Під культурою поведінки учнів початкових класів, на нашу думку, необхідно розуміти звичну систему лій і вчинків, притаманних дитині, в яких відображаються позитивні мотиви її поведінки та сукупність уявлень і знань про норми моралі. З огляду на це, виділяємо такі компоненти поняття культури поведінки: інтелектуальний, емоційний, діяльнісно-практичний.
Розглянемо детальніше кожний із компонентів культури поведінки учнів початкових класів.
Інтелектуальний компонент визначається наявністю знань та уявлень про норми та правила поведінки, зафіксовані у суспільній моралі, а також про способи та форми поведінки, схвалені громадською думкою. Знання та уявлення дітей про правила, норми, форми і способи культурної поведінки складають моральний зразок, відповідно до якого формується повсякденна звична поведінка учнів.
Емоційний компонент. Маємо на увазі вплив на емоційну сферу дитини з метою формування позитивних мотивів поведінки, що потребує мобілізації активного прагнення учня засвоїти та оволодіти зразками культурної поведінки. Треба зазначити вагому різницю між знанням культурної поведінки та їх усвідомленням, що полягає в особистісному змісті, який вкладає сама дитина в кожну окрему норму. Закріплення правил та норм культурної поведінки, вироблення потреб виконувати та дотримуватися їх базуються на емоційно-позитивному ставленні дитини як до зразків поведінки, так і до людей, які організують діяльність учнів. Тому у дітей молодшого шкільного віку повага до вчителя, любов до батьків та інше можуть виступати як самостійний дійовий мотив.
Знання і мотиви поведінки складають основу діям і вчинкам дитини. З огляду на це, слід визначити діяльнісно-практичний компонент поняття культурної поведінки, який, з одного боку, передбачає систему вправ, вправлянь, привчань, а з іншого — різноманітну діяльність учнів. Внаслідок цього набутий позитивний досвід про способи культурної поведінки, закріплений багаторазовим повторенням, переходить у звичні форми поведінки. Звичка поводитися культурно дає змогу дитині не замислюватися над вибором способу та форми дії, що сприяє розвантаженню її психіки і зумовлює подальший розвиток.
В основі реалізації завдань виховання культури поведінки, на нашу думку, має лежати синтез загальнолюдського досвіду і моральних цінностей та особливостей українського менталітету. Тому необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, в яких нагромаджений досвід народу щодо виховання та навчання дітей, його погляди на мету, завдання й методи виховання молодого покоління, традиційні для українців форми та засоби виховного впливу. На основі багатовікового досвіду українців склалися народна філософія, мораль, система знань і вірувань, які й утворили основу української народної педагогіки. Педагогічні знання та вміння народу сконцентровані в українському фольклорі, традиціях, звичаях та обрядах, що можна використовувати як засоби виховного впливу на учнів початкових класів.
Так, у народних прислів'ях, казках, легендах чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, притаманні вихованій людині. В прислів'ях зібрані конкретні правила культурної поведінки, викладені в дотепних формах, що полегшує їх усвідомлення молодшими школярами. Українські народні казки містять відомості про форми та способи культурної поведінки, а також про наслідки порушень визначених норм Іншими словами, можна сказати, що в прислів'ях, приказках, легендах, казках сконцентрований моральний зразок, вироблений українським народом.
Виховна цінність народної гри полягає в тому, що в ігровій ситуації діти беруть на себе певні ролі і виконують ігрові дії. Це потребує усвідомленого дотримання визначених правил та норм поведінки. Внаслідок цього в учня, з одного боку, накопичується соціальний досвід, закріплюються певні позитивні форми та способи поведінки, а з іншого — він привчається дотримуватися вимог, які до нього ставляться. Таким чином, використання засобів народної педагогіки, а саме, фольклору, в процесі виховання культури поведінки молодших школярів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини.
Обмаль часу обмежує можливості вчителя щодо організації спеціальних занять з формування культури поведінки. Тому ми спинимося на використанні засобів народної педагогіки в навчальній діяльності. Наприклад, у 2 класі на уроках позакласного читання вивчаються теми: "До джерел народної мудрості", "Чарівної казки дивосвіт". Добирати навчальний матеріал до цих уроків можна так, щоб поряд з вирішенням дидактичних завдань він сприяв формуванню культури поведінки молодших школярів.
Пропонуємо матеріал для вчителя, який, на нашу думку, доцільно використовувати на подібних уроках.
З поданими прислів'ями можна проводити таку роботу:
1. Продовжити прислів'я:
Будь гостем доти,... (доки весілля триває).
Не хвались мудріш мудрістю,... (а сильний силою).
2. Знайти зайве прислів'я, обґрунтувати свою відповідь:
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш.
Що ранком не зробиш, то вечором не здоженеш.
Допомагай старшим, бо доведеться бути таким.
3. З'ясувати, про яку рису характеру йдеться в прислів'ї. Згадати казкового персонажа, якому була притаманна така якість:
Злостивий друг спереду ласкає, а ззаду кусає. Дружні сороки орла заклюють.
4. З'ясувати наслідки негативної поведінки:
В хаті гульки, а в городі ані цибульки.
Де все гостина, там голод недалекий.
5. З'ясувати, які слова вказують на негативне ставлення до вказаної поведінки:
Аж гарчить — так на меншого кричить.
