Особливості потенціалу підприємств зв’язку

В основі аналізу галузевих особливостей формування потенціалу підприємства полягає специфічність технологічних процесів, особливості організації виробництва, відміни у характеристиках кінцевого продукту й ресурсів, для його виробництва, відмінах ринків збуту та інше.

Особливість потенціалу підприємств зв’язку (поштового чи телекомунікаційного) полягає у такому:

– сфера зв’язку надає на ринок унікальний продукт, що сполучає в собі матеріальне виробництво, сферу послуг і технології. Таким чином, підприємства зв’язку функціонують відразу в декількох сферах економіки, що породжує новий виток інновацій;

– потенційним цільовим ринком телекомунікаційної продукції є більша частина населення, а ступінь його охвату залежить лише від фактору часу і нових технічних можливостей;

– у силу технічних характеристик продукції підприємств зв'язку практично неможливо й недоцільно діяти тільки в національних рамках.

Ці особливості підприємств зв’язку є найбільш універсальними, тому що дозволяють при оцінці потенціалу підприємства зв’язку врахувати всі необхідні вимоги, а саме:

– комплексність, що виявляється в сукупності взаємозалежних елементів і синергічного ефекту від їхньої взаємодії;

– поточні та майбутні результати, пов'язані з його реалізацією;

– поточний стан і перспективи розвитку внутрішнього та зовнішнього середовища.

Вихідною передумовою оцінки потенціалу підприємства зв’язку є те, що підприємство як об'єкт, що характеризується певним рівнем потенціалу, може бути джерелом доходу й об'єктом ринкової угоди, тобто власник підприємства має право продати його, закласти, застрахувати. Таким чином, підприємство виступає товаром із усіма характерними для нього властивостями:

– корисністю для покупця, що виявляється в користуванні та відповідає задоволенню потреби в одержанні доходів. Якщо потенціал підприємства не становить цінності і, отже, підприємство не приносить доход власнику, воно втрачає для нього свою корисність і підлягає продажу. В той же час, якщо хтось інший бачить нові способи його використання і реалізації сформованого потенціалу, то підприємство стає товаром;

– витратами на створення (формування). Дана властивість означає, що одержання доходу, формування альтернативного бізнесу, нового підприємства супроводжується певними витратами.

Разом з тим, підприємство як об'єкт ринкових угод характеризується і низкою специфічних особливостей, серед яких можна виділити такі:

1) Товар інвестиційний. Тобто товар, вкладення в який здійснюються з метою віддачі в майбутньому. Процеси здійснення витрат і одержання доходів роз'єднані в часі, а розмір останніх невідомий і має імовірнісний характер. Якщо майбутні доходи з урахуванням часу їхнього одержання виявляються меншими за витрати на придбання інвестиційного товару, він втрачає свою інвестиційну привабливість і потенціал його знецінюється. Таким чином, поточна вартість майбутніх доходів, які може одержати власник, є верхньою межею ринкової ціни з боку покупця.

2) Підприємство є системою, але продаватися може як система в цілому, так і окремі її підсистеми й елементи. У цьому випадку руйнується його зв'язок з конкретною організаційно-економічною формою, елементи потенціалу підприємства стають основою формування іншої, якісно нової системи. Фактично товаром стає не саме підприємство, а окремі його складові.

3) Потреба в цьому товарі залежить від процесів, що відбуваються як усередині нього самого, гак і в зовнішньому середовищі.

Розглянемо особливості по кожній складовій потенціалу підприємства зв’язку.

Особливість політико-правової складової потенціалу підприємства пош­тового зв’язку та телекомунікацій полягає у відмінної від інших галузей еко­номіки законодавчої бази, на підставі якої галузь функціонує. Також особли­вість полягає у відмінній від інших галузей економіки інвестиційна, оскільки існують як високо привабливі (мобільний зв’язок) так практично не привабливі (поштовий зв’язок, сільська стаціонарна телефонія) сфери діяльності.

Особливість управлінської складової полягає у контролі держави за соціально-значущими послугами та тарифами на них, за якістю послуг, дотримання стандартів щодо частот радіомовлення та телебачення тощо.

Особливість економічної складової потенціалу полягає у наявності доволі складної системи взаєморозрахунків між підприємства зв’язку, що зумовлено тим, що в наданні послуг задіяне декілька підприємств, а сплата здійснюється лише одному підприємству на вихідному етапі. Отримані гроші необхідно розподілити між усіма учасниками технологічного процесу відповідно до внеску кожного.

Особливість інформаційної складової полягає у ринку збуту послуг зв’язку, тому що даними послугами користується майже все населення країни. Також послуги зв’язку проникають в усі інші сфери економічної діяльності. Підприємства зв’язку є активними учасниками міжнародного співробітництва, що зумовлено особливостями надання послуг. Така особливість інформаційної складової значно впливає на всі інші складові потенціалу підприємств зв’язку. Також особливість інформаційної складової полягає у необхідності науково-дослідній діяльності підприємств зв’язку, без якої практично неможливе надання сучасних послуг зв’язку.

Особливість техніко-технологічної складової забезпечена специфічним обладнанням та технологічними процесами, які притаманні тільки підприємств­вам зв’язку. Так, окрім стаціонарних споруд, існують лінійні споруди (ліній передач, логістична система, антенні споруди), без яких неможливо надання послуг. Ці споруди потребують постійного обслуговування то оновлення, оскільки являють суттєву складову технологічного потенціалу підприємства.

Особливість соціально-екологічної складової потенціалу підприємств зв’язку полягає у специфічності співвідношень керівництва з персоналом підприємства, оскільки в галузі існують різні види власності. Підприємства зв’язку наносять різноспрямований негативний вплив на довкілля. Наприклад, підприємства поштового зв’язку забруднюють середовище через численний автотранспорт, що застосовується для перевезення пошти. Телекомунікаційні підприємства є джерелом електромагнітного випромінювання. Це спричиняє необхідність різних підходів до охорони довкілля.