Поняття,характеристика та критерії об'єктів культурної спадщини

Вперше визначення культурних цінностей було подано в Гаазькій конвенції «Про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту», яка була ратифікована СРСР 5 квітня 1957 р. У ст. 1 зазначеної конвенції говориться про три категорії культурних цінностей:

а) цінності рухомі або нерухомі, які мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, такі, як пам’ятники архітектури, мистецтва або історії, релігійні або світські, археологічні місце розташування, архітектурні ансамблі, що як такі являють історичний або художній інтерес, витвори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного або археологічного значення, а також наукові колекції або важливі колекції книг, архівних матеріалів або репродукцій цінностей, які вказані вище;

б) будівлі, головним та дійсним призначенням яких є збереження або експонування рухомих культурних цінностей, що вказані в п. «а»;

в) центри, в яких міститься значна кількість культурних цінностей, що вказані в п. «а» та п. «б», так звані «центри зосередження культурних цінностей» [1,c. 418 - 419].

Стосовно охорони культурних цінностей від протиправних посягань більш чітке поняття культурних цінностей передбачене в конвенції ЮНЕСКО «Про міри, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності» від 14 листопада 1970 р., яка була ратифікована СРСР 2 лютого 1988 р., і в ст.1 якої зазначено, що культурними цінностями вважаються цінності релігійного або світського характеру, які розглядаються кожною державою як такі, що представляють значення для археології, доісторичного періоду, історії літератури, мистецтва і науки [2].

Згідно із конвенцією ЮНЕСКО «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини» від 16 листопада 1972 р., під поняттям «об’єкти культурної спадщини» розуміють:

- пам’ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери, та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

- ансамблі: групи ізольованих чи об’єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки.

- визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології [3].

У чинному законодавстві України поняття об’єктів культурної спадщини та охорони зазначених об’єктів міститься в Законі України «Про охорону культурної спадщини», у ст.1 якого подається визначення термінів, а саме:

- культурна спадщина – це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культури;

- об’єкт культурної спадщини – це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- нерухомий об’єкт культурної спадщини – це об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

- рухомі предмети, пов’язані з нерухомими об’єктами культурної спадщини – це елементи, групи елементів об’єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але становлять із ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об’єкта [4].

Через прагнення до об'єктивності були складені оцінні критерії.

Культурологічні критерії:

1. Об'єкт являє собою шедевр людського творчого генія.

2. Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей у даний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, у монументальнім мистецтві, у плануванні міст або створенні ландшафтів.

3. Об'єкт є унікальним або, принаймні, винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує дотепер або вже зникла.

4. Об'єкт являє видатний приклад конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, які ілюструють значимий період людської історії.

5. Об'єкт являє видатний приклад людського традиційного спорудження, із традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.

6. Об'єкт прямо або речовинно пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами й має виняткову світову важливість (на думку комітету ЮНЕСКО, цей критерій переважно використовувати разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

Слід також зазначити, що 17 жовтня 2003 року ЮНЕСКО була прийнята Конвенція «Про охорону нематеріальної культурної спадщини»,які також відіграють важливу роль у становленні культурної спадщини тієї чи іншої держави.

Формами зазначеної спадщини можуть бути:

- усні традиції та форми вираження, зокрема в мові, як носії нематеріальної культурної спадщини;

- виконавське мистецтво;

- звичаї, обряди, святкування,

- знання та практики, що стосуються природи та всесвіту;

- традиційні ремесла [5].

у становленні

Охорона нематеріальної культурної спадщини є необхідною умовою збереження культури будь-якої держави, в тому числі й України. Збереження тих чи інших форм зазначеної спадщини становить необхідну умову існування та розвитку будь-якої нації, оскільки саме ця форма спадщини виокремлює певні індивідуальні особливості народності.

Таким чином під «об’єктом культурної спадщини» необхідно розуміти будь-які рухомі або нерухомі об’єкти матеріального світу та нематеріальні форми, які мають історичну наукову або культурну цінність.