2020-04-20
148
| Напрями освоєння НВДЄ | Рівень розвитку НВДЄ по роках | |||
| 2010 р. | 2014 р. | 2020 р. | 2030 р. | |
| Позабалансові джерела енергії, всього | 13,85 | 15,96 | 18,5 | 22,2 |
| В т. ч. шахтний метан | 0,05 | 0,96 | 2,8 | 5,8 |
| Відновлювальні джерела енергії, всього | 1,661 | 3,84 | 12,05 | 35,53 |
| У тому числі: | ||||
| Біоенергетика | 1,5 | 3,84 | 6,3 | 9,2 |
| Сонячна енергетика | 0,013 | 3,7 | 0,28 | 1,1 |
| Мала гідроенергетика | 0,35 | 0,042 | 0,85 | 1,13 |
| Геотермальна енергетика | 0,03 | 0,09 | 0,19 | 0,7 |
| Вітроенергетика | 0,09 | 0,31 | 0,53 | 0,7 |
| Енергія довкілля | 0,3 | 0,6 | 3,9 | 22,7 |
*Примітка: розроблено автором на основі джерела [3]
Для України перспективи розвитку альтернативноїенергетики пов'язані в першу чергу з використанням ресурсів вітру, сонця, енергії біомаси та геотермальної енергії.
Реальні масштаби розвитку вітроенергетики в українському Причорномор’ї можуть забезпечити паливний еквівалент більш ніж 27 млн. тонн умовного палива. В приморських регіонах середньорічна швидкість вітру перевищує 5 м/с, що робить ці регіони найбільш ефективними з точки зору використання енергії вітру. Для спорудження ВЕС на морських платформах може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише в Одеській області є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. кВт. Сьогодні в Україні працює шість вітрових електростанцій, більшість яких розташована в причорноморських регіонах: Аджигольська, Асканієвська, Донузлавська, Новоазовська, Лакська. Їхня загальна потужність, що генерується, становить більше 70 МВт.
|
|
|
Потенціал геліоенергетики в причорноморських регіонах - близько 1400 кВт год/м, що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячну енергію (США, Німеччина, Швеція тощо), і дає можливість заощаджувати щорічно близько 2,5 млн. тонн умовного палива. Слід зазначити, що середньорічний потенціал сонячної енергії в Україні (1235 кВт год/м.) є достатньо високим і набагато вищим ніж, наприклад, у Німеччині - 1000 кВт год/м. чи Польщі - 1080 кВт год/м.
Отже, існують достатньо потужні можливості для ефективного використання геліоустановок на території України. За різними оцінками потенційні ресурси геотермальної енергії в Україні зможуть забезпечити роботу геотермальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн. кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років). Причорноморський регіон володіє достатньою кількістю ресурсів для використання геотермальної енергії. Достатньо потужні геотермальні установки можуть забезпечувати енергією та теплом Одеську, Херсонську, Миколаївську, Донецьку області та, яка покликана створювати сприятливі умови для роботи на українському ринку відновлюваної енергетики.
|
|
|
Основними законами, що регулюють правовідносини у сфері альтернативної енергетики є закон «Про альтернативні джерела енергії», прийнятий Верховною Радою 20 лютого 2003 року. 26 вересня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Закон про «зелені тарифи» на електричну та теплову енергію України. Більшість фахівців-енергетиків позитивно оцінюють прийняття Закону про «зелений тариф», згідно з яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний купувати по «зеленому тарифу» електричну енергію, що добута з альтернативних джерел енергії. «Зелений тариф» затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб’єктів господарювання, які є виробниками електричної енергії на альтернативних джерелах, строком на 10 років.
Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики можна вважати надання податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільгмають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2019 року. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України. зовнішньоторговельний ризик міжнародний енергетика
Представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче законодавство недосконале та потребує значних доповнень і уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Слід зазначити, що до сьогодні не сформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляється за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.
Україна може посісти чільне місце серед країн-виробників сонячних фотоелементів на кремнієвій основі. На сьогодні українські виробники кремнієвих фотоелементів використовують кремінь китайського виробництва. Кабінет Фахівці Мінпромполітики зазначають, що реалізація програми оцінюється у 2,7 млрд. грн., з яких держава профінансує тільки 7 %, які підуть на наукові дослідження. Решту фінансування виконання програми забезпечать підприємства, які візьмуть участь у її реалізації.
