Про походження германців

 

В древних песнопениях германцев говорится, будто их прародителем был бог Туиско, порожденный землей. Его сыном был праотец Манн, а у того было три сына, от которых произошли три главных племени германцев.

К. Тацит

 

— Відомі давньогрецькі історики Страбон, Птолемей, їх давньоримський колега К. Таціт (я маю на увазі його працю "Про походження і місце проживання германців") більше уваги приділяли зовнішнім рисам життя давнього і відсталого, з їх точки зору, народу, котрий ніяк не могли приборкати вишколені римські легіони. Однак це їм не завадило визначити вузлові моменти генеалогії германців: Таціт називає "діда" і "батька" германського народу — бога Туіско і його сина Манна. Страбон вказує на "чистих кельтів" як на найближчих предків германців по материнській лінії. Саме від цього народу — "чистих кельтів", як вже зазначалося, і походить назва "германці". Чисті кельти, за словами Страбона і Птолемея, жили в межиріччі Прут-Дунай [Див.: Птолемей. Пособие по географии. — ІІІ. 5.10]. Наведені міркування знаних істориків досить важливі, але їх недостатньо для розуміння природи германського суперетносу.

На нашу думку, торкаючись цієї складної теми, необхідно брати до уваги й такі важливі історичні документи, як "Хроніка Бероса", манускрипти "Ура-Лінда" і "Грамота Александра Македонського". Ваша офіційна історіографія їх не знає [Коментарі до цих літературних джерел у російських виданнях з'явилися лише останнім часом. Див.: Дугин А. Мистерии Евразии; Мыльников А. С. Картина славянского мира: Взгляд из Восточной Европы. — СПб., 1996; Энциклопедия Третьего рейха]. Зазначені літературні пам'ятки в СРСР і Україні до останнього часу вважалися або фальшивками, або пустими розмовами, навіть казочками. Однак без них не можна правильно зрозуміти ні генезису германців, ні їх відносин з Руссю-Україною.

Давнє походження цих історичних пам'яток, їх автентичність доведені. Винятком, правда, є Грамота Александра Македонського, компілятивний характер якої кидається в око (як і наявність кількох неідентичних її варіантів). Як би там не було, а інформативна значущість цього документа безсумнівна.

Перекази, що містяться в цих документах, пояснюють і конкретизують давньогерманські міфи про богів. З них і почнемо.

Порівняльний аналіз численних і різнопланових священних переказів прагерманців дає змогу виявити таку загальну схему: у всіх німців і скандинавів один божественний предтеча — бог війни і воєнної вдачі Одін [Одін мав й інше ім'я: Вотан (у  скандинавів), Одноокий (у скіфів і шумерів)]. Він же очолює весь пантеон.

В Одіна була дружина — богиня Фрейя, від якої народилися діти — плем'я фрізів [Нагадаю, мова йде про фрізів (ферезеїв) — так званих народів моря, з якими вели кровопролитні війни євреї в Палестині. А через 3000 років потомки цих самих фрізів — нордичні арійці — можна вважати, помстилися євреям, влаштувавши їм холокост]. Забігаючи наперед, скажу, що це плем'я і склало етнічну основу "нордичних арійців", яких особливо виділяли і плекали гітлерівці. Від другої дружини Одіна, богині Йорд, народився син — громовержець Тор, від якого, у свою чергу, походять різні племена, включаючи готів і тевтонів. Всього в Одіна було вісім синів. Від них і беруть свій початок численні германські племена.

Мав Одін і рідного брата Локкі. Про нього спеціалісти відгукуються так: "Це найсуперечливіша фігура скандинавської (прагерманськот) міфології [Религии мира.—Т.6.—Ч.1.—С 247]. І дійсно, спочатку він був богомасом і першим помічником Одіна в його творчих і військових справах, а потім перетворився (в етногенетиці поняття "перетворення" відіграє особливу роль) на протилежність свого грізного брата — став добросердним, життєрадісним, розумним, порядним німцем. Він якраз і склав "нормальну", здорову основу німецької нації, яка дала світу Шіллера, Бетховена, Гете.

Звичайно, це досить загальна і спрощена схема. Було б зовсім непогано "розкрутити'' її у деталях. Однак повернемося до історичних пам'яток. Відомості про германців дослідники, вірогідно, запозичували із "Хроніки Бероса", яка з'явилася на світ у III столітті до н. е. і була особливо популярною в середньовіччі та й у гітлерівській Німеччині. Правда, лише до 1934 року. Потім цю "Хроніку" власті викреслили із списку основоположних творів нацистської доктрини [Берос — вавилонський єврей, точніше халдей, жив у IV ст. до н. е. Свою генеалогію германців він обгрунтував, виходячи з Тори. До історіографічного обігу "Хроніку Бероса" увів хроніст А. Кранц].

У "Хроніці Бероса" розповідається про короля Туаскона, від якого в Сарматії походить багато народів. Він тривалий час правив на великих територіях від Дону до Рейну. Таким чином, роблять висновки інтерпретатори "Хроніки", весь цей простір (включаючи і українські землі — Ю. К.)  правильніше було б назвати Великою Германією.

Я думаю, що уважний читач вже відчув підспідок претензій "спадкоємців" Туаскона — від псів-рицарів XII—XIII століть до гітлерівських ідеологів "Дранг нах Остен". Він має підстави зауважити, а чи правомірно з тієї обставини, що міфічний германський "земнонароджений" бог Туаскон колись урядував на землях від Дону до Рейну, робити висновок про історичну приналежність української території Великій Германії? Адже хто із прадавніх народів не ходив вашими землями і не проживав на них у певні періоди. Можна сказати, що вся Європа у свій час побувала тут. Згадайте О. Пушкіна:

Все промелькнули перед нами, Все побывали тут!

Така вже специфіка вашого географічного положення. Якщо йти за логікою пангерманістів, то і французи можуть заявляти про "Велику Францію", куди колись входили Подніпров'я і Карпати. Адже галли (предки французів) у свій час прийшли в Західну Європу із українських земель.

Вірогідно, що "Хроніка Бероса" була авторитетним документом в прадавні часи. З неї багато чого "запозичили'', як вже говорилось, давньоримські історики. А візьміть середньовічних анналістів. Це ж вони вводять Туаскона в генеалогію біблійного Яфета (через його первістка Гомера — засновника кіммерійських народів). Отже, небожитель Туаскон виступає історичним родоначальником германців. Туаскон — ім'я, змодифіковане від Ту-Аскон (тобто Ашкеназ-другий) [В англосаксонському говорі "ту" означає "два"]. Мойсей, зазначали творці "Хроніки", посилаючись на книгу Буття, називав Туаскона Ашкеназом. Як бачимо, йдеться про знаменитий у сиву давнину народ ашкеназів — ірано-європейський етнос, споріднений з кіммерійцями. Саме він відіграв провідну роль у формуванні "кореневої системи" германців.

Із "Хроніки" ми дізнаємося, що у Туаскона був син Мани — прабатько германців. Він пройшов зі своїм плем'ям "всю землю від Дону до Рейну" [У даному разі ми вживаємо сучасні назви цих річок, хоча в минулому вони мали ряд інших назв] і заснував там королівство "Велика Германія". Манн народив вісім синів, яких назвав Ігевоном, Істевоном, Херминоном, Саксом, Габрівієм, Сеевом, Вандалом і Тевтоном. Саме від них пішло багато мов Великої Германії.

Але чому Ту-Аскон (другий Аскон)? Справа в тому, що народ ашкеназів (знову ж таки за Біблією) мав кілька могутніх царств на сході Малої Азії. Одна частина цього народу зазнала семітизації (результат аккадської асиміляції). Згодом семітизована (східна) гілка ашкеназів духовно запліднила хозарів, від яких пішли сучасні євреї-ашкенази.

Друга (західна) частина цього етносу відіграла важливу роль у генезисі германського суперетносу. Вона і є тим Ашкеназом-другим (Ту-Асконом), якого вважають одним із батьків германців. Таким чином, і євреї — ашкенази (від батька Аскона-першого), і німці — також ашкенази (але від батька Аскона-другого). До речі, нова єврейська мова їдиш є трансформацією давньої мови східних ашкеназів, А схожість її до німецької зумовлена тим, що вона має спільне коріння з древньою мовою західних ашкеназів.

