Державна митна служба України

 

Державна митна служба України також бере безпосередню участь у забезпеченні законності на морському транспорті. Однією з головних функцій митної служби є захист держави від незаконного провезення на її територію заборонених предметів та речовин, тобто контрабанди. Саме для боротьби з контрабандою в митних органах діє спеціальних підрозділ, у межі компетенції якого входить вжиття заходів, спрямованих на протидію контрабандистським діям. Служба по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил є оперативним структурним підрозділом митниці. Служба підпорядковується начальнику митниці, а з питань оперативно-службової діяльності - начальнику Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України й начальнику відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил регіональної митниці, якій підпорядкована ця митниця [5].

Основним завданням зазначеної служби є виявлення порушень митного законодавства, здійснення провадження у справах про порушення митних правил та дізнання у кримінальних справах про контрабанду; забезпечення дотримання особовим складом вимог законодавства, що визначає порядок організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Для реалізації поставлених завдань відділенням і службам по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил було надано право:

Здійснювати провадження у справах про порушення митних правил;

Одержувати від підприємств, організацій та установ, окремих громадян документи, необхідні для здійснення провадження у справах про порушення митних правил і проведення дізнання у справах про контрабанду;

Проводити особистий огляд громадян, огляд речей, транспортних засобів, товарів та інших предметів, які знаходяться під митним контролем;

Здійснювати адміністративне затримання громадян, що допустили порушення митних правил;

Здійснювати огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць;

Здійснювати митне обстеження територій, приміщень, складів і сховищ підприємств, організацій та установ незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності;

Припиняти навантаження, вивантаження, перевантаження, розпакування, упакування та пере пакування товарів, що перебувають під митним контролем;

Затримувати транспортні засоби, товари та інші предмети, вилучати необхідну документацію.

Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами (підрозділами), що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів [5].

Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим із Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України. З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів. Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

ДМСУ наділена повноваженнями вести провадження у справах про порушення митних правил. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність [5].

Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності якого було вчинено або виявлено таке порушення.

Посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил регіональної митниці можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній підпорядкованими регіональній митниці митними органами [2].

Посадові особи підрозділу по організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, складає протокол.

Відповідно до ст.. 101 КПК України, митні органи мають право проводити дізнання у справах про контрабанду. Дізнання - це одна із форм досудового розслідування, яка полягає у проведенні органом дізнання або уповноваженими ним службовими особами (дізнавачами) процесуальних та слідчих дій по встановленню обставин злочину та винних у його вчиненні осіб, а також по прийняттю відповідних рішень у кримінальній справі з метою досягнення завдань кримінального судочинства. Дізнання передує досудовому слідству і відрізняється від останнього суб'єктами і строками провадження, але здійснюється в тих же процесуальних формах. Після закінчення дізнання кримінальна справа за відсутності підстав для її закриття передається слідчому [2].

За ст. 103 КПК України (повноваження органів дізнання), на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно - розшукових заходів з метою встановлення ознак злочину й осіб, що його вчинили. Орган дізнання повинен встановити:

(час, місце, спосіб вчинення);

особу, яка підозрюється у вчиненні злочину;

мотиви злочину та інших обставин, які характеризують злочин та умови, які сприяли його вчиненню.

Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора [2].

При виконанні слідчих дій дізнавач зобов'язаний суворо дотримуватися вимог КПК України: вести дізнання об'єктивно, забезпечувати права громадян, використовувати надані йому законом повноваження для розкриття злочину та. викривати осіб, які його скоїли, виявляти їх злочинні зв'язки, кримінальні групи, угруповання. Дізнавач несе особисту відповідальність за обґрунтованість своїх рішень, за законність та якість слідчих дій, які він проводить.

Дізнавач не може проводити дізнання (або брати участь у його провадженні) у кримінальній справі, якщо він є родичем потерпілого, цивільного позивача або їх представником, родичем підозрюваного чи його представника, тобто осіб, зацікавлених у результатах справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності дізнавача. За наявності вказаних підстав дізнавач повинен заявити самовідвід, не чекаючи розпорядження керівництва про його відвід.

