Припинення патронату над дітьми

Зазвичай патронат припиняється з припиненням строку його дії, тобто досягненням дитини повноліття. Між тим, відносини, що існу­ють між патронатним вихователем і дитиною можуть бути припинені і достроково у таких випадках:

— смерті патронатного вихователя чи смерті дитини. Це цілком зро­зуміло, бо договір про патронат нерозривно пов'язаний, як вже зазна­чалося, з конкретними особами і має особистий характер. Між тим, якщо дитині було добре в сім'ї патронатного вихователя і вона бажає залишитися в ній, а члени сім'ї погоджуються з цим, слід виходити з того, що саме один з членів цієї сім'ї має перевагу перед іншими фізич­ними особами стати патронатним вихователем;

— появи батьків дитини і передачі їм дитини;

— відмови від договору патронатного вихователя чи дитини, яка до­сягла чотирнадцяти років. В цьому випадку незалежно від того, хто звер­нувся з проханням розірвати договір, до призначення дитині нового вихователя чи передачі дитини іншій особі, навчальному закладові, за-

¹ До речі, такий підхід спостерігається при влаштуванні дитини в прийомну сім'ю або в дитячий будинок сімейного типу (Див. про це докладніше в главах 16 та 17 цього Підручника).

² Рясенцев В. А. Семейное право / В. А. Рясепцев. - М., 1971. - С. 287; Бірю­ков І. Зазнач, праця. — С. 274; Червоний ІО. Зазнач, праця.

³ Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар. — С. 475.

⁴ Там само. — С. 476.кладові охорони здоров'я чи соціального захисту вихователь, який від­мовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину;

— згоди сторін;

— за позовом органу опіки та піклування на підставі рішення суду у разі невиконання вихователем своїх обов'язків. Це відбувається у ра­зі, якщо вихователь нехтує виконанням своїх зобов'язань, виконує їх неналежним чином або взагалі виявиться нездатним забезпечити ди­тині належні умови для її виховання, або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за дого­вором.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що таке патронат над дітьми?

2. Які підстави виникнення патронату над дітьми?

3. Яка правова характеристика договору про патронат?

4. Які підстави припинення патронату над дітьми? Глава 1 6

Прийомна сім'я__

Однією з форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавле­них батьківського піклування, є створення прийомних сімей¹. На сьо­годні цей інститут регулюється гл. 20-1 СК (статті 256^і—256⁴) і Поло­женням про прийомну сім'ю (далі — Положення)².

Зазначені нормативно-правові акти мають певні розбіжності в ви­значенні поняття прийомної сім'ї. Більш повним слід вважати понят­тя, яке містить Положення, де прийомною сім 'ею визнається сім 'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за платню взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання. Що стосується СК, то в ньому хоч і передбачається можливість бути прийомними батьками не тільки для подружжя, але й для особи, що не перебуває у шлюбі, але не вказується на це у визначенні поняття прийомної сім'ї.

Прийомні батьки — це подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли добровільно за платню на виховання та спільне про­живання прийомних дітей на власну житлову площу за наявності від­повідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок держав­ного бюджету. Щомісячна державна соціальна допомога на прийомну дитину становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку і виплачується одному з прийомних батьків. Заощаджені протя­гом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовують-

¹ Слід зазначити, що така форма сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, по­збавлених батьківського піклування, знайиїла своє закріплення в СК України лише після отримання позитивних результатів експерименту з утворення таких сімей в Автономній Республіці Крим, Запорізькій, Львівській, Харківській областях та у м. Києві. Див.: постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. «Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області» (Офіційний вісник України. — 1998. — № 9. — Ст. 341); від 15 вересня 1999 р. «Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей у деяких регіонах Украї­ни» (Офіційний вісник України. — 1999. — № 38. — Ст. 1903).

² Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 18. — Ст. 926.ся прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які пере­бувають у шлюбі, крім випадків, якщо хоча б одна з них не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки, що є обо­в'язковим.

