Основні принципи трудового права

За спрямованістю принципи трудового права умовно об’єднують у три групи, але всі вони ґрунтуються на Конституції України та Кодексі законів України про працю.

1 група – містить принципи сприяння залучення до праці, забезпеченню високого рівня умов праці та охорони трудового права:

- свобода праці і зайнятості, заборона примусової праці

- право на працю, захист від безробіття, допомога у працевлаштуванні

- рівноправність у праці, заборона дискримінації.

 

2 група – містить принципи правового забезпечення трудових відносин:

- справедлива винагорода за виконану роботу (оплата праці, компенсації)

- охорона праці (згідно законодавства)

- матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду здоров’ю працівників

- право на відпочинок (робочий час, час відпочинку, відпустка тощо).

 

3 група – принципи виробничої демократії і розвитку особистості працівника:

- безоплатна професійна підготовка

- підвищення кваліфікації

- виконання трудових обов’язків сторонами трудового договору (трудова дисципліна, матеріальна відповідальність).

Основні законодавчі та нормативно-правові акти в галузі охорони  праці.

Правові основи ОП охоплюють законодавчі акти:

Загальні законодавчі акти з питань ОП:

Конституція України, Закон України “ Про охорону праці ”, Кодекс законів України про працю, Закон України “ Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку…”, Закон України “ Про пожежну безпеку “, Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, Закон України «Про колективні договори і угоди»… тощо.

Спеціальні законодавчі акти з питань ОП

1. Міждержавні стандарти безпеки праці.

2. Державні стандарти безпеки праці.

3. Міжгалузеві та галузеві нормативно-правові акти.

4. Окремі нормативно – правові акти України – Порядки:

- порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

- порядок проведення медичних оглядів працівників окремих категорій

- порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.

5. Нормативно-правові акти, що діють в межах об’єкта господарювання:

5.1Положення:

- про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання (ЦРЛ)

- про службу охорони праці на об’єкті господарювання (ЦРЛ)

- про комісію з питань охорону праці

- про порядок розслідування нещасних випадків виробничого характеру

- про навчання і перевірку знань з питань охорони праці

- про порядок атестації робочих місць… тощо

5.2 Плани і програми:

- програми навчання;

- програми вступного інструктажу

  5.3 Інструкції з охорони праці:

- інструкції з ОП на певні види робіт

- інструкції з ОП при користуванні певним медичним обладнанням

- інструкції з ОП при роботі в певних приміщеннях (рентгенологічний кабінет, бак. лабораторія).

5.3 Журнали обліку та реєстрації:

- вступного інструктажу з питань ОП

- реєстрації інструктажів з питань ОП

- реєстрації інструкцій на робочому місці

- реєстрації нещасних випадків… тощо

5.4 Акти з ОП:

- обстеження медичного обладнання, що працює під тиском;

5.5 Білети:

- для перевірки знань з питань ОП.

Колективний і трудовий договори

 

Колективний і трудовий договори.

Колективний договір. Закон України про охорону праці та Кодекс законів України про працю (2008) висвітлюють регулювання питань ОП у колективному договорі - учасники трудового процесу (роботодавець і робітник) зобов’язані забезпечити соціальні гарантії (пільги, компенсації, додаткові відпустки, кошти на оздоровлення, спец одяг…).

Колективний договір – це письмова нормативна угода між роботодавцем і трудовим колективом, від імені якого виступає профспілковий комітет.

 

За правовим значенням колективний договір може бути 2 видів:

- колективний договір організації (ЦРЛ)

- колективний договір структурного підрозділу організації (відділення).

 

Перед укладанням договору передують колективні переговори:

- вивчають побажання працюючих

- проводять аналіз атестації робочих місць

- аналізують стан здоров’я

- вивчають приписи перевірок відповідних служб… тощо

 

Приймають колективний договір на загальних зборах колективу.

Реєструють договір у місцевих органах державної виконавчої влади (управління праці і соціального захисту населення міськвиконкому).

Термін дії договору: з дня підписання і до дня зазначеного у ньому (1-5років).

Зміни і доповнення колективного договору можуть бути кожного року (затверджуються додатки).

 

Структура і зміст колективного договору:

1. Загальне положення: мета договору, уповноважені особи, термін дії.

2. Загальні обов’язки сторін.

3. Трудовий договір.

4. Зайнятість.

5. Робочий час і час відпочинку.

6. Підвищення кваліфікації працюючих, перепідготовка, перенавчання.

7. Охорона праці:

- інформація про умови праці

- зобов’язання адміністрації про створення безпечних умов

- терміни проведення атестації робочих місць

- пільги і компенсації, додаткові відпустки, скорочення робочого часу

- заохочення та відповідальність за ОП

- громадський контроль ОП.

8. Оплата праці.

9. Нормування праці.

10. Житлово-побутові і соціально-культурні умови.

11. Додаткові пільги.

12. Участь працівників в управлінні підприємства (ЦРЛ).

13. Порядок підготовки, укладання та перегляду колективного договору.

14. Порядок виконання і контроль за реалізацією колективного договору.

15.  Забезпечення правових гарантій профспілкового комітету і громадських активістів.

Трудовий договір – це індивідуальна письмова нормативно-законодавча угода між окремим працівником і роботодавцем.

Трудовий договір передбачає:

- він є складовою частиною колективного договору

- необхідність укладання цього договору зумовлена специфікою тих чи інших видів робіт

- трудовий договір має єдину форму (стор. 447)

- термін договору укладається на визначений строк (декілька місяців, один рік, два роки тощо) так і безстрокова

- реєструється трудовий договір «Державною службою зайнятості» за місцем проживання у тижневий термін.