Особливості спеціального водокористування для деяких потреб

Використання вод для задоволення питних і господарських потреб населення зумовлене їх якісними характеристиками, які мають відповідати встановленим державним стандартам, нормативам еко­логічної безпеки водокористування і санітарним нормам. У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стан­дартам, нормативам і нормам їх використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду. За водокористу­вачами закріплено право вимагати від власника вод (водопоста­чальника) відомості про якість питної води.

Використання вод для задоволення питних і господарських по­треб населення здійснюється у порядку централізованого, нецент-ралізованого водопостачання та використання підземних вод пит­ної якості з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 59—61 ВК Ук­раїни.

Користування водами для потреб сільського і лісового господарст­ва здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водо­користування (ст. 65 В К України).

Зрошення угідь здійснюється водами, якість яких повинна відповідати встановленим нормативам. При цьому водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи попередження підтоплення, забо­лочення, засолення та забруднення зазначених угідь. Зрошення угідь стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з державними органами санітарного і ветеринарного нагляду. Під час осушення земель повинні вживатися заходи щодо запобігання де­градації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів.

Під час користування водними об'єктами для промислових потреб і потреб гідроенергетики водокористувачі зобов'язані дотримувати­ся встановлених правил експлуатації водосховищ; умов спеціально­го водокористування; режимів накопичення та спрацювання за­пасів води; екологічних вимог; вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної), припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання, очищення питних вод; забезпечувати режими ко­ливання рівнів води у верхньому і нижньому б'єфах та пропускан­ня води через гідровузли, безперебійне пропускання води через гідровузли, безперебійний пропуск суден а також риби до місць не­ресту відповідно до проектів рибопропускних споруд тощо (ст. 66 ВК України).

Скидання стічних вод промисловими та іншими об'єктами до­пускається лише за умови наявності нормативів гранично допусти­мих концентрацій та встановлених нормативів допустимого ски­дання забруднюючих речовин. На водокористувачів покладається здійснення заходів, спрямованих на запобігання скидання стічних вод чи його припинення, коли такі води: можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; містять промисло­ву сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи тех­нологічних відходів; містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; призводять до зміни температу­ри води водного об'єкта більш ніж на три градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; є кубови­ми залишками, що утворюються в результаті їх очищення і знева­ження тощо (ст. 70 ВК України).

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (бал­ки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється. Водним законодавст­вом встановлюються й інші умови скидання зворотних вод у водні об'єкти (ст.ст. 71—75 ВК України). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 465 затвер­джено Правила охорони вод від забруднення зворотними вода­ми', які є обов'язкові для виконання всіма підприємствами, ус­тановами, організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зво­ротних вод у водні об'єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Користування водними об'єктами для потреб водного транспорту здійснюється на річках, озерах, водосховищах, каналах, інших во­доймах, а також територіальному морі та внутрішніх морських во­дах, які визначаються внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законо­давства України їх використання з цією метою повністю або част­ково заборонено (ст. 67 ВК України). Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 640'.

Усі судна та інші плавучі засоби мають бути обладнані ємкостя­ми для збирання лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очи­щення та знезараження стічних вод.

Користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства.

Користування річками України залежить від виду річки. Так, відповідно до ст. 79 ВК України та залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і ма­ють площу водозбору понад 50 тис. кв. км. До середніх належать річки з площею водозбору від 2 до 50 тис. кв. км. До малих нале­жать річки з площею водозбору до 2 тис. кв. км.

З метою охорони водності малих річок забороняється ряд дій, визначених ст. 80 ВК України, зокрема зміна рельєфу басейну річки, руйнування русла пересихаючих річок, струмків та водо-токів; розорювання заплавних земель, застосування на них засобів хімізації тощо.

Заходами, спрямованими на збереження водності річок і охоро­ну їх від забруднення є: створення прибережних захисних смуг;

створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибереж­ними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтри­манню їх у належному стані; впровадження ґрунтозахисної систе­ми землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору; впровадження водозберігаючих технологій, здійснення водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і ор­ганізаціях, розташованих у басейні річок; здійснення інших за­ходів, передбачених ст. 81 ВК України.

З метою оцінки екологічного басейну річки та розробки за­ходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів складається її паспорт у порядку, встанов­леному постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347².