2020-04-20
98
намітити, -мічу, -мітиш; см. обо-
значать 1.
обозреватель оглядач, -ча и оглядач,
-ча, м.
обозрение ср. огляд, -ду, м.
обом шпалери, -лёр, мн.
обойтй обійти, -йду, -йдеш; обмину-
ти; см. обходить.
обойтись І. обійтися, -йдуся, -йдеш-
ся, повестися; 2. обійтися, кошту-
вати; 3. (без чего) обійтися; см.
обходиться.
оболочка оболонка, ж.
обоняние ср. нюх, -ху, м.
оборачивать и обёртывать 1. (во
что) обгортати чим; (завёрты-
вать — ещё) загортати в щ о;
(обкручивать) обкручувати
чим; (обматывать) обмотувати
чим; 2. (поворачивать в сторо-
ну) обертати, повертати.
оборачиваться и обёртываться I.
(поворачиваться, поворачивать
голову) обертатися, повертатися;
2. (о деньгах, капитале) обер-
татися.
оборвать 1. обірвати; зірвати; відір-
вати; 2. обірвати, порвати, увір-
вати, урвати; 3 перен. обірвати,
увірвати, урвати; см. обрывать.
оборона оборона, ж.
оборонительный оборонний.
обороноспособность обороноздат-
ність, ж., обороноспроможність,
ж.
оборонять обороняти, боронити; (за-
|
|
|
ступаться, защищать — ещё)
відбороняти; ~ться обороняти-
ся, боронитися; відборонятися.
оборудование (совокупность меха-
низмов, приборов и т. п.) устат-
кування, ср., обладнання, ср.
оборудовать устатковувати, облад-
нувати, сов. устаткувати, облад-
нати.
обоснованный обгрунтований.
обосновать обгрунтувати; см. обосно-
вывать.
обосновывать обґрунтовувати.
обособить відокремити; см. обособ-
лять.
обособление відокремлення, ср., (не-
оконч. д.— ещё) відокремлюван-
ня, ср.
обособлять відокремлювати.
обострение загострення, ср., (не-
оконч. д.— ещё) загострювання,
ср.
обострить загострити; -"ться загост-
ритися; см. обострять.
обострять загострювати; ~ться за-
гострюватися.
обрабатывать обробляти, оброблю-
вати; (статью, текст и т. п.—
обычно) опрацьовувати.
обрабатывающий обробний.
обработать обробити; опрацювати;
см. обрабатывать.
обработка ж. 1. (действие) оброб-
лення, ср., обробка, ж., (неоконч.
д.— ещё) обробляння, ср., об-
роблювання, ср., (земли— обыч-
но) обробіток, -тку, м.; (статьи,
текста и т. п.— обычно) опрацю-
вання, ср., (неоконч. д.— ещё)
опрацьовування, ср.; 2. (резуль-
тат) обробка.
обрадовать обрадувати, порадувати,
потішити, утішити; (розвесе-
лить) звеселити.
обрадоваться кому, чему, чем
зрадіти кому, чому, з
чого, порадуватися ким,
чим, кому, чому, зкого,
з чого, порадіти з кого, з
чого, кому, чому, потіши-
тися, утішитися ким, чим.
образ м. 1. образ, -зу, м.; (облик —
ещё) подоба, ж.; 2. лит., иск.
образ, постать, ж.; 3. (способ)
спосіб, -собу, м.; (характер) ха-
|
|
|
рактер, -ру, м.; (направление)
напрям, -му, м.
образец зразок, -зка, м.; (пример —
ещё) взірець, -рця, м.
образование 'ср. 1. (действие) утво-
рення, ср., (неоконч. д.— ещё)
утворювання, ср., творення, ср.;
створення, ср., (неоконч. д.—
ещё) створювання, ср.; см. обра-
зовывать 1; 2. (результат дейст-
вия) утвір, р. утвору, м., витвір,
-твору, м.
образование 2 ср. (просвещение) ос-
віта, ж.
образованный освічений.
образовать несов. в наст, и сов. \.
утворювати, творити, утворити;
(создавать, создать — ещё)
створювати, створити; (состав-
лять, составить) складати, склас-
ти; 2. (представлять, предста-
вить) становити, складати,
скласти; см. образовывать.
образовывать І. утворювати, твори-
ти; (создавать — ещё) ствбрю-
вати; (составлять) складати; 2.
(представлять целое) становити,
складати.
образцовый зразковий; (пример-
ный — ещё) взірцевий.
обратить 1. повернути, обернути; на-
правити, спрямувати; 2. зверну-
ти, спрямувати; перевести, повер-
нути; 3. (в кого, во что) перетво-
рити, обернути; перевести; см. об-
ращать.
обратиться 1. повернутися, оберну-
тися; звернутися; 2. звернутися;
удатися (удамся, удасйшся); 3.
(в кого, во что) перетворитися,
обернутися, перевестися; см. об-
ращаться 1—3.
обратно нареч. I. (назад) назад; 2.
мат. обернено.
обращать 1. (поворачивать в каком-
л. направлений) повертати, обер-
тати; (направлять движение ку-
да-л.) направляти, спрямовува-
ти; 2. (устремлять) звертати,
спрямовувати; (переводить) пе-
реводити, -джу, -диш, повертати;
3. (в кого, во что — превращать)
перетворювати, обертати н а
кого, на що, в кого, в
щ о, переводити на що; о.
в шутку что обертати на (в)
жарт щ о, повертати (перетво-
рювати) на жарт щ о.
обращаться І. (поворачиваться в
каком-л. направлений) поверта-
тися, обертатися; (устремляться)
звертатися; 2. (адресоваться ко-
му-л. со словами, с просьбой и
т. п.) звертатися; (прибегать —
ещё) удаватися; З. (в кого, во
что — переходить из состояния в
состояние) перетворюватися,
обертатися в кого, в що, пе-
реводитися, -джуся, -дишся н а
щ о; 4. (с кем — вести себя, об-
ходиться) поводитися, -джуся,
-дишся з ким; (относиться)
ставитися до кого; 5. (с
чем — пользоваться чём-л., при-
менять что-л.) поводитися з
чим; (с орудием, инструмен-
том — ещё) орудувати чим.
обращение ср. 1. (призыв, просьба)
звернення, ср., заклик, -ку, м.,
звертання, ср.; 2. (поведение, об-
хождение с кем) поводження,
ср.; (отношение) ставлення, ср.;
вежливое о. ввічливе поводження
(ставлення); 3. (с чем — пользо-
вание, применение) повбдження
з чим, орудування, ср. чим;
4. грамм, звертання, ср.
обрезать 1. обрізати, -ріжу, -ріжеш,
пообрізати, -заю, -заєш; обтяти
(обітну, обітнеш); 2. урізати, по-
різати; см. обрезать.
обрезать и обрезывать 1. обрізувати,
обрізати; (обсекать — ещё) об-
тинати; 2. (ранить) урізувати.
обрекать прирікати; (обсуждать)
засуджувати, осуджувати.
обременительный обтяжливий.
обречённый приречений, засуджений
[на загибель].
обречь приректи, -речу, -речеш; за-
судити, -джу, -диш, осудити; см.
обрекать.
обрушиваться 1. завалюватися, ва-
литися, обрушуватися; (обвали-
ваться) обвалюватися; (па-
дать — ещё) падати; 2. (стреми-
тельно нападать) перен. напада-
ти, обрушуватися; (о заботах,
тягостях и т. п.) звалюватися.
обрушиться 1. звалитися, обрушити-
ся; обвалитися; упасти; 2. перен..
напасти, обрушитися; звалитися;
см. обрушиваться.
обрыв м. 1. (разрыв) обрив, -ву, м.;
2. (крутой откос) обрив, урвище,
• ср.; (круча) круча, ж.
