Прикарпаття: історична батьківщина галілеян

Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв'язок між сьогоденням і майбутнім.

Ф. Герберт

В літературі міцно утвердилася баєчка, що галлами римляни називали західних кельтів за їх "півнячий" характер (див. "Записки про галльську війну" Юлія Цезаря, що так і не зумів скорити цей волелюбний народ). Насправді ж "галли" — корінна назва кельтів Північної Припонтиди — пішла від містичного міста Гелон — духовного центру праслов'ян, зруйнованого персами в 521 році до н. е. Знаходилося воно у Наддніпрянщині. Існує й інша версія: "галли" — грецька назва кельтів.

Галльські племена (а їх було чимало — Цезар лише в Західній Галлії нарахував їх близько 50) з території Західної України (Галичини) у І тисячолітті до н. е. рухалися в Західну Європу і на Балкани. Ці "корінні галичани" привели сюди корів, білих (арійських) волів, принесли "східних птахів" (курей), житла типу українських хат-мазанок, полотняні штани, сорочки тощо. Залишили масу пам'яток, і яких пам'яток! Міста Галич (у Прикарпатті), Галац (у Румунії), Калиш, Гальштадт, Галичина, Галіція, Галлія (приблизно територія нинішніх Франції і Північної Італії).

Група галльських (галичанських) племен перейшла через Геллеспонт (протока Дарданелли) у Малу Азію і, осівши уздовж ріки Галіє, заснувала державу Галатію [Галатія—у давнину країна в центральній частині Малої Азії. Назва пішла від імені галатів-кельтів] (саме до цих галатів згодом звертався апостол Павло з посланням).

Частина галатів (галичан) пішла далі в Північну Палестину й оселилася біля озера Генісарет. Так утворилася Галілея — країна Діви Марії, Ісуса Христа і всіх Його апостолів, батьківщина великого християнського Вчення, що стало світовою релігією. "Хвилі" галльського руху докочувалися до Європи, Палестини із земель Праукраїни. Особливо великою була друга хвиля. "Галли-кельти, вдруге вийшовши із серця Сколотії (території України — Ю. К.),  після знищення Гелона рушили на захід, оволоділи землями аж до Лаби (Ельби —Ю.К.), завоювали південь Європи"[Паїк В. Корінь безсмертної України. — С. 179].

Усе це широко відомі і незаперечні факти (лише у нас вони маловідомі!). Про них оповідають багато давніх істориків (Лівій, Страбон, Пліній, Йордан, Прокопій та ін.).

І не тільки давні. Відомий англійський історик і етнограф XIX століття Д. Прічард також доводив, що галли почали своє розселення з нашої Галичини (осьде їхня прабатьківщина!) і їхня мова близька праукраїнській. Він обстоював погляд, що галли-кельти були "родичами" скіфів-сколотів (корінного населення Праукраїни в І тисячолітті до н. е.) [Див.: Priсhard О. Eastern origin of the Celtic nation. — London, 1857].

Важливо подолати в суспільній свідомості першу історичну "неточність", що галли і кельти — не одне й те саме і що вони буцімто не мають жодного відношення до української Галичини.

Німецькі автори, використовуючи твердження Страбона, що галли з Карпат — це чисті кельти, назвали їх германцями (латинський термін "germani"  означає "чисті"). А нинішню Галичину включили до німецької Бастарнії. І вони вважають, що це цілком закономірно, адже її населяли "чисті", тобто германці! У цей німецький кунштюк повірив, на жаль, і М. Грушевський, що називав жителів давньої Галичини німцями.

Потребує виправлення і друга "неточність": галілеяни, мовби, це ті ж іудеї і їх не можна виділяти в окремий народ. Хоча іншу область Палестини — Самарію — виділяли, а от Галілею всіляко намагалися" "злити" з Іудеєю.

Є дивне за точністю й інформаційною змістовністю пророцтво Ісаї: "Перша пора злегковажила край Завулонів та край Нефталимів [Земля Галілейська за жеребом дісталася родам Завулона і Нефталима], — а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів. Народ, який у темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, світло засяє над ними!"[Іс. VIII. 23-ІХ. 1].

Як бачимо, біблійний пророк підкреслює, що Галілея не була у пошані в іудеїв, оскільки була "поганською", жила "у темряві", І це не дивно, адже мітраїзм прибульців з півночі не міг вписатися в "істинну", з погляду іудаїстів, релігію. Також зверніть увагу, вище йдеться про приморський шлях (смугу уздовж Середземного моря, по якій йшли народи з півночі). Усе це благословляється пророком, що передбачає велич землі Галілейської, на якій засяє "світло велике", тобто християнське Вчення.