— Що ж німецькі "арійці" не поділили з євреями?! — запитав я в Самдена.

— Якщо коротко, то не поділили... своїх батьків-ашкеназів, — таємниче промовив він. І продовжив.

— Як відомо, великий і загадковий народ Ашкеназ, репрезентований згідно з Біблією внуком Ноя Яваном (старшим сином Гомера), вважається родоначальником білої раси.

А германці у складі цієї раси займають (за їх власним переконанням) провідне місце. Уголос першим про це сказав Г. Гегель (за що його шанували нацисти). "Тільки в кавказькій (білій) расі дух досягає абсолютної єдності із самим собою... Прогрес відбувається лише завдяки кавказькій расі...". Саме тут, вважає філософ, "панує безкінечне прагнення до знань, яке не притаманне іншим расам" [Гегель Г. Энциклопедия философских наук.: Философия духа. — Т. 111 — С. 73-74]. Гегель також започаткував диференціацію народів всередині білої раси, яку потім істотно "розвинули" гітлерівські ідеологи і етнологи. Біла раса, на думку вченого, досить неоднорідна за рівнем інтелекту етносів, що до неї входять. Та й роль в європейській історії вони відіграють різну. Німці, безумовно, в авангарді, за ними йдуть англійці, потім французи, насамкінець слов'яни. "Про німців німці, як правило, згадують вкінці, чи через скромність, чи тому, що краще притримують на "закуску"... Ми прагнемо збагнути глибинну природу речей, їх необхідні зв'язки, і тому в науці ми приступаємо до справи найбільш системно... Ми живемо таємною глибиною своєї душі" [Там само. — С. 81].

Звичайно, Гегель (і не лише він, а й Ф. Ніцше) у своїх теоретичних викладах ніколи не впадав в такий маразм, як Гітлер чи Розенберг. Це лише останні давали волю своїй фантазі», доводили до абсурду оцінки великих вчених, стверджуючи, що всі народи походять від мавпи, крім німців, і що всі духовні цінності в Європі створили саме німці.

Оскільки народ Ашкеназ жив на Кавказі, південніше Арарату, білу расу ще називають кавказькою. Ашкенази були білошкірими, біловолосими (навіть рудими) людьми. За іудейськими і вавилонськими джерелами, вони вважалися "майстрами створювати сильні царства".І насправді в III—II тисячоліттях до н. е. існувало кілька царств ашкеназів, головне з яких знаходилося на території сучасної Абхазії і в районі Ельбрусу. Саме ця гора була для ашкеназів святою.

Через деякий час на цій місцевості виникла також досить цікава етнічна спільність — Іберія. Згодом саме іберійці пройшли всю Європу аж до земель нинішньої Іспанії, де нині проживають їх нащадки — народність берберів.

Так от. Окремі коліна (роди) цього етносу із степових районів Ірану пройшли Малу Азію і південні (у т. ч. українські) степи Східної Європи і взяли курс на північний захід. На узбережжі Балтійського моря почав формуватися той ентічний казан, з якого у І тисячолітті до н. е. і вийшли германці-автохтони. А вже від останніх утворилися різні етнічні гілки: готи, тевтони, франки, англосакси, прусси... Все це так. Сліди ашкеназьких племен присутні в багатьох Іменах народів, що нині проживають в Скандинавії [Див.: Библейская энциклопедия. — С. 66 ], Саксонії, землях навколо Чорного моря (Понту Евксинського) [За новою версією, назва "Евксинський" походить не від грецького слова "гостинний", а від імені народу Ашкеназ]. Навіть на вашій Херсонщині можна виявити такі сліди. Наприклад, Асканія-Нова.

Але в подальшому націоналістична доктрина німців витлумачується в різних варіаціях. Ось одна із них.

Європейські потомки ашкеназів взяли гору над Іншими племенами кіммерійського кореня — зокрема кельтами, що тривалий час займали провідні позиції на континенті. Германці (автохтони Балтійського басейну) "облагородили", насамперед, давнє кельтське населення Західної Європи, а ось слов'янські народи так і залишилися "первісними кельтами", тобто необлагородженими. Звичайно, це також біла раса, але, так би мовити, другого сорту.

Теорія, що подає ашкеназів як давніх предків германців і доводить старшинство цієї раси, має давню історію. Ще на початку XVII століття німецький філософ, теолог X. Моземан-Фаброніус у своїй праці "Генеалогія, чи родовідний список всіх народів землі за Біблією" до біблійних пращурів слов'ян відніс Ріфата (внука Яфета, сина Гомера). Від нього пішли ріфеї, сармати, хенети, поляни та ін. На думку вченого, і шостий син Яфета, молодший брат Гомера Мешех (прабатько московитів), також є предком слов'ян. Однак, наголошує Моземан-Фаброніус, німці "старші і головніші" слов'ян, бо вони походять від Ашкеназа — первістка Яфета [Див. також: Мыльников А. С. Картина славянского мира.: Взгляд из Восточной Европы. — С. 24].

Згодом, у І тисячолітті н. е., германці (готи, тевтони) намагалися облагородити і слов'ян, навести у них свій "порядок". Але останні, бачте, почали чинити опір (готів розбили за допомогою гунів і викинули із своїх земель, а тевтонів, то взагалі не пустили до себе).

Ось вам, Юрію Михайловичу, одна із версій німецьких етнологів націоналістичної орієнтації, викладена мною, звичайно, дещо спрощено.

Німці, до речі, назвали себе наймолодшою, а значить, і найперспективнішою расою нашого світу. Проте це не відповідає дійсності. Наймолодшою расою, як відомо, є слов'яни. Вони сформувалися як раса лише у І тисячолітті н. е. Тоді як германці на тисячу років старші.

— Пробачте, але причому тут євреї? — знову запитав я.

— А євреї, що прийшли в Європу, зокрема в Україну, Прибалтику, Німеччину, хто вони такі? Це ж колишні хозари, а не палестинці, котрі осіли на узбережжі Середземного моря, вирощують фрукти і розводять овець. Ми вже зазначали, що іудеї-хозари генетично і духовно зв'язані з одним із племен ашкеназів. Їх, до речі, і називають євреями-ашкеназами на відміну від "корінних" палестинських євреїв-сефардів. Та навіть сам Мойсей (я вже про це говорив) по матері був ашкеназом.

— Отже, між німцями і євреями-хозарами існує гостра суперечність?

— Я б сказав, не просто гостра, а антагоністична суперечність. Справа в тому, що Яфет увійшов до Сима через Ашкеназа. А останній є сакралом і германців (так принаймні вважають вони самі). Звідси випливає, що євреї-ашкенази і германці мають спільний сакрал. А це вже дуже серйозно. Гітлерівські ідеологи вдарили на сполох: євреї посягають на святая святих німецької нації — на джерела, доленосні підвалини її великого духу, на сакрал. І тут постає питання: або — або. Одним словом, священна війна.

Якби Яфет не ввійшов у намет Сима, не було б єврейського питання. А тут, обурюються гітлерівські етнологи, виходить прямо-таки святотатство: не в германський намет увійшов Яфет (не від германців одержала духовний заряд біла раса, а від євреїв). Ну як тут не збунтуватися германському духові!

Розумієте тепер, звідки беруться гітлерівські сентенції "євреї — антираса", "євреї — гірше тварин" і чим освячувалось "остаточне вирішення єврейського питання"?

— Як на мене, то це щось подібне до релігійного фанатизму, — зауважив я.

— Ні! — вигукнув Гуру. — Ви знову нічого не зрозуміли. Це набагато страшніше. Релігійний фанатизм — це коли вбивають іновірців. Згадайте страшну різню вірмен турками-мусульманами в 1915 році. Але як тільки іновірці приймали іслам, геноцид припинявся. А в протиборстві "німці - євреї" зовсім інша ситуація. Тут спрацьовують інші фактори.

Справа в тому, що не можна змінити свої гени. Переслідували ж не за віру, не за мову, не за спосіб життя, не за приналежність до певної нації (євреї часто міняли національність, як і релігію, але їх "викривали"). Знищували євреїв за гени, закладені в їх крові батьками (і навіть дідами і прадідами)! Ви розумієте весь жах скоєного фашистами? Холокост — унікальне явище в історії людства. Це апогей сатанізму.

