Шкільний співацький навичка педагогічний

Курсова робота

Аналіз співацьких навичок учнів старшого шкільного віку та методика їх розвитку

Вступ

шкільний співацький навичка педагогічний

Проблема удосконалення теорії і методів музичного навчання, завжди актуальна. Вона постійно знаходиться в центрі уваги педагогів - практиків, музикантів, хормейстерів, музикознавців, психологів, дослідників. Важливість її розв’язання на сучасному етапі підтверджується у зв’язку із шкільною реформою.

Перед сучасною загальноосвітньою школою, де систематично, планомірно, здійснюється масове естетичне виховання, серед інших поставлене завдання - дати дітям можливість розвивати й задовольняти свої власні потреби, посильно виявляти себе у мистецтві.

Музичне виховання старших школярів відбувається в різних видах музично - естетичної діяльності, як на уроках музики, так і в позакласній час. Найбільш ефективне залучення дитини до музики відбувається власне через виконавство. Спів - найбільш доступний і корисний вид музично - естетичної діяльності. Процес навчання співу включає в себе наступні аспекти естетичного розвитку людини:

– формування музичного і художнього смаків;

–  розширення музичного кругозору;

–  виховання зацікавленого і підготованого слухача;

–  збагачення і розвиток емоційної сфери;

–  розвиток музичних здібностей.

«Спів, як музичне заняття, - писав великий педагог А.І. Пузиревський, - сприяє всебічному розвитку музикальності, яка є сукупністю всіх здібностей і вмінь, необхідних для читання, відтворення і розуміння музичних зразків і для сприймання естетичного впливу музики… Спів пісень цікавих для дітей повинен стояти на першому плані, як самий важливий фактор розвитку смаку і любові до музики» [27, 42].

Відслідковуючи розвиток музично - педагогічної думки відносно того як розумілась мета музичного виховання, його зміст і основні шляхи, які ведуть до втілення цієї мети, не можна не згадати ім’я Д.Н. Заріна і його наукове дослідження «Методика шкільного хорового співу», яке користувалось великою популярністю у першому десятилітті ХХ століття. Високо оцінюючи значення співу, хорового зокрема, Зарін вважав, що він впливає на:

1) розумові сили учнів якими є свідомість, пам’ять, уявлення;

2) волю;

)   естетичні почуття;

)   фізичну сторону людини» [3, 10].

Навчання співу - це не тільки навчання даному виду мистецтва. В процесі навчання співу розвивається дитячий голос, а також вирішуються виховні завдання, пов’язані з формуванням особливості старших школярів.

Спів є предметом вивчення, не тільки спеціальної вокальної підготовки, акустики, мистецтвознавства, фізіології, музичної психології, музичної педагогіки, методики музичного виховання, медицини та інших наук, причому кожна наука розглядає конкретно якийсь один із аспектів співацької діяльності.

Ідея комплексного вивчення проблем розвитку голосу учнів старшого шкільного віку цікавила таких вчених, вчителів практиків, як: О.О. Апраксіна, Л.Г. Дмитрієва, О.М. Калініна, В.П. Морозов, Д. Огороднов, Н.Д. Орлова, О.Я. Ростовський, Г. Струве, Т.П. Стулова, В.К. Тевліна, Б.М. Теплов [3, 13, 24, 28, 35, 37, 42, 44, 45].

Стало очевидним те, що питання теорії та практики вокального виховання учнів старшого шкільного віку можуть успішно розв’язуватись лише у співдружності суміжних наук.

Безперечним є той факт, що розвиток співацького голосу тісно пов’язаний із формуванням співацьких навичок, які лежать в його основі.

Перш ніж розглянути сутність і структури співацьких навичок треба визначити поняття «навичка». У «Психологічному словнику» поняття «навичка» визначається як «дія автоматизована в результаті вправ, проходячи через ряд етапів формування навичок, які не тільки використовуються але й формуються в процесі діяльності» [32, 76].

Так О.В. Петровський розглядає поняття «навичка» як дія, сформована шляхом повторення, яка характеризується високим ступенем засвоєння і відсутністю усвідомленої регуляції і контролем [30, 180].

Таким чином, узагальнюючи вище сказане, під поняттям «навичка» ми розуміємо таку дію у складі якої окремі операції стали автоматизованими в результаті вправ. Іншими словами навичка - це частково автоматизована дія.

Співацькі навички на думку А.Г. Менабені, - це частково автоматизований спосіб виконання дії, який є компонентом співацького акта. Часткова автоматизація співацьких навичок виникає як зниження контролю свідомості. Автоматизм навичок дає можливість при співі вирішувати більш важливі - виконавсько - художні завдання. Не володіючи співацькими навичками співак не може досягти вокальної майстерності. Тому першочерговим завданням вокального виховання є формування навичок співацької діяльності, доведення їх до автоматизму [20, 84].

Б.М. Теплов визначає співацькі навички як систему умовно - рефлекторних зв’язків [45, 31].

Ми вважаємо, що співацькі навички - це частково автоматизовані спроби виконання дій, які забезпечують розвиток співацького голосу.

До співацьких навичок А.Г. Менабені відносить:

– співацьке дихання;

–  співацьку опору;

–  атаку звуку;

–  дикцію;

–  артикуляцію [21, 85].