Мета проведення різноманітної роботи з прислів'ями не полягає лише у визначенні і вивченні конкретних правил культурної поведінки (формування інтелектуального компонента). Доцільно ставити дітям і такі запитання: Чому саме таке правило зафіксовано в прислів'ї? До чого може привести порушення цього правила? Чому необхідно його виконувати? За допомогою подібних запитань з'ясовується причинно-наслідковий зв'язок, який міститься в прислів'ї, що дає змогу викликати у дітей відповідні емоції (формування емоційного компонента).
Для формування позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки велике значення має українська народна казка. Пропонуємо деякі види роботи:
І. З поданих уривків казок виберіть різні форми привітання.
Вибігла лисичка на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить. От біжить, а хлопці товар женуть.
— Здорові були, хлопці!
— Здорова, здорова, лисичко-сестричко!
— Поміняйте мені бичка-третячка на маковий пиріжок!
“Лисичка-сестричка і вовчик-панібрат”
... Бачить лисичка хатку, заходить туди, вклонилася звичайненько та й каже:
— Добрий вечір, люди добрі!
— Дай, Боже, здоров'ячка.
— Пустіть переночувати!
— Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, — ніде тобі лягти.
— Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
“Лисичка-сестричка”
...Іде та й іде Котигорошка — аж стоїть дім зміїв, і сестра з колодязя бере воду.
— Здрастуй, сестро! — каже Котигорошка.
Вона йому:
— Хіба ти мені брат?
Він каже:
— Побачиш, який я тобі брат!
От заходить змій.
— А, здрастуй! — каже.
— Здрастуй!
Змій питає
— Чого ти прийшов?
— За сестрою та за братами.
"Котигорошка"
З'ясуйте, як би ви віталися з учителем, дорослими, товаришами. Чому ви обрали саме таке привітання?
II. З поданих уривків запам'ятайте ввічливі слова
... Вилизькала та до журавля:
— Вибачай, журавлику, — що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.
— То спасибі ж, — мовить журавель. — Приходь же, лисичко, тепер ти до мене в гості.
"Лисичка та журавель".
— Здоров, Іване-царенку! Куди тебе Бог несе?
— їду, — каже, — дідусю, світ за очі, шукати своєї жінки, вона десь у тридесятім царстві, у Баби-Яги— костяної ноги... Чи ви, дідусю, не знаєте, де вона живе?
— Чому не знати? Знаю.
— Скажіть, будь ласка, дідусю, й мені!
"Царівна-жаба".
Виділені слова записуються на дошці і використовуються в наступному завданні.
III. Озвучте малюнок. Учням пропонується сюжетний малюнок на теми " Ми прийшли в бібліотеку", "На перерві", "Ми робимо покупки" та інші. Дітям необхідно в парах скласти діалог з використанням ввічливих слів, виділених із казки. Такий вид роботи сприяє розвитку практично-діяльнісного компонента поведінки.
Пропонуємо деякі види роботи з українською народною казкою "їжак та заєць".
1. Після прочитання казки дітям пропонуються запитання, які допоможуть розкрити моральне навантаження казки.
— Яке правило спілкування порушили їжачок і заєць?
— Як повівся зайчик?
— Чому поведінку зайчика не можна назвати культурною?
— Які почуття викликала в тебе поведінка зайчика?
— Чому їжачок та його жінка змогли перемогти?
— Що трапилось із зайчиком?
— Чому він був покараний?
— Які почуття викликала в тебе поведінка їжака та його дружини?
2. Добір прислів'їв, які відображають головну думку казки. Якщо діти знають недостатню кількість прислів'їв, то вчитель пропонує вибрати з тих, що записані на дошці.
3. Тестування.
а) Зайчик, зустрівши їжака:
— привітався з ним;
— почав насміхатися над їжачком;
— пригостив їжачка капустою.
б) їжачок придумав, як перемогти зайця, тому що був:
— сильний;
— кмітливий;
— хитрий.
в) їжачок та його жінка перемогли, бо були:
— дружні;
— хоробрі;
— сміливі.
г) Зайця провчили, бо він:
— повільно бігав;
— був не кмітливим.
д) Яке правило порушив заєць:
— не можна вихвалятися;
— не можна насміхатися з іншого;
— не можна брати чужі речі.
4. Складання продовження казки.
— Що було далі? Чи розумів заєць, чому його провчили?
— Могли б заєць і їжак потоваришувати? Скласти продовження казки, де їжачок і заєць помирились. Показати, як вони це зроблять. Для цього необхідно скласти діалог між їжачком і зайчиком з використанням ввічливих слів або мирилок.
5. Складання казки "навпаки".
— Що б могло відбутися у казці, якби з моменту зустрічі зайчик і їжачок поводилися культурно.
6. Гра-інсценізація: казка "навпаки".
Таку інсценізацію необхідно підготувати заздалегідь. Бажано, щоб вона містила вправу, яку на уроці можуть повторити інші учні. Діти отримують завдання додому: скласти аналогічну казку.
Продовжувати працювати над правилами культурної поведінки, а саме, над правилами спілкування з товаришами, можна також і на уроках фізкультури або під час прогулянок у групі подовженого дня. Для цього слід використовувати українські народні ігри. Вчитель має керувати грою таким чином, щоб вона. сприяла розширенню та накопиченню досвіду про форми та способи культурної поведінки під час спілкування з товаришами, про наслідки порушень певних правил, встановлених громадою (в даному випадку правила гри), виробляти звичку дотримуватися норм, що висуваються перед учнями. Організацію та керівництво грою можна умовно поділити на етапи: