Проблеми та перспективи розвитку і розміщення закладів громадського харчування в Подільському економічному районі

 

Важливою проблемою у розвитку галузі залишається надмірне оподаткування підприємств. Чинна в Україні податкова система завжди передбачала високий ступінь вилучення прибутку (понад 50%, а в окремих галузях, таких як легка й харчова промисловість, і до 90%). За рахунок цього були й стабільні гарантії безплатного одержання освіти, медичної допомоги тощо. Реформа оподаткування і соціальної сфери, яка розпочалася зі зміною економічного курсу у зв'язку з переходом до ринку, зруйнувала усталені традиції. Введення нових інститутів соціального устрою збільшило долю платних послуг населенню. Між тим частка вилученого прибутку не зменшилася. Навпаки, за рахунок введення нових видів податків та нарахувань, а також збільшення існуючих ставок, податкова складова ціни розширилася. Сформована за останні шість років податкова система зменшила не тільки величину одержуваного прибутку, а й спотворила інформацію про реальні витрати товаровиробника, за рахунок яких здійснюються відрахування у різні фонди та на окремі цілі. Тільки 22 види чинних до останнього перегляду загальнодержавних податків та відрахувань, не враховуючи 20 видів місцевих, збільшували собівартість продукції більш як на третину, а ціни майже наполовину. Проте за такої значної долі вилучення коштів рівень наданих населенню соціальних гарантій різко знизився, а реальна заробітна плата зменшилася майже у 6 разів.

Реформування податкової системи, яке відбувалося дотепер, лише посилювало її фіскальну, витратну та обмежувальну сутність. За деякими винятками нововведення були орієнтовані на одержання швидкого результату, який передбачав збільшення долі вилучених з кожної одиниці продукції податків без урахування реальних можливостей платників. Це призвело до скорочення матеріальної основи відтворення виробництва і робочої сили, саме того, що завжди було і лишається головним серед передумов економічного зростання. У цьому плані податкова система стала своєрідним чинником стримування темпів економічного розвитку, фактором негативної реструктуризації макроекономічних пропорцій.

Низька ефективність заходів, спрямованих на зниження податкового тягара, що їх було вжито у 1994 році, пояснюється, по-перше, тим, що навіть після зниження ставок окремих вплів податків загальний їх розмір був досить високим і перевищував критичну межу, за якою втрачається мотивація до розширення виробництва, передусім через скорочення матеріальної основи відтворення і надмірність витратної складової ціни. Отже, як і раніше, розміри податків не відповідали можливостям платників.

По-друге, зовсім не було механізмів матеріальної зацікавленості у реструктуризації елементів ціни, зниженні їх витратної складової, внаслідок чого не існувало реальних перешкод для заміщення вивільнених з оподаткування коштів підвищеними ресурсо-витратами. Виникла можливість формування джерел тіньового виробництва.

По-третє, зберігався затратний тип ціноутворення, який допускав можливість відшкодування надмірних витрат. А тому в межах діючих цін, навіть за скорочення ставок податку, структурні деформації складових ціноутворення ще поглибились, причому за рахунок подальшого скорочення матеріальної основи відтворення виробництва. Частка податків у ціні, як і у валовому внутрішньому продукті, від цього не знижувалася, як на те очікували, а зростала.

За цих умов усі негативні процеси економічного розвитку - дефіцит обігових коштів, скорочення сукупного попиту, розширення тіньового виробництва, зростання ресурсо-витрат. диспаритет цін тощо - ще більше поглибились.

Аналіз тільки окремих положень запропонованої нової системи оподаткування прибутку вказує на подальше збереження вад, характерних для попередніх систем. Вона не зменшить деструктивні процеси й не буде сприяти зростанню економіки, а навпаки може створити умові: для посилення тінізації, реструктуризації виробництва в інтересах високорозвинених країн. Зумовленість цих процесів полягає у методологічних хибах, властивих і новій системі оподаткування. До таких хибних засад належать:

. Неузгодженість встановлених податків з можливостями платників - як фізичних, так і юридичних осіб.

. Нерівність умов капіталовкладення у різних галузях і сферах економіки, що зумовлює виникнення розбалансованості інтересів суб'єктів ринкових відносин, сприяє посиленню тіньової діяльності.

. Спотвореність механізму перерозподілу створеного продукту без урахування ефективності ресурсоспоживання, що стимулює зниження показників виробництва і зменшення надходжень до бюджету. За новою системою оподаткування прибутку підприємствам вигідно збільшувати витрати і зменшувати вихід продукції з них, оскільки це мінімізує величину сплати податків.

. Невідповідність запропонованих механізмів реструктуризації податкової системи поставленим цілям, орієнтація на реалізацію уявних, а не реальних мотивів. Тобто йдеться про неправильне розуміння сутності процесу зниження податкового пресу, як такого, що буцімто полягає у зменшенні суми надходжень до бюджету.