 

 

ЩО ТАКЕ ХОЛОКОСТ

 

Холокост явился самым чудовищным проявлением варварства за все время существования цивилизации. Попытки историков, психологов, социологов и психиатров найти рациональное объяснение этому трагическому историческому феномену до сих пор не увенчались успехом. Энциклопедия Третьего рейха

 

— Спробуйте осмислити сентенції, які висував Гітлер та його "теоретики" стосовно того, що від мавпи походять усі люди, крім німців, або що євреї стоять далі від людської породи, ніж тварини, і ви нічого не зрозумієте саме тому, що ви нормальна людина. Але ж і гітлерівці не були божевільними в клінічному розумінні. Більшість з них — освічені й розумні люди, навіть по-своєму сильні, вольові особистості. Дивно те, що головні воєнні злочинці так і не зрозуміли, за що їх судив Нюрнберзький трибунал. Вони не могли збагнути, наприклад, таких питань: "У чому ж все-таки вина євреїв?" або "Чому слов'яни — унтерменші, а скандинави — оберменіш?" Для них все це було досить очевидним. Діалогу між суддями і злочинцями не вийшло, і звинувачені йшли на страту із "світлим арійським поглядом" [Див.: Повель П.. Бержье Ж. Утро магов].

Це питання досить складне, воно сягає своїм корінням у сферу містичного буття. Як відомо, кінцевою метою гітлерівців, їх "Чорного ордену" СС було не завоювання світу (це лише один із перехідних етапів), а очищення планети від "людського болота" і селекція "раси надлюдей"", "чистих арійців". Саме вони повинні керувати "унтерменшами", підтримуючи новий порядок панів і рабів.

До речі, про це ви чули і читали, а ось расовий підтекст подібних установок владою чомусь від вас приховувався. Суть расової доктрини гітлерівців тісно пов'язана з їхнім специфічним тлумаченням поняття "арій".

"Арій", як вже говорилося, це не ім'я якогось одного народу. Арійської раси як такої (зі своїми специфічними ознаками обличчя, тіла, будовою черепа, особливостями крові, рівнем інтелекту тощо) також не було. Арії — збірне поняття, яким найчастіше називали народи спорідненої мовної групи, які через певні історичні обставини, а не завдяки своєму інтелекту чи характеру, відігравали провідну роль у формуванні способу життя, що ґрунтувався на землеробстві. Перехід до осілості забезпечував "стрибок" у нову цивілізацію. Ось у чому полягає суть питання (хоча, звичайно, проблема аріїв не зводиться до цього). І спочатку арійська проблема виникла як мовна проблема. Вчені раптом почали виявляти мовну спорідненість індійців, іранців, германців, давніх греків, слов'ян. Згодом в обіг вводяться поняття "індоєвропейські народи", "іраноєвропейські народи" тощо.

Проте в кінці XIX століття з легкої руки німецьких істориків і етнологів (найбільше тут доклав зусиль Фрідріх Мюллер) поняття "індоєвропеєць" трансформувалося в поняття "індогерманець", а потім і в "арієць". Згодом француз А. Габіно і англієць С. Чемберлен почали "допомагати" німецьким колегам формувати думку, за якою усі більш-менш культурні і політичні досягнення в Європі творилися виключно арійцями, тобто германцями. Та й саму Європу, на думку згаданих ідеологів, не погано було б перейменувати у Велику Німеччину.

На початку XX століття в Німеччині виникла досить велика група однодумців — філософів, етнологів, ідеологів, астрологів (Лангбен, Горбігер, Гаусгофер, Гюнтер, Штеккер, Гундольф, Федер, Лагарде та ін.), які намагалися "обґрунтувати" расові переваги німців над іншими народами, особливо над слов'янами. На думку расистів, німцям притаманний специфічний дух, що виявляється в силі і героїчному характері нації (Volksgeist),  навіть в надзвичайній силі.

Найцікавіше те, що всі ці інсинуації на расові (прогерманські) теми детально вивчалися в німецьких школах, пропагувалися в суспільстві протягом тривалого часу. Однак особливих (кардинальних) політичних рішень у цьому напрямі не приймалось, аж поки за справу (наведення порядку) не взялися А. Розенберг, А. Гітлер та їх поплічники етнологи-расисти. Як на мене, то холокост фашисти розпочали саме в Україні. Бабин Яр 1941-го — перша акція власне холокосту — масового знищення єврейського народу. Тут не було ніяких гетто, ніяких виснажливих робіт на відміну від Польщі чи самої Німеччини. Тут були лише "накопичувачі" людей перед їх знищенням. Есесівці послідовно, методично знищували "юде". Вони виконували обов'язок, "працювали", періодично влаштовуючи перепочинок, щоб підкріпитися шнапсом і бутербродами. Справа не в емоціях, а в самій доктрині. Фашисти навіть таких слів, як "вбивство", "винищення", не вживали (фу, яке дикунство!). Вони висловлювались більш цивілізовано: "остаточне вирішення єврейської проблеми". Євреї все це називали "холокостом". До речі, дайте будь ласка, визначення поняття "холокост".

— Ну, це— масове винищення людей, геноцид, одним словом...

— Пробачте, Юрію Михайловичу, але ваша відповідь не дотягує й до рівня малограмотної домогосподарки, — зауважив Гуру і продовжував:

— Геноцид — це політика заперечення національного життя підкореного народу, що супроводжується масовими вбивствами. Причому, не обов'язково вбивствами, можна народ перетворити на рабів або створити нестерпні умови для його життя. А холокост (катастрофа) — щось ритуальне, магічне. Це тотальне винищення народу, всіх його представників за спеціальним вироком, принесення в жертву людей певної національності в ім'я якоїсь ідеї, принципу, божества. Скільки холокостів знає історія?

— Ну якщо холокост — національна катастрофа, то їх історія пережила чимало. Тільки у євреїв їх було чотири — вигнання з Єгипту, вавилонський полон, руйнація храму і всього Єрусалима і, нарешті, знищення 6-ти мільйонів євреїв під час другої світової війни, — невпевнено почав я перераховувати.

— Вам двійка! — вигукнув Гуру. — Холокост в історії був один — єврейський холокост 40-х років XX століття. Хоча, якщо бути більш точним, то прояви холокосту траплялися і на землях Палестини і в доколумбовій Америці (загадковий народ майя). Але це не тема нашої розмови.

На закінчення зазначу, що не потрібно плутати ставлення гітлерівських "арійців" до євреїв з їх ставленням до циган, негрів та інших "нижчевартісних" народів.

Цигани, наприклад, винищувалися з метою "очищення" Європи, її, так би мовити, "дезінфекції". Йшла ліквідація таборів, але не окремих циган, які навіть служили в гітлерівській армії. Представників же слов'янських народів відносили до "унтерменшів", яких потрібно було змусити працювати на німців. А ось євреї (і що характерно, виключно євреї) вважалися "абсолютним злом", "антирасою", "нелюдами", яких належало якнайшвидше знищити повністю. Так вимагав... "арійський дух"!

Від автора:

Багато дослідників ще й досі не можуть збагнути феномен холокосту (див. епіграф). На мій погляд, потрібно просто уважно читати Біблію, особливо ті місця, де йдеться про завоювання євреями Палестини. Холокост, виявляється, — справа священна і... обопільна: тотальне винищення євреями "лівих язичників" обернулося у XX столітті н. е. тотальним знищенням фашистами євреїв.

У Біблії є красива легенда про боротьбу Давида (звичайної людини) з Голіафом (гігантом, "надлюдиною"). Символічно, що пересічна людина здобула перемогу над, здавалося б, непереможним велетнем. Ця легенда відбиває месіанізм євреїв, їхню історичну долю борців проти найстрашніших "язичників — людей і етносів, що сповідували "надлюдську" філософію. Ця боротьба була безжальною і безкомпромісною, як і боротьба арійських "оберменшів"— голіафів проти євреїв. Вона мала священний характер.

