Христос не був євреєм

Христос не был похож на еврея. У него, как и у матери, были удивительно голубые глаза, и он удивительно был похож на свою мать.

Ф. Фаррар

Почну з банально парадоксального, здавалося б, факту: у Західній Україні існує повір'я, що Ісус Христос був... галичанином.

Уявіть собі, що це не так уже й далеко від істини.., Ні в Біблії, ні в іншому серйозному джерелі Діву Марію, Ісуса Христа ніколи не називали євреями. "Ісус галілеянин", чи просто "Галілеянин" — от як фігурує він у Новому Завіті. А пригадайте наведений євангелістом Іоанном діалог: "Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: "Чи ти Цар Іудейський?" Ісус відповів; "Моє Царство не із світу цього!"[Іоанн. XVIII. 33].

Та й зовнішністю Ісус не був схожий на єврея — це встановлено. У XX столітті дослідникам вдалося шляхом фотографування знаменитої Туринської плащаниці створити найточніший портрет Ісуса Христа (він широко публікувався). Темно-русяве волосся, брови і рідка борідка — темні, Очі світлі, в них не побачиш застиглої, типово іудейської світової скорботи. Ніс невеликий, прямий, правильний. Чітко окреслений шляхетний рот. Саме таким він зображений і на багатьох неонах в українських храмах. Тільки маються на увазі храми не головні, а ті, в оздобленні яких більше проглядається глибинна традиція, а не "синодальний канон [У цьому переконаєтеся, обійшовши церкви в Києві: Миколи Притиска, Іоанна Богослова, Макаріївську та ін. Хоча ні в Біблії, ні в богословських працях, канонізованих церквою, ніде не описано зовнішності Христа, його рис. (Ю. К.) ].

Про те, що Христос не єврейського походження, що він душею був з аріями, свідчить і його східне паломництво. 18 років Ісус перебував на Сході, в Індії, Тибеті, де тривало його мітраїстське виховання. Церковники, піклуючись про "чистоту віри", ретельно вичистили "східний колорит із Біблії. Лише в апокрифах східна епопея Христа залишилася. На рубежі ХІХ-ХХ століть на Заході з'явилися неспростовані відомості про перебування Ісуса Христа на Сході. Особливого галасу наробила публікація російського офіцера Нотовича, який знайшов в індійських храмах відповідні документи.

А ось зовсім недавнє свідчення фахівця в галузі символічної філософії Менлі П. Холла: "Відомо, що ранньохристиянські записи існують в Тибеті, а ченці буддійських монастирів на Цейлоні все ще зберігають свідчення про те, що Ісус відвідував їх"[Холл М. П. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии. — СПб., 1994.— С 694].

Потрібно зважати і на той факт, що повернувся Христос після східної подорожі не кудись, а саме в Галілею, де знайшов найбільшу підтримку. Тут він прочитав свої основні проповіді й здійснив основні чудеса. Із Галілеї Ісус ходив до Єрусалима, саме тут він з'явився перед апостолами після воскресіння з мертвих.

Церковні ієрархи, особливо католицькі, "національне питання" не вважають суттєвим. На їх думку, оскільки Христос з'явився в Ізраїлі, то він єврей. А Діві Марії вони навіть приписали родовід від самого царя Давида. Але це не відповідає істині. [Діва Марія народилася у 19 році до н. е. від батьків-галілеяи Якима і Анни у Віфлеємі. Вмерла у 48 році н. е. в Ефесі. Ісус Христос народився у 5-році до н. е. (біблійна дата Його народження неточна) від Діви Марії і Святого Духа в Назареті. Розп'ятий у 30 році н. е. у Єрусалимі Названим батьком Його був старий єврей Йосип Пантер (28-е коліно роду царя Давида) (див.: Библия. — Брюссель, 1989. — С. 2265,2271). У Біблії сказано: "А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос"' (Mт. 1.16)]

Насправді ж, це досить гостра проблема, що має безпосередній вихід на расову політику. Як відомо, походженням Icyса Христа серйозно цікавилися німецькі етнологи, починаючи ще з І. Гаммера. У цьому напрямі активно працював вже цитований нами духовний батько німецьких расистів X. Чемберлен. У процесі своїх досліджень, які охоплювали і наш край, він постійно натикався на арійсько-галілейське походження Ісуса. Це давало йому підстави з усією рішучістю заявляти, що Месія і Його соратники не мали жодної краплі єврейської крові. Однак профашистська орієнтація вченого не дозволяла йому бути відвертим до кінця і визнати, що плем'я Христа генетично і духовно пов'язане із галілеянами, предки яких — північнопонтійські кельти — прийшли в III столітті до н. е. із Прикарпаття через Балкани в Палестину.