обрывать 1. обривати; (срывать —
ещё) зривати; (отрывать — ещё)
відривати; 2. (разрывать) обри-
вати, уривати; 3. (резко преры-
вать действие, течение) перен.
обривати, уривати.
обсерватория обсерваторія, ж.
обследование обстеження, ср., обслі-
|
|
|
дування, ср.
обследовать обстежувати, обсліду-
вати, сов. обстежити.
обслуживание обслуговування, ср.,
обслужування, ср.
обслуживать обслуговувати, обслу-
жувати.
обслуживающий обслуговуючий.
обслужить обслугувати, обслужити;
см. обслуживать.
обстановкам:. 1. (комнаты, помеще-
ния) обстановка, ж.; (меблиров-
ка) умеблювання, ср.; 2. (поло-
жение вещей) обстановка; (обстоя-
тельство) обставини, -вин, мн.;
(условия — ещё) умови, р. умов,
мн.; (окружение) отбчення, ср.
обстоятельственный грамм, обста-
винний.
обстоятельство ср. 1. обставина, ж.;
стечение ~ ств збіг обставин; 2.
грамм, обставина; о. места обета-
вина місця.
обстрел обстріл, -л у, м.
обстреливать обстрілювати.
обстрелять обстріляти; см. обстре-
ливать.
обсудить обміркувати; обговорити;
см. обсуждать.
обсуждать обмірковувати; (совмест-
но — обычно) обговорювати.
обсуждение обміркування, ср., (не-
оконч. д.— ещё) обмірковування,
ср.; обговорення, ср., (неоконч.
д.— ещё) обговорювання, ср.
обувать узувати; ~ ться узуватися.
обувь ж. взуття, ср.
обуздать 1. загнуздати; 2. перен.
приборкати, загнуздати; см. обуз-
дывать.
обуздывать 1. загнуздувати; о. коня
загнуздувати коня; 2. (сдержи-
вать; укрощать) перен. прибор-
кувати, загнуздувати.
обусловить обумовити; зумовити; см.
обусловливать.
обусловливать обумовлювати" (слу-
жить причиной — обычно) зумов-
лювати.
обуть взути; ~ ться взутися; см.
обувать.
обучать чему навчати, научати,
учити чого.
обучение навчання, ср.
обучить чему навчити, научити
чого; см. обучать.
обход обхід, -ходу, м.
обходить обходити, -джу, -диш; (из-
бегать, сторониться — ещё) об-
минати.
обходиться 1. (поступать с кем-л.
каким-л. образом) обходитися,
-джуся, -дишся, поводитися,
-джуся, -дишся; 2. (стоить) обхо-
дитися, коштувати; 3. (без че-
го — удовлетворяться) обходити-
ся.
обходчик обхідник, -ка, м.
обхождение ср. поводження, ср., по-
ведінка, ж.
обширный 1. (занимающий большое
|
|
|
пространство) великий; (про-
сторный) просторий; (широкий)
широкий; 2. (большой по объёму,
количеству, содержанию) перен.
великий, широкий; ~ ные знания
великі (широкі) знання; 3. (мно-
гочисленный) численний; (разно-
образный) різноманітний.
общаться спілкуватися; (встречать-
ся) зустрічатися.
общежитие (помещение) гуртожи-
ток, -тку, м.
общеизвестный загальновідомий.
общенародный загальнонародний,
всенародний.
общение ср. спілкування, ср.; (сно-
шения) зносини, -син, мн.
общеобразовательный загальноосві-
тній.
общественник громадський праців-
ник, м.; (общественный деятель)
громадський діяч, м.
общественность громадськість, ж.
общественный суспільний, громадсь-
кий; ~ ный строй суспільний
лад; ~ ные. организации гро-
мадські організації.
общество ср. 1. суспільство, ср.; со-
циалистическое о. соціалістичне
суспільство; 2. (организация, уч-
реждение) товариство, ср.; спор-
тивное о. спортивне товариство.
обществоведение суспільствознавст-
во, ср.
общеупотребительный загальновжи-
ваний.
общий 1. загальний; ~ щее собра-
ние загальні збори; 2. (совокуп-
ный) спільний; (коллективный,
совместный) гуртовий; ~ щее
дело спільна справа.
общительный товариський.
общность спільність.
объединение (организация) об'єд-
нання, ср.
объединённый об'єднаний; поєдна-
ний; згуртований; см. объеди-
нять,
объединить об'єднати; поєднати;
згуртувати; см. объединять,
объединиться об'єднатися; поєдна-
тися; згуртуватися; см. объеди-
няться.
объединять об'єднувати; (соеди-
нять — ещё) поєднувати; (спла-
чивать — ещё) гуртувати, згурто-
вувати.
объединяться об'єднуватися, спілку-
ватися; (соединяться — ещё) по-
єднуватися; (сплачиваться —
ещё) гуртуватися, згуртовувати-
ся.
объезд об'їзд, -ду, м.
объект об'єкт, -та, м.
объектив физ. об'єктив, -ва, м.
объективный об'єктивний.
объявить оголосити, -лошу, -лосиш;
оповістити, -віщу, -вістйш; см.
объявлять.
объявление (извещение) оголошен-
ня, ср.; (оповещение) оповіщен-
ня, ср.
объявлять оголошувати; (опове-
щать) оповіщати; о. благодар-
ность Оголошувати подяку.
объяснение' (изложение причин) по-
яснення, ср.
объяснительный пояснювальний.
объяснить пояснити; з'ясувати, ви-
яснити; см. объяснять,
объясниться 1. порозумітися; пояс-
нити; з'ясувати; 2. з'ясуватися;
см. объясняться 1—2.
объяснять пояснювати; (выяснять)
з'ясовувати, виясняти, вияснюва-
ти.
объясняться I. (выяснять отноше-
ния, улаживать недоразумения)
порозуміватися; (давать объяс-
нения) пояснювати; (выяснять)
з'ясовувати; о. в любви освідчу-
ватися [в коханні]; 2. (стано-
виться понятным, выясняться)
з'ясовуватися; З. (иметь объясне-
ние, корениться) пояснюватися.
объятие ср. 1. (действие) обнімання,
ср., отримання, ср.; 2. ~ тия мн.
обійми, -'мів, мн.
обыграть обіграти; см. обыгрывать.
обыгрывать обігравати.
обыденный щоденний; (повседнев-
ный) повсякденний; (буднич-
ный) буденний; (обыкновенный)
звичайний.
обыкновение ср. звичай, -чаю, м.;
(привычка — ещё) звичка, ж,;
вошло в о. повелося, увійшло
в звичку.
обыкновенно нареч. звичайно.
обыкновенный звичайний.
обыск обшук, -ку, м., трус, -су, м.
обыскать обшукати; потрусити; см.
обыскивать.
обыскивать обшукувати; (произво-
дить обыск — ещё) трусити (тру-
шу, трусиш).
обычай м. звичай, -чаю, м.; (привыч-
ка) звичка, ж.
обычный звичайний; (привычный —
ещё) звичний.
обязанность ж. обов'язок, -зку, м.,
повинність, ж.
обязанный зобов'язаний;(должен —
обычно) повинен, повинний.
обязательно нареч. обов'язково; (не-
пременно) неодмінно.
обязательный обов'язковий; (непре-
менный) неодмінний.
обязательство зобов'язання, ср.
обязать зобов'язати, -в'яжу,
-в'яжеш; ~ ться зобов'язатися;
см. обязывать.
обязывать зобов'язувати, ~ ться зо-
бов'язуватися.
овация овація, ж.
овёс овёс, р. вівса, м.
