Модель оцінки потреб дитини та її сім’ї

ЛЕКЦІЯ 12.

Концепція визначення потреб особистості у сфері соціального забезпечення.

1. Загальна характеристика Моделі оцінки та підходу до здійснення оцінки потреб особистості та її сім’ї

2. Практика оцінки базових потреб особистості у сфері соціального забезпечення

3. Особливості оцінки здатності батьків піклуватися про дитину

4. Оцінка впливу факторів сім’ї та середовища

 

Загальна характеристика Моделі оцінки та підходу до здійснення оцінки потреб дитини та її сім’ї

Основу концепції оцінки потреб дитини та її сім’ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах, становить Модель оцінки, розроблена Департаментом охорони здоров’я Об’єднаного Королівства Великобританії та Ірландії.

Модель оцінки потреб дитини та її сім’ї

1. Потреби дитини для розвитку:

Ø Здоров’я

Ø Освіта

Ø Емоційний розвиток і поведінка

Ø Самоусвідомлення

Ø Сімейні та соціальні стосунки

Ø Навички самообслуговування

Ø Соціальна презентація

 

2. Батькывський потенціал:

Ø Елементарний догляд

Ø Гарантія безпеки

Ø Емоційне тіло

Ø Стимулювання

Ø Життєві орієнтири і обмеження

Ø Стабільність

 

3. Фактори сім`ї та середовища:

Ø Ресурси громади

Ø Родичі

Ø Соціальна інтеграція сім’ї

Ø Доходи

Ø Зайнятість

Ø Житлово-побутові умови

Ø Історія сім’ї та її функціонування

 

Оцінка потреб дитини та її сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, має таку ж логічну структуру, як і оцінка потреб будь-якої дитини (сім’ї). Отже, Модель оцінки як концептуальна матриця дає можливість зрозуміти, що відбувається з усіма дітьми, в яких би середовищах вони не виховувались.

Тому, відповідно до вищеокресленої Моделі, компонент “ Потреби дитини для розвитку ” визначено такими показниками: здоров’я, освіта, соціальна презентація, емоційний розвиток та поведінка, самоусвідомлення, сімейні та соціальні стосунки, навички самообслуговування.

Кращому усвідомленню сутності й особливостей цих показників сприяє визначення їх як понять.

Здоров’я – стан організму, що характеризується його рівновагою з оточуючим середовищем і відсутністю будь-яких змін, пов’язаних із захворюваннями.

Освіта – процес засвоєння людиною в умовах навчального закладу чи самоосвіти системи знань, умінь, навичок, досвіду пізнавальної і практичної діяльності, ціннісних орієнтацій і відносин.

Соціальна презентація – здатність і потреба людини, що виражається у її прагненні виразити саму себе, свої вміння, здібності, якості й отримати від оточуючих визнання.

Емоційний розвиток – позитивні якісні зміни у відображенні психікою оточуючого світу, що проявляються у переживаннях, прив’язаностях, які відображають потреби організму і активізують чи гальмують діяльність людини.

Поведінка – зовнішньо спостережувана діяльність (вчинки, дії індивіда).

Самоусвідомлення – усвідомлене ставлення людини до себе (своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів, переживань і думок тощо), процес і результат свідомого вибору особистістю власної життєвої позиції.

Сімейні та соціальні стосунки – взаємостосунки, що складаються у сім’ї, суспільстві і визначають їх типовий емоційний стан, мікроклімат.

Самообслуговування – система знань, умінь і навичок, що дозволяють людині самостійно підтримувати себе й особисті речі в стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігієнічним і побутовим нормам.

Надзвичайно важливим компонентом для становлення особистості та здоров’я дитини є здатність батьків чи опікунів (піклувальників) задовольняти потреби дитини, їх вміння пристосовуватися до зміни цих потреб із плином часу, тобто батьківський потенціал. Це поняття можна визначити як засоби, джерела, які є і можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення цілі, розв’язання будь-яких завдань, здійснення плану тощо.