Крім того, не можуть бути прийомними батьками особи, які: об­межені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами (опіку­нами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователя-ми) іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недій­сним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засо­бами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міні­стерством охорони здоров'я України; є іноземцями, які не перебува­ють у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а та­кож за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150^і, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непо­гашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість; інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. Так, не можуть бу­ти прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нерво­вої системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Влаштування дітей у прийомну сім'ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийом­ними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім'ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийом­них батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.рийняття дитини на виховання у прийомну сім'ю — це юридич­ний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає воле­виявлення подружжя або особи, яка не перебуває у шлюбі, та рішення відповідного державного органу. Хоча відповідно до ч. 2 ст. 256³ СК на влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклу­вання, до прийомної сім'ї потрібна згода дитини, якщо вона досягла та­кого віку та рівня розвитку, що може її висловити, така згода не вхо­дить до складу юридичних фактів, які тягнуть виникнення прийомної сім'ї, бо у певних випадках влаштування у прийомну сім'ю провадить­ся і без згоди дитини.

Рішення про утворення прийомної сім'ї приймається відповідним державним органом (районною, районною в містах Києві та Севасто­полі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст ре­спубліканського значення Автономної Республіки Крим і міст облас­ного значення) на підставі заяви сім'ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім'ю, за поданням відповідного виснов­ку служби в справах неповнолітніх районної, районної в містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад щодо можливості утворення прийомної сім'ї за результатами проходжен­ня курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Претенденти на прийомних батьків обов'язково інформуються що­до стану здоров'я, фізичного та розумового розвитку дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання.

На підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийом­ними батьками та органом, який прийняв рішення щодо її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на ви­ховання та спільне проживання (далі — договір).

За цим договором прийомні батьки зобов'язуються:

— створити належні умови для всебічного розвитку дітей, одержан­ня ними освіти, підготовки до самостійного життя та праці;

— захищати їх права та інтереси; проводити щороку їх медичне об­стеження та виконувати рекомендації лікарів-спеціалістів;

— співпрацювати з відповідними органами (центрами соціальних служб) у ході здійснення соціального супроводження прийомних сімей;

— у разі виникнення несприятливих умов для утримання, вихован­ня і навчання прийомних дітей повідомляти про це місцеву службу у справах неповнолітніх;

— у роботі з дітьми дотримуватися вимог законодавства України про захист інтересів дітей та охорону дитинства;— співпрацювати з місцевими службами у справах неповнолітніх та соціальними службами, залучати спеціалістів до вирішення проблем­них питань;

— використовувати в повному обсязі та за призначенням державну соціальну допомогу, надану прийомним дітям, на забезпечення їх пов­ноцінного харчування, утримання, виховання, розвитку і освіти.

Прийомні батьки несуть відповідальність за прийомних дітей згід­но із законодавством.

Відповідний державний орган зобов'язується:

— щомісяця виплачувати грошове забезпечення прийомним батькам;

— забезпечити соціальне супроводження прийомної сім'ї, закріп­лення за нею соціального працівника;

— забезпечити щорічне безоплатне медичне обстеження дітей;

— здійснювати координацію діяльності відповідних установ та ор­ганізацій, пов'язаної із захистом прав дітей, та нести відповідальність за функціонування прийомної сім'ї.

Прийомні діти — це діти-сироти і діти, які позбавлені батьківсько­го піклування, що передані на виховання і сумісне проживання в при­йомну сім'ю.

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім'ю, органи опіки і піклування зобов'язані видати такі документи: рішення органу опіки та піклування щодо направлення дитини у прийомну сім'ю; свідоцтво про народження дитини; висновок про стан здоров'я, фізичний та ро­зумовий розвиток дитини; довідку (атестат) про освіту чи висновок щодо рівня розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною кон­сультацією; рішення органу опіки та піклування за місцем походжен­ня дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, щодо встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи щодо батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що під­тверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо; опис налелшого дитині майна, у тому числі житла, та відо­мості щодо осіб, які відповідають за його збереження); довідка щодо наявності та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких ро­дичів дитини; пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, ко­пія ухвали суду про стягнення аліментів. За прийомними дітьми збері­гаються пільги й державні гарантії, що передбачені законодавством, для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також ра­ніше призначені аліменти. Зазначені суми коштів переходять у розпо-рядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання при­йомних дітей.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження житла та май­на таких дітей за місцем його перебування і здійснюють контроль за

його використанням.

