Розміщення і динаміка міського населення

Розміщення і динаміка міського населення досить нерівномірна. На Азію в 1994 р. приходилося близько 46% міського населення світу, на Європу – 21%, на Латинську Америку – 14%, на Африку – 10%, на Північну Америку – більш 8%.

Виразна контрастність розміщення городян по країнах. У 1995 р. п'ять з них з міським населенням більш 100 млн. кожна (Китай, Індія, США, Бразилія, Росія) концентрували разом 1060 млн. городян, або 41% міського населення Землі.

Важлива особливість світової урбанізації останніх десятиліть –вихід на авансцену країн, що розвиваються. У 1994 р. у них проживало вже 65,5% усіх городян світу (у 1950 р. – тільки 40,1%), а до 2025 р., за прогнозами демографів ООН, цей показник зросте майже до 80%.

Країни, що розвиваються, сильно впливають також на якісні сторони розвитку світової урбанізації. Гнітюча частина їхніх городян – учорашні сільські жителі, що часто сприяють “деревенізації” міста, приносячи в нього норми поводження і системи цінностей, властиві сільської місцевості. Ріст населення в містах цієї групи країн, значно випереджаючи попит на робочу силу, супроводжується не тільки абсолютним, але часом і відносним розширенням тих соціальних шарів, що не беруть участь ні в сучасному виробництві, ні в сучасному споживанні і залишаються в сутності неурбанізованими. Звідси велика поляризація міського населення країн, що розвиваються, недостатнє прилучення значної його частини до міського способу життя. І все-таки люди продовжують стікатися в міста. Для цього є підстави. Дослідження показали, що незважаючи на всі проблеми і катастрофічні прогнози, якість життя у великих містах краща, ніж у малих і в сільській місцевості: у них вища тривалість життя і нижча дитяча смертність, більш кваліфікована медична допомога, ширші можливості одержати і знайти роботу, великі заробітки, комфорт і т.д. Або, як пише американський соціолог Льюіс Мамфорд, “місто – символ можливостей”. І хоча городяни складають трохи більше 30% населення країн, що розвиваються, на них приходиться більш 60% внутрішнього валового продукту цих країн.

Великі міста і міські агломерації

Одна з найбільш важливих особливостей урбанізації – посилення концентрації населення у великих містах, міських агломераціях. Зосередження населення у великих містах було характерно для другої половини XIX століття (Північна Америка, закордонна Європа, Латинська Америка) і ще більша – для першої половини XX століття (Росія – СРСР, Африка, Азія, Австралія).

Із середини XX століття на планеті швидко ростуть міста (звичайно це міські агломерації) з населенням більш 1 млн. жителів. Їхня кількість збільшилася в 1950 – 1990 рр. з 77 до 281, а сумарна чисельність населення в них – з 187 млн. чоловік до 800 млн. У результаті в 1990 р. третина всіх городян світу проживала в агломераціях – “мільйонерах”.

Міська агломерація – скупчення міст навколо великого міста – центру. Особливо швидко ростуть вони в країнах Азії, Латинської Америки й Африки. В Азії в 1990 р. нараховувалося 118 таких агломерацій, більше всього – у Китаї (38), Індії (24), Пакистані, Індонезії і Південній Кореї (по 6 у кожній з них); у Латинській Америці – 40; в Африці – 25.

З кінця 70-х рр. помітно ростуть великі міські агломерації з населенням більш 10 млн. жителів, головним чином у країнах, що розвиваються.

У 1970 р. таких утворень було всього 3 (Токіо, Нью-Йорк, Шанхай), а в 1990 р. уже 12 (список поповнили Мехіко, Сан-Пауло, Баібей, Лос-Анджелес, Пекін, Калькутта, Буенос-Айрес, Сеул і Осака). За прогнозами, до 2000 р. число таких великих агломерацій досягає 21-25, головним чином завдяки країнам Азії (Джакарта, Тяньцзінь, Карачі, Делі, Маніла, Дакка). Це ще більш підсилить південно-східно-азіатський вектор у світовій урбанізації. Адже сьогодні в Азії зосереджено біля половини городян землі, тоді як у 1950 р. – 1/3.

Дуже швидкі темпи характерні для розвитку великих міст, тобто міст із населенням більш 100 тис. чоловік. З 1800 по 1980 р. кількість великих міст збільшилася приблизно в 30 разів, чисельність населення в них – у 51, а частка населення, що проживає в таких містах, у всьому населенні – у 12 разів. Особливо швидкий ріст великих міст відбувався в XX столітті. Ще більш швидкими темпами росту відзначаються найбільші міста – мільйонери. У 1800 р. у світі було тільки одне місто з населенням більш 1 млн. чоловік (0,1% населення Землі), у 1900 р. їх було вже 10, а до початку 90-х рр. – близько 320. Очікують, що до 2000 р. у світі буде близько 430 міст – мільйонерів, і вони зосередять більш 20% населення Землі.