IX. Розрахунки непрямих витрат

На підприємстві серед непрямих витрат виділяють:

- витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання - В_об;

- загальноцехові витрати - В_ц;

- загальновиробничі (заводські) витрати - В_зв;

- позавиробничі витрати - В_п.в.

Витрати на УЕМО в собівартості приладу визначаємо через норматив переносу цих витрат на основну оплату праці виробничого персоналу або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як і перший так і другий варіанти планового нормативу були визначені в розділі ІV. При використанні першого варіанта (норматив Н¹_об ):

В_об = З_о · Н_об /100 г.од / од. продукції

Н_об = 156.9%

З_о = 77.8 грн

В_об = 77.8 * 156.9: 100 = 122.06 г.од / од. продукції

 

При використанні другого варіанта нормативу (норматив Н²_об) витрати на УЕМО складатимуть:

В_об = Т_вир · Н_об / 100 г.од / од. продукції 

де Т_вир - загальна планова трудомісткість виготовлення приладу, 

          нормогодин (визначена в розділі VII).

В_об = 107 * 156.9 / 100 = 167.8 г.од / од. продукції

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу визначаємо через норматив їх переносу пропорційно величині З_о. Планова величина цього нормативу була обгрунтована у розділі V. (норматив Н_ц). Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає:

В_ц = З_о · Н_ц /100 г.од / од. продукції

Н_ц = 64%

В_ц = 77.8 * 64% / 100 = 49.79 г.од / од. продукції

 

Загальновиробничі витрати в собівартості продукції найчастіше визначаються через норматив їх переносу, а також пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналу або пропорційно цеховій собівартості продукції. В першому випадку:

В_зв = С_ц · Н'_з.в /100 г.од / од. продукції

де Н_з.в = В_з.в.р /(Ф_т.р + Ф_дп) · 100 % = 43

у другому випадку:

В_зв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції

 

Згідно з даними таблиці 3 видно, що на підприємстві, де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукції загальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видів продукції.

С_ц = М_о + М_д.т.+П_в+Е_т –В_п +З_о+З_д+В_{с. з}+В_{п. в}+В_об+В_ц г.од 

С_ц = 77.8 + 8.09 + 1988.8 + 9.84 + 464.5 + 3.28 - 40 + 107.3 + 122.06 + 49.79 = 2791.5 г.од

Тоді:

В_зв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції

Позавиробничці витрати в собівартості окремих видів продукції визначаємо пропорційно її виробничій собівартості, що складає

С_в = С_ц+В_з.в г.од./ од. продукції

С_в = 2791.5 + 1200.35 = 3991.85 г.од./ од. продукції

Норматив переносу позавиробничих витрат наведений у таблиці 3 - величина Н_п.в, %. Позавиробничі витрати в собівартості приладу складають

В_п.в = С_в · Н_п.в /100 г.од./ од. продукції

Н_пв = 8%

В_п.в = 3991.85 * 8 / 100 = 319.35 г.од./ од. продукції

З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартість приладу:

С_п=С_в + В_п.в г.од. / од. продукцції

 

С_п = 3991.85 + 319.35 = 4311.2 г.од./ од. продукції

 

 

Х. РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ

Калькуляція собівартості є стандартним економічним документом, що офіційно визначає величину і склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовлення).

Таблиця 15.

Калькуляція собівартості виготовлення виробу

 “Прилад вимірювальний” (планова)

 

Статті витрат	Позначення	Сума, г.од.	Питома вага, %
I. Прямі матеріальні витрати 1. Сировина і основні матеріали 2. Матеріали допоміжні технологіч-ні 3. Покупні вироби 4. Енергія, паливо технологічні 5. Відходи (вираховуються) ІІ. Прямі витрати на оплату праці 6. Основна заробітна плата виробничого персоналу 7. Додаткова заробітна плата виробничого персоналу 8. Нарахування на оплату праці ІІІ. Інші прямі витрати 9. Витрати на підготовку виробництва виробу ІV. Непрямі витрати 10. Утримання та експлуатація машин і обладнання 11. Цехові витрати	Мо Мд.т Пв Ет Вп     Зо   Зд Вс.з     Вп.в     Воб Вц	1988.8 9.84 464.5 3.28 40     77.8   8.09 32.2     107.3     122.06 49.79	46.1 0.2 10.8 0.1 0.9     1.8   0.2 0.7     2.5     2.8 1.2
Разом цехова собівартість	Сц	2903.66	67.4
12.Загальновиробничі витрати	Вз.в	1200.35	27.8
Разом виробнича собівартість	Св	4104.01	95.2
13. Позавиробничі витрати	Вп.в	319.35	7.4
Разом повна собівартість	Сп	43.112	100 %

 

 

ХІ. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ЦІНИ ПРИЛАДУ

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба врахувати, що вона має об’єктивні обмеження — нижню (Ц_нж) та верхню (Ц_вр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень, що були здійснені для розробки і організації виробництва товару та забезпечення підприємницького інтересу. Виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері приладобування (Р_с,%),визначаємо рівень прибутку

П_н = С_п ·Р_с / г.од. / од. продукції

Р_с = 0.25%

П_н = 4311.2 * 0.25 = 1077.8 г.од./ од. продукції

Нижня межа проектної ціни модернізованого придаду складає:

Ц_нж = С_п + П_н г.од. / од. продукції

Ц_нж = 4311.2 + 1077.8 = 5389 г.од. / од. продукції

 

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т.ін.Ця умова може бути вирішена таким способом:

                Ц_вр = Ц_кон +/- Д_еф, г.од. / од. продукції,

де Ц_кон — ціна конкуруючого зразка товару

Д_еф - додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження (-), якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими якостями, ніж зразок-конкурент.

