Антинорманська теорія

Київ 2013

Зміст

 

Вступ

. Норманська теорія

2. Антинорманська теорія

Інші гіпотези походження Київської Русі

3.1 Державний переворот проти Аскольда

Хозарська гіпотеза

Кельтська теорія

. Проблема підтвердження достовірності теорій

. Сучасні погляди науковців на походження Київської держави

. Походження назви "Русь"

Висновок

Список використаних джерел

 

 

Вступ

 

Історія - це наука, яка постійно змінюється, переписується, доповнюється. Одні факти підтверджуються, інші втрачають історичну цінність. Таємниці можуть назавжди лишитися нерозгаданими, а, здавалося б, очевидні дані виявляються нічим іншим як фальсифікацією чи неправильним трактуванням документів. Більшість дійсно історично важливих подій викликають багатовікові дискусії, які продовжуються і в наш час. Багато речей покриті мороком забуття і можуть так і лишитись нерозкритими, таємниці - нерозгаданими, а полеміка - незавершеною.

Корені історії людини в цілому та власне української нації сягають глибоко в сиву давнину. Ті давні темні часи ми можемо лише частково відтворити за збереженими пам’ятками, які дійшли до наших часів і підлягають детальному вивченню та якомога найбільш точному трактуванню. Історична достовірність багатьох з них потрапляє під сумнів для одних учених при вивченні проблем і питань, а для інших - є незаперечним підтвердженням висловлених думок і тверджень.

Сьогодні хотілося б більш детально зупинитися на питанні походження Київської держави та власне назви "Русь". З часу заснування Київської Русі пройшло занадто багато часу, щоб можна було щось точно і беззаперечно стверджувати. Не так багато історичних документів дійшло до нашого часу в їхньому первозданному вигляді, тому багато питань все ще лишаються невисвітленими в науковій літературі. Неймовірна кількість тем не підіймаються взагалі або лише в обмежених колах досвідчених істориків, які активно дискутують з приводу тих чи інших історичних подій, персоналій, фактів і документів.

До одного із важливих питань історії слов’янських народів, які й досі лишаються без точної однозначної відповіді, відносять і походження Київської держави. Представники різних націй, релігій, прихильники безмежної кількості теорій і міркувань з цього приводу досі не можуть дійти до загального консенсусу. Не існує єдиної думки на рахунок походження Київської Русі, хоча це питання не лише української нації, але і багатьох інших, які історично формувались, розвивались і утверджувались саме на землях тогочасної Київської держави, значна частина якої знаходилася саме на теренах сучасної України.

Як іноземні, так і українські історики неодноразово розглядали це питання в різноманітних книгах, працях, статтях і посланнях. Значна історична вага цього питання не викликає ані найменших сумнівів, тому і досі активно досліджується і обговорюється. Безліч різноманітних, часто діаметрально протилежних, теорій висувається, формується, вивчається. З’являються як їхні прихильники, так і активні противники, які відстоюють власну думку, відмінну від інших.

Під час формування української нації, народу, держави людям довелося подолати багато перепон, переживати проблеми й негаразди, насолоджуватися короткочасним спокоєм у мирні часи та відстоювати власну свободу у війнах і боях за території, сфери впливу, торгові шляхи, ринки збуту. Першим державним утворенням на теренах сучасної України була саме Київська держава, яка заклала основи для подальшого державотворчого процесу. Звичайно, ті давні часи вже давно минули, але ми й досі повертаємося до них з надією розкрити нерозгадані таємниці, зрозуміти сутність нації, спрогнозувати майбутнє, глибше і краще зрозуміти всю історію українців. Хотілося б детальніше поглянути на цю проблему з точки зору різних істориків, з їхніми думками, міркуваннями, теоріями, дослідженнями і фактами, з яких формується сучасна історія.

У рефераті ми розкриємо сутність питання, наведемо приклади з історичних джерел щодо певних фактів походження і формування Київської держави, назви "Русь", спробуємо висвітлити проблему на різних рівнях, щоб знайти відповідь, яка буде найбільш точною і відповідною до сучасних реалій.

