Аналіз рівня оплати праці працівників бюджетних установ

 

Так як за даними рахункової палати України більшість працівників бюджетної сфери отримують мінімальну заробітну плату, проаналізуемо її рівень та рівень прожиткового мінімуму, а результати наведемо на рисунку 2.1.1.

 

Співвідношення прожиткового мінімуму та заробітної плати в Україні в 2000–2008 роках

 

Встановлені постановами Кабінету Міністрів України розміри посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС відповідали розмірам мінімальної заробітної плати, затвердженим законами про державний бюджет на 2005 та 2006 роки, і становили: з 01.09.2005 – 332 грн., з 01.01.2006 -350 грн., з 01.07.2006 – 375 грн. та з 01.12.2006 – 400 гривень. Розмір мінімальної заробітної плати: з 01.04.2007 – 420 грн., з 01.07.2007 – 440 грн., з 01.10.2007 – 460 грн., з 01.01.2008 – 515 грн., з 01.04.2008 – 525 грн., з 01.10.2008 – 545 грн., з 01.12.2008 – 605 гривень.

Тобто, рівень мінімальної заробітної плати зростав на 18, 25, 25, 20, 20, 20, 55, 10, 20 та 60 гривень відповідно.

Визначимо скільки відсотків мінімальна заробітна плата становить від прожиткового мінімуму за формулою 2.1.1

 

(прожитковий мінімум/мінімальна заробітна плата)*100%. (2.1.1)

 

Зробивши розрахунки, можна сказати, що на кінець 2005 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 73,3% прожиткового мінімуму для працездатної особи, на кінець 2006 р. – 79,2%, 2007 р. – 81%. Розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2008 р. визначено 605 грн. або 90,4% прожиткового мінімуму.

Проте рівень реальної заробітної плати відрізняеться від номінальної, і розраховується реальна заробітна плата за формулою 2.1.2.

 

З/п р. = з/п н / Ір.п.*100 (2.1.2.)

 

Динаміка росту реальної заробітної плати представлена у відсотках на рисунку 2.1.2.

 

Індекси реальної заробітної плати у 2000–2008 роках

Як видно з наведеного вище рисунку, хоч номінальна заробітна плата і зростає, але реальна заробітна плата знижується останніми роками, що негативно позначується на купівельній спроможності населення України.

Темпи зростання реальної заробітної плати, яка характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати, значно повільніші у зв'язку з високим рівнем індексу споживчих цін. У 2007 році при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7%, реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5%, а у січні-вересні 2008 року, при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6%, зріст реальної заробітної плати склав всього 8,4%.

Аби зрозуміти, що сааме відбувається в бюджетній сфері економіки, розглянемо докладніше номінальну та реальні заробітні плати за сферами економіки в 2000–2008 роках та подамо аналіз в таблиці 2.1.1. [12, ст. 399–400]

 

Результати аналізу розміру середньої заробітної плати за сферами економіки в 2000–2008 роках

Сфера економіки	Розмір сер. ном з/п, (грн.)		Збільшення (разів)	Розмір реальної з/п (грн.)		Збільшення (разів)
	2000 рік	2008 рік		2000 рік	2008 рік
В середньому в економіці	230	1773	7,7	197,0	1580,0	8,0
Охорона здоров’я	135	1123	8,3	116,0	1001,0	8,6
Освіта	156	1393	8,9	134,0	1242,0	9,3
Промисловість	302	2011	6,7	259,0	1792,0	6,9
Культура та спорт	138	1483	10,7	118,0	1322,0	11,2

 

Як видно з таблиці 2.1.1, розмір нарахованої заробітної плати одного штатного працівника в 2000 році, порівняно з 2008 роком, зріс в установах освіти – в 6,8 рази, сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги – в 6,3 рази, закладах культури та спорту – у 8,2 рази. Водночас в цілому в економіці за цей період заробітна плата зросла в 5,9 рази, в промисловості – 5,1 рази.

Графічно зобразимо результати на рисунку 2.1.3.