"Проклятий будь, Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям" [Бут. IX. 25]. Цими словами праотець Ной присудив до смерті й інших різних покарань частину потомства Хама (одного зі своїх синів). Не самого Хама, а лише частину його потомства — хананеїв, що оселилися в Палестині: філістимлян, фінікійців, ферезеїв [Так у Біблії названо фрізів — північних "прагерманців", що склали ядро "нордичних арійців"], міста Тир, Сидон...

Земля ханаанська була подарована євреям самим Богом з врахуванням саме їхньої історичної місії: винищити головний оплот лівоарійських "оберменшів" того часу. Необроблених земель (і зовсім непоганих) тоді було чимало. Але рука Всевишнього направила євреїв в один з найбільш густонаселених районів світу з процвітаючою економікою, "скарбами духовної пітьми", і було дано їм наказ: воювати до повного винищення поганських народів. Найменший прояв гуманізму щодо ханаанських племен Бог вважав великим гріхом євреїв, і постійно повторював: "Ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, — не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний [Повт. VII. 2].

Боротьба євреїв з філістимлянами і ферезеями під час "освоєння" землі обітованої подається антисемітами як "бузувірство євреїв", їх прагнення поневолити все ангельське суспільство, зруйнувати нашу цивілізацію. Звичайно робиться все це поза історичним контекстом. Хоча сентенції про тотальну жорстокість євреїв все-таки допомогали "обґрунтовувати" необхідність гетто, погромів, холокостів та інших проявів цивілізованого людиноненависництва в сучасному світі.

 

 

ЧОГО НЕ ПОДІЛИЛИ "ЧИСТІ АРІЙЦІ" З УКРАЇНЦЯМИ

 

Лучи германской свободы принесут свет, тепло и французам, и казакам [Так нацистські етнологи називали росіян і українців], и бушменам, и китайцам.

Р. Вагнер

 

— Хотілося б більше дізнатися про вже згадуваний давній народ майя. Та й про ставлення фашистів до українців ви ще не говорили.

— Ну що ж, Юрію Михайловичу, будь ласка, — охоче погодився Гуру.

— Спочатку поговоримо про доколумбовий народ Америки — майя. Сьогодні вважається доведеною легенда про те, що їхню імперію заснували прибулі зі сходу білошкірі, з рудими бородами люди. І в легендах арійського циклу говориться, що із Туле (ритуального центру гіпербореїв, розташованого на таємничому острові у Північному морі) предки тевтонів вирушили за океан у пошуках кращої долі. Мова майя містить понад 400 слів санскритського кореня. Нацистські археологи проводили інтенсивні розкопки на землях майя, ацтеків, толтеків (особливо в районі відомого давнього міста Тіауанаку). І дещо із лівоарійських сказань їм вдалося підтвердити фактами. Але про це, а також про результати розкопок південноукраїнських могил і курганів, що велись під егідою СС і гіммлерівського товариства "Аненербе" в роки другої світової війни, трохи пізніше.

— Чому?

— Тема, яку ви порушили, потребує більш ґрунтовного аналізу. До речі, про вивезення українського чорнозему. Я не знаю, у яких обсягах ваша земля вивозилася гітлерівцями для господарських потреб, але те, що на вимогу "Аненербе" ґрунт із околиць південноукраїнських могил і курганів переправлявся есесівцями до Німеччини з ритуальною метою (вивозили землю тевтонського божества Тора), то це незаперечний факт.

Якщо говорити в цілому, то результати розкопок гітлерівських археологів у Південній Америці, на півдні України, на Кавказі і в Тибеті підтверджують лівоарійську версію, про яку йшлося раніше.

Отже, загадки народу майя досить легко піддаються інтерпретації з позицій нацистської ідеології. Вони, як згодом і фашисти, досить швидко створили в IX—X століттях велику імперію (щось подібне на Третій рейх). Причому, майя у більшості випадків діяли методом "аншлюс" (саме так Гітлер вчинив з Австрією). Вони приносили в жертву міста (знищили дотла навіть свою столицю), цілі племена. І що характерно, жертви приносилися божеству. Це було ритуальне дійство, або іншим словом — холокост.

Правителі народу майя, засліплені ідеєю жертвоприношення, створюють спеціальний ритуальний центр (на зразок Туле), розробляють свою символіку, серед якої, до речі, провідну роль відігравав знак свастики. Аналогій тут можна було б проводити безліч. Але ми й так відійшли від теми.

— Хвилинку, хвилинку. А все-таки, що являв собою отой ритуальний центр Туле?

— Це лівоарійська столиця країни Альтланд (територія сучасної Ісландії).

— Схоже на Атлантиду...

— Засноване місто за часів Атлантиди, але Альтланд — не Атлантида. Цей гіперборейський центр Туле нацистські етнологи "охрестили" сакральним центром германців, точніше, тевтонців ("справжніх, нордичних німців"). До речі, на захід від Альтланду знаходилася "Зелена країна" (сучасна Гренландія), де мешкали прості гіпербореї, інакше кажучи, люди "другого сорту". Згодом, більше всього через природну катастрофу, саме звідси почався масовий рух гіпербореїв (і "справжніх", і "другосортних") на південний схід, аж до Центральної Азії і Тибету.

В самій Німеччині, ще до Гітлера, створюється товариство "Туле" містичного спрямування (перенесене, до речі, з Англії). Його активними членами були: один із нацистських лідерів — Рудольф Гесс (він вступив до товариства в 1919 p.),

духовні наставники Гітлера — Герман Раушнінг, Карл Гаусгофер, вчитель Геббельса Фрідріх Гундольф. Згодом активну роль у товаристві відігравали Гіммлер, Геббельс, ну і, звичайно, Гітлер — "верховний жрець". Кумиром у них був німецький композитор Ріхард Вагнер — "співець тевтонської культури". Як відомо, Гітлер обожнював маестро, особливо його знамениту містерію "Смерть богів" і його філософські погляди щодо великої місії німців.

Так от, це товариство "Туле" (ніхто, на жаль, не знає, крім нацистської верхівки, про ті оргії, що влаштовувалися на його засіданнях у присутності Гітлера) вважало своїм головним завданням посилення чоловічого ("тевтонського") духу в ніжній жіночій німецькій нації [Відомо, що Гітлер, особливо в останні дні Третього рейху, не раз публічно звинувачував німців в "жіночості", "слабкості характеру", що, на його думку, й призвело Німеччину до поразки].

Як бачите, все це повертає нас до теми чоловічого і жіночого начал в історії людства. Саме тут, у товаристві "Туле", народжувалися такі формулювання і терміни, як "нордична раса", арійська раса", "оберменш", унтерменш"...

Члени товариства "Туле" активно пропагували ідею про те, що справжньою релігією Німеччини було не християнство, а "арійство". Саме вони запропонували фашистам свастику — знак "нордичної чистоти і стабільності":

Довгий час була поширеною думка, що свастика — це східний або індійський знак, емблема буддизму, яку і запозичили фашисти. Однак цей символ має допотопну історію. Його було знайдено в Трансільванії. І належить він до епохи неоліту. Гвідо Ліст, розшифровуючи рунічну епопею "Едда" в 1908 році, охарактеризував свастику як символ чистоти крові і езотеричного знання.

У збірнику міфів і героїчних пісень германських народів "Едда" виведені образи "нордичних арійців" а острова Альт-ланд. Ось саме з дешифровки цих арійських міфів і виходили гітлерівці, вибираючи собі символіку. Тому свастика — це не що інше, як знак давнього германського бога Одіна ("сонячне колесо Одіна").

— Тоді дозвольте уточнити, хто ж все-таки є прапредком німців — південний народ Ашкеназ чи сіверяни-гіперборейці з їх магічною столицею Туле і символом свастики?

— А прапредок у них, виявляється, двоєдиний, — відповів Гуру. — Ашкенази, за словами гітлерівських етнологів, являли собою жіноче начало німецької раси, її "материнське лоно", а гіперборейці (власне арійці) його духовно запліднили — виступили, так би мовити, чоловічим началом. Завдяки цьому німецький народ має твердий характер і високий дух [Теорію про жіноче і чоловіче начала в формуванні етносів гітлерівські творці расистських концепцій запозичили у своїх вчителів Г. Клема і А. Гобіно (див.: Энциклопедия Третьего рейха". — М, 1996. —С. 391)].

