1. Вчитель ознайомлює дітей з правилами та змістом гри. Обговорюються умови, за яких гра буде цікавою.
Умови (або правила) гри:
o Всі учасники дотримуватимуться правил.
o Команда буде дружною та дисциплінованою (якщо гра командна).
o У грі мають брати участь всі.
o Не можна насміхатися з невдач інших.
Кожну з умов учитель підкріплює прислів'ям:
Дружні сороки орла, заклюють.
Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.
Добре роби — добре й буде.
2. Вивчення лічилок та мирилок.
Учитель пояснює, що для визначення ведучого можна використовувати лічилки. Це запобігає виникненню сварок.
Котилася торба
З великого горба,
А в тій торбі
Хліб, паляниця,
Кому доведеться —
Той буде жмуриться.
Вийшов зайчик погулять —
Раз, два, три, чотири, п'ять,
Як нам бути, що зробити —
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Мирилки вивчаються з дітьми для створення необхідного емоційного настрою, а також для набуття вміння миритися. Це зумовлено віковими особливостями молодших школярів, які часто сваряться, не вміючи поступатись один одному, а посварившись — не знають, як помиритися.
|
|
Мир — миром,
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми дружечки красні.
Поцілуймося!
II. Проведення гри.
Вчитель стежить за чітким виконанням правил гри. При порушенні останніх гра припиняється, проводиться аналіз порушення, з'ясовується, як потрібно діяти, гра продовжується далі.
III. Аналіз гри.
Аналізується хід гри в цілому. Обов'язково визначається; чи цікаво було грати? Що вдалося і чому? Що не вдалося (або чому програли)? Чому не вдалося?
Під час з'ясування цих питань учитель звертає увагу не на те, хто саме винен, а чому гра не вдалася, або була не цікавою. Кожну відповідь учні підкріплюють прислів'ями.
Ми з досвіду переконалися, що використання фольклору як засобу виховання учнів початкових класів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини, що у свою чергу сприяє формуванню культури поведінки.