 

Норманська теорія

 

Ми не можемо скидати з рахунку ту роль, яку зіграли нормани в організації Київської держави. VIII-IX ст. були добою, коли нормани, під назвою яких об'єднувалось населення Скандинавії (шведи, норвежці, датчани), почали походи на своїх близьких та далеких сусідів. Деякі з них осідали на захоплених землях, інші поверталися з награбованим добром до Скандинавії. Згодом окремі групи норманів стали найманим військом.

У VIII ст. нормани з'явилися у верхів'ях Волги і, підкоривши фінські племена - мерю, мурому, мещеру, опанували Волзьким торговельним шляхом.

На початку IX ст. нормани здійснюють ряд вдалих походів на Західну Європу, де вони засновують свої держави: у Франції - Нормандію, на Середземному морі - Норманське королівство.

Близькі до цих західноєвропейських подій розповіді наших літописів про створення держави на землі словенів. Так, найдавніший руський літопис - "Повість минулих літ" - заснування державності на східнослов'янських теренах приписує норманам (варягам), яких звали "русь". Запросили їх "княжити і володіти" ними племена чудь, словени, кривичі та весь, які самі не могли впоратися з усобицями ї війнами.

 

І прогнали варягів за море,

І не дали їм дані,

І почали самі в себе володіти;

І не було в них правди,

І повстав рід на рід,

І були усобиці в них,

І самі між собою воювати почали.

І сказали: "Пошукаємо самі в себе князя,

І щоб володів нами,

І суди по ряду, по праву".

І пішли за море до варягів, до русі,

І звалися-бо ті варяги русь.

І сказали русь, чудь, словени, кривичі і весь:

"Земля наша велика і багата,

А наряду нема в ній;

Ідіть княжити і володіти нами".

 

Відгукнувшись на це запрошення, три норманських брати Рюрик, Синеус і Трувер спочатку прийшли до словен, де заснували місто Ладогу, залишивши в ньому найстаршого Рюрика. Синеус оселився на Білім озері, а Трувер - в Ізборську. Від тих варягів прозвалась земля Руською. Через два роки Синеус і Трувер померли, а всю владу перебрав Рюрик. Прийшовши до озера Ільменя, він заклав Новгород і сів там княжити.

 

І зібралися три брати з родами своїми,

І взяли з собою всю русь,

І прийшли найперше до словінів,

І поставили город Ладогу,

І сів найстарший, Рюрик, в Ладозі,

А другий, Синеус,- на Біліозері,

А третій, Трувор,- в Ізборську.

І од тих варягів прозвалась земля Руською.

І як минуло два роки, помер Синеус

І брат його Трувор,

І прийняв Рюрик всю владу один;

І прийшов до Ільмера,

І поставив город над Волховом,

І назвав його Новгород,

І сів тут княжити,

І роздавав мужам своїм волості,

І городи ставив,

тому - Полтеск,

тому Ростов,

другому - Білоозеро.

І в тих городах варяги були нахідники,

А перші посельці в Новігороді - словени.

А в Полоцьку - кривичі,

в Ростові - меряни,

на Біліозері - весь,

на Муромі - мурома,

І всіма ними володів Рюрик.

 

Були в Рюрика двоє мужів не його племені - бояри Аскольд і Дір, які, відпросившись до Царгорода, з родом своїм рушили по Дніпру. У дорозі побачили вони городок, який поставили троє братів Кий, Щек і Хорив. Жителі того городка платили данину хозарам. Аскольд і Дір зостались там, зібрали багато варягів і почали володіти полянською землею.

 

І було у нього двоє мужів, не його племені,

Але бояри - Аскольд і Дір.

І відпросилися вони

до Цареграда з родом своїм.

І пішли по Дніпру,

І, йдучи мимо, уздріли на горі городок

І запитали, кажучи: "Чий се город?"

І відповіли їм: " Були три брати.

Одному ім’я Кий,

А другому - Щек,

А третьому - Хорив,

І сестра їхня - Либідь.

І сидів Кий на горі,

де нині узвіз Боричів,

А Щек сидів на горі,

що й нині зоветься Щекавиця,

А Хорив - на третій горі,

від нього ж прозвалася Хоривиця.