Так от, нордичні арійці (гіпербореї) з острова Альтланд в прадавні часи пройшли Європу, Кавказ і заснували цивілізацію в центрі Азії. Потім (внаслідок якоїсь катастрофи) вони змушені були знову пройти Кавказ і повернутися в північні райони Європи. Очолювала цей похід династія Тор. Згадайте, про це ми вже говорили. Звертаю вашу увагу лише на твердження гітлерівських расистів, що мандрівники були доблесними маржиналами [Маржинали — люди максимально продуктивні, люди-творці нових форм життя], які, асимілювавшись з одним із ашкеназьких народів, дали досить міцний паросток тевтонів —еліти німецької раси, втілення її вищого духу і розуму.

— А що фашисти шукали в Тибеті?

— Ну як що? Залишки і сліди саме тих "вищих істот", які змушені були мігрувати із Центральної Азії не лише на захід, але й на південь — в Тибет, в Індію. Їх сліди шукали не тільки в Тибеті, а й на Алтаї (вершина Білуха), на Кавказі (вершина Ельбрус), на півдні України, в Криму. Гітлерівці вважали, що тибетська Шамбала — це перенесений із півночі магічний центр гіпербореїв Туле (за змістом Туле і Шамбала тотожні "структури").

— Це питання ми з'ясували. А що все-таки гітлерівці не поділили з українцями?

— Землю і... Тувала, — почув я у відповідь.

— Кого-кого?!

— БіблійногоТувала (або Фувала), п'ятого сина Яфета...

— Стосовно землі, то все зрозуміло. А от Тувал...

— Земля була матеріальним об'єктом розбрату. Всім відомо, що Герінг, відправляючи солдатів на південно-східнии фронт, постійно їм нагадував: "Україна — це плодючі землі; це хліб, сало, мед, сметана і кароокі красуні!" Ну і український чорнозем ешелонами везли до Пруссії.

А ось Тувал — це, так би мовити, духовний об'єкт розбрату, і досить серйозного. Я вже говорив: бути відзначеним у самій Біблії, та ще серед синів чи внуків Ноя, — це велика честь для будь-якого народу. Зверніть увагу, що ваша "Повість врем'янихліт" також починається з переліку синів і внуків Ноя. Європейські етнологи вели ретельні пошуки коренів різних народів в біблійній Таблиці народів.

Ну що поробиш — немає серед синів Ноя прапредків германців. І так" і сяк крутили, а нічого не виходить [Більш детально про це див.: Мыльников А. С. Картина славянского мира]. Кімри (Гомер), скіфи. (Магог), сармати (Мадай), греки (Яван), слов'яни (Тирас), українці (Тувал), росіяни (Мешех) є, а ось німців немає!

Хіба могли все це пережити ідеолога нації, що претендує на авангардну роль в Європі? На носіїв високого духу, творців європейської цивілізації біблійні пророки не звернули ніякої уваги, а якихось там скіфів і кельтів — росіян і українців — відзначили багато разів! Особливо не могли цього вибачити авторам Святого Письма Гітлер і Розенберг.

З приходом до влади фашистів почалося "наукове", вірніше, псевдонаукове вовтуження. Ретельно формуються "дослідницькі" колективи на чолі з Пммлером і Розенбергом. Витягуються на світ Божий етнологічні теорії XVII-XVIII століть.

Спочатку вирішили ''пpиcтocyвaти" до своїх ідеологічних потреб трактати німецького вченого А. Кранца, котрий, намагаючись обґрунтувати базу "первинності" германців і походження від них слов'ян, посилався на вищезгадувану "Хроніку Бероса" [Слід зазначити, що подібна "інформація" подасться і Тацітом. Недарма ж гітлерівські вожді так полюбляли римлянина. Особливо вони симпатизували вкрай негативним висловлюванням відомого історика на адресу євреїв. Проте сучасні дослідники творчості Таціта переконалися, що він, готуючи той чи інший твір, досить часто зловживав недостатньо перевіреними версіями і чутками].

Знайомлячись глибше з творами Кранца, виявляєш більше. Вчений дозволив собі у біблійному списку синів Яфета "викреслити" Гомера (старшого) і на його місце поставити Туаскона (молодшого), назвавши його "батьком германців". Тепер, після редакційних "вправ" Кранца, уже Туаскон мав 10 синів з римськими, германськими та слов'янськими іменами: Манн, Інгевон, Істевон, Херминон, Маре, Габрівій, Свев, Вандал, Гун, Геркулес, Тевтон. Придивіться до цих імен. Хіба не проглядається в них тевтонське прабатьківство?

Зазначивши, що на давній території Великої Германії (в основному на українських землях від Кубані до Карпат) було "багато різних мов", Кранц називає Тевтона безпосереднім прапредком німців, а Гуна і Вандала — батьками українців і росіян. Ось вам і цілком завершена теорія: Туаскон — германський "первісток" усіх яфетичних народів, Тевтон — прабатько готів, точніше, німців, а Вандал і Гун — це також "германці", але "молодші", прабатьки східних слов'ян [Важливо звернути увагу ще на одного прогерманського інтерпретатора "Хроніки Бероса", історика Л. Деціуса, який іде ще далі. Він намагається '"довести"', що один із онуків Туаскона Вандал є прабатьком слов'янських народів. А біблійний Мешех — це немовби син Вандала. І вже від нього, Мешеха, походять росіяни (московити), поляки, чехи. Ну а українцям і білорусам в цій генеалогії, як ви розумієте, місця не знайшлося зовсім. Більш детально етнологічні "розробки" названих авторів викладені у книзі: Мыльников А. С Картина славянского мира].

Так на чиїй землі живуть українці і росіяни? А чи справедливим було вигнання готів із Причорномор'я? І чи можна було "не пускати" доблесних тевтонських рицарю в Галич і в Новгород?

Всі ці проблеми тривалий час досить активно мусувалися в націонал-соціалістичній літературі, їх намагалися всебічно "обґрунтувати". Однак концепція гітлерівських прислужників не варта була й ламаного гроша порівняно з Книгою Книг, яка користувалася і користується великою популярністю і авторитетом. Ніякого Туаскона, а тим більше Тевтона там і близько не було. Велись переважно казуїстичні дискусії з цього приводу. Довести, що Туаскон — первісток Яфета, ніяк не вдавалося. Тоді фашистські лідери вирішили взагалі відкинути Біблію, Яфета, Туаскона, трактати Кранца. Расистська доктрина про "зверхність", "особливість" німців починає розбудовуватися вже навколо горезвісної хроніки "Ура-Лінда".

 

"УРА-ЛІНДА" — ІСТОРИЧНА ОСНОВА РАСОВОЇ ДОКТРИНИ ГІТЛЕРІВЦІВ

 

Вральд (Святой Дух — Ю. К.) родил трех дев: Линду,...Финду,...Фрейю... Линда была черной, Финда была желтой, Фрейя была бела, как снег на заре, в голубизна ее глаз превосходила голубизну радуги.

Хроника "Ура-Линда"

 

— Ідеологи товариства "Туле" не раз заявляли: біблійна концепція, що пов'язує виникнення рас із синами Ноя — Симом, Хамом, Яфетом, або хибує на однобокість, або її справжня інтерпретація давно забута. Тим більше, що її відстоюють єврейські дослідники. Біблія не дає змоги побудувати повноцінну сакральну расову доктрину. Для цього існують більш "надійні" джерела, і серед них хроніка "Ура-Лінда".

Наведені вище сентенції взяті із знаменитого указу головного хранителя чистоти фашистської доктрини Г. Гіммлера, за яким всі дослідницькі, навчальні заклади країни повинні були в своїй науковій, викладацькій і пропагандистській діяльності керуватися тільки хронікою "Ура-Лінда". Вона стала для німців немовби новою Біблією. Дехто із церковних ієрархів Німеччини робив спробу протестувати. Наприклад, в 1937 році пастор однієї з берлінських церков Мартін Немеллер привселюдно заявив: "Ми більше не можемо мовчати. Ми повинні коритися Господу, а не людині" (мався на увазі А. Гітлер). Зрозуміло, що священнослужитель одразу потрапив до в'язниці. "Він повинен, — розпорядився фюрер, — сидіти до тих пір, поки не посиніє".

