Результати виконання завдань за емоційно-ціннісним критерієм на контрольному етапі дослідження

 

Таблиця 2.29. Показник 1 Вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи чи окремих її об’єктів

Групи	Виконання завдань
	Завдання 1						Завдання 2
	д		с		н		д	с			н
	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%
ЕГ	9	45	7	35	4	20	13	64	7	36	-	-
КГ	8	38	5	25	7	37	11	55	8	41	1	4

Таблиця 2.30. Показник 2 Вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та ефективність можливих шляхів і засобів її вирішення у межах найближчого довкілля

Групи	Виконання завдань
	Завдання 1						Завдання 2
	д		с		н		д	с			н
	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%
ЕГ	16	80	3	15	1	5	13	65	6	28	1	7
КГ	14	68	5	26	1	6	11	55	8	40	1	5

 

Таблиця 2.31. Показник 3 Готовність висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування й дотримуватись власних переконань щодо необхідності охорони природи та відстоювати її

Групи	Виконання завдань
	Завдання 1						Завдання 2
	д		с		н		д	с			н
	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%
ЕГ	6	33	6	26	8	41	16	78	3	15	1	7
КГ	4	20	6	29	10	51	13	66	4	20	3	14

 

Таблиця 2.32. Середнє арифметичне за емоційно-ціннісним критерієм

Групи	Серед. арифм.
	д		с		н
	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%
ЕГ	12	61	5	26	3	13
КГ	10	50	6	30	4	20

Таблиця 2.33. Кількісний аналіз результатів за пізнавальним критерієм викладені в таблиці 2.33

Групи	Усього студентів	Достатній рівень	Середній рівень	Низький рівень
ЕГ	20	12	5	3
КГ	20	10	6	4

 

Як засвідчує таблиця 2.33, достатній рівень досягає 12 студентів експериментальної групи та 10 студентів контрольної групи. На середньому рівні: 5 експериментальної групи та 6 контрольної групи студентів. Щодо низького рівня, то він був характерний для 3 студентів експериментальної та 4 студента контрольної груп.

Таблиця 2.34. Кількісні дані щодо рівнів сформованості екологічної вихованості студентів за трьома критеріями на контрольному етапі дослідження визначено шляхом обчислення середніх показників

Групи	Достатній		Середній		Низький
	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%	Кількість студентів	%
Експериментальна група	10	48	7	33	3	19
Контрольна група	7	36	7	35	6	29

 

Як засвідчує таблиця, достатнього рівня за трьома критеріями досягли 48% студентів експериментальної групи і 36% студентів контрольної групи, середнього рівня серед студентів досягли: 33% студентів експериментальної та 35% контрольної групи студентів. Щодо низьких результатів, то їх показали: 19% експериментальної і 29% контрольної груп студентів експериментального дослідження.

Отже, на основі даних таблиці 2.34 можемо зробити порівняльний аналіз констатувального і контрольного етапів дослідження який представимо у таблиці 2.35

Таблиця 2.35

Рівні	Групи	Констатувальний етап		Контрольний етап
		Кількість студентів	%	Кількість студентів	%
Достатній	ЕГ	6	29	10	48
	КГ	5	28	7	36
Середній	ЕГ	7	35	7	33
	КГ	7	35	7	35
Низький	ЕГ	7	36	3	19
	КГ	8	37	6	29

 

Кількісний аналіз результатів засвідчив збільшення кількості студентів, які мають достатній рівень екологічної вихованості - із 29% до 48%. Відповідно зменшилася кількість студентів з низьким рівнем - із 36% до 19%, середній рівень зменшився лише на два відсотки з 35% до 33%.

Зазначимо, що незначні позитивні зміни щодо розвитку екологічної вихованості відбулись і в контрольній групі. Так, дещо збільшилася кількість студентів на достатньому рівні - з 28% до 36%, а на середньому рівні - залишилася без змін - 35%. Відповідно зменшилась і на низькому рівні - з 37% до 29%.

Це закономірні вікові зміни в розвитку екологічного виховання, які відбулись у процесі вивчення студентами екологічних ситуацій.

Отже, за всіма критеріями (пізнавальний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-практичний) і за всіма показниками сформованості екологічної вихованості (знання характерних особливостей антропогенних екологічних факторів; знання основних факторів деградації довкілля. знання наслідків екологічної кризи; правильне відношення до світу природи; раціональне природокористування та відновлення природних ресурсів; вміння вирішувати природоохоронні задачі; вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи чи окремих її об’єктів; вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та ефективність можливих шляхів і засобів її вирішення у межах найближчого довкілля; готовність висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування власних переконань щодо необхідності охорони природи та відстоювати їх) кількісні дані виявилися значно вищими в експериментальній групі, ніж у контрольній.

