Зміни мікроорганізмів, викликані антибіотиками

Окрім того, що антибіотики чинять негативну побічну дію на макроорганізм, вони можуть викликати небажані для людини зміни самих мікроорганізмів.

І група небажаних змін - поява атипових форм мікроорганізмів. У мікробів можуть змінюватися морфологічні, біохімічні та другі властивості. Наприклад, наслідком антибіотикотерапії може бути утворення L-форм бактерії. Мікроби із зміненими властивостями важко розпізнати (ідентифікувати) та, як наслідок, важко встановити діагноз хворому, у якого вони знайдені.

ІІ група - формування антибіотикостійкості [2].

Відомо два типи стійкості мікроорганізмів до антимікробних засобів - природна та придбана. Природна резистентність відноситься до видових ознак мікроба. Вона в основному пов’язана з відсутність мішеней на клітинній стінці або непроникністю останньої для певних лікарських засобів.

Хіміорезистентність у бактерій.

До основних механізмів резистентності до дії антибактеріальних засобів відносять здатність до синтезу інактивуючих ферментів та модифікацію мішеней, з якими взаємодіє лікарський препарат.

Стійкість, непов’язана з наслідуємими формами.

Більшість антибактеріальних засобів ефективно подавляє життєдіяльність тільки тих клітин, що активно ростуть. Значна частина збудників, залишаючись в латентній стадії, здатна виживати в тканинах багато років, залишаючись при цьому резистентними до дії лікарських засобів (наприклад, мікобактерії туберкульозу).

Хіміотерапія здатна зменшувати кількість мішеней для дії препрату. Наприклад, під дією пеніцилінів окремі бактерії здатні трансформуватися у L-форми, які позбавлені клітинної стінки і тому резистентні до дії антибиотиків з подобним механізмом дії.

Стійкість, зумовлена змінами генома.

Мутації призводять до зміни структурних білків (наприклад, в структурі 30 S субодиниць рибосом, поринів або пеніцилін-зв’язуючих білків клітинної стінки) та ферментів. Також можливі мутації в локусі гена, що кодує чутливість до лікарських засобів [12].

Існує три умови, при яких антибіотик може спричинити бактерицидну чи бактеріостатичну дію на мікробну клітину:

антибіотик повинен проникнути в клітину;

-   антибіотик повинен взаємодіяти з так званою мішенню, тобто зі структурою яка виконує важливу для життєдіяльності бактерій функцію та подавити цю функцію;

    антибіотик повинен при цьому зберегти свою структуру.

Якщо деяка з цих умов не виконується, бактерія отримує стійкість [11].

Побічна дія антибіотиків

З отриманих тисяч антибіотиків в клінічній практиці знаходять застосування лише 150-200 препаратів. Пояснюється це тим, що велика кількість антибіотиків, які є ефективними антимікробними засобами, спричинюють виражену негативну дію на макроорганізм і для лікування не можуть бути використані. Навіть ті кілька десятків антибіотиків, котрі використовуються, як і всі лікарські препарати, мають побічну дію.

Розрізнюють кілька груп ускладненої антибіотикотерапії.

Токсичні реакції. Токсична дія антибіотиків залежить від властивостей препарату, його дози, способу введення, стану хворого. Серед ускладнень цієї групи на першому місці стоїть ураження печінки. Такої дією володіють наприклад тетрацикліни. Друге місце посідають антибіотики з нефротоксичною дією, наприклад аміноглікозиди. Левоміцетин може порушувати органи кровотворення, він же володіє ембріотоксичною дією. Цефалоспорини ІІІ покоління порушують синтез вітаміну К, в результаті чого можливі кровотечі. Найменш токсичний із використовуваних антибіотиків пеніцилін, але при тривалому його застосуванні можливе ураження ЦНС.

Дисбіози. При використанні антибіотиків широкого спектру дії поряд зі збудниками захворювання, для знищення яких їх застосовують, гинуть і деякі представники нормальної мікрофлори, чутливі до цих антибіотиків. Звільняється місце для антибіотикорезистентних мікроорганізмів, які починають швидко розмножуватись та можуть стати причиною вторинних ендогенних інфекцій, як бактеріальних так і грибкових.

Дія на імунітет. Застосування антибіотиків може викликати алергічні реакції, виникнення яких залежить від властивостей препарату (найбільш сильними алергенами є пеніциліни та цефалоспорини), способу введення та індівідуальної чутливості хворого. Можуть з’являтися висип, зуд, кропивниця та ін. Дуже рідко виникає таке тяжке ускладнення як анафілактичний шок.

Імунодепресивна дія. Наприклад, левоміцетин пригнічує утворення антитіл, тетрациклін пригнічує фагоцитоз. В останні роки при операціях по трансплантації органів та тканин дуже широко застосовують циклоспорин, який попереджає їх відторгнення. Цей препарат було вилучено як протигрибковий засіб, але його імунодепресивна дія значно перевищує його антимікробні властивості. Велика кількість антибіотиків діє негативно на різні відділи імунної системи. Що викликає необхідність призначати їх дуже обережно [11].