Що ж то за хроніка? Цей документ, витягнутий із глибин раннього середньовіччя, містить антибіблійну Таблицю народів, по-своєму витлумачує походження рас. Тут мова йде не про трьох синів біблійного Ноя, а трьох святих матерів світу, які започаткували три расових типи. Від матері Лінди походять лідійці, від матері Фінди — фіни, від матері Фрейї — фрізи. Лідійці — це чорна раса, фіни — жовта (туранська, монголоїдна) раса, а фрізи — це давнє германське плем'я, від якого і походить біла (арійська) раса [Детальніше про це див.: Дугин А. Мистерии Евразии. — Гл. 6].

Фрізи — ті ж гіперборейці неконтинентального походження, їх батьківщина — сакральний північний острів Альт-ланд. А от фіни — корінні євразійці, що населяли в минулому весь континент від Сибіру до Піренейського півострова.

Фрізи прийшли на європейський континент і принесли фінам культуру і цивілізацію. Але чим ближче на захід, тим більше "культури і цивілізації", тим відчутнішим стає арійський елемент. І навпаки, чим ближче до Сибіру, тим менший вплив справляли арійці на фінське населення.

Східних слов'ян, виявляється, обділила доля, їх у свій час слабо "окультурили" фрізи — германці-арійці. Тому вони й залишилися "унтерменшами". Завдання сучасної німецької нації — завершити цивілізаторську місію на сході, серед росіян, українців і білорусів.

Ось коротко суть хроніки "Ура-Лінда" і висновки з неї, взяті фашистськими ідеологами на озброєння.

Слов'янські дослідники протиставляли пронімецькій "Ура-Лінді" таку ж міфічну Грамоту Александра Македонського, опубліковану чеським істориком Вацлавом Гайком в 1541 році. В ній зазначалося, що "засновник Грецької імперії, син великого Юпітера, володар світу від сходу до заходу Сонця, дарує освіченому роду слов'янському і його нащадкам... мир і на віки вічні всі землі світу від півночі до південних земель Італійських, і щоб тут ніхто не посмів ні жити, ні поселятися, ні зупинятися, крім вас, слов'ян. А якщо там хто-небудь і житиме, то буде вашим слугою" [Мыльников А. С Картина славянского мира. — С. 45].

Саме цю Грамоту активно використовували вчені і політичні діячі як західних слов'ян (чехів, поляків), так і східних (українців, росіян), щоб протистояти натискові пангерманістів. З'явилася численна література про вівтарі — "знаки" Александра Македонського, які раптом почали знаходити на слов'янських землях, навіть там, де не ступала нога завойовника чи його полководців.

Дійсно, такі "знаки" Александр ставив скрізь у підкорених землях. Але їх часто перевозили і на Кавказ, і на береги Дніпра, Дону. Один із вівтарів Македонського був виявлений навіть під Смоленськом [Там само. — С. 45].

Пангерманісти, звичайно, не визнавали цієї Грамоти, яка наділяла слов'янам землі від Рейну до Волги і від Балтійського до Чорного моря. Гіммлерівське наукове воїнство всіляко намагалося "довести" облудність цього документа і утвердити в правах вигідну для Третього рейху хроніку "Ура-Лінда".

Як на мене, то це все досить ненадійні, ефемерні засоби ідейної боротьби. Для успішного ведення такої боротьби лише ви, українці, маєте в руках справжню зброю — невмирущу Книгу Книг.

 

ФАШИСТСЬКА МАГІЯ

 

Гитлер был жрецом тайной религии.,. При медитации рыцарей "Черного ордена" землю сотрясала пляска святого Витта.

Карл Раушнинг

 

Гуру продовжував:

— І все-таки чим більше ми говоримо про "арійський" гітлеризм, тим нагальнішою стає потреба у висвітленні містичних аспектів цієї проблеми. Переконаний, без цього нам до кінця не збагнути ні расової доктрини, ні геополітики, ні кривавих шабашів, ні окультизму есесівців.

Тому в даному разі дозволю собі порушити нашу домовленість не залізати в нетрі, не торкатися сакральних, містичних сторін людського життя.

Почну з того, що Гітлер мав певні медіумічні здібності. Відомо також, що збулися кілька його передбачень (наприклад, він точно вказав дату капітуляції Франції; день смерті Рузвельта та ін.).

Вірячи сам, Гітлер зумів переконати і багатьох своїх соратників у тому, що вже почалася грандіозна мутація, котра призведе до появи "нової людини" на Землі — "могутньої, як древні боги". Більше того, вже навіть є такі люди, серед них фюрер бачив і себе.

Своїм близьким друзям Гітлер розповідав, що під час трансу (потьмарення свідомості) у нього виникає містичний зв'язок з Володарем Світу, Королем Жаху, що таємно живе в Тибеті. Він сміливий і жорстокий. "Він тут, він серед нас! — вигукував фюрер. — Він прийшов зі Сходу!" "Громадські" формування "Туле" і "Аненербе" покликані були продовжувати справу Блаватської і Гурджієва і якомога ширше відкрити "шлях люциферському Сходу на Захід". Цій меті й була підпорядкована містична вісь "Туле" — "Зелений Дракон".

— А це що?

— "Зелений Дракон" — це, так би мовити, тибетська копія німецького товариства "Туле". Його створив учитель Гітлера Карл Гаусгофер на базі ламаїстської секти Бон-по. "Туле" свої витоки вбачало в "нордичній" Шамбалі на одному з островів у Північному морі, а тибетський "Зелений Дракон" мав свою Шамбалу — в горах Тибету. Хоча так звані статутні вимоги до своїх членів в обох товариствах були однакові. Наприклад, вимога самостійно покінчити із власним життям і змусити зробити це своїх близьких і родичів у випадку провалу справи, якій служив. Тому й не дивно, що вищі есесівські чини вважали себе камікадзе. А про що свідчать самогубства Гітлера і Єви Браун, Геббельса і членів його сім'ї, Гіммлера, Герінга та ін.? Все це не що інше, як ритуальні самогубства [Нацистський лідер Р. Гесс на 94-му році життя також наклав на себе руки в тюрмі Шпандау, де він відбував пожитгєвий строк ув'язнення. Довгий час Гесс утримувався від цієї акції, але влітку 1987 року невідомі особи змусили його випити отруту. І ще характерний факт. В день повідомлення про смерть Гітлера сотні людей покінчили з собою (серед них були переважно есесівські чини і екзальтовані дами, закохані у фюрера)].

Якщо говорити про змістовність магії Третього рейху, то вона лише на перший погляд видається оригінальною. А по суті — це звичайнісіньке містичне вчення і дійство, що ґрунтується на зверненнях до потойбічної реальності, на спілкуваннях з духами.

В основі християнства, як відомо, лежить вчення про відповідальність людини за саму себе, за світ, у якому вона живе [Саме це й відрізняє християнство від інших релігій. Так, в китайському даосизмі людина може й не виявляти особливої життєвої активності, не боротися за зцілення своєї душі, все одно спрацює Дао (духовне начало), і все буде добре]. За словами Ісуса Христа, людина повинна боротися за себе, за збереження, так би мовити, Божої іскри, закладеної в неї, за піднесення власної душі. Тому й говорять: "Бути людиною, особливо в наш час, важко". "Я приніс вам не мир, а меч", — проголошує Христос. Меч — це Його вчення, Його Церква, на які людина опирається у боротьбі за себе, за свою моральність, опирається, "як на скелю".

Ну, а для чого все це надлюдині? Вона ж безпосередньо вступає в контакт з богами і духами, з потойбічним світом, саме там шукає собі "опору". Тому й нічого надлюдині боротися за якісь там чесноти, моральність, як вчить Христос. Усі ці Божі риси характеру — совість, сором, співчуття, жалість... притаманні слабодухим "унтерменшам".

Загальновідомо, що наявний обсяг знань у людини і суспільства підтримується, поповнюється із таких джерел:

— власного життєвого досвіду;

— спеціально налагодженої розумової діяльності (наука, освіта);

— вродженої "інтелектуальної автоматики" (інстинкти);

— космічних контактів;

— підсвідомих (прихованих, таємних) психічних структур, які належать до компетенції окультних наук.