 

Динаміка заробітної плати по сферам економіки в 2000–2008 р.

 

Розрив між мінімальним і максимальним обсягом середньої заробітної плати становить: 2011–1123=888 грн. або в1,79 разів.

У вересні 2008 року заробітну плату нижче середньої в економіці (1916 грн.) нараховано 73%. працівників освіти, 78%. працівників сфери культури і спорту і 87% працівників сфери охорони здоров'я та соціальної допомоги.

У 2007 році, при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7%, реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5%, в січні-вересні 2008 року, при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6%, зростання реальної заробітної плати склало всього 8,4%[9].

Незважаючи на зростання номінальної заробітної плати, рівень оплати праці в сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури та спорту залишається стабільно низьким. Середня заробітна плата в таких галузях як освіта у січні-вересні 2008 року склала 1393 гривні, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги – 1123 гривні, культура та спорт – 1483 гривні, при цьому в промисловості вона становила 2011 гривні, а в середньому в економіці – 1773 гривні. Слід враховувати, що темпи зростання реальної заробітної плати, яка характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати, значно повільніші у зв'язку з високим рівнем індексу споживчих цін. У 2007 році при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7%, реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5 відсотка, в січні-вересні 2008 року при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6%, зростання реальної заробітної плати склало всього 8,4%.

Наприклад, візьмемо дані щодо збільшення посадових окладів (тарифних ставок) професіоналів і фахівців зі сфери освіти і культури за 2005–2008 роки і для порівняння середню заробітну плату штатного працівника в цілому по економіці та середню заробітну плату штатного працівника в промисловості і наведемо результати в таблиці 2.1.2., що в додатках побудуємо діаграму, що представлена на рисунку 2.1.4.

 

Результати аналізу порівняння збільшення посадового окладу професіоналів і фахівців зі сфери освіти і культури і заробітної плати штатного працівника в цілому по економіці і в промисловості

 

Як видно з таблиці ріст заробітної плати відбувався практично на одному рівні, проте початковий обсяг заробітної плати в працівників небюджетної сфери був набагато більший, що і спричинило такий відрив при одному і такому ж самому темпі зростання заробітної плати.

Наприклад, відставання найменшої заробітної плати бюджетника в наведеному прикладі від з/п штатного працівника в цілому по економіці становить: за 2005 рік – 365–856=-494 грн., або в 2,34 рази менше, а в 2008 – 692–2010=-1318 грн., або в 2,9 разів менше, а від з/п штатного працівника в промисловості: за 2005 – 362–1029=-667 грн., або в 2,8 разів менше, а в 2008 – 692–2285=-1593 грн., або в 3,3 рази менше. Як видно, розрив досить значний, що зовсім не привабливо для роботи в бюджетній сфері.

А якщо розглядати розрив між найбільшої заробітної плати бюджетника в наведеному прикладі від з/п штатного працівника в цілому по економіці, то результати будуть такими: 910–856=54 грн., або в 1,06 разів більше в 2005 році і 2098–2010=88 грн., або в 1,04 рази більше в 2008 році, а для з/п штатного працівника в промисловості: 910–1029=-139 грн., або в 1,13 раз менше в 2005 році і 2098–2285=-187 грн., або в 1,08 разів менше в 2008 році.

Рівень оплати праці спеціалістів бюджетної сфери вищої кваліфікаційної категорії не відповідає критеріям гідної оцінки їх рівня освіти та досвіду. Так, із запровадженням ЄТС в повному обсязі в жовтні поточного року заробітна плата учителя вищої кваліфікаційної категорії, який працює на ставку, зі стажем педагогічної роботи понад 20 років, становила 1925 гривні, лікаря вищої категорії, з врахуванням підвищень у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, доплат і надбавок – 1563 гривні, лікаря-хірурга вищої категорії – 1730 гривень.

