2020-01-14
101
На цьому стяпі ииділяється праця американського вченого Джорджа Перкінса
Марша (1821-1882) «Людина й природа, або Фізична географія, змінена людською
діяльністю» (1864; у Росії кпига вийшла у перекладі в 1866 p.). Книга Марша
викриває хижацький вплив капіталістичного виробництва на природне середови-
ще. І в той же час вона мас яскраво виражений конструктивний характер. Марш
намітив шляхи реконструкції природи за допомогою меліорації, насадження лісів,
збагачення флори й фауни.
З його думками переі-укуються ідеї й науково-практичні розробки видатно-
го російського вченого-иатурилістп Олександра Івановича Восйкова (1842-1916).
Вивчення виливу людської праці на природу, перетворення її людською діяльніс-
тю — одна з головних сфер його наукових інтересів.
На думку Фрідріха Ратцеля (1844-1904), професора Лейпціґського університе-
ту, автори праць «Земля й життя», «Антропогеографія», «Політична географія»,
«Народознавство», ключовим елементом ізографії є країнознавство, у якому здій-
снюється синтез природничо-наукового й соціально-історнчного напрямків у роз-
витку географічної науки. У своїх працях Ратцель намагався намалювати загальну
картину розселення людського суспільства по земній поверхні й розвитку культу-
ри у зв'язку з географічними умовами.
|
|
|
Економічний напрямок у географії продовжив статистичну лінію попередніх
періодів історії географічного знання. Наприкінці XIX ст. воно було представле-
не німецьким ученим В. Готцсм, що ввів у вжиток термін «економічна географія»
(з 1882 p.), англійським географом Дж. Чісхолмом. російським економістом і еко-
иомом-географом В. Е. Деиом — першим професором, що почав читати курс еко-
номічної географії під її сучасною назвою.
• Економічний напрямок в економічній географії одержав розвиток і в російській
географії, особливо в працях великого російського вченого Петра Петровича Семе-
нова-Тян-Шанського (1827-1914). Особливу увагу слід звернути на варіант райо-
нування Росії, розроблений ученим (1880 p.). Економічне районування зроблене за
сукупністю економічних ознак, з урахуванням природних умов і ресурсів. (Ціка-
во, що сітка районів Держплану РРФСР 20-х років XX ст. в основному збігалася
із сіткою районів Семенова-Тнн-ИІвнського).
Економіко-гсографічні проблеми відбито в працях знаменитого хіміка Дмитра
Івановича Менделєєва (1834-1907). Його особлнио цікавили питання господарської
оцінки природних ресурсів і географічного положення різпих частин Росії, вста-
новлення системи показників економічного району, економічний аналіз демогра-
фічних показників.
З ім'ям М. М. Баранського пов'язані польові дослідження радянських еко-
номів-географів. Але найголовнішою заслугою його с зміциеппя районного на-
прямку економічної географії. У районному напрямку на перший план має ви-
йти аналіз зв'язків явищ виробничих, природних, трудових, матеріально-тех-
нічних, які утворюють базу для комплексного розвитку кожного району й усієї
системи районів.
|
|
|
Іншим основоположником радянської економічної географії став Микола Ми-
колайович Колосовський (1891-1954) — один із розробників районів Дсржплану
й першого п'ятирічиого плану. Ученому належить концепція територіально-вироб-
ннчого комплексу (ТВК). Суть її полягає в раціональній організації господарства
з урахуванням географічного положення, використання природних ресурсів і со-
ціально-економічного потенціалу.
Серед окремих галузей економічної й соціальної географії, що одержали значний
розвиток у СРСР, слід відзначити географію населення, у якій працями М. М. Ба-
ранського, P. М. Кабо, Г. М. Лапко було сформоване уявлення про опорний кар-
кас розселення.
