Право водокористування та його види

Право водокористування в широкому розумінні (об'єктивному значенні) — це один з головних правових інститутів водного пра­ва, складова частина права природокористування, тобто правового інституту екологічного права. З цієї точки зору право водокористу­вання — це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціонального й безпечного використання водних об'єктів.

Право водокористування — це також суб'єктивне право, тобто гарантована законом можливість конкретних суб'єктів здійснювати використання вод з метою задоволення чисельних потреб. Такі визначення є теоретико-правовими.

Водний кодекс України у ст. 1 дає законодавче визначення «во­докористування» та «використання води». Так, водокористування — це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб на­селення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, ски­дання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). Використання води — процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб і гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Об'єктами права водокористування виступають, як правило, відокремлені ділянки водного об'єкта, надані конкретному водоко­ристувачу в користування для визначеної мети. Індивідуалізуючи­ми ознаками таких водних ділянок є місце розташування та розмір. Слід зазначити, що розміри водних ділянок, які надаються у кори­стування, не нормуються у правовому порядку, а визначаються у кожному випадку в спеціальному дозволі з урахуванням мети водо­користування. Не належать до об'єктів права водокористування во­ди, які знаходяться в атмосфері, грунті, у живих тканинах, а також води, відокремлені від природного середовища, наприклад, вода у водопроводах, резервуарах тощо. У цьому разі вона стає товарно-матеріальною цінністю'.

Суб'єктами права водокористування (водокористувачами) мо­жуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадян­ства (ст. 42 ВК України).

За своїм змістом право водокористування — це сукупність прав та обов'язків водокористувачів, які визначені ст.ст. 43—44 ВК Укра'їни, іншими нормативними актами, зокрема інструкціями, поло­женнями, правилами тощо, а також договорами на водокористу­вання.

Праву водокористування притаманні загальні принципи: еко­номне використання водних ресурсів; цільове використання вод;

дотримання встановлених нормативів скидання забруднюючих ре­човин та встановлення лімітів забору води; платність спеціального водокористування та безплатність загального водокористування;

недопущення засмічення, забруднення та вичерпання водних об'єктів; обов'язкове відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства та ін.

Права водокористувачів можуть бути обмежені у випадках, виз­начених ст.ст. 45 та 47 ВК України. Зокрема, у разі маловоддя, за­грози виникнення епідемій, під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричине­ному шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів охороняються законом, а у разі їх по­рушення підлягають поновленню.

Класифікацію (види) права водокористування можна проводи­ти за кількома ознаками.

Так, водокористувачі як суб'єкти можуть бути первинними і вто­ринними. Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні во­дозбірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вто­ринні водокористувачі (абоненти) — це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд пер­винних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування (ст. 42 ВК Ук­раїни).

За підставами виникнення право водокористування може бути загальним та спеціальним.

Загальне водокористування здійснюється громадянами безкош­товно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Цільове призначення права загаль­ного водокористування — це купання, плавання на човнах, люби­тельське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з вод­них об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць (ст. 47 ВК України).

Загальне водокористування може бути обмежене або забороне­не районними і міськими радами, первинними водокористувачами з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколиш­нього природного середовища та з інших передбачених законодав­ством підстав.

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання во­ди та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаю­чи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 ВК України). Не належать до спеціального водокористування:

— пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

— подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

— усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболо­чення);

— використання підземних вод для вилучення корисних компо­нентів;

— вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

— виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

— видобування корисних копалин і водних ресурсів;

— прокладання трубопроводів і кабелів;

— проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

— інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Цільовим призначенням спеціального водокористування є задо­волення потреб населення, господарсько-побутове, лікувально-оз­доровче, сільськогосподарське, промислове, транспортне, енерге­тичне, рибогосподарське та інше державне і громадське викорис­тання вод.

Право на здійснення спеціального водокористування посвідчується дозволом, який видається за клопотанням водокори­стувача з обгрунтуванням потреби у воді та погодженням з органа­ми державної виконавчої влади. У дозволі на спеціальне водокори­стування визначаються ліміти забору води та скидання забрудню­ючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути змен­шено спеціально уповноваженими державними органами без кори­гування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним. Плата за спеціальне водокористування справляється з метою забезпечення раціональ­ного використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об'єктів та за скидання в них забруднюючих речовин. Розмір плати за забір води з водних об'єктів визначається на основі нормативів плати, фактичних об­сягів забору води та встановлених лімітів на збір води. Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів встановлені по­становою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. № 836, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1999 р. № 1341'.

Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів плати, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду. Нормативи збору, які справляються за скидання забруднюючих ре­човин у водні об'єкти, у тому числі у морські води, а також залеж­но від концентрації забруднюючих речовин, визначаються згідно з Порядком встановлення нормативів за забруднення навколишньо­го природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303'.

