Навчальний пісенний репертуар, як ведучий фактор успішності розвитку співацьких навичок учнів старшого шкільного віку

 

Всебічний розвиток учнів старшого шкільного віку на уроках музики, виховання людини, яка по-справжньому розуміла б, цінувала і сама створювала прекрасне - відповідальне завдання загальноосвітньої школи.

Велику увагу дослідженню вивчення пісенного репертуару на уроку музики - приділяли Е. Абдуллін, О.О. Апраксіна. Б. Асаф’єв, Л. Дмитрієва, Д. Кабалевський, О.В. Лобова, Г. Падалка. Е.П. Печерська, О.Я. Ростовський, Н.В. Стефіна та інші [1, 3, 4, 13, 16, 31, 37 41].

В естетичному вихованні підростаючого покоління особливого значення надається музичному вихованню, яке здійснюється насамперед на уроках музики та в різноманітних видах позакласної музичної діяльності учнів старших класів.

Найдоступнішою, найпоширенішою формою самовираження творчого початку в учнів старшого шкільного віку є хоровий спів. К - Ушинський, говорячи про хоровий спів, так визначив його силу і значення в житті молодого підростаючого покоління: «Спів - це могутній педагогічний засіб, який організує, об'єднує школярів, виховує їхні почуття. Він оживляє дітей, вносить бадьорість, яскравість у шкільне життя».

Хоровий спів є дійовим засобом в ідейно-художньому вихованні учнів старшого шкільного віку на уроках музики. Різноманітність емоційно-образного змісту у виконуваних учнями, творах розвиває в них емоційну чуйність до навколишнього життя, природи, стосунків людей. На уроках музики у учнів молодшого шкільного віку розвиваються музичні здібності, їхні вокальні дані, творча активність, мислення, уява, пам'ять, розумова діяльність [32, 61].

Правильне вокально-хорове виховання безпосередньо пов'язане з уроками мови та літератури. Оволодіння цчнями в хорі чистою, виразною мовою необхідне як для співу, так і в повсякденному житті. Вправи, які ми даємо для вироблення чіткої, ясної дикції під час співу, одночасно покращують звичайну мову, допомагають позбутися деяких природних мовних недоліків. Робота над відчуттям фрази, розуміння учнями старшого шкільного віку змістовної виразності, допомагають їм користуватися різноманітною інтонаційною виразністю в роботі над літературними творами.

Багатоплановість тематики пісень закономірно викликає їхню жанрову різноманітність - в репертуарі ми знаходимо пісні-гімни, пісні-заклики, пісні-пам'ятники, пісні-сцени, туристські та спортивні пісні тощо.

У вокально-хоровій музиці, як і музичному мистецтву в цілому, властива міцна опора на народно-пісенні традиції. Як відомо, національну природу творчості митця визначає не цитування народної музики, а відповідний склад мислення композитора, особливості його психології та сприйняття світу [17, 57].

Усвідомити особливості національної природи творчості композитора учням допомагає глибоке вивчення кращих зразків народної музичної творчості - цієї невичерпної скарбниці музичної культури, національних традицій та особливостей музичної мови, життя і побуту різних народів. Особливо близькі та зрозумілі учням російські, українські та білоруські народні пісні, що вивчаються за програмою загальноосвітньої школи на уроках музики. Поряд з українськими, російськими, білоруськими народними музичними творами до програм включено зразки музики інших народів нашої країни та світу. Вивчення їх сприяє вихованню почуття дружби та засвоєнню таких особливостей народної музики, як змінність ладу, плагальність, підголосочна поліфонія, опора на діатоніку тощо, які також властиві творчості професіональних композиторів.

Характерною ознакою переважної більшості творів для учнва є чітко визначена вікова орієнтація, що враховує не тільки тематичну доступність віршів і музичної мови, а й психологічні вікові відмінності, можливості дитячих голосів. Як правило, діапазон пісень для старших школярів перевищує октавиу, у піснях не використовуються граничні динамічні нюанси, обмежується висока теситура [27, 43]. Не випадково найпоширенішими на уроках музики є твори тих композиторів, які добре обізнані з природою дитячих голосів або ж працюють з дитячими художніми колективами - Д. Кабалевського, В. Локтєва, К - Мяскова, Г. Струве, Ю. Чичкова, В. Шаїнського, А. Філіпченка [16, 194].

Надзвичайно важливим компонентом музики є її яскравий мелодизм. Створюючи пісні для дітей, композитори прагнуть наблизити мелодичний малюнок до виразної дитячої мови шляхом зміни ритму, використання рухомих нюансів, що надає творам особливої яскравості, допомагає легкому запам'ятовуванню їх [50, 26]. У піснях для старших школярів, домінує двоголосся з елементами триголосся, переважає діатоніка. З часом мелодія ускладнюється альтерацією, вільніше розвивається мелодичний малюнок, дво- і триголосні твори відзначаються переважно гармонічним складом.