овладевать кем, чем 1. (захваты-
вать) оволодівати ким, чим,
опановувати кого, що;
(брать •— еще) здобувати щ о;
2. (подчинять себе, завладевать,
прочно усваивать) оволодівати
чим, опановувати щ о; о. вни-
манием слушателей оволодівати
увагою слухачів, опановувати
увагу слухачів; 3. (охватывать —
о мыслях, чувствах) охоплюва-
ти, опановувати кого, що;
(обнимать) перен. обгортати,
огортати, обнімати кого, що.
овладеть 1. оволодіти, опанувати;
здобути; 2. оволодіти, опанувати;
3. охопити, опанувати; перен. об-
горнути, огорнути, обняти, -німу,
-німеш; см.. овладевать.
овца вівця, ж.
овцеводство вівчарство, ср.
овчарка вівчарка, ж.
оглавление ср. зміст, -ту, м.
огласить 1. оголосити, -лошу, -ло-
сиш; оповістити, -віщу, -вістйш;
2. наповнити, сповнити; см.. ог-
лашать.
огласка ж. розголос, -су, м.
оглашать 1. (сообщать) оголошува-
ти; (оповещать) оповіщати; 2.
(наполнять громкими звуками)
наповнювати, наповняти, спов-
нювати, сповняти.
оглохнуть оглухнути, оглухти.
оглушать оглушувати, оглушати;
(ошеломлять) приголомшувати.
оглушить оглушити; приголомшити;
см.. оглушать.
оглядеть оглянути; озирнути; см. ог-
лядывать.
оглядывать оглядати; (озирать) ози-
рати.
оглядываться оглядатися, озирати-
ся.
оглянуться оглянутися, озирнутися;
см. оглядываться.
огненный вогненний, вогняний.
огнеопасный вогненебезпечний.
огнестрельный вогнепальний.
огнетушитель вогнегасник, -ка, м.
оговаривать 1. (что — обусловли-
вать) застерігати щ о; (заранее
договариваться) домовлятися
про що; 2. (предупреждать)
робити застереження, застеріга-
ти.
оговорить 1. (что) застерегти, -режу,
-режёш; домовитися; 2. зробити
застереження, застерегти; см. ого-
варивать.
оговорка ж. 1. (условие) застере-
ження, ср.; 2. (обмолвка) помил-
ка на слові, обмовка, ж.
огонь м. 1. вогонь, -гни, м.; (кос-
тёр — ещё) багаття, ср., вогни-
ще, ср.; 2. (свет, освещение) світ-
ло, ср., вогонь.
огораживать обгороджувати, огород-
жувати.
огород город, -ду, м.
огородить обгородити, -джуі -диш,
огородити; см. огораживать,
огородный городній,
огорчать засмучувати, смутити (сму-
чу, смутиш), прикро вражати.
огорчение ср. засмучення, ср.; (доса-
да, горечь) гіркота, ж., жаль, р.
жалю, м., смуток, -тку, м.
огорчённый засмучений, прикро вра-
жений; (опечаленный) зажуре-
ний.
огорчить засмутити, -мучу, -мутиш,
посмутити, прикро вразити (вра-
жу, вразиш); см. огорчать,
ограбить пограбувати.
ограбление ср. пограбування, ср.;
(грабёж) грабіж, -бежу, м., гра-
бунок, -нку, м.
ограда ж. огорожа, ж., загорожа,
ж., загорода, м.; (каменная, кир-
пичная — ещё) мур, -ру, м.; (до-
щатая — обычно) паркан, -на, м.
оградить 1. обгородити, -джу, -диш,
огородити; відгородити; 2. перен.
захистити, -хищу, -хистйш; охо-
ронити; см. ограждать,
ограждать 1. обгороджувати, ого-
роджувати; (отгораживать) від-
городжувати; 2. (защищать) пе-
рен. захищати; (охранять) охо-
роняти.
ограничение обмеження, ср., (не-
оконч. д.— ещё) обмежування,
ср.
