Техніко-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження виступає ТОВ "Маранд". Основний вид діяльності організації – роздрібний продаж ювелірних виробів і швейцарських годинників.

Дата реєстрації ТОВ "Маранд" - 2005г. Юридична адреса: Україна, 443031, Київська область, м. Київ, вул. Г.Дімітрова, 118.

Підприємство спеціалізується на продажі ювелірних виробів українських і іноземних виробників, годинників відомих світових брендів, а так само і аксесуарів, таких як вази, столові прилади. Основними покупцями товарів ТОВ "Маранд" є люди з високим і середнім рівнем доходів.

Товари ТОВ "Маранд" мають широкий попит в населення, оскільки досягнуте оптимальне співвідношення ціни і якості пропонованої продукції. На даний момент підприємство співробітничає з більш ніж 15 відомими брендами – виробниками швейцарських годинників і з великою кількістю українських ювелірних заводів, а також іноземними компаніями ювелірної галузі.

Продаж продукції здійснюється на території спеціалізованого магазина, що знаходиться у власності компанії. Чисельність працівників організації складає 15 чоловік, управлінського персоналу – 3 людини. Розподіл праці за функціональною ознакою між працівниками здійснюється, перш за все, по лінії відособлення функцій управління. Організаційна структура підприємства представлена лінійною системою. Вона передбачає безпосереднє підпорядкування всіх категорій працівників керівникові підприємства.

Основними завданнями діяльності ТОВ "Маранд" є:

- формування умов якнайповнішого задоволення попиту покупців продукції в рамках середнього сегменту споживчого ринку;

- забезпечення високої якості товарів, що продаються;

- забезпечення економічності здійснення торгівельно-господарського процесу;

- мінімізація витрат, пов'язаних з транспортуванням, оформленням замовлень на товари, митними процедурами;

- максимізація суми прибутку, що залишається у розпорядженні фірми, і забезпечення її ефективного використання.

Управління грошовими коштами підприємства

Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства. Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.

Згідно із принципами управління формують систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносять:

­ аналіз грошових потоків;

­ планування та оптимізація;

­ контроль за рухом грошових коштів;

­ облік та звітність.

Аналіз грошових потоків — це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об'єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.

З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об'єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і оперативним. З погляду обсягів аналіз може бути тематичний, тобто пов'язаний з визначеною конкретною метою, локальний — пов'язаний з діяльністю окремого підрозділу, комплексний — охоплює всі сторони діяльності підприємства. Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи. Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості.

Результати аналізу враховуються при плануванні грошових потоків та їх оптимізації.

Планування грошових потоків — це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.

У процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).

Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.

Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про грошові потоки по каналу зворотнього зв'язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об'єкт управління. У циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображаються у звітності. Таким чином, облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період. Отже, наведені методи управління грошовими потоками є одночасно етапами процесу управління в цілому.

Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:

­ визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

­ постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу; згладжений коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;

­ оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

­ вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;

­ прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.

Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.