Так от, гітлерівці абсолютизували роль саме останньої, езотеричної, сфери. Звичайно, вони активно і успішно використовували всі 5 джерел "знань і сили". У Третьому рейху багато уваги приділяли точним наукам, особливо технічним, хімії. Велись активні ядерні дослідження, швидко розвивалось літако- і ракетобудування. Значних успіхів Німеччина досягла у питаннях створення синтетичних продуктів харчування, нових енергоносіїв тощо. Однак все це підпорядковувалося сфері підсвідомого. Саме остання, на думку нацистських лідерів, відіграє вирішальну роль у світобудові, у розвитку суспільства, є джерелом "надлюдських" духовних сил, що допомагають оволодіти Врілем.

Вріль, за переконанням німецьких окультистів, — це надзвичайно могутня енергія, котра зовсім мало нами використовується. Тому той, хто стане хазяїном Вріля, зможе керувати собою, іншими людьми, цілим світом. Гітлер, звичайно, вважався головним претендентом на оволодіння Врілем. Його одкровення ставилися вище досягнень будь-якої науки. "Нас, — заявляв фюрер, — проклинають як ворогів розуму. Ну, звичайно, ми і є такими. Але у більш глибокому розумінні, якого буржуазна наука ніколи не могла через свою ідіотську гордість навіть уявити".

Знання, ідеї, матеріальна культура, переконували гітлерівські чаклуни, не гинуть, а "опускаються" в сферу підсвідомого і там живуть як пам'ять людини, народу. Саме так сталося з північною цивілізацією Альтланд. Вона не загинула. Творіння її духу перейшли в сферу психічних архетипів, вони стали пам'яттю справжніх німців, їх "тевтонським" характером.

Минулі досягнення цивілізації згодом проявляються у вигляді міфів, легенд, вірувань, містерій. Інколи такі прояви набувають особливої сили, особливого духовного і вольового сплеску нації на чолі зі своїм фюрером. Будучи харизматичною особистістю, останній надає нації особливо могутнього імпульсу, своєрідної "Мага-врати" [Мага-врата (санскр.) —"мага" — могутній, "врата"—дорога, ворота, сила].

Така активність (Вріль) нації наступає через кожні 800 років. Останній раз "Могутня сила" вирвалася із душі тевтонів у XIII столітті, коли Тевтонський орден заволодів землями Польщі, Прибалтики, частини Білорусі. У 30—40-х роках XX століття наступила пора нового духовно-енергетичного вибуху спадщини предків.

І це певним чином відповідає істині, якщо відкинути містичну Вріль. Однак гітлерівці йшли далі, помилково вважаючи, що духовні цінності, та й сама Вріль, закодовані в підсвідомості, успадковуються через гени, через кров. Все це, на їх думку, входить в генетичну пам'ять, кров народу. Тепер зрозуміло, чому вони так ретельно оберігали чистоту своєї раси. Майже всі фашистські неподобства — від ізоляції і виселення євреїв до холокосту, бузувірських медичних експериментів над людьми, від спалення книг до жорстокого контролю народжуваності у "немічних" і "ненормальних", від заборони аномальних статевих зв язків до заохочення парування арійок і арійців і регламентації шлюбів вищих есесівських чинів, — все це підпорядковувалося боротьбі за чистоту німецької крові, селекції нордичних аріїв — "надлюдей".

— Ну, а більшовицький соціалізм — це той же фашизм, але слов'янського типу? — запитав я Гуру.

— Не зовсім так. Сталінізм — це гітлеризм без "ліво-арійства", холокосту і містики, але з диктатурою пролетаріату, розкуркулюванням, голодомором.

Спочатку (до "ночі довгих ножів" 1934 р.) між фашизмом і більшовизмом було чимало спільного. За Е. Рема (заступник Гітлера по партії і командир штурмових загонів) багато німецьких комуністів і соціалістів вступали до націонал-соціалістичної партії. У1933 році після приходу до влади Гітлера навіть формується кілька штурмових підрозділів, переважно із комуністів. Ось одна з їх популярних пісень:

Мы — армия свастики, Волна бушующих знамен, Мы выведем германских рабочих На дорогу новой свободы, К лучезарному будущему.

Досить знайомий мотив, чи не правда?

І ще один красномовний факт. На початку 30-х років Гітлер і Сталін намагалися схожими методами вирішити єврейську проблему. Гітлер планував усіх євреїв, що проживали в Німеччині, вислати на острів Мадагаскар, а Сталін місцем компактного проживання євреїв обрав Далекий Схід — Єврейську автономну область. Однак через рік гітлерівці рішуче розправилися з лівими силами у своїх рядах, різко повернули вправо і почали орієнтуватися на фінансових магнатів.

Більшовики, дійсно, не вдавалися до містики [Сказане вище зовсім не виключає випадків, коли окремі діячі сталінського режиму користувалися послугами ворожок, чаклунів. Взяти хоча б Л. П. Берію, який мав особистого астролога]. Вони, як відомо, відкидали все ідеальне, духовне і абсолютизували матеріалізм. Але така крайність також завдає удару особистості, її духовній іпостасі. Богом дану людині душу вони заперечують і починають творити (виховувати) нових індивідів — таких собі Homo novus'iв,  котрі не знають свого коріння, своєї національності, а цілком і повністю зорієнтовані на міфічне "світле майбутнє': Цілком природно, що арійська проблема для плебейської диктатури була, як червона ганчірка для бика. Якщо її і порушували, то лише з метою висміяти "арійських" вандалів.

 

 

"ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ"

 

Я прийшов з Храму предків... Л. Силенко

 

— Тепер ми повинні повернутися до питання Рун-віри і розглянути його в новому, досі невідомому нам, ракурсі. А почну свою розповідь з уже згадуваного "громадського" формування "Аненербе", де верховодили Гіммлер, Зіверс, Бергер, Хірт та ін. Як і товариство "Туле", воно виконувало важливе соціальне замовлення нацистів. Весь його науковий потенціал спрямовувався на "обґрунтування" расистької доктрини фашистів.

Широкомасштабні археологічні розкопки німецьких істориків в Тибеті, Палестині, Андах проводились тільки під егідою "Аненербе".

У 1937 році Гіммлер інтегрував "Аненербе" в СС, підпорядкувавши його управлінню, що відало концтаборами. Згодом (у 1939 р.) товариство, крім історико-археологічних і етнічних досліджень, починає проводити медичні експерименти над полоненими. Відомі німецькі лікарі Менгеле, Кьоніг, Тілон, Клейн, які скалічили десятки тисяч людей, були серед найактивніших членів "Аненербе".

Дехто з активістів товариства доходив до паталогічного "інстинктивного расизму". Так, у 1941 році обергрупенфюрер СС Г. Бергер видрукував масовим тиражем підручник "Надлюдина, де росіян, українців і білорусів подано як "послід людства". Ці народи, на думку автора, за своїм духовним розвитком перебувають на рівні тварин [Мексику, Перу і Аргентину фашисти вважали спадкоємцями давньої імперії майя, а її народи — потомками аріїв, що прибули на американський континент в прадавні часи. Тому Й не випадково, що вся верхівка товариства "Аненербе" і ордену СС після падіння Третього рейху отаборилася саме там. Див.: Энциклопедия Третьего рейха. — С. 63].

Одним словом, вивчення "нордичних" міфів і легенд вперемішку з бузувірськими експериментами на живих людях велось з єдиною метою — обґрунтувати переваги арійської раси "індогерманців", надати більшої вагомості фашистській расовій доктрині.

Цілком зрозуміло, що вас, Юрію Михайловичу, насамперед цікавить діяльність есесівського товариства "Аненербе" на чолі з Зіверсом на території України. У розпалі другої світової війни через відсутність коштів усі історико-археологічні дослідження були припинені, за винятком Південної України та Криму."

Давні поселення, кургани були взяті під особливу охорону. Ретельно вивчалися форма голови і "геометрія черепа" українців, і насамперед галичан, проводився порівняльний аналіз української і російської мов. Всіляко стимулював ці заходи вже згадуваний історик-традиціоналіст [Традиціоналістський ("традиція" з лат.  — передача) напрям в історичній науці віддає перевагу таким джерелам інформації, як міфи і легенди, вивчає підсвідомість народів] Герман Вірт.