Отримані результати дослідження та їх кількісний та якісний аналіз дозволив нам визначити, що розроблена функціональна модель екологічного виховання і освіти студентів вищого навчального закладу є ефективною, так як сприяє підвищенню рівня екологічної вихованості студентів як фактору цілісного формування особистості.

 

 

Висновки

 

.   Вивчення науково-педагогічної літератури, переконує, що проблема формування екологічної вихованості студентів як фактор цілісного формування особистості поки що не була предметом цілеспрямованого комплексного дослідження.

.   Здійснено уточнення базових понять дослідження «екологія», «виховання», «екологічне виховання», «екологічна культура», «екологічна освіта», «формування особистості».

Аналіз сучасних трактувань сутності екологічного виховання відображає різноманітні підходи до її розуміння.

У філософському аспекті екологічне виховання розглядається як особлива форма людського спілкування, в процесі якого здійснюється засвоєння екологічних норм, цінностей, установок, світоглядних орієнтацій - екологічного соціокультурного досвіду індивідами, котрі об’єктивно та суб’єктивно потребують такого роду комунікації, щоб увійти до світу екологічної культури і свідомо й відповідально розв’язувати екологічні завдання (О.П. Єфімець, Шевцов А.Г,).

У психологічному аспекті екологічне виховання розглядається як процес формування екологічних уявлень про складність системи внутрішніх взаємодій у природі, при цьому світ природи розглядається як духовна цінність (С. Дерябо, В. Каленська, С. Кравченко, В. Ясвін).

У педагогічному аспекті екологічне виховання розглядається як педагогічна діяльність, що спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Мета екологічного виховання формування відповідального і дбайливого ставлення до природи, що базується на екологічній свідомості (М.М. Фіцула)

.   В процесі дослідження обґрунтовано, розроблено та апробовано функціональну модель екологічного виховання (мета та конкретні цілі екологічної освіти, зміст, форми, методи, педагогічні засоби ефективної реалізації змісту екологічного виховання студентів) в умовах вищого навчального закладу, провідними структурними складовими якої є особистість студента, навчально-виховна, спрямовуюча, координуюча, контролююча діяльність викладача у навчально-виховному процесі, формування інтелектуального, емоційно-ціннісного, діяльнісно - практичного компонентів екологічної вихованості студентів.

Впровадження в практику функціональної моделі екологічного виховання і освіти студентів забезпечило відчутне зростання екологічної вихованості студентів третього курсу, що підтверджено результатами формувального експерименту. Так в експериментальній групі кількість студентів, які мають достатній рівень екологічної вихованості збільшилась - з 6 до 10 осіб (із 29% до 48%). Відповідно зменшилася кількість студентів з низьким рівнем - із 7 до 3 осіб (із 36% до 19%). Середній рівень залишився без змін.

Щодо якісних результатів, то в експериментальній групі відзначається динамічне зростання всіх показників: підвищення рівня знань характерних особливостей антропогенних екологічних факторів та наслідків екологічної кризи; поява вмінь і навичок раціонального природокористування та вирішення природоохоронних задач; підвищення рівня вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи, вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та знаходити можливі шляхи та засоби їх вирішення; студенти проявляють більшу впевненість в висловлюванні власної думки і особистого ставлення до порушень правових норм природокористування.

.   Визначено й схарактеризовано, рівні (високий, середній, низький) та критерії (пізнавальний, діяльнісно-практичний, емоційно-ціннісний) сформованості екологічної вихованості студентів вищого навчального закладу.

До кожного критерію були підібрані відповідні показники та спеціальні завдання, які дозволили визначити рівні сформованості екологічної вихованості студентів третього курсу.

.   Розроблено методичний комплекс модулю з дисципліни «Основи екології та охорони природи»

Результати проведеного дослідження дають підстави визначити перспективні напрями його подальшого вивчення: пошук шляхів оптимізації нових моделей формування екологічної вихованості студентів вищого навчального закладу та здійснення спеціальної підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах з цієї проблеми.

Викладені в дослідженні теоретичні та експериментальні результати не претендують на вичерпне розв’язання проблеми екологічного виховання студентів вищого навчального закладу як фактору цілісного формування особистості, а потребують на подальше вивчення і на кінець - розв’язання даної екологічної проблеми сучасності.