Технології і методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах

Особливості соціальної діяльності стосуються і технологій роботи з сім’єю, які враховують суб’єктивні та об’єктивні фактори роботи з сім’єю, передбачають добровільність роботи, бажання сімей усвідомити свої проблеми і розв’язувати їх зі сторонньою допомогою.

Соціальні технології можна визначити як алгоритм, спосіб здійснення діяльності на основі її поділу на дії та операції, які є скоординованими, синхронізованими і передбачають вибір оптимальних засобів і методів їх виконання для досягнення мети і виконання завдань через такі етапи як: 1) теоретичне обґрунтування діяльності на основі аналізу інформації; 2) вибір критеріїв, методів, засобів діяльності; 3) безпосередні поетапні дії, які спрямовані на розв’язання проблеми; 4) контроль і корекція результатів (зворотний зв’язок). Особливостями соціально-педагогічних технологій є: випереджаючий характер і спрямованість на усунення проблем, динамічність, циклічність, дискретність. [34;109]

Соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики роботи суб’єктів соціально педагогічної діяльності. Діяльність має мету і зміст, складається з дій, підпорядкованій загальній меті. Тому можна говорити про те, що технології визначаються метою, принципами і змістом діяльності, а розрізняються за суб’єктами, об’єктами, сферами застосування і рівнями. Зокрема, соціально-педагогічні технології роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах можна класифікувати таким чином:

· за типом сім’ї: з функціонально неспроможними сім’ями, з сім’ями з порушеною структурою; з сім’ями, в яких порушені внутрішньо родинні зв’язки; зв’язки з мікро- або макросередовищем;

· за етапами розвитку і життєдіяльності сім’ї: підготовка до створення сім’ї, первинний шлюб, первинна сім’я, вторинна сім’я, вторинний шлюб;

· за проблемами сім’ї: пов’язаними з розвитком сім’ї та її членів; пов’язані з несподіваними стресовими факторами, які руйнують звичний спосіб життя сім’ї;

·   за рівнем роботи: прості (доступні не фахівцям); складні (які вимагають дій фахівця); надскладні (які вимагають дій фахівців у різних галузях);

· за ступенем участі сім’ї: технології допомоги (реабілітація); технології, які вимагають дій в самих сімей (обслуговування, профілактика); технології спільних дій (супровід та профілактика).

Конкретні технології соціально-педагогічної роботи із сім’єю у складних життєвих обставинах розраховані на сім’ї різноманітних типів і різноманітних категорій клієнтів (інвалідів, пенсіонерів, біженців і т.ін.). При цьому під технологією соціальної роботи розуміється одна з галузей соціальної технології, орієнтованих на соціальне обслуговування, допомогу і підтримку клієнтів, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

Наведемо ряд прикладів технологій соціальної роботи із сім’єю. [28;67]

Сімейна терапія. Її суть полягає проведенні бесіди серед членів сім’ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностико-терапевтичне значення, при якому виявлене й усвідомлене утруднення змушує членів сім’ї переглянути свою поведінку, допомагає перебороти бар’єр виняткової ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість позитивного її вирішення. Відповідно сімейна терапія містить і собі знаходження компромісу в культурно-значеннєвій сфері, корекцію соціально-психологічних стереотипів, що накопичилися, (поглядів на економічний добробут, різноманітних моделей сім’ї, на виховання дітей, на емоційні побутові, фінансові та інші взаємини),навчання навичкам неконфліктного спілкування. Сімейна психопрофілактика. Її суть полягає в розробці й регулярному виконанні засобів розрядки психічних напруг, що виникають у сім’ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога сімейного соціального працівника їй необхідна. Між ним і подружжям (за обопільною згодою подружжя)може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі) про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч одне одному, щоб ліквідувати конфлікту сім’ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога й інших).

У практиці сімейної психопрофілактики існує ряд багатосторонніх методик, які добре себе зарекомендували. Однією з таких методик є побутова генограми сім’ї.

Генограма - це схема сімейної історії, утворена за визначеними правилами і що відображає взаємини в поколіннях прародичів, батьків і в самій сім’ї. Процес побудови генограми володіє рядом значних переваг у вирішенні завдань сімейної психопрофілактики: він достатньо захоплюючий і задовольняє одну з глибинних потреб людей у знанні своїх коренів; у ході нього члени сім’ї, що могли не спілкуватися практично довгий час, утягуються в єдину діяльність; підсумкова картина тут має значну інформативність генетичного, онтогенетичного або придбаного характеру.

Прикладом ще однієї такої методики служить методика “сімейної угоди”. Суть її у наступному: [27;40]

· її здійснення починається із суб’єктивного виявлення претензій подружжя один до одного і зняття емоційних ярликів типу: «у нього ніколи часу на сім’ю не залишається»або «вона всім незадоволена»;

· далі відбувається заміна подібних беззмістовних звинувачень викладом конкретних неправильних дій;

· згодом на основі довільного договору виробляється мінімальний взаємно прийнятний список зобов’язань по міні поводження обох сторін на середній термін - від місяця до півроку;

·   по закінченню терміну подружжя разом із соціальним терапевтом проводить аналіз виникнення договору і при необхідності укладає аналогічну угоду на такий період;

· згодом присутність соціального працівника стає непотрібною, тому що подружжя набуває навичок самостійного оперування цим методом.