ограниченный обмежений.
ограничивать обмежувати; ~ ться
обмёжуватиря.
ограничитель техн.. обмежник, -ка,
м., обмежувач, -ча, м.
ограничить обмежити; ~ ться обме-
житися; см. ограничивать,
огромный величезний.
огурец огірок, -рка, м.
одалживать (давать взаймы) пози-
чати.
одарённый обдарований; (талантли-
вый — ещё) талановитий.
одевать одягати, удягати, убирати;
~ ться одягатися, вдягатися,
убиратися.
одежда ж. одяг, -гу, м., одёжа, ж.;
(платье, наряд) убрання, ср.,
убір, р. убору, м.
одержать: о. верх узяти (візьму, ві-
зьмеш) гору (верх); перемогти;
см. одерживать.
одерживать: о. верх брати гору
(верх), держати гору; (побеж-
дать) перемагати.
одержимый одержимий; (увлечён-
ный) захоплений, заполонений.
одетый одягнений, одягнутий, удяг-
нений, удягнутий, убраний.
одеть одягти, одягнути, удягти, удяг-
нути, убрати; -—• ться одягтися,
одягнутися, удягтися, удягнути-
ся, убратися; см. одевать.
одеяло ср. ковдра, ж., одіяло, ер.
один 1. числит, один, р. одного, м.
(ж. одна, ср. одно и одне, мн.
одні); 2. мест, (без других) сам,
один, сам один; 3. мест, (неопре-
делённое) один; (какой-то)
якийсь.
одинаково нареч. однаково.
одинаковый однаковий.
одиннадцатый одинадцятий.
одиннадцать одинадцять, -ти и
-тьох.
одинокий самітний, самотній, одино-
кий; (уединённый^ самотинний.
одиночество ср. самітність, ж., са-
мотність, ж., самота, ж., самоти-
на, ж.
однажды нареч. 1. (один раз) один
раз, раз; 2. (как-то раз) одного
разу, якось, якось раз, якось-то.
однако союз, проте, однак; (но) але,
та.
одновременно нареч. одночасно, рі-
вночасно.
одновременный одночасний, рівно-
часний.
одноклассник однокласник, -ка, м.
однообразие ср. одноманітність, ж.
однообразный одноманітний.
однородный однорідний.
односложный грамм., лит. односкла-
довий.
односторонний однобічний, односто-
ронній.
одобрение ср. (одобрительный от-
зыв) схвалення, ср.; (решение)
ухвала, ж.; (похвала) похвала,
ж.
одобрить 1. схвалити; ухвалити; 2.
похвалити; см. одобрять.
одобрять I. (признавать хорошим,
правильным) схвалювати; (ре-
шать) ухвалювати; 2. (отозвать-
ся с похвалой) хвалити.
одолевать 1. перемагати, долати, бо-
роти, подужувати; 2. (охваты-
вать) брати, змагати, знемагати;
сон ~ вает сон бере (змагає,
знемагає).
одолеть 1. перемогти, -можу, -мо-
жеш, подолати, здолати, поборо-
ти, подужати; 2. узяти (візьме),
змогти, знемогти; см. одолевать.
одолжение ср. (услуга, любезность)
послуга, ж., ласка, ж.; сделайте
о. зробіть ласку (послугу), будь-
те ласкаві, будь ласка.
одолжить позичити; см. одалживать.
одуванчик м. кульбаба, ж.
одухотворённый (вдохновенный) на-
тхненний, одухотворений.
одушевлённый грамм, живйй.
ожерелье ср. намисто, ср.; (коралло-
вое — ещё) коралі, -лів, мн.
ожесточённый жорстокий; (упор-
ный) запеклий; (яростный) за-
пальний; (лютый) лютий; (разъ-
ярённый) розлючений, розлюто-
ваний.
оживать оживати.
оживить 1. оживити; 2. оживити,
підживити; 3. пожвавити; см.
оживлять.
оживление (состояние) оживлення,
ср.; (работы, движения) пожвав-
лення, ср.; (оживлённость) жва-
вість, ж.; (бодрость) бадьорість,
ж.; (возбуждение) збудження,
ср.; в городе праздничное о. у
місті святкове збудження (по-
жвавлення).
оживлённый жвавий; (живой) жи-
вйй; (бодрый) бадьорий; (напря-
жённый) напружений; (возбуж-
дённый) збуджений; ~ ный вид
жвавий (бадьорий) вигляд;
~ ное внимание напружена ува-
га; ~ ный интерес живйй інтерес.
оживлять 1. (возвращать к жизни)
оживляти; 2. (придавать живос-
ти, бодрости) оживляти, піджив-
ляти; 3. (работу, движение и
т. п.) пожвавлювати.
ожидание ср. \. чекання, ср., ждан-
ня, ср., дожидання, ср., очікуван-
ня, ср.; 2. (надежда, расчёт) спо-
дівання, ср., сподіванка, ж.
ожидать 1. (кого, чего — ждать) че-
кати кого, чого, на кого,
на що, ждати, дожидати
кого, чого, очікувати
кого, чого, на кого, на
щ о; 2. (чего — надеяться, рас-
считывать) сподіватися нащо,
чого, чекати кого, на що;
как и следовало о. як і слід (як
і треба) було чекати.
ожить ожити; см. оживать.
ожог опік, -ку, м.
озабоченный заклопотаний; (обеспо-
коенный) занепокоєний, стурбо-
ваний.
озаглавить озаглавити, назвати; см.
озаглавливать.
озаглавливать озаглавлювати, нази-
вати.
оздоровительный оздоровчий.
оздоровление оздоровлення, ср., (не-
оконч. д.— ещё) оздоровляння,
ср., оздорбвлювання, ср.
озеленить озеленити; см. озеленять.
озеленять озеленяти, озеленювати.
озимые озимі, -мих, мн.
озлобление.ср. (состояние) озлоб-
лення, ср., розлючення, ср.; (зло-
ба) злоба, ж., злість, ж.
ознакомиться ознайомитися, обізва-
тися; см. ознакомляться.
ознакомляться ознайомлюватися,
обізнаватися.
ознаменование ср. ознаменування,
ср., черен, позначення, ср.; від-
знака, ж., відзначення, ср.; в о.
чего на відзнаку (на відзначен-
ня, в ознаменування) чого.
означать означати; (значить) зна-
чити.
озорник (шалун) пустун, -на, м.;
(сорванец) разг. шибеник, -ка, м.
озябнуть змерзнути, змерзти, по-
мерзнути, померзти.
оказать зробити; учинити; виявити;
подати, -дам, -даси; віддати; см.
оказывать.
оказывать (делать) робити; (совер-
шать) чинити; (проявлять) вияв-
ляти; (о помощи) подавати; (о
предпочтении) віддавати.
оканчивать кінчати, скінчувати; (за-
канчивать) закінчувати.
оканчиваться кінчатися; (заканчи-
ваться) закінчуватися.
океан океан, -ну, м.
окисление ср. хим. окислення, ср.,
оксидація, ж.
окись ж. хим. окис, -су, м., оксид,
-ДУ, м.
оккупант окупант, -та, м.
оккупационный окупаційний.
оккупация окупація, ж.
оккупировать окупувати.
оклеивать обклеювати.
оклеить обклеїти; см. оклеивать.
окно вікно, -на, ер.
оковы кайдани, -нів, мн., пута, р. пут,
мн.
около 1. прєдл. с р. (возле) коло,
біля, край, побіля кого,
чого; (вокруг) навколо кого,
чого; (рядом) поряд, поруч
кого, чого; 2. предл. с р.
(приблизительно) близько
чого; 3. нареч. поряд, поруч,
побіля; (вокруг) навкруги, на-
