейти за станом здоров’я на легшу роботу.