Надання соціальної допомоги сім’ї ґрунтується на видах і формах соціальної допомоги, мета яких - зберігання сім’ї як соціального інституту в цілому і у кожній конкретній сім’ї як соціального інституту в цілому і у кожній конкретній сім’ї, що потребує підтримки. Соціальна допомога сім’ї, тут може бути екстрена, термінова, тобто спрямована на виживання сім’ї (екстрена допомога, термінова допомога, негайне видалення із сім’ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися баз піклування батьків), напрямки на підтримку стабільність сім’ї, на соціальний розвиток сім’ї і її членів.

Так, наприклад, надання соціальної допомоги сім’ї алкоголіка буде означати таку технологічну процедуру: [16;75]

· проведення діагностики, що має на увазі виявлення основної причини зловживання спиртними напоями й супровідними обставинами (вивчення особливостей усіх члени сім’ї, а також вивчення соціальної біографії);

·   аналіз виявлень причин на основі детермінації її джерела (або п’янство є причиною конфлікту в сім’ї, або, навпаки, до пияцтва вдають, щоб піти від конфлікту);

· упорядкування програми роботи з наркозалежною особою, членами сім’ї, соціальним оточенням (лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім’ї і т. ін.)

· змістом і засобами такої роботи є формування мотивації клієнта і членів його сімей до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі; уведення клієнта в об’єднання або клуби-прихильників безалкогольного способу життя або створення об’єднання (“Анонімні алкоголіки”, “Анонімні діти алкоголіків”, “Анонімні наркомани” і ін.)

Сімейне посередництво у розв’язанні сімейних конфліктів. Можна виділити деякі технологічні стадії цього процесу: [29;67]

· визначення готовності клієнта до вирішення сімейного конфлікту або, принаймні, установлення факту готовності клієнтів випробувати можливості фахового посередництва;

· створення потрібної обстановки для спільного вирішення проблеми, для спілкування з конфліктуючими членами сім’ї;

· уведення конфліктуючих сторін у фазу вироблення альтернативних рішень сімейної проблеми (прагнення до зближення альтернатив, до перебування найбільш прийнятного, компромісного варіанта дозволу конфлікту);

· спрямованість зусиль соціального працівника на зняття недовіри до себе і до даного виду соціальної допомоги сім’ї, не тільки на виявлення й вирішення сімейних конфліктів, але і на їхню профілактику;

· делікатність, рішучість і координованість дій із правоохоронними органами з боку соціального працівника в тих випадках, коли сімейний конфлікт переростає екстремальну ситуацію, що являє загрозу й здоров’ю людей.

Сімейне консультування. Найважливіший напрямок соціально (соціально-психологічного) консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки між подружжям, між ними і їхніми батьками, дітьми і батьками. Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей сім’ї й проблема виховання дітей, які мають порушення в психофізіологічному розвитку. З приводу вирішення зазначених проблем у технології сімейного консультування повинні діяти ряд загальних правил: [33;199]

· обов’язкове наповнення батьківської скарги - запиту конкретним змістом на основі одержання від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

· використання принципів «стереоскопічності» в погляді на ситуацію, тобто фіксації цього погляду як із суб’єктивних (пов’язаних із розумінням ситуації з боку сім’ї), так і з об’єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

· спільне з батьками висування консультантом гіпотези про історію розвитку «негативної» риси членів сім’ї і можливих шляхів її подолання.

Наведені приклади конкретних технологій соціальної роботи із сім’єю демонструють такі обставини:

· конкретні технології сімейної роботи достатньо багато чисельні й різноманітні, і багато хто з них фактично ви ходять за рамки власне теорії й практики соціальної роботи, вторгаючись у предмет соціології, соціальної психології, феноменології, соціальної педагогіки, загальної психології і педагогіки й інших наук;

· вибір технології сімейної роботи як обставинами конкретної соціальної ситуації, включаючи характерологічні риси сім’ї яка клієнта соціальної роботи, так і професійно-особистісними якостями самого працівника (спеціаліста), його освіченістю, смаками й перевагами;

· згодом кожний досвідчений спеціаліст по-своєму трансформує відповідні технології, створює власну контамінацію з декількох схожих технологій;

·   сутністю всіх застосованих технологічних засобів є робота по здійсненню й закріпленню тих змін, що призводять сім’ю до бажаної стабільності.

Для того, щоб потенційно сім’ї у складних життєвих обставинах не стали внаслідок зниження власного соціального потенціалу і функціональної спроможності сім’ями у складних життєвих обставинах, використовують певні методи роботи, відповідно до типу таких сімей. [33;110]

1. Методи соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю: інформування, переконання, консультації, приклад, перенавчання, заохочення.