Прийомні діти виховуються в прийомній сім'ї до досягнення 18-річ-ного віку, а в разі продовження навчання в професійно-технічних, ви­щих навчальних закладах І—IV рівня акредитації — до його закінчен­ня, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку.

Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з ба­тьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають ор­гани опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Дія договору припиняється в разі виникнення в прийомній сім'ї не­сприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важ­ка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків із дітьми, конфліктні стосунки дітей), неви­конання прийомними батьками обов'язків щодо належного вихован­ня, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклуваль­нику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, досягнення бать­ками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбаче­них договором.

У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу прийом­ної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки й піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, — органом опіки й піклування на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який уживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.

Обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залу­ченням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо пе­ріодично, але не рідше ніж раз на два роки, організовують навчання для прийомних батьків з метою підвищення їх виховного потенціалу. Курс підготовки проводиться за програмою, затвердженою наказом централь­ного органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

Для прийомних батьків, які виховують дітей, уражених ВІЛ-інфек­цією, відділи у справах сім'ї, дітей та молоді разом із закладами охоро­ни здоров'я організовують навчання з догляду за такими дітьми не рід­ше одного разу на рік за програмою, затвердженою Міністерством сім'ї, дітей та молоді разом з Міністерством охорони здоров'яСоціальне супроводження прийомних сімей здійснюється постій­но центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийом­ної сім'ї.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що таке прийомна сім'я та який порядок її утворення?

2. Яка правова характеристика договору про влаштування дітей до при­йомної сім'ї на виховання та спільне проживання? Глава 17

Дитячий будинок

Сімейного типу_

Належні умови для виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених ба­тьківського піклування, в сімейному оточенні створюються і за раху­нок влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу. На сьогодні ця форма влаштування регулюється гл. 20-2 СК (статті 256⁵—256⁸) та По­ложенням про дитячий будинок сімейного типу (далі — Положення) *.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створю­ється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (ст. 256⁵ СК, абз. 1 п. 2 Положення). Хоча в СК не передбачається зага­льна кількість дітей, що можуть виховуватися в цій сім'ї, Положення містить норму, відповідно до якої кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. До нього, в першу чергу, влашто­вуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за ви­нятком випадків, якщо за медичними показаннями чи з інших причин вони не можуть виховуватися разом. На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати відповідні документи: рішення органу опіки та піклування щодо направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу; свідоцтво про наро­дження дитини: медичну довідку щодо стану здоров'я чи витяг з істо­рії розвитку дитини; довідку (атестат) про освіту або висновок психо-лого-медико-педагогічної консультації щодо рівня розвитку дитини; до­кументи щодо батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей; довідку про наявність та місцеперебуван-

¹ Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. // Офіційний Вісник України. — 2002. — № 18. — Ст. 925.ня братів і сестер чи інших близьких родичів дитини; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості щодо осіб, які відпові­дають за його збереження; пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду щодо стягнення аліментів,

Особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі — вихованці) в ди­тячий будинок сімейного типу, отримують статус батьків-виховате­лів. Вони стають законними представниками вихованців і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники. Бать-кам-вихователям виплачується грошове забезпечення у порядку, вста­новленому законом.

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком осіб, визначених у ст. 212 СК, а саме: обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; перебувають на обліку або па лі­куванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зло­вживають спиртними напоями або наркотичними засобами, стражда­ють на хвороби, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров'я України (наприклад туберкульоз, онкологічні захворювання тощо); особи, які у минулому припустилися серйозних порушень у своїх зобов'язаннях щодо виховання дітей, внаслідок чого були позбавлені батьківських прав, і ці права на момент встановлення опіки (піклуван­ня) не були поновлені; були усиновлювачами, опікунами, піклуваль­никами, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним (було припи­нено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого бу­динку сімейного типу) з їх вини; особи, які з інших об'єктивних при­чин не можуть бути опікунами (піклувальниками), а саме не можуть забезпечити дитині, наприклад, прожитковий мінімум, створити нале­жні умови для проживання і виховання; іноземців, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гіднос­ті, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громад­ської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150^і, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають не­погашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість, а та­кож всі інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу прийма­ється відповідним органом (районною, районною у містах Києві та Сева­стополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради, містреспубліканського Автономної Республіки Крим і міст обласного зна­чення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у спра­вах неповнолітніх щодо наявності умов для його створення, та згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представ­ника органу опіки та піклування.

