IV. Рекомендації по веденню робочої карти

 

Одним з елементів культури офіцера є вміння вести робочу карту тому, що без її використання неможливо керувати військами в умовах постійно зростаючого просторового розмаху бойових дій при швидкій зміні обстановки. В сучасних умовах командир, організовуючи бойові дії і керуючи авіаційними підрозділами і частинами не може обійтися без робочої карти. Робоча карта – це бойовий документ, на якому графічно і з допомогою умовних позначень зображається обстановка і її зміни в ході бою. Найважливішими з них є: вияснення основної бойової задачі; оцінка обстановки, прийняття рішень, постановка бойових задач, організація взаємодії; доклад обстановки старшому начальнику; інформування сусідів і т.д. з використанням робочих карт розробляються бойові документи, плани застосування родів військ та спеціальних військ, бойове розпорядження, донесення і т.д.

 

ПІДГОТОВКА КАРТИ ДО РОБОТИ

Робоча карта повинна бути завчасно підготовлена до роботи. Це дає можливість вирішувати питання з найменшою затратою часу. Коректно підготовлена карта набагато полегшує роботу у бою. Підготовка карти складається з вибору оцінки, склеювання, складання та підйому карти. Вибір та оцінка карти включає в себе вибір масштабу, підбір необхідних аркушів і вивчення карти.

       Для склеювання карти, аркуші карти розташовуються згідно їх номенклатурі і намічають поля для зрізу. В усіх листів за виключенням крайніх, праворуч зрізаються праві (Калинові поля), а також нижні (південні) поля, крім аркушів нижнього ряду, склеювання аркушів проводиться спочатку в колонки по вертикалі (знизу вверх), а потім колонки склеюються між собою (справа наліво).

При веденні карти необхідно виконувати наступні правила:

–     кожен графічний документ повинен мати службовий заголовок, підпис, дату складання;

–     положення своїх військ, в тому числі підрозділів технічного забезпечення, їх задачі та дії позначати червоним кольором; ракетних військ, артилерії, військ ППО і спец

військ – чорним кольором;

–     положення і дій військ противника позначати синім кольором;

–     нумерацію та назву частин та підрозділів і пояснювальні підписи своїх військ наносити чорним, противника – синім кольором; скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин – тільки рядковими (малими) літерами;

–     умовні знаки військ, вогневих засобів та ін. техніки наносити на карту згідно до їх дійсного місцезнаходження і розташовують за напрямом дії чи ведення вогню, всередині чи поряд з умовними позначками при необхідності вказувати кількість і тип вогневих засобів, бойової та ін. техніки;

–     для позначення військ противника використовуються ті ж самі умовні позначення, що і для своїх військ, з необхідними написами;

–     другорядні дані, і також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записувати їх на полях карти, в пояснювальній записці(легенді) або у робочому зошиті;

–     розміщення і дії військ наносити умовними позначками суцільними лініями, а можливі та заплановані дії пунктиром;

–     усі написи розміщувати паралельно нижньому (верхньому) зрізу карти; букви та цифри писати без зв’язку, зберігаючи розмір з масштабом карти та військовою інстанцією;

–     написи можуть бути зроблені на вільному місці карти схеми із стрілкою до умовної позначки.

Складається карта так, щоб нею було зручно користуватися без повного розгортання та зберігати в польовій сумці.

 

НАЙБІЛЬШ ЦІЛЕСПРЯМОВАНІ НАСТУПНІ СПОСОБИ

СКЛАДАННЯ КАРТИ

              ПЕРШИЙ – на карті визначається район майбутніх дій, потім непотрібні краї підгинаються по розміру ширини планшета (папки, портфеля), а сама карта складається гармошкою. Якщо смуга карти з підігнутими краями відповідає ширині планшета чи планки, то її складають вдвоє, втроє.

      ДРУГИЙ – карта справа наліво (чи від середини вліво та вправо) складується гармошкою з кроком 20-21см, потім таким самим порядком – звершу вниз з кроком 28-29см.

      ТРЕТІЙ – карта зверху вниз складається гармошкою з кроком 20-21см, а потім отримана смуга – справа наліво з кроком 28-29см. В усіх випадках перелискуючи гармошку можна швидко розкрити необхідний фрагмент карти не розкриваючи її повністю.

      Перший спосіб застосовується для карт, які будуть використовуватися у польових умовах, в польоті, в дорозі; другий – для роботи у класі. Третій спосіб використовують для карт, що складаються з великої кількості аркушів.

      Топографічні карти звичайно багатокольорові і на них достатньо яскраво виділяються ліси, річки, дороги і т.д. Але на практиці часто є необхідність виділити на загальному фоні карти орієнтири, місцеві об’єкти, написи до них, для того щоб легше було читати карту. У цьому випадку вказані елементи карти підіймаються.

      Підняти карту «взагалі» відгалуджено без визначеної цільової установки не можна. На карті повинно бути піднято тільки те, що має значення для виконання боєвої задачі.

ПІДЙОМ КАРТИ

На картах можуть підніматися:

- річки синім кольором, болота – синьою штриховкою з лініями паралельними нижньому зрізу карти;

- ліси та гаї – зеленим кольором;

- висота – світло – коричневим кольором;

- дороги – коричневим кольором;

- залізничні колії – чорним кольором;

- населенні пункти – в тому числі залізно дорожні станції, збільшенням напису назви або підкресленням її чорним олівцем;

- орієнтири обводяться чорним кругом або підкреслюються.

В практиці роботи авіаційних командирів найбільш часто на карті піднімаються назви населених пунктів шляхом збільшення самого напису населеного пункту.