2020-04-20
105
стрімкий, стрімчастий.
отвести відвести; відхилити; відвер-
нути; приділити; см. отводить.
ответ м. відповідь, ж.; привлекать
к ~ ту притягати до відповідаль-
ності.
ответить відповісти, -вш, -вісй; від-
писати; см. отвечать.
ответственность відповідальність, ж.
ответственный відповідальний.
отвечать відповідати; (письменно —
ещё) відписувати.
отвлекать відвертати; (отклонять —
ещё) відхиляти; (отрывать —
ещё) відривати; о. внимание від-
вертати (відхиляти) увагу.
отвлекаться відвертатися; (откло-
няться — ещё) відхилятися; (от-
рываться — ещё) відриватися; о.
от темы відхилятися від теми;
внимание ~ кается увага відвер-
тається.
отвлечь відвернути; відхилити; відір-
вати; см. отвлекать.
отвлечься відвернутися; відхилити-
ся; відірватися; см. отвлекаться.
отвод м. 1. відведення, ср.; відхилен-
ня, ср.; відвернення, ср.; см. отво-
дить; 2. (ответвление) відгалу-
ження, ср.; ф для ~ да глаз щоб
відвести очі, про людське око.
отводить відводити, -джу, -диш; (от-
|
|
|
клонять — ещё) відхиляти; (от-
вращать — ещё) відвертати;
(предоставлять — ещё) приділя-
ти.
отвоевать відвоювати; перен. вибо-
роти; см. отвоёвывать.
отвоёвывать відвойовувати; (добы-
вать борьбой — ещё) перен. ви-
борювати.
отвозить відвозити, -вожу, -возиш.
отворачиваться відвертатися.
отворить відчинити; ~ ться відчини-
тися; см. отворять,
отворять відчиняти; ~ ться відчи-
нятися.
отвратительный огидний, огидливий,
бридкий, гидкий, відворотний;
(отталкивающий) відразливий.
отвращение ср. (о чувстве) огйда,
ж., огидність, ж., огидливість, ж.,
відраза, ж.
отвыкать відвикати.
отвыкнуть відвикнути; см. отвыкать,
отвязать відв'язати, -в'яжу,
-в'яжеш; см. отвязывать,
отвязаться 1. відв'язатися, -в'яжуся,
-в'яжешся; 2. збутися, позбутися,
спекатися; см. отвязываться.
отвязывать відв'язувати.
отвязываться 1. відв'язуватися; 2.
(избавляться) збуватися, позбу-
ватися.
отгадать відгадати; розгадати; уга-
дати; см. отгадывать.
отгадка відгадка; (разгадка) роз-
гадка, ж.
отгадывать відгадувати; (разгады-
вать — ещё) розгадувати; (уга-
дывать — ещё) угадувати.
отдавать 1. віддавати; (отражать —
ещё) відбивати; 2. (иметь при-
вкус, запах) відгонити, тхнути.
отдалённый прил. віддалений, далё-
кий; (приблизительный) приблиз-
ний.
отдать віддати, -дам, -даси; відбити
(відіб'є); см. отдавать 1.
отдел м. відділ, -лу, м.
отделение ср. 1. (действие) відділен-
ня, ср., (неоконч. д.— ещё) відді-
ляння, ср.; відокремлення, ср.,
відмежування, ср., (неоконч. д.—
ещё) відокремлювання, ср., від-
|
|
|
межовування, ср.; см. отделять;
2. (учреждения, предприятия, по-
мещения и т. п.) відділ, -лу, м.,
відділення, ср.; (филиал) філія,
ж.; 3. (часть концерта и т. п.)
відділ; 4. воен. відділення, ср.,
рій, р. рою, м.
отделить відділити; відокремити, від-
межувати; см. отделять.
отделка ж. (убранство, украшение)
оздоба, ж., оздбблення, ср., окра-
са, ж., прикраса, ж.