Для того, щоб реально знизити податковий тягар і перетворити систему оподаткування з суто фіскальної категорії у засіб стимулювання економічної діяльності, і перш за все збільшення обсягів виробництва, в тому числі й за рахунок легалізації тіньових її форм, на основі чого відбуватиметься збільшення надходжень до бюджету, необхідно перейти до концепції суттєвого скорочення витратної частини податкової складової ціни, при одночасному застосуванні економічного механізму, який спрямовує на збільшення виходу продукції з одиниці витрат. Побудована за такими принципами система оподаткування, за рахунок зменшення частки вилучень з кожної одиниці створеної вартості у вигляд: податків і відрахувань, розширить платіжність підприємств, надасть можливість збільшити відтворювальні пропорції ціни, передусім, за рахунок підвищення частки амортизації і заробітної плати. При цьому посилення обмежень на надмірне використання ресурсів і стимулювання їх економічного використання стане підґрунтям для подальшої оптимізації цих пропорцій і заохочувальним важелем трансформування тіньової економіки в легальну. По суті, такий диференційований, в залежності від економії витрат, порядок стягування податку є способом примусового оподаткування тіньового сектора, що сприятиме мотивованому переходу його в легальну сферу. До того ж в умовах характерної для України монополізації структури виробництва цей метод імітує ринковий механізм скорочення витрат і оптимізації рівня цін, який в немонополізованих системах утворюється на основі конкуренції. Реалізація саме таких принципів скорочення податкового тягара приведе до збільшення надходжень до бюджету, розширення платіжності підприємств, підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивної зайнятості. Результати роботи за таких умов виявлять справжніх. а не штучних банкрутів, які не спроможні налагодити ефективне виробництво. До того ж, в ефективно діючу економіку стане вигідно вкладати кошти для здійснення структурної перебудови. Вони не будуть знецінюватися через посилення безгосподарності та тінізації, які наживлюються сьогодні за рахунок деформації цін і поглиблення їх диспаритету. Ціна буде відображати ефективні витрати. До речі, тільки на цій основі можливе досягнення реального паритету прибутковості у різних сферах діяльності, відсутність якого створює сьогодні серйозні перешкоди в інвестуванні нині збиткової виробничої сфери.

Бажаної дієвості у забезпеченні зазначених процесів податкова система набуває лише за умови, що вона побудована на принципах мінімізації частки вилучення податків і нарахувань з кожної одиниці виробленої продукції при одночасному стимулюванні максимізації виходу продукції з одиниці витрат. За таких умов вона реально може стати підґрунтям у подоланні платіжної кризи, активізації споживчого попиту, реструктуризації економіки в цілому і окремих її складових, гармонізації відносин власності і створенні нової ідеології ефективного господарювання. На такій основі може розпочатися фаза економічного зростання і скорочення бюджетного дефіциту. А це основні чинники трансформування тіньової економіки в легальну.

Для здійснення зазначених перетворень необхідно разом із передбачуваним зниженням ставок податків та нарахувань застосувати важелі, які обмежують можливість заміщення їх надмірним ресурсоспоживаням стимулюють зростання матеріальної основи відтворення виробництва (заробітної плати та амортизації), забезпечують позитивні зрушення структури ціни і викликають поліпшення кон'юнктури ринку.

При визначенні перспектив розвитку підприємств громадського харчування, доцільно використовувати зарубіжний досвід процесів удосконалення організації виробничого процесу та стимулювання робітників до більш ефективної праці.

У світі накопичено значний досвід щодо структурно-територіальної організації торгової мережі підприємств харчування, який необхідно узагальнювати, вивчати, критично осмислювати і все позитивне впроваджувати в практику торгівлі України. Особливої уваги заслуговує досвід щодо вибору місця розміщення торгового об'єкта, який здійснюється на засадах стратегічного підходу. На думку зарубіжних фахівців, рішення з цих питань повинні:

· мати упереджувальний характер;

· сприяти досягненню довготривалих цілей компанії;

· ґрунтуватися на широкому фундаменті - освоювати нові ринки збуту, закріплюватися на тих, де вже досягнуто успіху, і ставити інші довготривалі цілі;

· бути багаторівневими - вся торгова діяльність повинна розглядатися на всіх рівнях процесу стратегічного планування, від розробки головних цілей фірми до вибору місця розміщення конкретного магазину;

· бути орієнтованими на споживача - рішення щодо місця розміщення торгового об'єкта повинні ґрунтуватися на всебічному знанні типових представників цільового ринку, з урахуванням їхнього ставлення до затрат часу на дорогу до них, зручності парковки транспортних засобів тощо;

· бути всеосяжними - не забувати забезпечувати максимальне охоплення території даного ринку;

· бути функціонально інтегрованими, тобто забезпечувати постійні комунікації зі споживачами, управляти часткою ринку, що належить компанії.

Прийняттю ґрунтовних, рішень сприяє просторовий аналіз, який являє собою послідовний процес вибору - спочатку «плодоносних» ринків, потім торгових зон цих ринків і врешті - місця розміщення конкретних закладів громадського харчування. Вибір місця розміщення закладів громадського харчування у такій послідовності характерний для корпоративних мереж, які є одним із пріоритетних напрямків розвитку сучасної роздрібної торгівлі у світі.

В зарубіжній практиці великого значення надають вибору торгової зони обслуговування закладу громадського харчування.