І в ім’я брата свого старшого заклали городок

І назвали його Київ.

І згинули. А ми роду їхнього, сидимо тут

І платимо данину козарам".

І осталися Аскольд і Дір в городі цьому,

І багато варягів зібрали

І почали володіти польською землею.

А Рюрик княжив у Новігороді.

 

Цей факт дав життя так званій норманській теорії, яка відмовляє східним слов'янам в здатності самостійно створити державу. Підвалини цій теорії заклав Нестор в "Повісті временних літ", а створили її німецькі вчені - Баєр, Міллер та Шлітцер, які працювали в Російській академії наук, починаючи з 1724 року.

Вони вважали, що як державність, так і саму назву "Русь" на київські землі принесли варяги - германо-скандинавська народність, яких ще називали вікінги, або нормани. Як ми побачили, в добу появи Давньоруської централізованої держави, варяги як раз вели активну військову, торгову й політичну діяльність. Свою гіпотезу вони мотивували на основі довільного тлумачення "Повісті минулих літ".

Вона також ґрунтувалась на тому, що внутрішні закономірності суспільного розвитку підмінялися зовнішніми випадковостями. Вважали, що слово "Русь" - скандинавського походження. Норманізм у ті часи відповідав політичним інтересам Голштинської феодальної династії, яка, починаючи з другої половини XVIII ст., правила в Росії під ім’ям Романових.

У своєму подальшому двохсотрічному розвитку норманізм все більше перетворювався на антислов’янську політичну доктрину. З українських учених норманську теорію підтримували О. Єфименко, Д. Дорошенко, Є. Маланюк, І. Крип'якевич та ін.

 

 

Антинорманська теорія

Проти норманізму першим, ще у середині XVIII ст., виступив М. Ломоносов, який вказав на наукову невідповідність, необґрунтованість норманської теорії, написавши німецьким історикам гнівного листа, доводячи провідну роль слов'ян у створенні Київської Русі. Антинорманісти рішуче заперечували проти абсолютизації "варязького фактора" в становленні державності русинів і підкреслювали, що слово "Русь" - слов'янського походження і жодним чином не стосується варягів. Вони обстоювали місцеве походження Руської держави і заперечували активну роль варягів у її утворенні.

Боротьбу з норманізмом продовжили революціонери-демократи. До антинорманістів належали С. Гедеонов, І. Забелін та інші історики Росії. Такої самої думки дотримувалася більшість українських істориків, зокрема М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Вагалій.

Велика заслуга у боротьбі з норманізмом належить видатному вченому О.Шахматову. У своїх дослідженнях він довів, що найдавніший літопис - "Повість минулих літ" - у тому вигляді, в якому він дійшов до нас, не був першим твором з історії Русі, він - лише результат тривалої попередньої роботи літописців. О. Шахматов виявив порівняне пізніше походження й штучний характер розповіді про покликання варязьких князів і дійшов такого висновку.

Сюжети "Повісті минулих літ", які стали основою побудови норманської теорії, насправді є результатом творчості пізніших літописців, що виконували замовлення київських князів, котрі родинними зв’язками були міцно зв’язані з Північною Європою і тому перебільшували роль варягів у долі Русі. До таких князів належав, наприклад, Мстислав Володимирович - син Володимира Мономаха. Однак повністю заперечувати вплив норманістів та варяг на Русь було б неправильним.

Насправді ж, у кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низьким, частина племен не входила до племінних об'єднань, або охоплювалася ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. У той самий час процес державотворення в Європі розширювався. Зокрема, германські племена боролися за об'єднання і створили державу Карла I Великого, у VII ст. виникає Болгарська, в Х ст. Польська, Чеська, Угорська та ін. Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Провідну роль у становленні Русі відіграло Полянське князівство з центром у Києві.

Слов'янські племена, в яких відбувалося майнове розшарування, виділилася керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б усі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій 882 року, злиття Новгородського і Київського князівств у єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом усіх східнослов'янських племен у єдину державу - могутню Давньоруську державу.