отдельный окремий; (некоторый, ка-
кой-то — ещё) поодинокий; (обо-
собленный) відокремлений.
отделять відділяти; (обособлять, от-
граничивать — ещё) відокрем-
лювати, відмежовувати.
отдохнуть відпочити, спочити; пере-
почити; см. отдыхать.
отдых відпочинок, -нку, м., спочинок,
-нку, м.; (передышка) перепочи-
нок, -нку, м.
отдыхать відпочивати, спочивати;
(немного) перепочивати.
отдыхающий сущ. відпочивальник,
-ка, м., відпочиваючий,'-чого, м.
отец батько, -ка, м.
отеческий батьківській.
отечественный вітчизняний.
отечество ср. вітчизна, ж., батьків-
щина, ж.
отзывать відкликати, відзівати.
отзываться 1. відгукуватися, відзи-
ватися; (откликаться — ещё) об-
зиватися, озиватися, відкликати-
ся; 2. (высказывать суждение,
давать оценку) відзиватися, від-
гукуватися.
отзывчивость чуйність, ж., чулість,
ж., чутливість, ж.
отзывчивый чуйний, чулий, чутли-
вий.
отказ м. відмова, ж., відмовляння,
ср., відмовлення, ср.
отказать 1. відмовити; 2. відмовити,
відказати; см. отказывать.
отказаться 1. відмовитися; 2. (от
кого, от чего) відмовитися, зрек-
тися (зречуся, зречешся), відцу-
ратися; 3. відмовити, відказати,
-каже; см.. отказываться.
отказывать 1. відмовляти; 2. (пере-
ставать действовать) відмовляти,
відказувати.
отказываться 1. відмовлятися; 2. (от
кого, от чего — отрекаться) від-
мовлятися від кого, від
чого, зрікатися, цуратися
кого, чого; 3. (переставать
действовать) відмовляти, відка-
зувати.
откладывать відкладати.
отклик відгук, -ку, м.
откликаться відгукуватися, відкли-
катися, відзиватися; (отзывать-
ся — ещё) обзиватися, овивати-
ся.
откликнуться відгукнутися, відклик-
нутися, відізватися; обізватися,
одіагися (озвуся, озвешся и озо-
вуся, озовёшся); см. откликать-
ся.
отклонить відхилити; відвести; см.
отклонять.
отклониться відхилитися; ухилитися;
см. отклоняться.
отклонять відхиляти; (отводить в
сторону — ещё) відводити, -джу,
-диш.
отклоняться відхилятися; (уклонять-
ся) ухилятися.
откровенный І. відвертий; (искрен-
ний — ещё) щирий, щиросердий,
щиросердний, щиросердечний;
(прямой — ещё) прямий; 2. (не-
скрываемый) відвертий, неприхо-
ваний; (очевидный) очевидний,
безсумнівний; (явный) явний.
открывать відкривати; (устранять
закрывающее — ещё) відтуляти,
відслоняти, відслбнювати;
(дверь, окно и т. п.— ещё) відчи-
няти; (слегка) відхиляти; (книгу,
тетрадь и т. п.— ещё) розгорта-
ти; (размыкать глаза) розплю-
щувати.; (разоблачать — обыч-
но) викривати.
открытие ср. I. (действие) відкриття,
ср.; викриття, ср.; см. открывать;
2. (результат исследования и
т. п.) відкриття; (изобретение)
винахід, -ходу, м.
открытка листівка, ж.
открытый прил. \. відкритий; ~ тое
море відкрите море; ~ ты й слог
грамм, відкритий склад; 2. (от-
кровенный) відвертий, відкритий;
(нескрываемы*.) неприхований;
(явный) явний; (искренний) щи-
рий.
открыть відкрити; відтулити, відсло-
нити; відчинити; відхилити; роз-
горнути; розплющити; викрити;
см.. открывать.
откуда нареч. звідки,_звідкіля, звід-
кіль, відкіля, відкіль.
откуда-либо «откуда-нибудь звідки-
небудь; (откуда-то) звідкись,
звідкілясь, звідкільсь, відкілясь,
відкїльсь.
откусить відкусити, -кушу, -кусиш;
см. откусывать.
откусывать відкушувати.
отламывать відламувати, відломлю-
|
|
|
вати.
отличать (распознавать) відрізняти,
розпізнавати; (выделять среди
других — обычно) вирізняти, виз-
начати.
отличаться 1. (выделяться среди
других) відзначатися, визначати-
ся; 2. (различаться) відрізняти-
ся, різнитися.
отлйчие ср.(1. (различие) відміна,
ж., відмінність, ж., відзнака, ж.;
(разница) різниця, 'ж.; 2. (заслу-
га, отмечаемая наградой) відзна-'
ка; диплом с ~ чиеи диплом з
відзнакою.
отличить відрізнити, розпізнати; ви-
різнити, визначити; см. отличать.
отличиться відзначитися, визначити-
ся; см. отличаться 1.
отличник відмінник, -ка, м.
отлично (отметка) відмінно.
отличный відмінний; (превосход-
ный) чудовий; (очень хороший)
дуже добрий; (образцовый) зраз-
ковий.
отложить відкласти; см. отклады-
вать.
отломать и отломить відламати, від-
ломити, уломити; см. отламы-
вать.
отлучаться відлучатися; (уходить)
виходити, -джу, -диш; (уезжать)
виїжджати.
отлучиться відлучитися; вийти, -йду,
-йдеш; виїхати, -їду, -їдеш; см.
отлучаться.
отмена ж. скасування, ср., (неоконч.
д.— ещё) скасовування, ср.; ану-
лювання, ср.; відміна, ж.; см.
отменять.
отменить скасувати; анулювати; від-
мінити; см. отменять.
отменять (упразднять) скасовувати,
касувати; (аннулировать) ану-
лювати; (заседание, спектакль и
т. п.) відміняти.
отметить відзначити, відмітити, -мі-
чу, -мітиш; позначити; помітити;
занотувати; закарбувати; см. от-
мечать.
отметиться відмітитися, -мічуся, -мі-
тишся; зареєструватися; см. от-
мечаться.
отметка 1. (знак) позначка, ж.; від-
мітка, ж.; 2. (оценка знаний)
оцінка, ж.
отмечать відзначати, відмічати;
(обозначать — ещё) позначати,
значити; (примечать — ещё) по-
мічати; (делать заметки — ещё)
занотовувати; (делать метку —
ещё) карбувати, закарбовувати.
отмечаться відмічатися; (регистри-
роваться — ещё) реєструватися.
отнести 1. віднести; 2. перенести; 3.
зарахувати, зачислити, віднес-
ти; см. относить.
отнестись поставитися; см. относить-
ся.
отнимать 1. віднімати; (отбирать —
обычно) відбирати; 2. (вызывать
|
|
|
расход времени, сил и т. п.) за-
бирати; 3. (ампутировать) відрі-
зувати.
относительно 1. парен, відносно; 2.
предл. с р. щодо кого, чого,
про кого, що, відносно
КОГО, ЩО," СТОСОВНО ДО
чого.
относительный відносний.
относить 1. відносити, -ношу, -но-
сиш; 2. (переносить) переносити;
3. (причислять) зараховувати,
зачисляти, відносити.
относиться (проявлять отношение и
т. п.) ставитися.
отношение ср. \. (обращение, об-
хождение) ставлення, ср.; внима-
тельное о. к людям уважне став-
лення до людей; 2. (касательство,
связь) відношення, стосунок,
-нку, я., зв'язок, -зку, м.; 3. (до-
кумент, письмо) лист, -та, м.; 4.
~ ния (связь между людьми, об-
ществами и т. п.) відносини,
-син, мн.; (о личных, частных
связях — ещё) стосунки, -ків,
мн.; (взаимоотношения — ещё)
взаємини, -мин, мн.; производст-
венные ~ ния виробничі відноси-
ни; дружеские ~ ния дружні сто-
сунки (взаємини).
отнять 1. відняти, -німу, -нїмеш; віді-
брати; 2. забрати; 3. відрізати,
-ріжу, -ріжеш; см. отнимать,
ото см. от.
отобрать відібрати (відберу, відбе-
реш); добрати и дібрати (доберу,
добереш); см. отбирать.
отовсюду нареч. звідусіль, звідусю-
ди.
отодвигать відсувати, відсовувати;
(подвигать — ещё) посувати;
~ ться відсуватися, відсовувати-
ся; посуватися.
отодвинуть відсунути; посунути;
~ ться відсунутися; посунутися;
см. отодвигать.
отождествить ототожнити; см. ото-
ждествлять.
отождествлять ототожнювати.
отозвать відкликати, -кличу, -кли-
чеш, відізвати; см. отзывать.
отозваться 1. відгукнутися, відізва-
тися; обізватися, озватися (озву-
ся, озвешся и озовуся, озовёш-
ся), відкликнутися; 2. відізвати-
ся, відгукнутися; см. отзываться.
отойти відійти, -йду, -йдеш; оступи-
тися; відплисти, -пливу, -пливеш,
відпливти; см. отходить.
отомстить кому, чему пометити-
ся, -мщуся, -мстйшся н а
кому, иа чому, над ким,
над чим, відомстити кому,
чому.
отопление опалення, ср., (неоконч.
д.— ещё) опалювання, ер.
оторвать відірвати; увірвати; ~ ться
відірватися; увірватися; см. от-
рывать.
отослать відіслати (відішлю, відіш-
леш); відрядити, -ряджу, -ря-
диш; см. отсылать.
отпадать відпадати.
отпасть відпасти; см. отпадать.
отпереть відімкнути; відщепнути;
відсунути; см. отпирать.
отпиливать відпилювати.
отпилить відпиляти; см. отпиливать.
отпирать відмикати; (крючок) від-
щіпати; (о засове, задвижке —
ещё) відсувати, відсовувати.
отплата відплата, ж.; (благодар-
ность) віддяка, ж.; (возмездие)
розплата, ж.
отплатить відплатити, -плачу, -пла-
тиш; віддячити; см. отплачивать.
отплачивать відплачувати; (благо-
дарить) віддячувати.
отплывать відпливати.
--члытие відплиття, гр.
отплыть відплисти, -пливу, -пливеш,
відпливти; см. отплывать.
отповедь відповідь, ж.; (отпор) від-
січ, ж.
отправитель відправник, -ка, м.
отправить відправити; вирядити,
-джу, -диш; випровадити, -джу,
-диш; послати (пошлю, по-
шлёш); надіслати; см. отправ-
лять,
отправиться відправитися; відійти,
-дійду, -дійдеш; рушити, вируши-
ти; поїхати, -їду, -їдеш, виїхати;
см.. отправляться І.
отправление ср. I. (поезда, теплохо-
да и т. п.) відправлення, ср.;
(отход) відхід, -ходу, м.; (отъ-
езд) від'їзд, -ду, м.; 2. (почтовое)
відправлення.
отправлять відправляти; (снаря-
жать, отпускать в дорогу —
обычно) виряджати; (отсылать
кого-л.— ещё) випроводжати;
(посылать — обычно) посилати;
(отсылать что-л.— обычно) над-
силати.
отправляться 1. відправлятися; (о
поезде, теплоходе и т. п.— обыч-
но) відходити; (двигаться, тро-
гаться — обычно) рушати, виру-
шати; (уезжать'— обычно) їхати
(їду, їдеш), виїжджати, виїзди-
ти, -їжджу, -їздиш; 2. (от чего —
брать исходным пунктом рас-
суждения, основываться на
чём-л.) виходити, -джу, -диш з
чого.
отпуск м. відпустка, ж.
отпускать 1. відпускати;«2. (выпус-
кать) випускати; (пускать) пус-
кати; 3. (ослаблять) попускати,
відпускати; 4. (предоставить в
пользование) відпускати; (выда-
вать — ещё) видавати; (прода-
вать — ещё) продавати; 5. (от-
ращивать волосы и т. п.) відпус-
кати, запускати.
отпускник відпускник, -ка, м.
отпускной відпускний.
отпустить 1. відпустити, -пущу,- -пус-
тиш; 2. випустити; пустити; З.
попустити, відпустити; 4. відпус-
тити; видати, -дам, -даси; прода-
ти;' 5. ПІДПУСТИТИ тяпустйти; см.
отпускать.
отравить отруїти; ~ ться отруїтися;
см. отравлять.
отравление отруєння, ср., (неоконч.
д.— ещё) отруювання, ср., труїн-
ня, ср.
отравлять труїти, отруювати;
~ ться труїтися, отруюватися.
отравляющий отруйний, отруйливий.
отрадный відрадний; (утешитель-
ный) утішний.
отражать 1. (отбивать, защищаясь)
відбивати; 2. (нападки, придирки
и т. п.) відбивати; (возражать)
заперечувати; (опровергать)
спростовувати; 3. (отбрасывать
в обратном направлении) физ.
відбивати; 4. (выражать, изобра-
жать) відбивати.відображувати.
отражаться 1. (давать своё изобра-
жение) відбиватися; (отдавать-
ся—о звуке — ещё) віддавати-
ся; 2. (проявляться) перен. від-
биватися; (отображаться —
ещё) відображатися, відображу-
ватися; 3. (воздействовать) від-
биватися; (сказываться) позна-
чатися.
отражение ср. 1. (нападения) від-
биття, ср.; 2. (отражённое явле-
ние) відбиття, відбиток, -тка, м.;
(отображение) відображення,
ср.; (изображение) зображення,
ср.; (отблеск) відблиск, -ку, м.,
відсвіт, -ту, м.
отразить І. відбити, -діб'ю, -діб'єш;
2. відбити, заперечити; спросту-
вати; 3. физ. відбити; 4. відбити,
відобразити, -бражу, -бразяш,
см. отражать.
отразиться 1. відбитися, -діб'гося,
-діб'єшся; віддатися, -дасться; 2.
перен. відбитися; відобразитися,
-разиться; 3. відбитися; позначи-
тися; см. отражаться.
отрастать відростати.
отрасти відрости; см. отрастать.
отри відріз, -зу, м.
отрезать 1. відрізати, -ріжу, -ріжеш;
відкраяти, украяти; урізати, ут-
нути, утяти (утну, утнеш), відіт-
нути, відтяти; 2. відрізати, відру-
бати; см. отрезать.
отрезать и отрезывать 1. відрізувати;
(кусок хлеба и т. п.— ещё) від-
краювати; (отделять часть яего-
л., укорачивать) урізувати, ути-
нати, відтинати; 2. (резко отве-
чать) відрізувати, відрубувати.
отрезок відрізок, -зка, м., відтинок,
-нка, м.
отрекаться от кого, от чего
зрікатися кого, чого, відрі-
катися від кого, від чого,
кого, чого, цуратися кого,
чого.
отремонтировать відремонтувати.
отречение зречення, ср., відречення,
ер.
отречься зректися (зречуся, зречеш-
ся), відректися, відцуратися; см.
отрекаться.
отрицание заперечення, ср.
отрицательный 1. негативний; (за-
ключающий отрицание) запереч-
ний, заперечливий; 2. грамм, за-
перечний; 3. мат. від'ємний; 4.
физ. негативний.
отрицать заперечувати.
отросток м. бот., переч, паросток,
-стка, м., парость, ж.; (в анато-
мии) відросток, -стка, м.
отрыв відрив, -ву, м.
отрывать відривати; (часть — ещё)
уривати; ~ ться відриватися;
уриватися.
отрывок уривок, -вка, м.
отряд загін, -гону, м.
отрядный загоновий.
отряхивать обтрушувати, обтріпува-
ти; (стряхивать — ещё) струшу-
вати.
отряхнуть обтрусити, -трушу, -тру1-
сйш, обтріпати; струсити; см. от-
ряхивать.
отскакивать відскакувати.
отскочить відскочити; см. отска-
кивать.
отсрочивать відстрочувати; (откла-
дывать — ещё) відкладати.
отсрочить відстрбчити; відкласти;
см. отсрочивать.
отсрочка відстрочка, ж.
отставание відставання, ср.
отставать відставати, ж.
отставка відставка, ж.
отстаивать (защищать) відстоюва-
ти; (взгляды, мнения и т. п.—
обычно) обстоювати.
отсталость відсталість, ж.
отсталый відсталий.
отстать відстати, -стану, -станеш;
см. отставать.
отстёгивать відстібати; ~ ться від-
стібатися.
отстегнуть відстебнути; ~ ться від-
стебнутися; см. отстёгивать.
отстоять відстояти; обстоять; см. от-
стаи вать.
отстраивать відбудовувати; (стро-
ить) будувати, ставити; (выстра-
ивать) вибудовувати.
отстранить 1. відсторонити; відсуну-
ти; відхилити; 2. зняти (зніму,
знімеш), усунути, звільнити; см.
отстранять.
отстранять 1. відстороняти; (отодви-
гать — ещё) відсувати, відсову-
вати; (отклонять — ещё) відхи-
ляти; 2. (устранять, увольнять)
знімати, усувати, звільняти.
отстреливаться відстрілюватися.
отстреляться відстрілятися; см. от-
стреливаться.
отстроить відбудувати; збудувати,
поставити; вибудувати; см. от-
страивать.
отступать відступати; (отходить, не
трогать — ещё) відступатися;
(нарушать что-л.) порушувати.
отступить відступити; відступитися;
порушити; см. отступать.
отступление ср. відступ, -ву, м.
отсутствие ср. 1. відсутність, ж.; 2.
(недостача, нехватка) брак, -ку,
м.; за ~ виєм времени через брак
(за браком) часу.
отсутствовать бути відсутнім, не бу-
ти [присутнім].
отсутствующий відсутній.
отсчитать відлічити, відрахувати;
полічити, порахувати; см. отсчи-
тывать.
отсчитывать відлічувати, відрахову-
вати; (считать) лічити, рахувати.
отсылать відсилати; (отряжать —
ещё) відряджати.
отсюда нареч. звідси, звідсіля, звід-
сіль, ВІДСИ, ВІДСІЛЯ, ВІДСІЛЬ.
отталкивать відштовхувати, відпиха-
отталкивающий (отвратительный)
огидний, огидливий, відразливий,
відворотний.
оттепель відлига, ж.
оттеснить відтиснути; см. оттеснять.
оттеснять відтискувати, відтискати.
оттиск відтиск, -ку, м.; (отпечаток)
відбиток, -тка, м.
оттолкнуть відштовхнути, відіпхну-
ти; см. отталкивать.
оттуда нареч. звідти, звідтіля, звід-
тіль, відтіля, відтіль.
оттягивать відтягати, відтягувати;
(откладывать — ещё) зволіка-
ти.
оттянуть відтягти, відтягнути; см.
оттягивать.
отучать відучувати; ~ ться відучу-
ватися.
отучить відучити; ~ ться відучити-
ся; см. отучать.
отход м. відхід, -ходу, м.; (отплытие)
відплиття, ер.
отходить відходити, -джу, -диш; (от-
даляться, отступать — ещё) ос-
тупатися; (отплывать — обычно)
відпливати.
отцвести відцвісти, перецвісти; (о
злаках — обычно) відкрасувати-
ся, відквітувати, відквітнути; см.
отцветать.
отцветать відцвітати, перецвітати.
отцепить відчепити; ~ ться відчепи-
тися; см. отцеплять.
отцеплять відчіплювати, відчіпляти;
~ ться відчіплюватися, відчіпля-
тися.
отцовский батьківський; (отцов)
батьків.
отчаиваться (в чём) утрачати надію
на що, зневірятися в чому.
отчаливать відчалювати.
отчалить відчалити; см. отчаливать.
отчасти нареч. почасти.
отчаяние ср. відчай, -чаю и відчай,
-чаю, м., розпач, -чу, м., розпука,
ж.
отчаянный 1. (проникнутый отчаяни-
ем) розпачливий, відчайдушний;
(исступлённый) несамовитий, не-
стямний, шалений; 2. (смелый)
відчайдушний; (неистовый) ша-
лений, нестямний, несамовитий;
(ярый) завзятий, заповзятий, за-
пеклий; —•' ное сопротивление
відчайдушний (шалений, завзя-
тий, запеклий) опір; 3. (очень
тяжёлый) дуже важкий; (безвы-
ходный) безвихідний, безпорад-
ний, безпомічний.
отчаяться (в чём) утратити (утрачу,
утратиш) надію, зневіритися; см.
отчаиваться.
отчего нареч. чому, чого.
отчество по батькові.
отчётливый виразний; (чёткий) чіт-
кий; (разборчивый) розбірливий,
розбірний; (ясный) ясний.
отчётно-выборный звітно-вйборний.
отчётность звітність, ж.
отчётный звітний.
отчизна вітчизна, ж., батьківщина,
ж.
отчисление (отчисленная сумма)
відрахування, ср.
отчислить 1. відрахувати; 2. відчис-
лити; звільнити; см. отчислять,
отчислять I. відраховувати; 2. (ис-
ключать) відчисляти; (уволь-
нять) звільнювати.
отчитаться відзвітувати, відзвітува-
тися; см. отчитываться,
отчитываться звітувати, звітуватися.
отщепенец відщепенець, -нця, м.;
(отступник) відступник, -ка, м.
отъезд відізд, -ду, м.
отъезжать від'їжджати, від'їздити,
-їжджу, -їздиш.
отъехать від'їхати, -їду, -їдеш; см.
отъезжать.
отыскать відшукати, знайти; вишу-
кати; см. отыскивать,
отыскивать відшукувати; (нахо-
дить) знаходити, -джу, -диш;
(выискивать) вишукувати.
оформить оформити; ~ ться офор-
митися; см. оформлять,
оформление оформлення, ер.
оформлять оформляти, оформлюва-
ти; -~ ться оформлятися, оформ-
люватися.
охватить 1. обхопити, охопити; обій-
няти (обійму, обіймеш), обняти,
обгорнути, огорнути; 2. охопити,
обхопити; оточити; облягти, -ля-
же; 3. осягнути, осягти, охопити,
збагнути; 4. воєн, охопити; см.
охватывать.
охватывать 1. оСліплюваїи, охпплю-
вати; (обнимать) обіймати, обні-
мати, обгортати, огортати; 2. (об-
тягивать) охоплювати, обхоплю-
вати; (окружать) оточувати; (об-
легать — ещё) облягати; 3. (по-
стигать) осягати, охоплювати,
обхоплювати; 4. воєн, охоплюва-
ти.
охладить 1. охолодити, -джу, -диш,
схолодити; остудити, -джу, -диш;
2. охолодити; розхолодити; см.
охлаждать.
охлаждать 1. (делать холодным)
охолоджувати; (остуживать —
ещё) остуджувати; 2. перец, охо-
лоджувати; (расхолаживать)
розхолоджувати.
охота ' ж. 1. полювання, ср.; (лов-
ля — ещё) лови, -вів, ми., улови,
мн.; 2. (как промысел) мисливст-
во, ср.
охота2 ж. (желание),бажання, ср.,
охота, ж.
охотиться полювати.
охотник ' мисливець, -вця, м.; (ру-