Використання води для деяких потреб має свої особливості. Так, користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту здійснюється за плату без оформлення дозво­лу. Така плата стягується за проведення діяльності, г.ов'язаної з не­обхідністю басейнового регулювання водних ресурсів та здійснен­ня заходів щодо попередження і ліквідації наслідків шкідливої дії вод (берегоукріплення, захист від підтоплення територій). Норма­тиви плати за ці види водокористування встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. № 836 (зі зміна­ми, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 лип­ня 1999р. № 1341).

Користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту здійснюється безкоштовно та без надання відповідного дозволу. У разі необхідності воно може бути частково або повністю заборонено Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обла­сними, Київською та Севастопольською міськими радами за по­данням відповідних державних органів управління (ст. 53 ВК Ук­раїни).

Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержав­ного значення зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 80 відсотків, до бюджетів областей — в розмірі 20 відсотків. Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Републіки Крим зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 50 відсотків, до бюдже­ту автономної Республіки Крим — в розмірі 50 відсотків (частини 1, 2 ст. 32 ВК України). Проте необхідно мати на увазі, що Зако­ном України від 7 грудня 2000 р. «Про Державний бюджет України на 2001 рік» ці положення Водного кодексу України зупинено на 2001 рік.

Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенер­гетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету Ук­раїни в розмірі 100 відсотків. Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюд­жету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (частини З, 4 ст. 32 ВК України). Збори за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітний забір води з них зараховуютьт ся до Державного та місцевих фондів охорони навколишнього при­родного середовища у порядку, визначеному Законом України від 5 березня 1998 р.'.

Всі зазначені збори спрямовуються на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'яза­них з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.

За строками право водокористування може бути строкове та без­строкове. Зокрема, загальне водокористування та користування во­дами для потреб гідроенергетики і водного транспорту строком не обумовлюється.

Строки загального водокористування встановлюються органа­ми, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціаль­не водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткостро­кового та довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними орга­нами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування (ст. 50 ВК України).

Водні об'єкти або їх частини місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення можуть надаватися в користування на умовах оренди, але лише для рибо­розведення, виробництва сільськогосподарської і промислової про­дукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях (ст. 51 ВК Ук­раїни).

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради. Ок­ремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) мо­жуть передаватися цими органами відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загаль­нодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів Ук­раїни відповідно до Водного кодексу України та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється дого­вором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки, плата за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за угодою сторін. Орендарі водних об'єктів (їх ча­стин) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому Водним кодексом України.

Користування водними об'єктами може бути частково або повністю заборонено, якщо ці водні об'єкти мають особливе дер­жавне значення, наукову або культурну цінність, а також якщо во­ни входять до складу систем оборонного водопостачання теплових та атомних електростанцій. На водних об'єктах повністю забороне­но здійснювати лісосплав (ст. 54 ВК України).

Право на спеціальне водокористування припиняється за таких підстав: 1) зникнення потреби спеціального водокористування;

2) закінчення строку спеціального водокористування; 3) ліквідація підприємств, установ, організацій; 4) передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам; 5) визнання водного об'єкта та­ким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; 6) порушення правил спеціального водокори­стування та охорони вод; 7) виникнення необхідності першочерго­вого задоволення питних і господарсько-побутових потреб насе­лення; 8) систематичне невнесення плати в строки, визначені за­конодавством, та інше (ст. 55 ВК України).

З огляду на зазначені підстави припинення права водокористу­вання їх можна поділити на правомірні (закінчення строку водоко­ристування чи зникнення потреби в ньому) та протиправні юри­дичні факти. Підстава припинення спеціального водокористування впливає на порядок припинення цього права. Так, якщо зникла потреба у спеціальному водокористуванні, то право водокористу­вання припиняється за клопотанням водокористувача. У разі закінчення терміну спеціального водокористування, ліквідації підприємств, установ чи організацій, передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам право спеціального водокористу-- вання припиняється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування. За рішенням Кабінету Міністрів Ук­раїни, відповідних рад право спеціального водокористування при­пиняється за умови визнання водного об'єкта таким, що має особ­ливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність, а також виникнення необхідності першочергового задово­лення питних і побутово-господарських потреб населення. На ви­могу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, може бути припинено право водокористування у разі порушення водокористувачем умов спеціального водокористування та охорони вод, а також у разі систематичного невнесення плати у визначені строки. У всіх випадках припинення права на спеціальне водоко­ристування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціаль­не водокористування органом, який його видав.

Водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані діями інших юридичних і фізичних осіб, що призвели до припинення права або зміни умов спеціального водокористування. Перелік та­ких дій наведено у Порядку відшкодування збитків, завданих водо­користувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 966'.

Збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціаль­ного водокористування, не відшкодовуються у випадках, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокори­стувача чи за його клопотанням.

Встановлення факту припинення права (зміни умов) спеціаль­ного водокористування, дій осіб, що призвели до припинення та­кого права (зміни умов), здійснюється на підставі державної еко­логічної експертизи. Визначення розміру збитків, завданих водоко­ристувачам, здійснюється згідно з Методикою розрахунків збитків, завданих припиненням права або зміною умов спеціального водо­користування.