На підставі рішення щодо створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода щодо організації діяльності ди­тячого будинку сімейного типу (далі — угода). Таким чином, батьки-вихователі несуть не тільки такі самі обов'язки щодо виховання та роз­витку вихованців, як і батьки щодо виховання і розвитку рідної дити­ни (ст. 150 СК), а й додаткові обов'язки, а саме зобов'язуються: у робо­ті з вихованцями дотримуватися вимог законодавства України про за­хист інтересів дітей та охорону дитинства; щороку проводити медичне обстеження дітей та виконувати рекомендації лікарів-спеціалістів; спів­працювати з відповідними державними органами та місцевими служ­бами у ході здійснення соціального супроводження дитячих будинків сімейного типу; звертатися до них у зв'язку з необхідністю залучення фахівців для вирішення проблемних питань; брати участь у різних фор­мах підвищення кваліфікації; у разі виникнення несприятливих умов для утримання, виховання та навчання вихованців, повідомляти про це місцеві служби у справах неповнолітніх; використовувати в повно­му обсязі та за призначенням державну соціальну допомогу, що нада­ється вихованцям на забезпечення їх повноцінного харчування, утри­мання, виховання, розвитку і освіти.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за вихованців згідно із законодавством та за діяльність дитячого будинку сімейного тину.

Державний орган зобов'язується: надати в користування батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством разом з необхід­ними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку. Користування цим приміщенням здійснюється в порядку, вста­новленому законодавством для користування службовими приміщення­ми; надати у користування земельну ділянку для ведення садівництва та городництва; надати у користування дитячому будинку сімейного типу транспортний засіб; у межах видатків, передбачених у державно­му бюджеті на утримання дитячого будинку сімейного типу, у формах,передбачених угодою, видавати кошти в розмірі двох прожиткових мі­німумів для дітей відповідного віку; щомісяця виплачувати грошове забезпечення батькам-вихователям; щороку затверджувати кошторис на підтримання в належному технічному стані будівлі дитячого бу­динку сімейного типу після ознайомлення з ним батьків-вихователів; забезпечити соціальне супроводження дитячого будинку сімейного ти­пу; забезпечити щорічне безоплатне медичне обстеження дітей; здій­снювати координацію діяльності відповідних районних (міських) уста­нов та організацій, пов'язаної із захистом прав дітей, контролювати ви­конання батьками-вихователями своїх обов'язків щодо виховання та утримання вихованців.

Дія угоди припиняється у разі, якщо в дитячому будинку сімей­ного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільно­го проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невико­нання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліт­тя, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішен­ням суду.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до до­сягнення 18-річиого віку, а в разі продовження навчання у професій­но-технічному, вищому навчальному закладі І—IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. За ними зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні випла­ти, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу. Вони мають право підтримувати особисті контакти з батьками та ін­шими родичами, крім випадків, коли це може заподіяти шкоди їхньо­му життю, здоров'ю та моральному вихованню.

Збереження майна, у тому числі житла вихованців за місцем його перебування, та контроль за його використанням забезпечують органи опіки та піклування.

У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки та піклування, який вживає ви­черпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України — на уси­новлення, під опіку чи піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сі­мейного типу.

Після закінчення строку перебування вихованців у дитячому бу­динку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) забезпечують вихованців дитячого будинку сімей-ного типу протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим

соціальним житлом.

Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу здій­снюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що пе­редбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педа­гогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформацій­них послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження здійсню­ється постійно.

Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір державної соціальної допомоги на вихованців становить два прожиткових мінімуми для дітей відпові­дного віку.

У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за ві­ком або з інших причин за згодою сторін угоди вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рі­шенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що представляє собою дитячий будинок сімейного типу та який порядок його утворення?

2. Яка правова природа угоди про організацію діяльності дитячого бу­динку сімейного типу? Розділ VI