Разом з тим, експерти відзначають ряд негативних моментів, що заважають розвитку альтернативної енергетики в Україні. Основними серед них називаються: застарілі енергетичні розподільчі мережі; бюрократичні складнощі з оформленням дозвільної документації та оформлення прав власності на землю, економічна відсталість регіонів, де краще всього будувати альтернативні енергетичні потужності.
Стратегічними аспектами розвитку міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва України в сфері альтернативної енергетики є [3, с.8-9]:
подальше формування активної взаємодії з розвиненими країнами з метою ефективного забезпечення доступу України до передових технологій у сфері енергозбереження та альтернативної енергетики з урахуванням національних інтересів;
спрощення процедури державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання сфери альтернативної енергетики та їх доступу до пільг та компенсацій;
надання державної підтримки національним науковим установам та освітнім установам, які займаються дослідженнями в галузі альтернативної енергетики і беруть участь в роботі міжнародних конференцій, форумів з приводу проблематики розвитку даної досліджуваної сфери;
|
|
|
розробка як самостійно, так і в кооперації з розвиненими країнами сучасного вітчизняного обладнання і техніки, використовувані у виробленні енергії з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;
- формування національних та приєднання до міжнародних джерел.
Темпи зростання альтернативної енергетики значно випереджають відповідні показники для традиційних джерел видобутку енергії, проте лише у відсотковому вимірі. Обсяг реальних інвестицій у дану галузь значно менше за інвестиції в традиційні ПЕР, що пов'язано із обмеженістю вільного інвестиційного капіталу українських підприємців, відсутністю національних програм кредитування на вигідних умовах, браком відповідного досвіду та, як наслідок, високою мірою ризику даних активів. Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі (кредити від 1 до 15 млн. євро), а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.
Питання енергетичної безпеки і пошук нових альтернативних джерел енергоносіїв є нагальною проблемою для України. Зменшення запасів і ускладнення видобутку традиційних вуглеводневих енергоносіїв, постійне зростання цін на них, посилення законодавчого захисту охорони навколишнього середовища спонукають країну використовувати значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики. Основним стратегічним напрямком у цій сфері, з урахуванням кліматично метеорологічних та інвестиційних умов реалізації проектів, необхідно визначити розвиток використання енергетичного потенціалу всіх видів біомаси за впровадження когенераційних установок.
|
|
|
Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.
Висновки
В даній роботі проведено дослідження сутності зовнішньоторговельних ризиків, методів їх страхування. Отже,ризики- це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників зовнішньоекономічної діяльності.
З погляду міжнародної торгівлі, ризик експортно-імпортних операцій - небезпека економічних втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Відомо, що можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий банк. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.
Зовнішньоторговельні операції взагалі є ризиковими, а при організації та здійсненні таких операцій з іноземними партнерами ризики суттєво зростають. Адже вони мають багато складових, до яких можна відносити етапи узгодження та укладення угоди (контракту), підготовку товару до продажу і транспортування, виконання митних та інших прикордонних формальностей, перевезення, страхування, підготовка переліку товарних та транспортних документів, декларування, митного контролю та митного оформлення товарів.
У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:ризик країни; банківський; валютний; ризик контрагента.
З позицій міжнародної торгівлі до ризику країни належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій.
Банківський ризик перебуває в тісному зв’язку з ризиком країни, але банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність банку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій.
Валютні ризики - загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним.
При оцінюванні доцільності та ризикованості кожної торговельної операції контрагенти оцінюють ризик свого партнера. У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів: ризик неплатежу і ризик невиконання контракту.
Усю сукупність джерел зовнішньоторговельних ризиків можна умовно поділити на дві групи: безпосередні та опосередковані. При цьому перші характеризуються тим, що джерела ризиків, у разі їх наявності, безпосередньо можуть призводити до негативних наслідків за результатами зовнішньоекономічної операції з товаром. Опосередковані джерела ризиків не мають явного та однозначного впливу на ефективність торговельної операції, для їх виявлення необхідно проводити детальний аналіз негативних наслідків та проявів.
У розпорядженні фінансистів є широкий арсенал інструментів щодо мінімізації зовнішньоторговельних ризиків. До основних із таких методів належать: страхування ризиків за допомогою страхових компаній; хеджування валютних ризиків, застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, аналіз і прогнозування кон’юнктури.