До них у Північній Палестині вже багато століть жили нащадки гіксів, скіфів, троянців, сарматів, що приходили сюди з Припонтиди ще раніше. Тут багато міст і селищ з "руськими" назвами (Скіфополь, Рама), та й назва ріки Йордан запозичена в однієї з річок Дніпровського басейну. Фактично Палестина являла собою клаптеву ковдру. Головними тут були три провінції: Іудея, Самарія і Галілея. Вони мали статус автономних національних одиниць (між ними іноді навіть спалахувала національна ворожнеча), хоча політично це була єдина ізраїльська держава. Причому галілеяни настільки не вписувалися в Ізраїль, що цар Соломон віддає їх (20 міст землі Галілейської) Хіраму — язичницькому царю Тиру. Але і Хіраму ці міста не сподобались — не вписувалися вони в поганську Фінікію, бо життя в них відрізнялося високою духовністю [Див.: Библейская энциклопедия. — С. 750. Тут, до речі, можна було б звинуватити західних істориків у підтасуванні фактів. Вони твердять, що Галілею заснували галли, що прийшли з Західної Європи в. часи римських завоювань. Біблія ж говорить, що Галілея вже існувала в часи Соломона, тобто 900 років до н. е. Вона формувалася ще в троянські часи і підживлювали її ті ж "етнічні соки", що й Трою, а саме: галли — кельти — скіфи—сармати, що рухалися з Північної Припонтиди. У галіленському — зовсім специфічному для Палестини — духовному середовищі і дозрівали передумови народження Вчителя. Звичайно, перші архаїчні галли не ті галілеяни, з яких походив Христос, його найближче оточення. Минуло як-не-як багато часу. Але духовне начало багато в чому збереглося і передалося у спадок]. І це цілком закономірно. Адже Галілея славилася своїми знаменитими друїдами — великими жерцями і великими провидцями. Ще й досі галілейські (друїдські) гороскопи, пророцтва дуже поціновуються не тільки на Сході, а й в Європі.

Існує версія, що духовність і вчення придніпровського Гелона (містичної столиці — святилища скіфів-сколотів, про яку пише Геродот) і всього Трипілля були передані палестинським єсеям (громаді, до якої належали батьки Пресвятої Богородиці і в якій виховувався Ісус Христос). Галілея спочатку була ніби діаспорою Галичини і Борисфенії.

Ця обставина, до речі, і ускладнила становище Ісуса Хряста в Ізраїлі, особливо в Єрусалимі: його вважали іноплемінником і навіть расове неповноцінним. Коли "чистокровні євреї кричали Пилатові: "Розіпни його!", ними якоюсь мірою рухало почуття патріотизму (ти ба, іноплемінник оголошує себе царем іудеїв!). А заступається за Христа дружина Пилата — галілеянка.

Гітлерівські ідеологи могли б цю обставину взяти на озброєння: гоніння на євреїв і католицьку церкву (остання започатковується апостолом Павлом — єдиним євреєм серед апостолів) могли освячуватися ім'ям самого Ісуса Христа, який потерпав від іудеїв. Але... У цьому "але" криється суть. Хто такі галілеяни? Гітлерівські "фахівці" кожного разу виявляли, що це східне відгалуження галлів (кельтів), які генетично пов'язані з племенами Північної Припонтиди. Тобто доєврейське населення Палестини становили нащадки гіксів і сколотів, що ходили в Єгипет через Палестину. Виявляється, ось куди сягає коріння народу, який дав світу божественну (в буквальному значенні) Особистість і цілий сонм святих. Це з одного боку. А з другого, ці ж галілеяни в середині І століття н. е. пішли на північ. Адже відомо, що після галілейського повстання у 66 році н. е. римляни вирішили стерти навіть пам'ять про непокірних назареїв і галілеян. Вони перейменували галілейські топоніми і самий етнос, давши йому ім'я, похідне від тодішнього римського імператора Тиберія: тиверці, Тувал. Вигнані зі своєї батьківщини, галілеяни (тиверці, Тувал) мігрували, як вже згадувалося, у Малу Азію (в основному в етнічно близьку їм Каппадокію), а звідти на ріки Дністер, Буг, Дніпро. Тут, асимілювавшись з аборигенами (нащадками кельтів і кіммерійців), вони створили Тиверію — об'єднання племен, що входило до антського союзу слов'ян. Тиверія позначена на старих мапах Подніпров'я.