М.Р. Румер визначає таку структуру співацьких навичок:

співацька постава;

– співацьке дихання;

–  звукоутворення;

–  дикція [19, 85].

Ми відносимо до співацьких навичок такі:

– співацька постава;

–  співацьке дихання;

–  звукоутворення;

–  дикція;

–  інтонація.

Сучасний погляд на музично-естетичну діяльність учнів старшого шкільного віку передбачає єдність формування естетичного ставлення до світу й художнього розвитку засобами різних видів мистецтва в творчій діяльності.

У зв’язку з цим, розгляду проблем музичної діяльності, впливу музичного мистецтва на розвиток духовного світу особистості присвячена значна кількість праць в різних галузях - в педагогіці, естетиці, музикознавстві. Серед авторів, що аналізують питання музично-естетичного виховання в плані теоретико-методологічного обґрунтування взаємозв’язку музично-естетичного розвитку з загально - естетичним та загальнокультурним, назвемо Е. Бодіну, Г. Головинського, М. Князеву, О. Лобанову, В. Матоніса, А. Сохора, Р. Тельчарову. В науковій літературі ставиться питання про необхідність удосконалення і посилення організованого музичного впливу на особистість старших школярів. Спектр можливих напрямків аналізу процесів музично-естетичній діяльності особистості не вичерпаний і надає широкі можливості для досліджень.

Щодо внутрішніх законів розвитку музично - естетичного розвитку, вони безперечно мають під собою психолого-фізіологічну основу і за переконанням психологів, розвиток окремих якостей особистості залежить від певних особливостей її психологічних процесів, вивчення яких дає можливість ґрунтовно підійти до питання музичного - естетичного розвитку школярів.

У науковомувирішенні цих проблем полягає основа тієї наступності, що пов'язує програму Д. Кабалевського з пошуками О Апраксіної, Б. Асаф'єва, П. Блопського, І. Брюсової, Н. Гродненської, С. Шацького і В. Шацької, Б. Яворського, накопиченим передовим педагогічним досвідом [14].

Музично-естетичне виховання - це діалектична взаємодія інституцій створення, накопичення та збереження досвіду національного музичного мистецтва з процесами передачі цього досвіду із покоління в покоління у відповідних суспільно-історичному та соціально-економічному контекстах.

Музично - естетичний розвиток є одним із найвідповідальніших завдань на уроці музики у загальноосвітній школі, центральною проблемою музично-естетичного виховання школярів.

Музично - естетична діяльність є досить універсальною, тому що складається з органічно пов’язаних між собою видів діяльності у різних видах мистецтва: літературі, музиці, образотворчому мистецтв.

Актуальність даної курсової роботи полягає в недостатній розробленості цілого ряду важливих питань, щодо формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики та метоики їх розвитку.

Проблема дослідження визначена таким чином: формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку в процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики.

Об’єктом нашого дослідження є розвиток співацьких навичок учнів старшого шкільного віку в процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики.

Предметом дослідження виступають педагогічні умови ефективного формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики.

Мета даного дослідження полягає у обґрунтуванні педагогічних умов, спрямованих на ефективний розвиток співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики.

Гіпотеза дослідження базується на передбаченні того, що музично - естетична діяльність стане важливим фактором у формуванні співацьких навичок учнів старшого шкільного віку якщо:

1) співацькі навички будуть розглядатися у позиції особистісно - діяльнісного та систематично - структурного підходу;

2) музично - естетична діяльність (всі її види), буде спрямована на планомірне систематичне виховання співацьких навичок;

)   педагогічні умови будуть у максимальній мірі забезпечувати інтенсивний розвиток співацьких навичок учнів старшого шкільного віку на уроках музики.

Відповідно до проблеми, об’єкта, мети, гіпотези дослідження нами в даній курсовій роботі розв’язуються наступні завдання:

) визначити, проаналізувати і узагальнити категорії «виховання», «музично - естетичне виховання», «діяльність», «музично - естетична діяльність», «музично - естетичний розвиток», «навички», «співацькі навички», «здібність», «задатки», «музичні здібності»;

2) обґрунтувати сутність і структуру співацьких навичок, особливостей їх розвитку в учнів старшого шкільного віку;

) з’ясувати роль музично - естетичної діяльності на уроках музики в розвитку співацьких навичок учнів старшого шкільного віку;

) теоретично обґрунтувати оптимальні педагогічні умови спрямовані на ефективне формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики;

) провести дослідницько - діагностичну роботу з метою виявлення динаміки формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку на уроках музики в процесі музично - естетичної діяльності.

Для розв’язання поставлених завдань в ході дослідницької роботи нами використовувався комплекс взаємозв’язаних методів:

– теоретичний аналіз джерел по темі дослідження;

–  вивчення і узагальнення досвіду роботи психологів, педагогів - музикантів, хормейстерів, вокалістів, вчителів музики по даній проблемі;

–  спостереження за учнями старшого шкільного віку на уроках музики;

–  опитування (прослуховування, бесіди, анкетування, тестування) учнів старшого шкільного віку;

–  оцінка експертів (вчитель музики, однокласники та інші);

–  педагогічний експеримент.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, п’яти параграфів, висновків до І і ІІ розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (50 одиниць), додатків (3 одиниць). Основний текст роботи викладено на 45сторінках. Загальний об’єм роботи 57 сторінок.