Страхування є найпоширенішим методом управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності, тому що він простий у застосуванні та відносно низьковитратний. Мета страхування суб'єкта економіки - захист від фінансових наслідків (майнового збитку) внаслідок настання несприятливих подій. Економічна сутність страхування полягає у створенні резервного (страхового) фонду, відрахування в який для окремого страхувальника встановлюються на рівні, значно меншому сум очікуваного збитку і, як наслідок, страхового відшкодування.
Однак, страхування, як метод мінімізації ризику має ряд обмежень. По-перше, це ціна. Нерідко премія, запитувана страховиком за прийняття на себе ризику, перевищує ту ціну, яку принциповий страхувальник вважає розумною за трансферт ризику. По-друге, обмеженням використання страхування є неможливість застрахувати деякі види ризиків, тому що вони не приймаються. Так, якщо ймовірність настання ризикової події дуже велика, то страхові фірми не беруться страхувати ці види ризику або вводять непомірно високі платежі.
Поряд зі страхуванням застосовують також інші методи управління зовнішньоторговельними ризиками. Для управління ризиками, пов'язаними з падінням цін на біржові товари, фондові цінності та несприятливим падінням курсу валют, широко застосовуються різні методи хеджування, тобто методи укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару "на термін" (йдеться про більш пізній термін, ніж за основним контрактом) за фіксованою ціною.
Страхування валютних ризиків здійснюється за допомогою валютних застережень. Валютні застереження - спеціальні умови, що включаються до контракту і передбачають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкішої валюти застереження.
У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та багатовалютні застереження. Так, якщо ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці (наприклад, у національній валюті), то застосовується непряме валютне застереження, тобто в контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати.
Також у світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження.
Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику.
Для мінімізації зовнішньоторговельних ризиків проводять аналіз, призначення якого - дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній зовнішньоекономічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.
Аналіз зовнішньоторговельних ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний.
Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду та інтуіції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.
Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.
Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками.
Другий аспект якісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків пов’язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя.
Під час кількісного аналізу зовнішньоторговельних ризиків можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:
статистичні;
використання аналогів;
експертні методи;
аналіз доречності затрат.
Існує також аналітичний метод аналізу зовнішньоторговельних ризиків, заснований на визначенні ступеня ризику шляхом розрахунків. Він включає в себе ще кілька видів аналізу, наприклад аналіз чутливості моделі, аналіз сценаріїв і аналіз величини відносних ризиків.
Аналіз зовнішньоторговельних ризиків допоможе своєчасно відібрати оптимальний варіант дій з числа альтернативних в усіх сферах підприємництва: виробничій, комерційній, фінансовій на зовнішньому ринку України.
Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, рівень її енергоефективності становить всього лише одну третину від аналогічного рівня середньоєвропейської країни. Але в той же час, вона володіє величезним потенціалом підвищення ефективності практично у всіх галузях її економіки.
Зростання цін на традиційні енергоносії спонукає Україну шукати альтернативні підходи до вирішення енергетичних проблем. В даний час в Україні активізовано роботу в цьому напрямку. Розробляється і поліпшується законодавче забезпечення, поліпшується інвестиційний клімат для альтернативних енергетичних проектів.
Розвиток міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва в сфері альтернативної енергетики є одним з напрямів зміцнення національної (енергетичної) безпеки, визначається здатністю країни як зменшити фінансування впровадження альтернативної енергетики, створення сприятливого інвестиційного клімату, насамперед, для національних підприємств.
Питання енергетичної безпеки і пошук нових альтернативних джерел енергоносіїв є нагальною проблемою для України. Зменшення запасів і ускладнення видобутку традиційних вуглеводневих енергоносіїв, постійне зростання цін на них, посилення законодавчого захисту охорони навколишнього середовища спонукають країну використовувати значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики.
Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі,а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.
Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.
Для зменшення зовнішньоторговельних ризиків необхідно дотримуватись основних принципів Віденської конвенції ООН - тобто принципів дотримання
добросовісності у міжнародній торгівлі. Це поняття охоплює таке:
надання партнеру достовірних відомостей про себе та про юридичну особу, від імені та в інтересах якої виступає представник;
надання достовірної інформації про товар, який є об’єктом угоди;
дотримання правил ділової етики;
прийняття належних заходів для виконання договірних умов.
Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і біржової справи у світі надає учасникам зовнішньоекономічної діяльності широкий вибір різних інструментів захисту від ризиків при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, однак вони не в змозі забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо), найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоторговельних операціях.
