2020-04-12
145
Правильно обрана стратегія дозволяє максимально ефективно реалізувати потенціал підприємства завдяки існуючим специфічним можливостям. Підприємства з великим потенціалом можуть використовувати існуючу економічну потужність, менші по розмірах підприємства в більшості випадків повинні використовувати спеціалізацію, гнучкість задоволення невеликих по обсягах потреб ринку або орієнтуватися на радикальні нововведення. Для вибору стратегії конкурентної боротьби підприємства варто здійснювати аналіз ринкового середовища й доступних для підприємства ресурсів.
Кожне підприємство є унікальним. Його конкурентне поводження на ринку характеризується деякою властивою лише йому комбінацією стратегічних цілей. Всі стратегії конкурентної боротьби (в залежності від рівня потенціалу підприємства) можна поділити на чотири види:
Віолентна стратегія – стратегія конкурентної боротьби, що полягає в орієнтації на зниження витрат виробництва за допомогою організації масового випуску порівняно дешевої, але в цілому високоякісної продукції. Підприємства-віоленти за свої гігантські розміри й економічну могутність одержали в назву "гордих левів", "могутніх слонів" чи "неповоротких бегемотів".
|
|
|
Патиєнтна стратегія полягає у виробництві обмеженої кількості вузько спеціалізованої продукції високої якості. За свою здатність перемагати більше міцних конкурентів не кількістю, а якістю, підприємства-патиєнти одержали назву "хитрих лисиць".
Комутантна стратегія передбачає максимально гнучке задоволення невеликих по обсягами (локальних) потреб ринку. Дрібні підприємства-комутанти звичайно не мають ефективного устаткування, науково-технічних новинок або особливих пізнань у спеціальній області. Тому їх називають "сірими мишами", що не заважає багатьом з них мати успіх на ринку.
Експлерентна стратегія – конкурентна стратегія, що орієнтується на радикальні нововведення. Підприємства, зайняті цим ризикованим бізнесом першопрохідників, називають "першими ластівками".
Основні характеристики описаних типів стратегій конкурентної боротьби наведені в табл. 4.2.
Таблиця 4.2 – Характеристики типів стратегії
| Характеристики | Комутанти (“миші”) | Експлеренти (“ластівки”) | Патієнти (“лисиці”) | Віоленти (“леви, слони, бегемоти”) |
| Потенціал підприємства | малий 0,00≤ Н <0,25 | середній, малий 0,00≤ Н <0,25 0,25≤ Н <0,50 | великий, середній 0,25≤ Н <0,50 0,50≤ Н <0,75 | великий 0,75≤ Н <1 |
| Профіль виробництва | універсаль-не дрібне | експеримен-тальне | спеціалізоване | масове |
| Стійкість компанії | низька | низька | висока | висока |
| Витрати на НДДКР | низькі | високі | середні | високі |
| Конкурентні переваги | гнучкість, численність | випередження в нововве-деннях | пристосова-ність до особ-ливого ринку | висока продуктивність |
Зміна конкурентної стратегії залежить від етапу життєвого циклу підприємства. Відправною крапкою розвитку підприємства є стан комутанта - "сіркою миші" економіки.
|
|
|
Якщо підприємство нагромадить свій потенціал, то виправданим буде перетворення " миші-переростка" в "хитру лисицю" – спеціалізовану компанію-патієнт, здатну робити щось краще інших.
У випадку, якщо обрана спеціалізація виявиться перспективною, то компанія-лиса зможе розширити свій ринок, перейшовши до віолентної стратегії ("гордий лев"), почавши масовий випуск товарів, попит на які швидко зростає.
До стану "гордого лева" є й інший шлях – ризикований шлях науково-технічного прориву, тобто обирається експлерентна стратегія. І у випадку успіху еволюція підприємства продовжується в межах віолентної стратегії.
Динамічний стан "гордого лева" заміняється роллю "могутнього слона" (якщо успішним є подальший інноваційний розвиток), але можливою є і несприятлива еволюція в напрямку "неповороткого бегемота" (якщо підприємство розробляє й випускає нові товари, які не мають успіху на ринку).
