Об'єктивний процес постійного укрупнення великих міських структур у XX столітті, що особливо підсилилося в останні десятиліття, став переконливим аргументом у багаторічній дискусії між прихильниками великих і малих міст про перспективи світової урбанізації. Під його впливом позиції прихильників “контрурбанізації”, уявлень, що ”велике місто – погано, а мале, або село – добре”, помітно похитнулися. Чималий внесок у це внесли і дослідження географів (Ж. Готман) і містобудівників (К. Доксладіс) за рубежем і в нашій країні (В.М. Гохман), що вже в 60-70-х рр. побачили у великих урбаністичних утвореннях початок нового етапу в організації території, діяльності людини і всього міського життя. На користь великих міст свідчить негативний досвід авторитарних режимів по забороні (Індонезія) або обмеженню міграції сільського населення у великі міста, виселенню мільйонів городян у сільську місцевість (Китай, Куба). Таким чином, і об'єктивні процеси саморозвитку населення, і досвід науки і практики говорять про те, що перспективи розселення необхідно зв'язати з подальшим розвитком урбанізації і великих урбаністичних структур, а “співаки” села і малого міста помиляються. Відбулася в 1996 р. у Стамбулі представницька Друга Конференція ООН із проблем середовища проживання підтримувала концепцію подальшого розвитку великих міст. У підсумковому документі учасники конференції цілком ясно висловилися за урбанізацію. Міста, сказане в ньому, здатні полегшити життя людей робити їм більше послуг, ліквідувати бідність, збільшити тривалість життя й успішно справлятися з постійним ростом населення нашої планети. Більшість людей прагнуть у міста з тієї причини, що яким би не було важким там життя, воно все-таки краще, ніж сільське.
|
|
Тому замість того щоб усіма способами стримувати приплив сільської бідноти у великі міста, потрібно зосередити зусилля на тім, щоб зробити ці міста більш придатними для життя. На конференції відзначали, що великі міста і міські агломерації – це наше майбутнє, і ми повинні бути готові прийняти його як природний наслідок сучасного розвитку. І настільки ж природне бажання людей жити в них. У підготовленому до конференції величезним міжнародним колективом фахівців капітальній доповіді “Світ, який урбанізується”, підкреслено, що люди перебираються в міста по цілком зрозумілих і з'ясовних причинах і було б божевіллям ставити їм перепони.
Зі сказаного випливають і практичні висновки. На конференції в Стамбулі вирішено направляти основний потік міжнародної фінансової допомоги не в сільські райони, а в міста “третього світу”. Встановлено, що у великих міських утвореннях, навіть якщо вони розташовані в різних частинах планети, більше загального один з одним, ніж із сільськими регіонами своїх країн. Проблеми, що ускладнюють їхнє життя: чи це ріст злочинності або затори в “годину пік”. Якщо і будуть коли-небудь вирішені, то не в глибинці своєї держави, а в одному з гігантських побратимів, що переживають ті ж труднощі. Так, прийнята владою Нью-Йорка програма боротьби з забрудненням повітряного басейну була розроблена в Сан-Пауло. І таких прикладів посилення міжнародного співробітництва великих міст безліч.
|
|
Але великі міські агломерації, звичайно, не гумові. Воно відбиває саморозвиток міських систем і у визначеній мірі вплив проведеної владою політики. У розвинутих країнах, як тільки 70-75% їхнього населення концентрується в містах, ріст міст сповільнюється або навіть зупиняється. Так, сама велика міська агломерація світу Токіо (26,8 млн. жителів у 1995 р.) усе більше втрачає привабливість для мігрантів; річний приріст населення там у результаті знизився до 50%. Уповільнення темпів росту спостерігається й у деяких найбільших міських агломераціях країн, що розвиваються, наприклад у Мехіко і Сан-Пауло.
Однак це не означає зниження темпів урбанізації в цілому, як інтерпретують процес прихильники “контрурбанізації”. Населення всеодно переїжджає із сільської місцевості в міста. Просто все частіше люди вибирають міста менші, інших типів і функціонального профілю. У результаті урбаністичний килим планети стає різноманітнішим й інтенсивнішим, але його головні “візерунки” домінанти усе більш визначають великі міські агломерації і мегалополіси.