Найгірша ситуація з лікарями, для яких до цього часу не вирішено питання встановлення додаткових видів оплати праці. Зокрема, на сьогодні мінімальний посадовий оклад фахівців закладів охорони здоров'я, які працюють з рентгенівською та іншою складною апаратурою, на 13 відсотків нижчий посадового окладу таких же працівників державної ветеринарної служби. При цьому працівникам ветеринарної служби здійснюється виплата надбавки за вислугу років, а лікарям та іншим медичним працівникам, в роботі яких наявність досвіду є однією з найважливіших умов досягнення відповідного рівня кваліфікації, доплата за вислугу років, інші види додаткової оплати праці, встановлені для педагогічних, науково-педагогічних працівників та працівників закладів культури, не передбачені. Зазначене свідчить про відсутність єдиної політики щодо встановлення стимулюючих виплат для працівників бюджетної сфери.

Протягом 2009 року розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду становив 545 грн., або менше мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на відповідні періоди, на 10–26%. З 1 січня 2010 року цей розмір становив 555 грн., з 1 квітня – 567 грн., з 1 липня – 570 грн., або майже на 36 відсотків менше від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати на відповідні періоди. Пояснення одне – встановлення розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду в розмірі мінімальної зарплати потребуватиме додаткових бюджетних видатків у сумі 47 млрд. грн., джерела покриття яких відсутні.

Як наслідок, у кінці 2009 року однакові посадові оклади у розмірі мінімальної зарплати було встановлено працівникам з 1 по 5 тарифний розряд, а у 2010 році вже з 1 по 7 розряд включно. Це підриває основи диференціації оплати праці залежно від кваліфікації працівників та є зрівнялівкою.

Нерозуміння негативних соціально-економічних наслідків низької заробітної плати зумовлює і надалі невиправдано низький її рівень у бюджетній сфері. Зарплата не виконує основних функцій – відтворення робочої сили та стимулювання праці. У I півріччі 2010 року в освіті середньомісячна заробітна плата працівників (1823 грн.) була меншою на 13,6% від середньомісячної в економіці та на 24,5% – у промисловості, в охороні здоров'я (1545 грн.) – на 26,8%. та 36,1%, в культурі та спорті (1955 грн.) – на 7,3% та 19,1% відповідно. [17]

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №863 «Про внесення змін в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298» Міністерством освіти і науки України виданий наказ від 20.10.2010 р. №965 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. N557». На даний час зазначений наказ знаходиться на державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. [18]

Згідно із наказом МОН від 20.10.2010 р. №965 розміри посадових окладів з 1 жовтня поточного року будуть встановлені в нових розмірах. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову про встановлення з 1 грудня 2010 року величини I тарифного розряду ЄТС в розмірі 600 грн.

Враховуючи занижений рівень прожиткового мінімуму та рівень інфляції, що склався, рівень заробітної плати в бюджетній сфері не забезпечує виконання нею основної, відтворювальної, функції. Низька заробітна плата у зазначених галузях є основною причиною різкого падіння престижу професії медика, педагога, культурно-освітнього працівника, відтоку з галузей, висококваліфікованих фахівців, і, як наслідок, невпинного старіння кадрів. За даними Держкомстату, впродовж 9 місяців 2008 року рівень вибуття працівників перевищив рівень прийому в установах охорони здоров'я на 0,7 відсоткових пункти, у закладах освіти – на 1,8 відсоткових пункти. Якщо в 1997 році пенсійний вік мав кожний п'ятий лікар, то в 2007 році – вже кожний четвертий. За даними МОЗ в закладах охорони здоров'я на сьогодні більше 40 тис. лікарських посад зайнято особами пенсійного віку, ще 29 тисяч – сумісниками. Крім того, щорічно з різних причин (виїзд за кордон, перехід на більш оплачувану роботу у фармацевтичні фірми тощо) система втрачає понад 3 тисячі практикуючих лікарів. Все це через 5–6 років призведе до значного кадрового дефіциту, особливо у сільській місцевості, де вже нині є вакантними 4,8 тисяч посад лікарів. Щорічно «старіє» склад педагогічних працівників. Питома вага вчителів пенсійного віку з 2005 по 2008 роки зросла з 15,8 відсотка до 18 відсотків.