Рішення про проведення дізнання приймається Головою Держмитслужби України або його заступниками, а в митницях - начальником митниці або особою, яка його заміщує [5].

В митницях дізнанням безпосередньо керує начальник митниці або особа, яка його заміщує. Постанови, які виносяться дізнавачем, підлягають затвердженню начальником відповідного органу дізнання.

Як органи дізнання митні органи вправі при дотриманні встановлених процесуальним законодавством правил відмовити в порушенні кримінальної справи, притягувати осіб як обвинувачених, обирати міру й вид попередження, складати й виносити необхідні процесуальні документи тощо.

Згідно статті 112 КПК України, Служба безпеки України здійснює досудове слідство у справах про контрабанду. СБУ бере активну участь у попередженні, виявленні та припиненні контрабандної діяльності на каналі зовнішньоекономічних зв’язків з боку злочинних угруповань, метою яких є переміщення через митний кордон України товарів у великих розмірах. Митні органи, на відміну від СБУ, мають суттєво звужені повноваження щодо проведення оперативно-розшукових заходів у справах про контрабанду. Саме тому ситуація, коли один орган здійснює дізнання, а інший - досудове слідство негативно позначається на якості розкриття та попередження таких злочинів, як контрабанда. Наявність у митних органів повноважень на здійснення лише дізнання без досудового слідства ставить під сумнів ефективність діяльності митних органів у сфері виявлення, попередження та припинення контрабанди. Зокрема, Генеральна прокуратура України висловлює думку, що доцільно зосередити повноваження із розслідування злочинів зазначеної категорії в органі, який здійснює оперативно-розшукову діяльність у таких справах, що дозволить більш предметно та цілеспрямовано вживати заході щодо їх запобігання, виявлення і розкриття.

Отже, з метою усунення розриву в існуючій системі розслідування кримінальних справ про контрабанду від моменту порушення справи до направлення її до суду, вбачається доцільним усі повноваження з проведення дізнання, досудового слідства та пред'явлення обвинувачення у кримінальних справах про контрабанду закріпити виключно за органами Служби безпеки України [16, 196].

 

Висновки

 

Забезпечення законності на морському транспорті є одним з ключових напрямків для забезпечення національної безпеки. Постійне зростання обсягів внутрішніх та міждержавних транспортних перевезень з одного боку, посилення загроз і ризиків здійснення терористичних актів, крадіжок, контрабанди, незаконних перевезень зброї та наркотиків - роблять актуальними питання забезпечення законності в сфері морських перевезень. Існує ціла низка проблем у цій галузі, яка повинна бути вирішена найближчим часом, адже від цього напряму залежить спроможність держави забезпечити покриття розходів та підтвердити статус України як морської держави.

На сьогоднішній день в Україні існує ціла система органів державної влади, уповноважених на провадження контролю за законністю та безпекою на морському транспорті. Більшість цих органів сконцентрована безпосередньо у морських портах - це начальних порту та служба капітана порту, що включає у себе капітана порту та інспекцію державного портового нагляду. Саме на ці органи покладаються основні обов’язки з забезпечення законності на морському транспорті, а також питання, пов’язані із безпекою судноплавства. Для контролю за станом українського флоту в Україні діє Інспекція Головного державного реєстратора флоту. Для швидкого та кваліфікованого вирішення спорів між суб’єктами господарювання у морській галузі на постійній основі діє Морська арбітражна комісія, яка є аналогом третейського суду, здійснюючи свою діяльність на засадах добровільної згоди сторін. Неодмінним плюсом є спеціалізація членів Комісії у міжнародному праві, що значно підвищує якість та справедливість рішень.

Для проведення оперативно-розшукових заходів у справах про порушення законів на морському транспорті Кримінально-процесуальним кодексом наведено цілу низку уповноважених органів. Згідно діючого законодавства, питаннями розслідування злочинів та правопорушень на транспорті обіймається транспортна міліція та транспортна прокуратура. Окремо варто відзначити Державну митну службу та Службу безпеки України, які сумісно здійснюють оперативно-розшукові заходи у справах про контрабанду. Таким чином, існуюча система органів дізнання та досудового слідства забезпечує всеохоплююче та якісне розслідування злочинів на морському транспорті.