Німецький етнолог переконував, що потрібно говорити не про нордичний, а північноатлантичний культурний вплив гіпербореїв і атлантів [З цим не можна погодитися. Вірт допускав плутанину між землею Альтланд і Західною Атлантидою, аріями і північною гілкою атлантів]. Ця теза була покладена в основу його концепції західноєвропейського атлантизму, який нібито протистоїть східноєвропейському туранізму (на чолі з Росією). "Росіяни — це ті ж туранці" (потомки давніх туранців, тобто тюрко-монгольських народів). Тому Захід "завжди" буде ворогувати з Росією. Що ж стосується України, то Вірт відокремлював її від "туранської Московії", вважав її "більш арієзованою" країною європейського типу.

Товариство "Аненербе" саме й докладало зусиль, щоб знайти в степах України "речові" докази на підтвердження концепцій німецького вченого. Очевидно, Г. Вірт через Р. Гесса переконав або майже переконав Гітлера, що Англія (крім Шотландії) і США є арійськими країнами "першого сорту". Тому вести з ними війни недоцільно. Це суперечило б доктрині атлантизму. До цього часу не з'ясовані причини раптового "візиту" нациста № З Р. Гесса до ворожої Англії. А розгадка, очевидно, криється в тому, що він привіз англійцям теоретичне обґрунтування арійської спорідненості англосаксів з німцями. У такий спосіб гітлерівці планували схилити уряд Великобританії до мирних переговорів. Але англійці відправили "парламентера" до в'язниці, а німців з презирством почали називати гунами.

Гітлер також вважав, що США розпочали "протиприродну" війну а Німеччиною виключно завдяки зусиллям жидомасона Рузвельта. Тому його раптова смерть подавалась геббельсівською пропагандою як "дарунок германських богів".

Гуру зробив невелику паузу, а потім продовжив:

— У зв'язку з "діяльністю" товариства "Аненербе" на території України ми повинні ще раз згадати цікавий феномен сучасного духовного життя певних кіл вашої інтелігенції. Мається на увазі "Мага-віра" та її засновник Лев Силенко [Сучасний рух за відхід від християнства як "чужої" релігії і повернення до "батьківської" віри має, на щастя, не народний, а вузькоелітарний характер]. Ми вже про нього згадували. Однак виникає потреба глянути на його концепцію дещо з іншого боку. Я дедалі більше переконуюся, що вона значною мірою є калькою доктрини " Аненербе", і особливо поглядів Г. Вірта.

Лев Силенко ("духовний богатир, народжений на берегах Дніпра", як про нього пишуть його послідовники), офіцер-штабіст Червоної Армії, у 1941 році в Білоруси перейшов на бік німців. Боровся проти СРСР, згодом став активним членом товариства "Аненербе", У складі його делегації під час окупації України брав участь в історико-археологічних дослідженнях у районі Мелітополя. У1943 році виїхав до Німеччини. У 1945-му був інтернований американськими військами. До 1953 року жив у ФРН, потім в Канаді. У 1948-му оприлюднив своє антихристиянське вчення "Мага-віра". Будучи талановитим поетом, написав цікаву, в багатьох відношеннях привабливу для українства історичну поему "Гість з Храму предків" [Поема видрукувана нещодавно і в Україні. До речі, "Гість з Храму предків" — так представлявся кожен із членів впливової "громадської" організації Третього рейху "Аненербе". "Храмом предків" називали землю Альтланд, де, як ми вже говорили, жили "істинні" нордичні ара]. Але ж цей твір просякнутий ненавистю до християнської віри і самого Ісуса Христа.

Що ж вказує на близькість вчення Л. Силенка до доктрини гітлерівських ідеологів? Наведу лише кілька порівняльних характеристик.

1. Вищі есесівські чини під час медитації в присутності Гітлера "занурювалися в "Храм предків", а себе називали гостями з цього храму. Поема Л. Силенка називається "Гість з Храму предків".

2. Гітлерівці, відкинувши християнство як "єврейську" релігію, чужу німецькому духові, почали поклонятися давньогерманським язичницьким богам і богиням (Одіну, Остаре, Тору). До цього ж (тобто до язичницьких богів Праукраїни) закликає і А. Силенко. Християнська віра, на його думку, — це грецький капкан, який євреї поставили для відловлювання українських душ.

3. Нацисти наголошували, що вони не язичники. По-перше, тому що серед багатьох богів виділяється "головний" — Одін. По-друге, замість язичницького багатобожжя вони пропонують лише "різне розуміння" Бога. Силенко у своїй "Мага-вірі" стверджує те ж саме: "Протилежності в розумінні Бога звеличують духовне життя Людства". Тобто розумій Бога кожний на свій лад. Крім того, уточнює поет, "Мага-віра" визнає головного Бога — Дажбога, а всі інші (Велес, Сварог...) йому підкоряються. Тому його віру, на відміну від Рун-віри, не можна називати язичництвом. Отже, знову ж очевидна калька.

4. В окремих випадках Л. Силенко майже повністю повторює деякі положення програми товариства "Аненербе". Так, "Аненербе" ставить за мету — "вказати "Мага-врату" (могутній шлях) людям, що заблудилися в нетрях псевдовчень — від християнства до буддизму і марксизму, створити умови для селекції "нової людини" — "оберменша".

А ось слова Силенка:

І поклонники Маркса і Будди, Магомета, Ісуса і Тьми, І не мудрі, і мудрії люди Схочуть бути новими людьми!

Члени "Аненербе" стверджують: "Ми здійснюємо революцію планетного духу. Пробуджуючи нордичний Дух предків серед народу, надаємо йому силу Титанів".

У Силенка читаемо:

Революцій духовної Волі, О планетний людський океан! Буде честь на твоєму престолі, Як пробудиться Люд мій — титан.

5. Варто відзначити також український ультрапатріотизм Л. Силенка, який занадто схожий на нацизм.

Водночас я зовсім не прагну принизити Лева Силенка. Мені хотілося б лише відокремити релігійне вчення поета, наскрізь просякнуте язичництвом і тому неприйнятне для сучасної України, що прямує до цивілізованої християнської Європи, від його художніх творів, насправді талановитих (і тому небезпечних через свою антихристиянську спрямованість). Будемо справедливими. В згаданій поемі є місця, якими, на наш погляд, не можна не захоплюватися:

Ми — Трипільці, народ, що Європі Дав божественну кміть, перший міт, Наші предки в біблійнім потопі Не топились, як "грішний'' семіт.

Наша Рідна Земля була раєм,

Де зродилась Орійська Сім'я.

Нині правди цієї не знаєм —

Ми свого відцуралися "Я". Древня Індія знає, що Роди, Світлоокі, на конях швидких, Покоряючи гори і води, З-над Дніпра прилетіли до них.

І над Індом створили Державу,

І назвали її тоді Кіш.

Поколінням майбутнім на славу

Груз у землю Дравідську леміш. Орь — великий і славний наш Тато: Незбагненна ніким його кміть. Світ дивують, як сонце і злато, Сотні орьських буремних століть.

Думаю, що наведене в стислій формі досить точно передає зміст нашої розмови на тему аріїв. Жаль тільки, що до таких висновків Л. Силенка наштовхнули матеріали гіммлерівського "Аненербе" і здобуті речові докази під час археологічних розкопок, що велись членами цього товариства під час фашистської окупації України.

Несповідимі шляхи Господні!

На закінчення декілька слів про так званий сучасний ліво-арійський рух. Його історія не вичерпується гітлеризмом. Адже у недалекому минулому він мав своїх активних прибічників. Йдеться, як ви розумієте, про полпотівщину. Навіть при незначних дослідницьких зусиллях можна виявити глибоке коріння цього ганебного явища останньої третини XX століття.

Невеличка Камбоджа, що розташована поруч з Тибетом, може багато чого "розповісти". її численні пам'ятки дуже вже схожі на пам'ятки давніх народів Америки — майя, інків, тол-теків, яких фашисти вважали своїми духовними пращурами. А хіба в діях червоних кхмерів не проглядається почерк гітлерівських штурмових загонів, різного роду зондеркоманд? Пол-потівці мотиками вбивали всіх, хто вмів читати або носив окуляри, тотально нищили храми, а зібране з них золото мріяли використати на буд