Показниками компонента “ Батьківський потенціал ” є: елементарний догляд, гарантія безпеки, емоційне тепло, стимулювання, життєві орієнтири й обмеження, стабільність.

Елементарний догляд – задоволення базових потреб дитини у їжі, відпочинку, сні, одязі та ін.

Безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини, забезпечення відповідних способів задоволення і захисту потреб особистості, її прав.

Емоційне тепло – стан емоційного комфорту, при якому конструктивно реалізується ставлення індивіда до оточуючого; чуйність до переживання іншого, співчуття.

Стимулювання – заохочення до дій, активізація діяльності, вплив, що обумовлює динаміку розвитку людини.

Життєві орієнтири – ідеальні уявлення людини про цінності, цілі та завдання у процесі життєдіяльності; вид управління у процесі здійснення виховного впливу.

Обмеження – встановлення певних кордонів, умов поведінки, діяльності, самовираження.

Стабільність – стійкість, постійність, незмінність настанов, пріоритетів, правил, цінностей тощо.

Стан дитини та інших членів сім’ї значною мірою залежить від системи взаємозв’язків, взаємозалежності умов, що визначають її специфіку.

Такі особливості сім’ї, родини, безперечно, впливатимуть на успішний розвиток і виховання дитини, отже, предметом нашої уваги є наступні елементи системи сімейних факторів:

● соціально-культурний фактор – мікроклімат, у якому формується підростаюча особистість; соціальні цінності сім’ї – те, що передається дитині; особиста і педагогічна культура її чле- нів – те, що є прикладом для дитини, ідеалом для наслідування; ставлення батьків до виховання дитини;

● соціально-економічний – майнові можливості сім’ї, її матеріальні ресурси, що можуть бути використані для розвитку і виховання дитини; зайнятість членів сім’ї на роботі, їх можливості займатися вихованням дитини;

● технічно-гігієнічний – місце проживання дитини (місто, село), умови проживання, особливості способу життя сім’ї (гігієнічна культура);

● демографічний – структура і склад сім’ї (повна, неповна, багатодітна та ін.).

Показниками компонента “ Фактори сім’ї та середовища ” є: історія сім’ї та її функціонування, родичі, житлово-побутові умови та ведення господарства, зайнятість, доходи, соціальна інтеграція сім’ї, ресурси громади.

Історія сім’ї – хронологія та перебіг важливих подій у житті сім’ї.

Функціонування – дії, спрямовані на виконання певних функцій (щодо сім’ї, то мова йде про економічну, репродуктивну, рекреаційну, соціалізуючу, господарську, терапевтичну функції).

Родичі – особи, яких об’єднує кровний зв’язок, що визначає їх права і обов’язки один перед одним.

Житлово-побутові умови – стан та комфортність помешкання, у якому проживає людина, сім’я.

Зайнятість – діяльність людини, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, які не суперечать законодавству та приносять їй певний заробіток.

Доходи – наявний рівень прибутку членів сім’ї.

Соціальна інтеграція – характеристика ступеня спільних цілей, інтересів різних соціальних груп, індивідів (єдність переконань, спільна діяльність, взаємне пристосування); входження у соціальну систему як повноправний і активний її елемент.

Ресурси – джерело й арсенал засобів та можливостей, до яких можна звертатися у разі необхідності для виконання якогось завдання або удосконалення дій; можуть бути внутрішніми і зовнішніми.

Отже, компоненти представленої Моделі оцінки потреб дитини та її сім’ї – грані трикутника (потреби дитини для розвитку, батьківський потенціал і фактори сім’ї та середовища) – мають багато надзвичайно важливих показників, кожен з яких необхідно враховувати, тобто жодного з них не можна ігнорувати, якщо соціальний працівник хоче якісно вплинути на ситуацію клієнта і змінити її на краще.