Тема 14. Виробництво полімерних матеріалів

Та виробів на їх основі.

План.

1. Поняття про вуглеводні.

2. Поняття про полімерні матеріали та їх властивості.

3. Основні способи одержання полімерів.

4. Виготовлення виробів з пластмаси.

5. Технологія одержання гуми та виробів з неї.

6. Техніко-економічні показники виробництва полімерних матеріалів.

 

Поняття про вуглеводні.

Органічні сполуки це сполуки вуглецю і називаються органічними тому, що зустрічаються виключно у організмах рослин і тварин.

Найбільш простими органічними сполуками є вуглеводні. Це речовини, молекули яких складаються тільки з атомів вуглецю і водню.

Вуглеводні, в молекулах яких вуглецеві атоми утворюють відкриті ланцюги (незамкнуті), називаються ациклічними або вуглеводнями жирного ряду.

Їх ділять на два класи: насичені і ненасичені. У насичених усі зв’язки атомів вуглецю заповнені – насичені, а у ненасичених не усі зв’язки (валентні) атомів вуглецю заповнені.

Насичені вуглеводні безбарвні речовини, газоподібні від С₁ до С₄; рідкі від С₅ до С₁₆; тверді від С₁₇ і вище. Зустрічаються у природних газах, нафті.

Ненасичені вуглеводні мають у молекулах подвійні або потрійні зв’язки, вони утворюються внаслідок того, що у молекули не всі валентні зв’язки атомів вуглецю зв’язані з атомами других елементів.

За рахунок наявних подвійних і потрійних зв’язків для ненасичених вуглеводнів характерні реакції полімеризації з утворенням полімерних речовин.

 

Поняття про полімерні матеріали та їх властивості.

Полімерами або високомолекулярними сполуками називаються речовини, молекули яких складаються з великої кількості груп, що повторюються, які зв’язані між собою хімічними зв’язками. До них можна віднести целюлозу, каучуки, пластмаси, крохмаль, білок та ін..

В залежності від будови макромолекул, розрізняють три типи полімерів: лінійні (поліетилен, поліхлорвініл); розгалужені, що мають довгий основний ланцюг, до якого приєднані короткі гілки (крохмаль, білок); просторові (трьохмірні), які утворюються за рахунок зв’язування лінійних і розгалужених ланцюгів поперечними зв’язками (містками) (гума, ебоніт, фенольно-формальдегідні смоли).

В залежності від поведінки при нагріванні полімери діляться на термопластичні та термореактивні.

Термопластичні такі, що можуть багатократно розм’ягчатися при нагріванні і затвердів ати при охолоджені (поліетилен, полістирол та ін..), їх будова при цьому не змінюється.

Термореактивні такі, що при нагріванні розплавляються, але потім макромолекули зв’язуються між собою поперечними містками, утворений полімер затвердіває, стає неплавким і нерозчинним (гума, бакеліти, поліефірні смоли, фенольно-формальдегідні смоли).

За походженням полімери ділять на природні, штучні та синтетичні.

Природні ті, що знаходяться у природі (крохмаль, білок, клітковина).

Штучні – полімери, які отримують виділенням, очищенням та переробкою природних полімерів (ацетилцелюлоза, нітроклітковина).

Синтетичні – одержують шляхом синтезу з низькомолекулярних речовин (поліетилен, полістирол та ін.).