Поняття та сутність суміжних прав

авторське право ноу хау інтелектуальна власність

Запровадження інституту суміжних прав до законодавства Україні відбулося в 1994 р., коли набув чинності прийнятий 23 грудня 1993 р. Закон України «Про авторське та суміжні права». В законодавстві різних англомовних країн трапляється використання двох термінів: «related rights» - суміжні права та «neighboring rights» - сусідні права Якщо перший термін фактично означає підпорядкованість, залежність цих прав від авторських, то другий передбачає паралельність, незалежність їх існування від авторських. У більшості випадків суміжні права тісно пов’язані з авторськими та підпорядковані останнім, хоча можуть існувати незалежно від авторських.

Суміжні права – це права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення [11].

До об’єктів суміжних прав,згідно з ст. 449 Цивільного кодексу України, належать:

1. виконання;

2. фонограми;

3. відеограми;

4. програми (передачі) організацій мовлення.

Виконання слід розуміти у вузькому та широкому значенні. У вузькому – це творча діяльність виконавця, спрямована на подання творів шляхом гри, співу, танцю, декламації тощо. Саме у вузькому розумінні виконання є підставою для виникнення суміжних прав фізичної особи – виконавця. Щодо широкого розуміння виконання, то законодавство містить поняття «публічне виконання» як подання за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефірі чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих сім’ї незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Проте щодо фонограм, відеограм та програм (передач) організацій мовлення, то виконання може бути їх складовою частиною, а щодо виконання зазначених об’єктів, все ж таки скоріше слід говорити про публічну демонстрацію або публічний показ.

Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звукові, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Оскільки фонограмою вважається звукозапис виконання або будь-яких звуків, то у разі, коли йдеться про звуки, це має бути будь-який звуковий ряд. Звукозапис одного звуку не може вважатися фонограмою. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (зі звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Програма (передача) організацій мовлення – власний продукт організації мовлення, змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський звук, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. Частиною телерадіопрограми є аудіовізуальний твір,який визначається в цьому зв’язку як об’єкт авторського права, який має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами, та є результатом спільної діяльності автора, виконавців та виробників.

Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограм, відеограм, програм (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі,відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення [12].

Виконавець – актор, співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музико-драматичних творів. Виконавцем може бути тільки фізична особа.

Виробник фонограм – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативі і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Виробник відеограм – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативі і несе відповідальність за перший відеозапис або будь-яких рухомих зображень.

Виробником як фонограм, так і відеограм може бути фізична або юридична особа.

Організація мовлення – організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Організацією мовлення може бути виключно юридична особа. Діяльність у галузі телебачення і радіомовлення підлягає ліцензуванню.

Виробників фонограм та організації мовлення як суб’єктів суміжних прав об’єднує те, що їх діяльність спрямована на представлення творів широкій публіці.

Суб’єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону [13].

Створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків. Таким чином, саме здійснення виконання, вироблення фонограм чи відеограм, здійснення передачі (програми) організації мовлення є тим юридичним фактом, що викликає виникнення прав. Ніякої реєстрації такого права або здійснення будь-яких інших формальностей не вимагається. Проте для виникнення суміжних прав необхідно дотримання виконавцем – прав автора, виробником фонограм (відеограм) – прав авторів та виконавців, а організацією мовлення – прав авторів, виконавців, виробників фонограм (відеограм). В іншому випадку суміжне право не виникає.

Суміжні права також поділяються на два блоки:

· особисті немайнові права;

· майнові права.

Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:

1. вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

2. вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

3. вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може задавати шкоди його честі і репутації.

Виробник фонограми та виробник відеограми мають право зазначати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограм (відеограм).

Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав включають:

1. право на використання об’єкта суміжних прав;

2. виключне право дозволяти використання об’єкта суміжних прав;

3. право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені, зокрема – Законом України «Про авторське право та суміжні права» від 23 грудня 1993 р.

Кожен з об’єктів суміжних прав мають свої особливості використання, які зазначені в ст.ст. 453, 454, 455 Цивільного кодексу України.

Для всіх суміжних майнових прав встановлений єдиний строк чинності – 50 років, але різні правила щодо відліковування цих строків.

Так, строк чинності майнових прав на виконання відліковується з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису – з 1 січня року, наступного зо роком здійснення виконання.

Строк чинності майнових прав на фонограму, відеограму відліковується з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування – з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

Строк чинності майнових прав на передачу (програму) організації мовлення відліковується з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

 

Задача

За замовленням телебачення Придворов і Гладкова зробили переклад ряду не охоронюваних творів іноземних авторів на українську мову. Між перекладачами і телебаченням виникли розбіжності з приводу виплати винагороди і подальшого використання перекладів. Телебачення вважає, що оскільки зроблені переклади не охоронюваних творів, то переклади теж не є охоронюваними. Крім того, взагалі у них виникає сумнів, що переклад може носити творчий характер. Тому телебачення готове розрахуватися з перекладачами як за технічну роботу. Що ж стосується подальшого використання перекладів, то вони підлягають вільному використанню.