Тема 6. Розробка і вибір управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику

 

Мета: розглянути ключові особливості ризиків та невизначеності в процесі прийняття рішень; вивчити методику вирішення задач щодо наявної невизначеності в практичній діяльності підприємства.

 

1. Поняття умов невизначеності та ризику.

2. Ризики та заходи по їх зменшенню.

3. Правила і критерії прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику.

4. Психологія поводження у ситуаціях ризику та використання механізму інтуїції для розробки рішень.

 

Поняття умов невизначеності та ризику

 

Невизначеність - властивість об’єкта прийняття рішення, що виражається в його необґрунтованості, неясності, яка приводить до недостатньої можливості аналізу, розуміння, визначення його теперішнього та майбутнього стану.

Ризик - це можлива небезпека, дія наугад, що вимагає: з однієї сторони - сміливості в надії на щасливе завершення, а з іншої врахування матеріального обґрунтування ступеня ризику (відсутність 100% впевненості).

Існують три типи моделей рішень в теорії прийняття рішень, що залежать від ступеня визначеності можливих наслідків чи виходів.

Прийняття рішень в умовах визначеності. При прийнятті даною типу рішень існує 100% ймовірність появи наслідків прийнятні рішень.

Прийняття рішень в умовах ризику. В даних рішеннях існує певна ймовірність появи наслідків результату по кожній альтернативі.

Прийняття рішень в умовах невизначеності. При прийнятті данин рішень не існує будь-якої (певної) ймовірності появи окремих результатів.

Якщо рішення приймається в умовах визначеності, то збільшується оперативність розробки, зменшуються витрати на вибір доцільного варіанта. Перевага подібної ситуації: усі перемінні для розрахунків вводяться самим суб’єктом керування при тому самому стані об’єктивних умов об’єкта. Прикладом може бути можливість вкладення засобів у банк, придбання державних цінних паперів, коли відомий дохід, що буде і одержаний у результаті цих дій (наприклад, процентної ставки банку).

Критерій вибору рішень у цих обставинах визначається схильностями і суб’єктивними оцінками людини, яка приймає рішення. Задача зводиться до зменшення невизначеності шляхом зведення її до умов ризику. Визначену роль при цьому грає постановка таких питань:

1. Наскільки велика існуюча невизначеність?

2. Що варто зробити, щоб її зменшити?

3. Які витрати на її зменшення?

4. Яка ступінь невизначеності в ході здійснення деякого курсу?

Вирішальне слово залишається за керівником, хоча не виключається обговорення проблем з колегами, експертами, представником громадських органів. Важлива при цьому роль евристичних здібностей людини, яка приймає рішення.

Існують різні види невизначеності в залежності від причин її появи. Зокрема виділяється невизначеність: кількісна, обумовлена значним числом об’єктів або елементів у ситуації:

• інформаційна, викликана нехваткою інформації або її неточністю з технічних, соціальних та інших причин;

• вартісна, через занадто дорогу або недоступну плату за визначеність;

• професійна, як наслідок недостатнього професіоналізму людини, яка приймає рішення (не враховується, наприклад, необхідна кількість факторів, що впливають на проблему);

• обмежувальна, викликана обмеженнями в ситуації прийняття рішень (наприклад, обмеження за часом й т. ін.);

• зовнішнього середовища, пов’язана з її поводженням або реакцією конкурента на процес ухвалення рішення.

Інформація за ступенем невизначеності, що міститься в ній, умовно поділяється на три групи:

• вихідна - заздалегідь накопичена;

• оперативна - поточні зведення про стан об’єкта;

• суб’єктивна - інформація, що не може бути отримана об’єктивними методами.

Невизначеність вихідної інформації характеризується її неповнотою, недостовірністю, невідповідністю змістові рішення. Джерелом цієї невизначеності можуть бути недоліки в організації статистичної й інформаційної служби, відсутність достатніх знань механізмів функціонування підприємства та зовнішнього середовища, а також неможливість надійної оцінки значень окремих параметрів (наприклад людського фактора).

Оперативна інформація надходить у процесі розробки та реалізації рішення як безпосередньо у виді зворотного зв’язку, так і н результаті генерування уже відомої інформації на основі її логіко-аналітичної переробки з використанням математичних методів і моделей. Інформація цієї групи відбиває стан об’єкта, тенденції його розвитку, майбутні умови функціонування, стратегії діяльності, можливі альтернативи рішень і критерії їхнього вибору. Вона формується за допомогою об’єктивних методів і нею визначається область можливих значень параметрів. Невизначеність цієї інформації залежить від величини заздалегідь накопиченої інформації про особливості та закономірності функціонування об’єкта і від надійності використовуваних методів вирішення невизначеності.

Суб’єктивна інформація - це результат вольового акту людини, яка приймає рішення про вибір того або іншого значення конкретного параметра елементів інформаційної структури, заснованого на його індивідуальному досвіді, інтуїтивних судженнях, професіоналізмі.

Отже, умови невизначеності та ризику при прийнятті рішень характеризуються відсутністю достатньої кількості інформації для доцільної організації дій. Якість процесу розробки рішень залежить від повноти обліку усіх факторів, що мають вплив на наслідки прийнятих рішень. Невизначеність може бути усунута цілком або частково двома шляхами: поглибленим вивченням наявної інформації або придбанням відсутньої інформації.