Товар і його властивості. Теорії вартості

Ключовою категорією товарного виробництва є товар. У самому загальному вигляді, абстрагуючись від деяких нюансів у підходах різних економістів, можна дати таке його визначення: товар - продукт праці, що здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для обміну.

Товар має дві властивості: споживну вартість та вартість. Споживна вартість - це здатність товару задовольняти певні людські потреби (чи особисті - у їжі, одязі, побутовій техніці, чи виробничі - верстатах, обладнанні тощо). При цьому треба розуміти, що потреби людини задовольняє будь - який продукт праці, і той, який не набуває товарної форми. Проте, коли йде характеристика споживної вартості товару, то тут вже обов'язково необхідно зробити наголос на таких специфічних рисах:

по-перше, за умов товарних відносин споживна вартість призначається для задоволення потреб інших людей, суспільства, тобто стає суспільною споживною вартістю;

по-друге, вона несе в собі відносини обміну, тобто товари завжди обмінюються у певному співвідношенні, пропорції (наприклад, один пиріжок дорівнює одному яблуку, або 50 копійкам).

 Цього, зрозуміло, не буде у межах натурального виробництва, коли продукт праці виробляється для задоволення потреб виробників і поступає у споживання безпосередньо, обходячи сферу обміну. Кількісні пропорції, які утворюються в результаті обміну товарів, називають міновою вартістю, вона є формою, зовнішнім проявом другої властивості товару - вартості. Що ж таке вартість? Визначення її сутності і дає відповідь на питання про те, що визначає пропорції, у яких один товар обмінюється на інший.

В теоретичному плані розробка цього аспекту проблеми є досить складною, а тому він викликав серйозні дискусії і обумовив появу багатьох теорій вартості.

Вперше питання, що визначає кількісні пропорції, у яких один товар обмінюється на інший, поставив Аристотель. У подальшому були запропоновані різні теоретичні відповіді. До найбільш вагомих та розповсюджених теорій вартості необхідно віднести трудову теорію вартості, теорію витрат виробництва, теорію трьох факторів виробництва та теорію граничної корисності. Розглянемо їх.

Трудова теорія вартості розроблялася на протязі XVIII та XIX ст. Її основи були закладені представниками класичної школи політекономії, які визначали вартість працею, яка витрачена на виробництво товару. Свого подальшого розвитку цей підхід отримав у працях К.Маркса, який розробив учення про двоїстий характер праці і на базі цього конкретизував основні положення класиків. За теорією К.Маркса, праця товаровиробників має двоїстий характер. З одного боку, це праця певного виду, вона характеризується використанням певних знарядь праці, певними професійними навичками робітника та конкретним результатом - певною споживною вартістю. Працю, яка створює певний продукт, К.Маркс назвав конкретною працею. З другого боку, праця - це витрата фізичних і духовних сил людини, робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, частка суспільної праці Цю сторону праці К.Маркс назвав абстрактною працею. Абстрактна праця створює вартість товару, оскільки є тим загальним у праці різних виробників, що дозволяє прирівнювати різні споживні вартості одна до одної. Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їхньої праці на виробництво товару.

Слід зазначити, що в межах трудової теорії вартості існували різні погляди на міру вартості. А.Сміт за міру вартості брав робочий час. Д.Рікардо - робочий час на виробництво товару за гірших умов виробництва. К.Маркс визначав величину вартості товару суспільно-необхідним робочим часом, який йде на виробництво продукту за суспільно-нормальних умовах виробництва: середньому рівні вмілості і інтенсивності праці. Іншими словами суспільно-необхідний робочий час віддзеркалює середні умови виробництва того чи іншого товару, і за цих умов створюється переважна частина даного товару.

Теорія витрат виробництва представлена в працях Дж.Мілля,  Дж.Мак-Куллоха, Р.Торренса та ін., які зводили вартість до витрат виробництва (витрат на засоби виробництва та оплату праці), тобто вважали, що вартість створюється не лише живою (як це стверджував К.Маркс), а й минулою, уречевленою працею. Виходячи з цього, вони ціни на товари визначали цінами на елементи витрат.

Теорія трьох факторів виробництва почала розроблятися французькими економістами першої половини XIX ст. Ж.Б.Сеєм та Ф.Бастіа. За їх думкою, вартість є результатом витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу і землі. Кожний з факторів створює відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.

Названі теорії, безперечно, мають певні розбіжності у підході до визначення сутності вартості проте, оскільки вони всі в центр уваги покладають витрати, то їх в економічній літературі умовно відносять до витратних концепцій вартості. Значно відрізняються від таких теорій ті концепції, які основну увагу приділяють оцінці кінцевих результатів виробництва з позиції споживачів. До таких теорій відноситься теорія граничної корисності.    

Теорія граничної корисності найбільш докладно була представлена в працях вчених австрійської школи: У.Джевонса, К.Менгера, Ф.Візера Е.Бем-Баверка, Л.Вальтраса та ін. Прибічники цієї концепції визначають вартість (цінність), виходячи з суб'єктивних оцінок покупців, міри корис­ності результату. Суб'єктивна оцінка, як вони вважали, залежить від двох факторів: від запасу даного блага (рідкості) та від ступеню насиченості по­треби у ньому. Наприклад, якщо людину мучить спрага, то найбільшу цін­ність буде являти собою перша склянка води. По мірі угамування спраги корисність кожної подальшої додаткової склянки буде для людини зменшу­ватися. Остання склянка з водою, яка споживається, буде мати найменшу корисність. Таким чином, вартість визначається мірою корисності результату.

Розглянуті теорій, хоча й не були в повній мірі досконалими і постійно попадали під критичний розгляд, все ж таки просунули економічну думку у розумінні механізмів функціонування товарного виробництва, дозволили виділити основні чинники, які впливають на формування основи обмінних процесів. Вчені-економісти Е.Бєм-Баверк, М.І.Туган-Барановський,              А. Маршалл та ін. здійснили спроби поєднати вищезазначені теоретичні підходи. Найбільш вдалою, за думкою багатьох сучасних економістів, стала концепція ринкової ціни А.Машалла, при створенні якої він відійшов від пошуку єдиного джерела вартості. Він вийшов на аналіз механізму взаємодії попиту та пропозиції, при цьому пов'язав зміну попиту з категорією граничної корисності, а пропозиції - з вирішальним впливом витрат виробництва. Таким чином, у запропонованій А.Маршаллом теорії ринкової ціни визначається взаємовплив корисності, попиту, пропозиції, витрат і ціни.