Сімейні та соціальні стосунки

Неабияке значення для повноцінного розвитку мають сімейні та соціальні стосунки. Адже саме у системі міжособистісних взаємодій у сімейному середовищі формуються духовні якості особистості: доброта, чуйність, відповідальність, альтруїзм чи, навпаки, бездуховність.

Саме тому важливе значення для дитини має:

● потреба у стабільних і люблячих стосунках із батьками / опікунами, братами / сестрами;

● можливість розвивати співчуття, ставлячи себе на місце іншого;

● дружба з однолітками та іншими значущими особами, а також реакція сім’ї на ці стосунки. Отже, оцінюючи сімейні та соціальні стосунки дитини, потрібно проаналізувати:

● які цінності панують у середовищі, де виховується дитина;

● чи є поза сім’єю дорослі або однолітки, яким дитина довіряє (друзі, вихователі, вчителі, далекі родичі тощо);

● чи не була дитина об’єктом насильства у сім’ї;

● з ким дружить дитина і чи дружить із молодшими за себе тощо.

Соціальна презентація

Потреба дитини у соціальній презентації проявляється у прагненні виразити саму себе, свої вміння, здібності, якості й отримати від оточуючих відповідне визнання. При цьому особливої ваги набуває для дитини можливість отримати поради від батьків / опікунів щодо презентації в різних ситуаціях і за різних обставин.

Основні запитання, відповіді на які дозволять визначити рівень соціальної презентації дитини, такі:

● чим вона вирізняється серед інших членів соціуму;

● яке враження дитина справляє (її зовнішній вигляд);

● чи вміє дитина коректно поводитися, дотримуючись моральних норм, у громадських місцях;

● який авторитет та міжособистісний статус дитини у дитячому та дорослому колективах;

● чи вміє дитина ввічливо звернутися, у разі потреби, до незнайомої особи з проханням, чітко сформулювати свою позицію і представити її;

● чи знає, як і коли себе презентувати;

● чи часто презентує себе тощо.

Навички самообслуговування

Це комплекс дій, що дозволяють дитині самостійно підтримувати себе й особисті речі в стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам. У контексті цього показника досліджується рівень розвитку самостійності дитини; її знань, вмінь і навичок, необхідних для формування незалежності від дорослих; уміння одягатися, їсти тощо. Навички соціального обслуговування сприяють розвитку навичок самостійного життя, прагнення самостійно розв’язувати соціально-побутові проблеми.

Індикатори оцінки показника:

● чи має дитина навички особистої гігієни та догляду за собою;

● чи може сама вдягатися, митися, прати;

● чи турбується про зовнішній вигляд;

● чи доглядає за особистими речами;

● чи вміє користуватися столовими приборами та побутовими електроприладами, готувати їжу тощо.

 

Особливості оцінки здатності батьків піклуватися про дитину

Шанси дітей досягнути оптимальних результатів розвитку значною мірою залежатимуть від здатності батьків (батьківського потенціалу) належним чином реагувати на їхні потреби на усіх стадіях життя. Соціальні працівники мають знати, що може перешкоджати батькам виконувати свої обов’язки і якими є наслідки цього для дітей різного віку.

Потрібно зазначити, що діти будуть менш вразливими, якщо проблеми батьків:

● несерйозні і недовготривалі;

● не пов’язані з насильством у сім’ї, конфліктами і безладом;

● не призводять до розвалу сім’ї.

Характеристика батьківського потенціалу визначається рівнем компетентності батьків і обумовлюється її трьома складовими: когнітивною, емоційною та поведінковою. Враховуючи зазначене, аналізуючи показник елементарний догляд, соціальному працівникові потрібно з’ясувати наступне:

● як батьки задовольняють потреби дитини в їжі, одязі, відпочинку, грі; гігієнічні потреби;

● наскільки вони можуть і готові любити та піклуватися про дитину у разі її поганого здоров’я, інвалідності, важких захворювань; проблем у навчанні, емоційному, поведінковому та особистісному розвитку тощо.

Гарантія безпеки

Цей показник визначає спроможність батьків створити безпечне середовище для дитини. У ході його оцінки важливо простежити:

● чи можуть (вміють) батьки створити безпечне середовище для дитини, гарантувати їй адекватний захист від завдання шкоди;

● чи здатні розпізнавати ризики і небезпеки як вдома, так і за його межами;

● чи є у колі їхніх друзів наркомани, алкоголіки, інші особи з небезпечною для оточуючих поведінкою;

● чи захоплення батьків, спосіб проведення дозвілля не загрожують життю або здоров’ю дитини.

Емоційне тепло

Виховний потенціал батьків значною мірою залежить від їх здатності передавати дитині емоційне тепло. Дитині має гарантуватися задоволення її потреби в теплих стосунках зі значущими дорослими, які делікатно і чутливо реагують на запити, емоційний стан юної особистості. Для цього батькам необхідно демонструвати, що вони люблять і цінують дитину, схвалюють її поведінку і заохочують до соціально позитивних дій.

Тому, розглядаючи цей показник, соціальному працівникові варто проаналізувати:

● як батьки характеризують дитину й взаємостосунки у власній сім’ї;

● чи пригортають, обіймають, заспокоюють дитину;

● чи виявляють почуття любові, турботи;

● чи використовують у розмові з дитиною пестливі слова;

● як часто виявляють знаки уваги;

● чи святкують день народження дитини, дарують їй подарунки;

● чи є прояв емоційного тепла батьками традиційним.

Стимулювання

Становлення особистості, що розвивається, відбувається швидше і успішніше за умов її стимулювання. Стимулювання дитини – це допомога їй у розвитку шляхом впливу на формування навичок спілкування, інтересу до ігрової, навчальної, трудової діяльності; розширення соціальних можливостей; взаємодії з дитиною, реагування на її розповіді, запитання; активної участі в іграх дитини тощо.

Індикаторами цього показника є:

● чи батьки стимулюють успішне навчання дитини і як саме це роблять;

● чи завжди вислуховують дитину і відповідають на її запитання;

● чи стимулюють дитину раннього та дошкільного віку під час гри;

● чи здатні батьки створити умови, щоб дитина прагнула досягти успіху у власній діяльності, адекватно оцінювала його;

● чи батьки сприяють тому, щоб дитина долала посильні для неї труднощі тощо.