2. Методи соціально-педагогічної роботи з малодітною сім’єю: переконання, навіювання, реконструкція характеру, створення і аналіз педагогічних ситуацій, переключення, консультування, заохочення, вправи.

.   Методи соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю: інформування, консультування, переконання, приклад, представництво, заохочення, вправи.

4. Методи соціально-педагогічної роботи з неповною сім’єю: інформування, консультування, переконання, навіювання, приклад, представництво, перенавчання, вправи, реконструкція характеру, педагогічні ситуації, тощо.

. Методи соціально-педагогічної роботи з первинною сім’єю: інформування, переконання, приклад, вправи.

. Методи соціально-педагогічної роботи з вторинною сім’єю: консультації, переконання, навіювання, контракт, приклад, вправи, реконструкція характеру, педагогічні ситуації, переключення.

7. Методи соціально-педагогічної роботи з позашлюбною сім’єю: контракт, приклад, консультації, переконання, вимоги, соціальна реклама, реконструкція характеру.

.   Методи соціально-педагогічної роботи з міжнаціональною сім’єю: переконання, вимоги, просвіта, реконструкція характеру, «вибух», переключення, перенавчання.

.   Методи соціально-педагогічної роботи з дистантною сім’єю: консультування, переконання, приклад, контракт, вправи, реконструкція, переключення.

.   Методи соціально-педагогічної роботи з складною сім’єю: переконання, вимоги, просвіта, реконструкція характеру, приклад, переключення, інформування.

11. Методи соціально-педагогічної роботи з вторинним шлюбом: переконання, вимоги, інформування, приклад, вправи.

. Методи соціально-педагогічної роботи з різнорідною сім’єю: приклад, консультування, переконання, вимоги, навіювання, педагогічні ситуації, вимоги, реконструкція характеру, «вибух», переключення, перенавчання.

. Методи соціально-педагогічної роботи з опікунською сім’єю: перенавчання, інформування, консультації, приклад, представництво, переконання, вимоги, соціальна реклама.

14. Методи соціально-педагогічної роботи з сім’ями, де є засуджені батьки, старші брати: інформування, консультації, вимоги, аналіз конкретних ситуацій, реконструкція характеру, переконання, навіювання, переключення.

Для отримання інформації про сім’ю соціальний педагог застосовує психодіагностичні методики. Проводячи діагностування за наступними напрямками:

1) по - перше, власне проблемного стану дитини, який нерідко зумовлений порушенням емоційно - вольової та особистісної сфер. Для цього можна використовувати наступні методики: для з’ясування емоційного стану (САН, методики оцінки настрою, тривоги, шкала депресії, кольоровий тест Люшера), для виявлення проблем в особистісній сфері (опитувальник Дж. Кеттела, ПДО О. Лічко, тест Т. Лірі), для з’ясування характеру спілкування і між особистісних стосунків (методика Р. Жиля малюнок сім’ї, тест “Неіснуюча тваринка ”,методика “Незакінчені речення “), та багато інших методик на розсуд соціального педагога, які будуть доречними в конкретній ситуації;

) по - друге, діагностика стосунків батьків з дітьми та з’ясування типу виховання в сім’ї. Існують безліч анкет та опитувальників такого плану. Дані анкети мають бути не великі за обсягом, але достатньо інформативними. Більш детальні опитувальники, наприклад ABC E.Ейдемілера, краще використати вже під час індивідуальної роботи з сім’єю. Бесіда з дитиною під час діагностики є обов’язковою.

) по - третє, з’ясовується на якій стадії життєвого циклу перебуває сім’я, у цьому допоможе бесіди соціального педагога з родиною (клієнтом), у процесі якої важливо з’ясувати як давно виникла проблема, що відбувалася в сім’ї в той час (наприклад, народження другої дитини, розлучення батьків тощо).

Часто діти самі, при довірливих стосунках, розповідають про сімейні труднощі з власного погляду. Потрібна інформація може бути отримана із інших джерел, а саме від вчителів, шкільних лікарів, органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, соціальних служб тощо.

Отже, соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики, це певний алгоритм роботи суб’єктів соціально-педагогічної діяльності. Робота спрямована на краще усвідомлення власних вчинків і дій, прихованих мотивів, допомагає батькам об’єктивно проаналізувати ситуацію, що склалася, відновити виховний потенціал. Технології які є в арсеналі соціального педагога - різноманітні, але він повинен індивідуально і ретельно складати програму допомоги сім’ї. Адже головний принцип: “Не зашкодь!”. При надані допомоги сім’ї у складних життєвих обставинах, використовується спеціалізовані методи і методики збору інформації про існуючу ситуацію у сім’ї. існує цілий комплекс методів які використовуються у роботі з сім’єю, покращуючи її ефективність, проте вони індивідуальні для кожної сім’ї, адже причини неблагополуччя різні.