Організації охорони і розпорядження авторськими правами

Організації охорони І розпорядження авторськими правами можуть бути при­ватними або громадськими незалежними організаціями чи державними відомст­вами, що взяли на себе такі функції, залежно від обставин, вимог або умов в кон­кретних країнах. Один з підходів полягає в тому, що держава повинна здійснюва­ти відповідний контроль і нагляд, а також надавати фінансову підтримку тією мірою, якою це необхідно для ефективного функціонування таких організацій.

Однією з важливих функцій авторської організації є вжиття заходів для охоро­ни і заохочення творчої діяльності в галузі літератури, мистецтва, музики тощо. Проте крім охорони і управління правами в Інтересах авторів і т их, хто бере участь у розповсюдженні авторських творів, їх організаціям могла б бути подана допомо­га в створенні необхідного соціального забезпечення і фінансова підтримка у разі хвороби, нещасного випадку, тимчасової або постійної інвалідності тощо. Фінан­сові ресурси для такої програми підтримки могли б бути отримані у формі внесків, що надходять від користувачів авторськими творами і від володільців авторських прав пропорціонально розміру ліцензійних відрахувань, або прибутків від викори­стання творів, а також від державних та інших пожертвувань. Деякі країни вже за­снувшій спеціальні фонди (як обов'язкові, так і добровільні) безпосередньої допомоги працівникам мистецтва І в організації проведення заходів, що сприяють охо­роні і заохоченню І ворчої діяльності.

Крім виконавчих, таких, що збирають і (або) розподіляють виконавські відра­хування відносно їх прав, існує ряд організацій іншого виду, які займаються пи­таннями охорони прав найманих виконавців, сприянням інтересам виконавців в широкому розумінні або окремим групам виконавців, заохоченням виконавської діяльності і розповсюдженням виконаних ними творів або допомогою виконав­цям, які цього потребують.

Що стосується телевізійних і радіомовних організацій, то повторне викорис­тання записів їх виконання забезпечує виконавцям важливе джерело можливого додаткового доходу, компенсуючи, певною мірою, обмежені можливості для «жи­вого» виконання. Тому колективні угоди з телевізійних і радіомовними ор­ганізаціями мають особливе значення для виконавців незалежно від того, чи ук­ладені вони безпосередньо їх власними організаціями або організаціями вироб­ників фонограм.

3. Видавничі організації

У багатьох країнах діяльність авторських товариств стосується не тільки забез­печення прав та інтересів авторів, а й охорони інтересів видавців І виробників фо­нограм. У таких ситуаціях видавці музичних творів беруть активну участь в управ­лінні даним авторським товариством, входячи, як правило, в його керівні органи. Деякі видавничі організації мають їакож програми, що забезпечують членам цих організацій можливість отримання допомоги в управлінні їх компаніями або ін­формації про політику держави у видавничих питаннях (податки, умови торгівлі, авторські права тощо).

Основним завданням видавничих організацій є охорона інтересів видавничої Індустрії, сприяння її розвитку і заохоченню пайширшого розповсюдження творів не тільки в своїй країні, а й за кордоном, оскільки видавнича діяльність стає все більш Інтернаціональною.

  ГЛАВА 2

Колективне управління ангорськими правами

В усьому світі права авторів вважаються особистими правами. Вони є частиною індивідуальних прав, передбачених в статті 27 Всесвітньої декларації прав людини від 10 Ірудня 1948 року, називаються винятковими правами в Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів. Законодавці й укладачі конвенцій вихо­дили з концепції того, що автор може або сам здійснювати свої права, або доручити їх здійснення відповідно до положень Цивільного кодексу про представництво. Од­нак розвиток технічних засобів поширення музики виявився таким, що самостійне здійснення прав виконання і мовлення самим композитором стало неможливим. Якщо, наприклад, у країні є 500 радіопередавачів, які щодня транслюють декілька годин музику, то композитори не будуть у змозі видавати дозволи на транслювання їх творів в індивідуальному порядку. Більше того, було б абсолютно неприпустимо вимагати, щоб радіостанції, які щороку транслюють твори 60—80 тисяч компози­торів усього світу, запитували кожного з них про попередній дозвіл.

Сьогодні в умовах масового попиту на музику єдиним способом охороняти пра­ва на публічне виконання і трансляцію для композиторів, поетів-пісенників, аранжувальників і перекладачів є встановлення зв'язків між «виробниками» і «споживачами» музики. Зосередження прав на виконання і трансляцію музичних творів у віданні одного органу в кожній країні — те, що звичайно називається «ор­ганізацією колективного управління», — і всеосяжний дозвіл на публічне вико­нання або трансляцію музики, що охороняється (авторським правом), виданий цією організацією колективного управління, утворить колективне керівництво.