Основні ланки фінансової політики корпорації, АТ

Фінансова політика виражає цілеспрямоване використання фінансів для досягнення стратегічних і тактичних завдань, певних установчими документами (уставом) корпорації. Наприклад, посилення позицій на ринку товарів (послуг), досягнення прийнятного обсягу продажів прибутку й рентабельності активів і власного капіталу, збереження платоспроможності й ліквідності балансу, збільшення добробуту власників (акціонерів). Зміст фінансової політики включає наступні основні ланки: розробку оптимальної концепції керування фінансовими (грошовими) потоками корпорації, що забезпечує сполучення високої прибутковості й захисти від комерційних ризиків; виявлення основних напрямків використання фінансових ресурсів на поточний період (декаду, місяць, квартал) і на найближчу перспективу (рік і більше тривалий період). При цьому враховуються можливості розвитку виробничо-торговельної діяльності. Стан макроекономічної кон'юнктури (оподатковування, дисконтна ставка банківського відсотка, норми обов'язкового резервування для банків, норми амортизаційних відрахувань по основних фондах і ін.); здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей (фінансовий аналіз і контроль, вибір способів фінансування корпорації, оцінка реальних інвестиційних проектів і фінансових активів і т.д.). Єдність трьох ключових ланок визначає втримування фінансової політики. Виходячи із тривалості періоду й характеру розв'язуваних завдань фінансова політика класифікується на фінансову стратегію й тактику. Фінансову політику в корпоративних структурах повинні здійснювати професіонали - головні фінансові менеджери (директори), що володіють всією інформацією про стратегію й тактика акціонерної компанії (корпорації). Для прийняття управлінських рішень вони використовують інформацію, наведену в бухгалтерській і статистичній звітності й в оперативному фінансовому обліку, що і служить головним джерелом даних для визначення показників, застосовуваних у фінансовому аналізі й внутрішньому фірмовому плануванні грошових потоків.

У повсякденній практиці фінансової роботи перед головним фінансовим менеджером (директором) завжди коштує суперечливе завдання: підтримка постійної ліквідності фірми й одержання прибутку. З одного боку, щоб вирішити завдання забезпечення добробуту акціонерів, необхідно мати у своєму розпорядженні наявні кошти (наприклад для виплати дивідендів). З іншого боку - для одержання прийнятного прибутку, з якої виплачуються дивіденди власникам акцій, необхідно направляти в оборот ту ж саму готівку або інші ліквідні активи (тому що гроші в касі або на розрахунковому рахунку в банку не можуть приносити прибуток). У дозволі даного протиріччя й укладається головна мета діяльності фінансового менеджера (директори) корпорації. Акціонерне товариство у відповідності з фінансовою політикою держави будує власну фінансову політику, що вказує на систему його грошових відносин з державними органами, засновниками, акціонерами, кредиторами, банками, недержавними фінансовими посередниками, дочірними підприємствами та іншими юридичними і фізичними особами. Фінансова політики АТ передбачає дотримання прав акціонерів (отримання дивідендів) та зростання капіталу АТ.

Стратегічні задачі фінансової політики

Фінансова політика - сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона знаходить свій вияв у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та використанні їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населення, у фінансовому законодавстві, практичних діях у галузі фінансів різних державних структур.

Стратегічними завданнями фінансової політики є:

а) максимізація прибутку як джерела економічного зростання;

б) оптимізація структури та вартості капіталу, забезпечення фінансової стійкості та ділової активності корпорації;

в) досягнення фінансової відкритості корпорації для власників (акціонерів, засновників), інвесторів і кредиторів;

г) використання ринкових механізмів залучення капіталу за допомогою емісії корпоративних цінних паперів, фінансового лізингу, проектного фінансування;

д) розробка ефективного механізму управління фінансами (фінансового менеджменту) на основі діагностики фінансового стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності корпорації, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення.