Поняття і значення опіки та піклування над дітьми

У процесі кодифікації цивільного та сімейного законодавства відбувся певний перерозподіл сфер впливу між цивільним та сімейним законодавством. Більшість норм про опіку та піклування, що висту­пають як способи доповнення дієздатності та захисту прав і інтересів неповнолітніх і недієздатних осіб, і традиційно містилися в КЗпШС УРСР, знайшли своє закріплення в новому ЦК України у главі 6 «Опі­ка та піклування» (статті 55—79).

Між тим, питання, пов'язані з встановленням і здійсненням опіки та піклування над дітьми-сиротами і дітьми, які залишилися без бать­ківського піклування, регулюються главою 19 СК «Опіка та піклуван­ня над дітьми» (статті 243—251). Виходячи з цього, слід погодитися з тим, що інститут опіки і піклування — комплексний інститут, а норми СК про опіку та піклування тлумачаться в сполученні з нормами ЦК, що передбачають цей інститут¹, і з нормами адміністративного права, що встановлюють, зокрема компетенцію органів опіки і піклування².

¹ Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / под ред. Ю. С. Червоного. - К.: Истина. 2003. - 520 с.

² Цю точку зору поділяє, наприклад, І. Бірюков (див.: Сімейне право України: підручник / за ред. В. С. Гопанчука. — К.: Істина, 2002. — С. 261); Ю. С. Черво­ний (див.: Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 410—411); М. Аптокольська фактично теж поділяє такий підхід (див.: Сімейне право. - М.: Юристь, 2002. - С. 307).

Між тим, існують і інші точки зору. Так, С. Морозова теж вважає, що це — ком­плексний інститут, але тільки сімейного і цивільного права (Див.: Цивільне пра­во України: Академічний курс: підручник: у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «їм Юре», 2003. — С. 130). Н. Єршова вважає опіку та піклування виключно інститутом сімейного права (див.: Вопросы семьи в гражданском праве. — М., 1977. — С. 47). Фактично таку позицію поділяв і Г. К. Матвеев, вважаючи, що норми, які регулюють відносини, пов'язані з ви­хованням дітей, позбавлених батьківського піклування, носять в основному сімей­но-правовий характер (див.: Советское семейное право. — М., 1985. — С. 196). У сімейному праві опіка та піклування розглядаються як пере­дача дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншим особам з метою виховання та захисту їх майнових і особис­тих прав. Дитина-сирота — це дитина, в якої померли чи загинули бать­ки; діти, позбавлені батьківського піклування, — це діти, які залиши-л ися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнан­ням батьків безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошенням їх по­мерлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та пере­буванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрі­шніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутніс­тю відомостей про їх місцеперебування, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також під­кинуті діти та діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Але опіка і піклування можуть встановлюватися і за життя батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки судом позбавлені батьків­ських прав або прийнято рішення про відібрання дитини, оскільки пе­ребування з батьками небезпечне для її життя; батьки визнані у вста­новленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психіч­но хворі, розумово відсталі тощо); понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в ЇЇ вихованні та утриманні; не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи чи підкинули дитину, і це підтверджено відповідними актами органів внутрішніх справ; відмовилися від дитини у встановленому законом порядку; перебувають під слідством; виїхали на постійне місце про­живання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у три­валому відрядженні.

Між тим, встановлення опіки та піклування стосовно дитини-си-роти і дитини, яка позбавлена батьківського піклування, не є обов'яз­ковим. У випадках, передбачених законом, інші особи насамперед бли­зькі родичі, можуть без встановлення над дитиною опіки і без призна­чення їх опікунами, звертатися з позовами до суду про захист прав і інтересів такої дитини чи брати участь у її вихованні. Закон відносить до таких осіб діда, бабу, сестру, брата, мачуху, вітчима, особу, яка взяла у свою сім'ю таку дитину («фактичного вихователя») (статті 258, 260, 261, 262 СК).

Питання, пов'язані з утриманням і вихованням дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вирішуються не тільки на під­ставі норм СК і ЦК, а також на підставі Правил опіки та піклування(далі — Правил)¹ органами опіки та піклування, якими є районні, ра­йонні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпо­середнє ведення справ щодо опіки та піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні управління та відділи місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих ко­мітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки та піклування відають виконавчі комітети сільських і селищних рад. Зокрема органи освіти здійснюють діяльність щодо виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського пік­лування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, під опі­ку (піклування), усиновлення та з інших питань, що належать до їх ком­петенції.

Опіка та піклування різняться за своїм змістом. Опіка встановлю­ється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньою особою) і має часткову цивільну дієздатність, тобто має право само­стійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, і не несе відповідальності за заподіяну нею шкоду. Виходячи з цього, опікун замінює її у здійсненні всіх інших прав і обов'язків, являючись її законним представником. Між тим, він не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвід­ченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поді­лу або обміну житлового будинку, квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК).

Піклування встановлюється над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітньою особою), яка має неповну ци­вільну дієздатність, тобто має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, самостійно здійснювати

¹ Затверджені наказом Державного комітету у справах сім'ї та молоді Украї­ни, Міністерства освіти України, МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — №26.-Ст. 1252.

Слід відмітити, що на сьогодні ці Правила потребують оновлення з урахуван­ням тих змій, що відбулися і в сімейному, і в цивільному законодавстві. Частково це вирішено Постановою Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2007 р. «Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування» (Урядовий кур'єр (Докумен­ти). — 2007. — № 207—208), але цього явно замало.права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороня­ються законом, бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо цс не заборонено законом або установчими документами юридичної особи, самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими кош­тами на рахунку). Така дитина особисто несе відповідальність за пору­шення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону і са­мостійно на загальних підставах відповідає за заподіяну нею шкоду. Виходячи з цього, піклувальник дає згоду на вчинення інших правочи-НІв неповнолітньою дитиною, за винятком випадків, передбачених за­коном. Так, відповідно до ст. 70 ЦК піклувальник не може давати зго­ду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (сво­їм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне ко­ристування на підставі договору позички, а також може давати згоду на укладення певних договорів тільки з дозволу органу опіки та піклу­вання (ч. 2 ст. 71 ЦК). Піклувальник захищає дитину від зловживань з боку інших осіб.

Орган опіки та піклування контролює діяльність опікунів (піклу­вальників) відносно умов утримання, виховання, навчання дитини, здійснюючи такий контроль різними способами, зокрема, перевіркою умов життя дитини, її виховання і навчання, перевіркою звітів опі­кунів (піклувальників) відносно діяльності за певний термін, спів­бесідами із сусідами опікунів (піклувальників), вчителями і таке інше. Підставою для оцінки діяльності опікуна (піклувальника) є акт, який складається після кожної планової перевірки.

'в