2020-04-20
113
Опікуном (піклувальником) може бути тільки фізична особа, хоча функції опікунів можуть виконувати також дитячі заклади, заклади охорони здоров'я, а також самі органи опіки та піклування.
Слід зазначити, що на відміну від КЗпШС УРСР відповідно до якого опіка та піклування встановлювалися органом опіки та піклування, новий СК, зберігши це правило (ч. З ст. 243 СК), передбачає встановлення опіки та піклування також і судом у випадках, передбачених ЦК, а саме, якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа позбавлені батьківського піклування (ч. З ст. 60 ЦК). Тобто, якщо в судовому порядку задовольняється позов про позбавлення батьківських прав внаслідок чого батько (мати) втрачає особис-ті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання, перестає бути законним представником дитини тощо, суд встановлює або опіку чи піклування над цією дитиною залежно від її віку. Таким чином, новий СК України містить новелу відносно порядку встановлення опіки чи піклування. Але незалелсно від того, ким встановлюється опіка чи піклування — судом чи органом опіки чи піклування, опікун (піклувальник) призначається виключно органом опіки та піклування. Причому фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що має бути виражено в письмовій заяві, як правило, з урахуванням бажання самої дитини.
|
|
|
Таким чином, встановлення опіки та піклування — це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення опікуна (піклувальника) (ч. 1 ст. 244 СК) та рішення органу опіки та піклування (ст. 61 ЦК), або рішення суду (ч. З ст. 60 СК). Стосовно побажання малолітньої чи неповнолітньої дитини на встановлення опіки та піклування (п. 2 ч. 4 ст. 63 ЦК), то воно не входить до складу юридичних фактів, що тягнуть виникнення опіки та піклування, бо побажання дитини може враховуватися органом опіки та піклування при призначенні опікуна (піклувальника), але не є обов'язковим.
Вимоги, що встановлює закон до опікуна (піклувальника). Закон передбачає, що опікуном (піклувальником) дитини може виступати тільки повнолітня дієздатна особа. У разі її призначення орган опіки та піклування має враховувати її особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї (ч. 2 ст. 244 СК). Виходячи з цього, не можуть бути опікунами (піклувальниками) дитини особи, які за станом свого здоров'я не можуть виконувати функції опікунів (піклувальників) (обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, страждають на хвороби, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров'я України (наприклад туберкульоз, онкологічні захворювання тощо); особи, які у минулому припустилися серйозних порушень у своїх зобо-в 'язаннях щодо виховання дітей, внаслідок чого були позбавлені батьківських прав, і ці права на момент встановлення опіки (піклування) не були поновлені; були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їх вини; особи, які з іншихоб'єктивних причин не можуть бути опікунами (піклувальниками), а саме: не можуть забезпечити дитині, наприклад, прожитковий мінімум, створити належні умови для проживання і виховання; іноземців, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров 'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150і, 164, 166, 167, 169, 181,187,324,442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість, а також всі інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
|
|
|
Таким чином, закон акцентує увагу не тільки на здатності особи виконувати функції опікуна (піклувальника) за станом здоров'я, наявності у неї відповідних матеріально-побутових умов для життя дитини, а також на суб'єктивному її ставленні до виховання дитини.
СК України відійшов від закріплення переважного права на опіку близьких родичів дитини, яка позбавлена батьківського піклування (ст. 138 КЗпШС), і це не випадково, бо законодавець не вважає за потрібне зв'язувати орган опіки та піклування такою умовою на випадок, коли особи, які перебувають у сімейних, родинних стосунках з дитиною, не мають необхідних умов для належного виховання і життя майбутнього підопічного чи з будь-яких інших причин не можуть або не бажають опікуватися долею дитини. Тому не молена погодитися з тими правниками, які без будь-яких застережень вказують, що, виходячи саме з п. 2 (читай ч. 2 — Авт.) ст. 244 СК, переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікуном чи піклувальником над однією і тією самою дитиною, надається родичам дитини незалежно від місця їх проживання1. Безумовно, родичі мають бути найбільш зацікавленими в долі дитини і їм, крім того, легше встановити контакт з дитиною, але не слід надавати цій обставині вирішального значення. В інтересах дитини перевагу можна надати й іншій особі, яка не є родичем2. До того ж, вирішуючи питання про влаштування, наприклад, дитини, один з батьків якої позбавлений батьківських прав, вона, за бажанням друго-
~7 (^~^Во України: підручник / за ред. В. С. Гопапчука. - К.: Істина, 2002 — С 262
2 Маляревський А. Правові питання охорони інтересів дітей при здійсненні опіки і питання / А. Маляревський, Я. Шевченко // Радянське право. - 1973. -№ 4. - С. 45. іклування він виконує безоплатно (ч. 5 ст. 249 СК). Опіка та піклу-ання на відміну від усиновлення не породжує між опікуном (піклу-альником) та підопічним правовідносин аналогічних батьківським, ому дитина, над якою встановлено опіку чи піклування, на відміну від итини, яка усиновлюється, не втрачає зв'язків із своїми батьками або одичами, а звідси має право на аліменти, пенсії, інші соціальні випла-и, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.)аме за рахунок цих виплат, а також за рахунок доходів від належного ідопічному майна, опікун (піклувальник) самостійно здійснює витра-и, необхідні для задоволення потреб підопічного (ч. З ст. 72 ЦК), і зві-ує про це органу опіки та піклуванню.
|
|
|
Між тим, на думку деяких з правників такий підхід вважається по-іилковим, бо опікуном та піклувальником не завжди є родичі дитини и особи з високим рівнем матеріального забезпечення1. З цим слід позлитися. Вважаємо за доцільне керуватися положеннями ст. 73 ЦК, ка встановлює, що опікун (піклувальник) може отримувати платню а підставах, в розмірі і в порядку, які встановлюються Кабінетом Мі-істрів України;
—на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, ви-овання і на повагу до її людської гідності. Опікуни та піклувальниці мають піклуватися щодо морального та фізичного розвитку дити-и, стану її здоров'я, виховувати в дитині працелюбність, почуття доб-оти, милосердя, шанобливого ставлення до старших. Відповідно до инного законодавства вони мають забезпечити отримання дитиною овної загальної середньої освіти, причому вибір форми освіти (до-іашня освіта, освіта в приватному ліцеї, в державній загальноосвітній іколі), конкретної освітньої установи має здійснюватися за згодою итини. Але при цьому, на відміну від батьків (усиновлювачів), опіку-:и (піклувальники) повинні у разі вибору форм і способів виховання.отримуватися рекомендацій органів опіки і піклування, а також раху-атися з думкою самої дитини. Така дитина не втрачає права на спіл-:ування зі своїми родичами, батьками, якщо останні не позбавлені атьківських прав. Тому опікун (піклувальник) має забезпечити дити-[і здійснення цього права;
—на захист від зловживань з боку опікуна чи піклувальника. Зловживання з боку опікуна (піклувальника) — це порушення ним за-юнних прав і інтересів дитини на всебічний розвиток, освіту, вихован-ея, здоров'я, на повагу до її людської гідності (жорстоке поводження, хилення її до жебракування тощо), використання опіки (піклування)го з батьків, може бути передана йому, якщо ж цього не відбуваєтьа переважно право перед іншими особами на передання їм дитини ма ють, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестрі інші родичі, але, як вже зазначалося раніше, не йдеться в цьому раз щодо опіки чи піклування. Лише у разі якщо дитина не може бути пе редана зазначеним особам або мачусі, вітчиму, вона передається на опі кування органові опіки та піклування (ст. 167 СК).
|
|
|