Список використаної літератури
1. Китанович Б. “Планета і цивілізація в небезпеці”. Москва 1991р.
2. Максаковський В.П. “Географія 10”. Москва “Освіта”1993р.
3. Науково-методичний журнал “Географія в школі” № 6 вересень –жовтень 1997р. Видавництво “Школ-Пресс” № 2 березень – квітень 1990р.
4. Новиков Ю.В. “Природа і людина”. Москва 1991р.
5. Журнал “Географія в школі” № 2, 1998; № 6, 1997р., № 5,6 1996р.
Додаток.
Таблиця 1. Динаміка міського населення світу.
Міське населення, млн. людей | Частка в населенні світу, % | ||||||
Рік | Усе населення світу, млн. людей | Усього | У тому числі в містах с чисельністю жителів | Усього міського населення | Населення міст із чисельністю жителів | ||
20 тис. і більш | 100 тис. і більш | 20 тис. і більш | 100 тис. і більш | ||||
1800 | 978 | 50 | 24 | 17 | 5,1 | 2,5 | 1,7 |
1850 | 1262 | 80 | 54 | 29 | 6,3 | 4,3 | 2,3 |
1900 | 1650 | 220 | 154 | 91 | 13,3 | 9,2 | 5,5 |
1950 | 2520 | 738 | 567 | 408 | 29,3 | 22,7 | 16,3 |
1960 | 3021 | 1033 | 810 | 597 | 34,2 | 27,1 | 20,0 |
1970 | 3697 | 1353 | 1170 | 833 | 36,6 | 32,4 | 23,1 |
1980 | 4444 | 1752 | - | 1100 | 39,4 | - | 24,7 |
1990 | 5285 | 2277 | - | - | 43,1 | - | - |
2000 | 6158 | 2926 | - | - | 47,5 | - | - |
2010 | 7032 | 3707 | - | - | 52,7 | - | - |
2020 | 7888 | 4599 | - | - | 58,3 | - | - |
2025 | 8294 | 5065 | - | - | 61,1 | - | - |
Таблиця 2. Динаміка міського населення світу в 1950-2025 рр.
Група країн | Чисельність міського населення, | Частка городян у населенні, | ||||||||
млн. людей | % | |||||||||
1950р. | 1970р. | 1990р. | 2000р. | 2025р. | 1950р. | 1970р. | 1990р. | 2000р. | 2025р. | |
Розвинуті | 442 | 677 | 842 | 904 | 1040 | 54,7 | 67,5 | 73,6 | 75,3 | 84 |
країни | ||||||||||
Країни, що | 296 | 676 | 1435 | 2022 | 4025 | 17,3 | 25,1 | 34,7 | 40,7 | 57 |
розвиваються | ||||||||||
Світ у цілому | 738 | 1353 | 2277 | 2926 | 5065 | 29,3 | 36,3 | 43,1 | 47,5 | 58,3 |
Таблиця 3. Найбільші мегалополіси світу (кінець 80-х рр.)
Мегалополіси | Кількість | Населення, | Площа, | Щільність, | Протяжність |
агломера- | млн. чол./ | тис. км2 | чол. | головної | |
цій | століття | на 1 км2 | осі, км | ||
Босваш (Бостон- | 40 | 45 | 100 | 450 | 800 |
Вашингтон) | |||||
Чипет (Чикаго- | 35 | 35 | 160 | 220 | 900 |
Петербург) | |||||
Сансан (Сан-Дієго- | 15 | 18 | 100 | 180 | 800 |
Сан-Франциско) | |||||
Токайдо (Токіо- | 20 | 55 | 70 | 800 | 700 |
Осака) | |||||
Англійський (Лондон | 30 | 30 | 60 | 500 | 400 |
Ліверпуль) | |||||
Рейнський (Рандстадт- | 30 | 30 | 60 | 500 | 500 |
Рейн-Рур-Рейн-Майн) |
|
|