Ц_вр = 6466.8 + 2952.62 = 9419.42 г.од. / од. продукції

Для визначення величини Д_еф розробляємо кошторис витрат на експлуатацію приладів.

Витрати на річну оплату праці оператора складають:

В_оп=Г_т.с · Ф_р · (1+Н_дп / 100) · (1+Н_дз / 100) · (1+Н_с.з / 100), г.од.

де Г_т.с - годинна тарифна ставка оператора, г.од. / годину

Ф_р - річний фонд часу використання приладу (див. розділ I)

Г^н_т.с. = 0.6 г.од. / годину          Г^б_т.с. = 0.75 г.од. / годину

Ф^н_р = 3760                          Ф^н_т.с. = 3640

В^н_оп = 0.6 * 3760 * (1+ 10/100) * (1+ 10/100) * (1+ 37.5/100) =

= 0.6*3760 * 1.1 * 1.1 * 1.375= = 3753.42 г.од.

В^б_оп = 0.75 * 3640 * (1 + 10/100) (1+ 10/100) (1+ 37.5/100) =

= 0.75 * 3640 * 1.1 * 1.1* 1.375 = 4542.04 г.од.

Річні витрати на електроенергію для живлення приладу складають:

 

В_ел = П_с / 1000 · Ф_р · Ц_ел , г. одиниць

де П_с - потужність споживання приладу, Вт (табл 2)

Ц_ел - ціна 1 кВт. год електроенергії (розділ VI) 

П_с^н = 400 Вт    П_с^б = 800 Вт

Ц_ел = 0.2 кВт. Год

В^н_ел = 400/1000 * 0.2 * 3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 г. одиниць

В^б_ел = 800/1000 * 0.2 * 3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 г. одиниць

Річні витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи з нормативу цих витрат на 1000 годин роботи приладу (норматив Н_т.о , табл. 2).

В_т.о = К_бал · Н_т.о · Ф_р / (100·1000), г.од.,

де К_бал - балансова вартість приладу у споживача, г.од.

В_т.о^н = 5927.9 * 3 * 3760 / (100 * 1000) = 668.67 г.од.

В_то^б = 7113.48 * 8 * 3640 / (100 * 1000) = 2071.45 г.од.

К_бал^н = Ц_нж · К_т г.од.

К_т = 1.1 г.од.

К_бал^н = 5389 * 1.1 = 5927.9 г.од.

К_бал^б = Ц_кон · К_т г.од.,

де К_т - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,1)

К_бал^б = 6466.8 * 1.1 = 7113.48 г.од.

 

Річні витрати на амортизацію приладу визначаються

В_ам = К_бал · Н_ам  / 100, г.од.

де Н_ам - річна норма амортизації приладу

Н_ам = 15%

В_ам^н = 5927,9 * 15/100 = 889.19 г.од.

В_ам^б = 7113,48 * 15/100 = 1067,02 г.од.

Таблиця 16.

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

Елементи витрат	Позначення	Величини за варіантами, г.од./рік
		База	проект
1. Оплата праці опе-ратора-прибориста (з урахуваннями) 2. Амортизація 3. Електроенергія 4. Поточний ремонт, технічне обслугову-вання та експлуата-ційні матеріали 5. Інші витрати	Воп   Вам Вел     Вт.о   Він	4542.04   1067.02 582.4     2071.45   165.26	3753.42   889.19 300.8     668.67   112.24
Разом витрат	Век	8428.17	5724.32

                

Визначаємо додатковий ефект у сфері використання товару

Д_еф = Ц_кон · (К_ін · К_д - 1) + В_е, г.од. / од. продукції

де К_ін - інтегральний коефіцієнт зростання продуктивності

        модернізованого приладу (визначений в розділі I);                                 

К_д - коефіцієнт зростання строку служби;

В_ек - зміна поточних експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанту приладу замість його базового зразка за строк його служби, г.одиниць

Д_еф = 6466.8 * (1.3416 * 1 - 1) + 743.56 = 2952.62 г.од. / од. продукції

Визначаємо коефіцієнт К_д:         

К_д = (1 / Т_с^б + Е_н) / (1 / Т_с^н + Е_н),

де Т_с^б і Т_с^н - строки служби базового та нового зразків приладу (табл.2)

 

Е_н - нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15)

Т_с^б = Т_с^н  = 8 років

Е_н = 0.15

К_д = (1/8 + 0.15)/(1/8 + 0.15) = 1

Визначаємо величину В_ек :

В_ек = (В_ек^б - В_ек^н) · (1/ Т_с^н + Е_н) г.од.

де В_ек^б і В_ек^н - річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і модернізованого варіантів приладу (табл. 16)

В_ек = (8428.17 – 5724.32) * (1/8 + 0.15) = 743.56 г.од.

Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємо компромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача і виробника приладу.

Ц_пр = Ц_нж+(Ц_вр-Ц_нж) / 2 г.од.

 

Ц_пр = 5389 + (9419.42 - 5389) / 2 = 7404.21 г.од.