Не можна обминути увагою і роль супроводу у музичних творах для дітей.

Особливості змісту пісень визначають своєрідність їхньої музичної форми. Поряд з простою куплетною знаходяться й складніші побудови - з прихованими гармонічними зворотами, гнучкістю темпів, варіюванням ритмів, динамічними змінами. Композитори, уважно слідуючи за змістом поетичного тексту, частіше використовують розвиток, інші тенденції сучасної музичної мови [26, 128].

Значну частину репертуару для виконання складають твори російських, українських та зарубіжних композиторів-класиків. Вивчаючи такі з них, як «Ніч яка місячна», «Чом ти не прийшов», «Ой під вишнею, під черешнею», «Ой джиґуне, джиґуне», учні старшого шкільного віку через усталену, перевірену часом музику знайомляться з історією і культурою народів, розвивають на класичних зразках свої музичні смаки та інтереси, формують вихідні критерії естетичних оцінок [1, 98].

Відбір репертуару - це не одномоментный акт: вибрав кілька добутків і можна на цьому заспокоїтися; це творчий процес, що органічно входить у повсякденну діяльність вчителя й потребуючий від нього багатьох знань і вмінь, наприклад знати закони сприйняття учнями тих або інших музичних добутків як окремо, так і в їхніх взаємозв'язках і сполученнях, уміти моделювати для кожного уроку й виступу всі нові «комплекси» музичного матеріалу, знати закономірності музично-співочого розвитку учнів старшого шкільного віку і вміти вгадати динаміку цього розвитку у своїх вихованців під впливом відібраного репертуару, уміти гнучко й повноцінно реагувати в навчально-виховному плані на нові віяння в сучасному музичному житті [48, 21]. Мають значення й принципові методичні установки педагога, а також уміння бачити можливості їхньої творчої реалізації на тім або іншому музичному добутку й т. п. Таким чином, відбір добутків - процес складний: з одного боку, у ньому фокусується педагогічний і музичний досвід, культура керівника, з іншого боку, характер відбору обумовлений специфікою музичного матеріалу, особливостями тих, хто його засвоює, а також тим, у яких умовах відбувається навчання.

Вміння відбирати репертуар не формується швидко, а виробляється у фахівця роками в результаті тривалої, цілеспрямованої, безустанної роботи й самовдосконалення.

Серйозної уваги заслуговує аналіз добутку в тембровому відношенні, тобто виявлення особливостей виразних засобів, які можуть зробити той або інший вплив на характер співочого звучання, на тембр голосу в процесі роботи над піснею. Проводити таку роботу необхідно, тому що тембр співочого голосу, як і інші властивості звучання, є відбиттям якості роботи голосового апарата учнів молодшого шкільного віку, відбиттям методичних установок керівника хору, а також того музичного матеріалу, що відбирає й використає педагог.

Опираючись на знання особливостей звучання співочого голосу, треба уявити собі, якою мірою можуть вплинути на характер звучання такі елементи добутку, як його теситура, звуковисотні компоненти, ритмічний малюнок, динаміка, штрихи, поетичний текст, художній образ у цілому, його емоційна насиченість.

Якщо кожний добуток буде відбиратися на основі знання й обліку особливостей і можливостей учнів молодшого шкільного віку, це значною мірою з'явиться заставою успішного індивідуального співочого розвитку школярів старших класів, охорони їхніх голосів, тобто найпершою умовою повноцінного функціонування хорових колективів. Притому тут необхідно передбачити не тільки ближні перспективи музично-співочого розвитку учнів старшого шкільного віку, але й далекі, тобто орієнтуватися й на те, що може послужити у запас [39, 26].

Вчитель повинен звертати увагу на точне співвідношення матеріалу, що відбирається, по жанрах. У репертуар повинні входити добутки як сучасних композиторів, звичайно, з акцентом на творчості вітчизняних авторів, так і добутку класиків, народні пісні союзних республік, а також пісні народів миру. Розумний відбір матеріалу забезпечить можливість для всебічного музичного розвитку учнів старшого шкільного віку. Говорячи про методичні установки, що впливають на відбір добутків, варто врахувати, якою мірою дотримується рівновага художніх і технічних завдань.

Одна з вимог, що пред'являється до співацького репертуару - його доступність. Необхідно ясно уявляти собі, що мається на увазі під поняттям доступністьу застосуванні до співу учнів старшого шкільного віку. У першу чергу варто розглядати особливості пісні з погляду технічних можливостей для певного віку: діапазону, динаміки, характеру звуковедення, подиху, дикції, ансамблю, ладу, темпу й т.д. У цьому плані поступовість голосового й загально-музичного розвитку дітей старшого шкільного віку у підборі пісенного репертуару програм на уроках музики, у принципі дотримується, хоча й постійно переглядається у зв'язку із прискореним розвитком, їхніми зростаючими можливостями й інтересами [34, 43]. Дидактичний принцип від легкого до важкого також у програмах ураховується. У співочій роботі використається й такий прийом, коли в репертуар класу включаються одне-два свідомо складних по технічних завданнях твору. Ціль даного прийому не стільки в тім, щоб вивчити й виконати складний твір, скільки в процесі роботи над ним дати поштовх для розвитку музичних можливостей учнів старшого шкільного віку.

У репертуар необхідно включати твори духовної музики, наприклад, Д. Бортнянського «Слава отцю і сину», О. Архангельського «Світе тихий», П. Чеснокова «Душе моя», М. Лисенка «Камо пойду от лица твоего, Господи». Саме ці та інші твори допомагають учням глибше вникати у світ музики, відчувати довершеність музичного мистецтва, відрізняти фальшиву музику від досконалої.

Вихованняв учнів почуття любові до рідного краю, до своєї Батьківщини, до свого народу червоною ниткою проходить через усі роки навчання. Прикладом можуть бути пісні Б. Фільц «Любимо землю свою», «Де найкраще місце на землі», В. Шаповаленка «У ріднім краї», С. Бикова «Рідний край», А. Філіпенка «Батьківщина - сонечко», І. Шамо «За лісом, за гаєм».

Ці пісні, завдяки емоційній, яскравій виразності мелодії, урочистому тонусу, закладеному в інтонаційній та гармонічній сферах, образному глибокому змісту не можуть не викликати почуття гордості за Батьківщину.

Пісенність, широта фрази, яскрава виразність народних пісень, тісний зв'язок мелодії з текстом - неоціненний матеріал для виховання та формування навичок багатоголосого співу.

У старших класах, поряд з танцювальними, ігровими гармонійно поєднуються трудові, обрядові, побутові пісні, зміст яких старшокласникам зрозумілий (наприклад: обр. О. Яковчука «Хмарка наступає», обр. Коломійця «Іванчику - білоданчику», обр. І. Бідака «Не сходило вранці сонечко», обр. В. Таловирі «Ой по горі, горі ярая пшениця» та інші). Краса інтонацій, ритму, використання різних ладів, розуміння дітьми значення підголоску як одного із засобів художньої виразності - все це слугуватиме основою для музичного розвитку учнів, сприятиме виявленню інтересу до народної творчості.

Велике значення для естетичного виховання мають твори композиторів-класиків Ц. Кюї «Осінь», Я. Степового «Зоре моя вечірняя», М. Глінки «Венеціанська ніч», Р. Шумана «Домик у моря», В.А. Моцарта «Тоска по весне», С. Рахманінова «Весенние воды», И. Брамса «Данко». Підсилюють виховний вплив твори, пов’язані з образами природи. Спів пісень Н. Завалішиної «Кульбаба», К. Щуровського «Веселий дощик», А. Аренського «Зозуля», К. М’яскова «Струмочок співає», Ж. Колодуб «Зайченя дрімає», І. Кириліної «В лісі є зелена хата», І. Щербакова «Місяць у повні», Б. Фільц «Білі гуси», Ж. Колодуб «Барвінок цвів», вокальні цикли Б. Фільц на сл. Л. Костенко «Осінні сюжети», «Весняні сценки» - основа для розвитку художнього смаку учнів старшого шкільного віку, виховання бережливого ставлення і любові до природи, духовного і морального збагачення.

Загальні висновки

Результати, одержані нами в підсумку проведеного нами наукового дослідження дозволяють сформувати ряд загальних теоретичних і практичних висновків, відносно необхідності, можливості та інтенсивності формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку в процесі музично - естетичної діяльності на уроках музики.

1. Виховання співацького голосу цілеспрямований процес, обумовлений роботою дихально - голосового апарату й центральної нервової системи.

2. Співацькі навички - це автоматизована система дій, всі компоненти якої органічно взаємопов’язані, як між собою так і з моторними, сенсорними, інтелектуальними діями, які лежать в основі співацької діяльності.

.   Для ефективного здійснення співацької функції необхідно знання педагогами - музикантами психофізіологічних закономірностей розвитку співацького апарату, учнів старшого шкільного віку і обов’язкове їх врахування при проведенні педагогічної роботи щодо виховання співацьких голосів старших школярів.

.   Оволодіння вокально - хоровою технікою, забезпечує цілеспрямоване формування таких співацьких навичок як:

– співацьке дихання;

–  співацьке звукоутворення (атака звука, використання резонаторів);

–  музикальний слух (чистота інтонування).

. Одним із головних завдань вокального педагога є не лише виявлення співацьких задатків учнів, але й створення таких умов життєдіяльності голосового апарату, які б сприяли найкращому розвитку співацької функції:

а) період «ранньої юності» слід вважати перехідним етапом від дитинства до дорослості, цей період відзначається завершенням фізичного розвитку та становленням особистості;

б) старший шкільний вік характеризується набуттям характерних ознак повнолітньої людини.