За біблійною етнологією, чисельність і питома вага зайшлих у корінному населенні країни можуть бути невеликими, а проте достатніми для домінуючого впливу на весь етнос та його історію. Тиверці були меншиною на землях Північної Припонтиди. Але їхній духовний вплив визначив склад усього племінного союзу. І після розпаду антського (праслов’янського) об'єднання тиверці створили етнічну основу для формування Галичини, що стала українським сакралом.

Отже, Галичина (знову ж від Галілеї) стала сакралом (духовним коренем) Київської Русі, потім України. Усе це з німецькою педантичністю, хоча й у секретному режимі, дослідили і знали аналітики товариства "Аненербе".

Гітлерівські ідеологи потрапили в ситуацію типу: "і хочеться, і колеться". Звичайно ж, дуже заманливо було підкріпити расистські, особливо антиєврейські, ідеї фактами, які свідчили про "непричетність" до цієї нації християнського Бога. Але тоді довелося б розкривати генетичні корені Ісуса і Діви Марії. А вони (корені), як виявляється, південноросійські, українські, тобто слов'янські. Нацисти вважали всю цю людність "архаїчною", неошляхетченою німецьким духом, кельтами, та й ще гунами.

Думається, що саме з цих причин німці виділяли галичан з загальної маси росіян, українців і білорусів. Хоча й кидається в око якесь подвійне ставлення імперської влади до галичан. То вони зближалися з ними (ще б пак! Адже це ж плем'я від Ісуса, Діви Марії та їхніх апостолів!), то віддалялися і влаштовували гоніння на їхніх лідерів. Згадаємо хоча б долю С. Бандери.

Цим, напевно, зумовлений і особливий інтерес окультних антропологів до галичан (серед останніх широко практикувалися виміри черепа, вивчення форми вух, носа тощо). До речі, відсутність вушних мочок (чи їхня нерозвиненість) у генетичних галичан і палестинських галілеян (свідчення спорідненості цих народів) на великому експериментальному матеріалі показали саме німці[Лівоарійська традиція вважає наявність довгих "висячих" мочок ознакою шляхетності. Тому в Атлантиці, південноамериканських країнах, у деяких народів Африки (з лівоарійським впливом) був культ патологічного подовження вух].

Врешті-решт фашистські ідеологи змушені були відсунути на задній план Ісуса Христа і Діву Марію, відкинути Євангелія і взяти за основу своєї расистської доктрини лівоарійську хроніку "Ура-Лінда", про яку мова попереду.

Але нам, українцям, особливо галичанам, нащадкам трипільських аріїв, треба пам'ятати і пишатися тим, що наші предки дали найбільш відому історії Особистість: Боголюдину, Ісуса Христа!

Тим більше, що це визначило потаємну суть нашого народу — його сакрал, його історичну долю!

Як же потрібно не поважати себе, яким потрібно бути байдужим до долі власного народу, щоб цей факт дотепер не зробити надбанням кожного українця. Тут великі претензії до наших вчених. Куди вони дивляться? Чому це залишається таємницею, захованою від нас і від усього світу на догоду німецьким доктринерам?!

Пояснюють іноді так: Христос — Син Бога, Абсолюту. Тому Він належить усьому людству. Добре, припустимо, хоча Христос — Боголюдина, яка з'явилася на світ у певному етнічному середовищі. Але ж Діва Марія, Богородиця — споконвічно людська істота чистої галілейської крові... Вона і становить у більш строгому розумінні наш національний сакрал. Тому і виходить, що наші пращури мають безпосереднє відношення до епохальних подій, а український народ перебуває у центрі священної історії.

Євангелія й інші християнські джерела однозначно визначають приналежність Ісуса Христа до галілейського народу. А от... Антихриста, що повинен з'явитися в наш світ "наприкінці часів", християнські письменники одностайно відносять до іудейського народу. Наприклад, в опублікованій недавно колективній праці ієромонахів Почаївської лаври сказано: "Святі отці: Іриней (Проти єресей, кн. 5, гл. ЗО), Іполит (Сказання про Христа й Антихриста), а також Іларій, Амвросій, Ієронім і Августин відзначають, що Антихрист буде іудейського роду, з коліна Данова"[Антихрист: материализация мистики в измерении времени.—Свято-Успенская Почаевская лавра, 1998. — С. 9].