Зона обслуговування, що обирається, - це район (або географічна територія), в межах якого суб'єкту господарювання вигідно (з точки зору обсягів продажу та витрат) продавати товари та надавати послуги, що відповідають його спеціалізації.

Для пошуку таких торгових зон, наприклад у США, використовують комп'ютерну картографію, яка дає змогу визначати число цільових споживачів у кожній географічній точці. Використовується методика розрахунку площі «кругів» на основі затрат часу споживачів на поїздку до закладу громадського харчування - 5, 10 чи 20 хвилин.

При визначенні меж торгової зони та її аналізі власники ресторанів США все частіше використовують більш сучасні географічні інформаційні системи (Geographic Information Systems - GIS). Вони поєднують географічні карти, представлені у цифровому вигляді, та основні дані по регіонах, що дають можливість графічно, отже наочно, представити такі характеристики торгової зони, як демографічні параметри населення, характер попиту споживачів, місця розміщення існуючих і можливих закладів громадського харчування (планується відкрити), а також конкурентів. Таким чином, програмне забезпечення GIS дозволяє оцінювати переваги і недоліки різних варіантів розміщення закладів громадського харчування і проглядати отримані дані на фоні географічних карт, що виводяться на екран комп'ютера.

Програмне забезпечення GIS можна використовувати по-різному. Наприклад, мережевий ресторанний оператор може використовувати GIS, щоб виявити, в торгових зонах яких його закладів громадського харчування є сім'ї, середній річний прибуток яких перевищує 50 тис. дол. Фірма може оцінити потенціал продажу в тих місцях, де планується відкрити нові ресторани, а також з'ясувати, як їх відкриття вплине на обсяги продажу в існуючих точках. З допомогою програм GIS можна досліджувати демографічні характеристики споживачів у тих місцях, де обсяги продажу найвищі, а потім на основі цього побудувати модель, що дає змогу аналізувати різні місцевості по всій країні і знаходити торгові зони з найбільш прийнятними параметрами. Програми GIS допомагають оператору оцінювати ступінь свого проникнення на ринок і визначати переваги і недоліки різних географічних регіонів.

Ці програми розроблено на основі даних перепису населення (проводиться в США кожні 10 років) та оцифрованої карти, складеної Бюро переписів США, яка називається TIGER (Торо-logically Integrated Geographic Encoding and Referencing - топологічна інтегрована система географічних карт і довідкової інформації). На карті TIGER позначено усі вулиці й автомагістралі США.

Висновки

 

Детально розглянувши основні питання курсової роботи, сформулюємо наступні висновки:

). Громадське харчування - це важлива сфера торговельно-економічної діяльності з надання послуг населенню. Заклади громадського харчування забезпечують потреби населення у готовій харчовій продукції шляхом наданням безпосередньо послуг. Значення закладів громадського харчування важко переоцінити. Адже на дану сферу послуг припадає значна частина ВВП країни, а також велика питома вага обсягу реалізованих послуг у вартісному вираженні в загальній вартості наданих послуг. Винятково важливо роль закладів громадського харчування виявляється не лише у задоволенні безпосередніх фізіологічних потреб населення, а й ролі даної сфери формуванні надходжень до державного бюджету. Заклади громадського харчування сплачують ряд загальнодержавних та місцевих податкових зборів та платежів. Особливу роль відіграють останні. При цьому отримані кошти також спрямовуються на подальший соціальний розвиток району розміщення закладу громадського харчування. Заклади громадського харчування виконують наступні дві основні функції - соціальну та економічну.

). До основних передумов розвитку і розміщення даної сфери можна віднести наступні: історичні передумови - впливають на фактичне розміщення вже існуючих закладів громадського харчування або ж їх ліквідацію; соціальні-економічні передумови - визначають рівень споживчого попиту населення та динаміку рівня цін на послуги сфери; економічні передумови господарського розвитку території - визначають рівень забезпеченості сфери потенційним попитом, оскільки рівень зайнятості, а також його структура впливає теж на грошові доходи населення, що, в свою чергу, впливає на попит.

). Можливості економічного району здатні забезпечити населення у наданні платних послуг громадського харчування Подільського економічного району. Громадське харчування є одним із важливих чинників виходу економіки країни з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства. В останні роки спостерігається тенденція до покращення основних показників діяльності сфери громадського харчування зростає питома вага даної сфери та обсяги товарообороту.

). У Подільському економічному районі розвиток сфери громадського харчування є неоднорідним в аспекті територіального розміщення. У Вінницькій області спостерігається тенденція до скорочення обсягів діяльності закладів громадського харчування, а Тернопільській та Хмельницький - навпаки, помітна зворотна тенденція.

). До основних проблем сфери на сучасному етапі належать проблеми надмірного податкового тиску та недосконалості системи оподаткування. Взагалі, дана проблема податкової системи є характерною для всіх галузей промисловості України. На сучасному етапі важливою перспективою розвитку і розміщення закладів громадського харчування є використання зарубіжного досвіду в організації їх, діяльності та стимулювання ефективності роботи персоналу підприємств.