Регіональні особливості антропогенного впливу на навколишнє середовище та шляхи подолання цих негативних наслідків

 

Проблема охорони навколишнього середовища зумовлена істо­ричними та екологічними факторами розвитку економіки. Так, за­ймаючи 2,7 % території колишнього СРСР, Україна мала понад 18 % усього населення, виробляла близько 20 % промислової та 25 % сільськогосподарської продукції. Така висока концентрація насе­лення та промислового виробництва значно впливала на навко­лишнє середовище, а, враховуючи нерівномірність розселення та промислового виробництва на території України, в окремих регіо­нах такий вплив створював дуже напружену екологічну ситуацію. [5, стор. 216]

Екологічне напруження зумовлено розміщенням у цих регіонах потужних хімічних та нафтохімічних виробництв.

У деяких районах Івано-Франківської об­ласті рівень забруднення навколишнього середовища досить ви­сокий внаслідок розміщення в них великих об'єктів електроенерге­тики (теплові та атомні електростанції).

Регіонами, які належать до екологічно напружених, є Прикар­паття (Чернівецька, Івано-Франківська області).

Висока територіальна концентрація великих промислових під­приємств призводить до підвищення викидів у повітря шкідливих хімічних речовин. Охорона атмосферного повітря забезпечується насамперед спорудженням газопиловловних об'єктів, застосуванням маловідходних технологій, утилізацією шкідливих речовин і тепла.

Найбільшими забруднювачами є підприємства хімічної, нафто­хімічної, металургійної, електроенергетичної промисловості.

Проблема очищення атмосферного повітря й надалі залишається невирішеною. Досі в атмосферу викидається багато окислів азоту, сірчистого ангідриду, які випадають у вигляді кислотних дощів, внас­лідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур.

Хоча західні області України забруднюють повітря менше, про­те, враховуючи безпосередню близькість промислових зон країн Європи і переважно західний напрям переміщення атмосферних мас, забруднення повітря досить високе і кислотні дощі завдають великої шкоди сільському господарству. Західні вітри приносять на територію України щороку 3,3 млн т сполук сірки.

Територію України за рівнем забруднення поділяють на: [9, стор. 320]

1. Надзвичайно забруднені території (61 тис. км2). Тут забруд­нення повітря в 20—250 разів перевищує нормативи, води — у 5— 25 разів, грунтів — у 1,5—8,5 раза. До цієї зони належать Придні­пров'я, Донбас, східна частина Причорномор'я, Чорнобильська АЕС і Чернівецька область, а також 78 міст, в яких забруднення повітря перевищує допустимі норми у 60 разів, а також 21 місто, де забруд­нення води перевищує норми у 12 разів.

2. Дуже забруднені (116,7 тис. км2) та забруднені (121,2 тис. км2) — це території, зосереджені в районах, прилеглих до Чорнобильської АЕС, південної частини України, Полісся.

3. Помірно забруднені території (144,8 тис. км2) є найбільш сприятливими для життя, трудової діяльності і відпочинку (до них належать центральна частина України, а також західні області (крім Полісся), Харківська, Полтавська, Сумська, південна частина Чер­нігівської області).

4. В Карпа­тах розташовані умовно чисті території (див. Картосхему на мал.2)

 

Висновки.

 

Охорона навколишнього середовища зумовлена потребою усу­нення негативного антропогенного впливу на деякі компоненти природи.

Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обгрунту­вання екологічних прогнозів для окремих регіонів та України в ці­лому.

Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяль­ністю, виробити систему адміністративних, економічних, психоло­гічних, освітніх заходів та визначити відповідальність населення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і ви­кидів у атмосферу, виробити систему безпечних технологій вне­сення у грунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звести шкід­ливий вплив від вирубування лісу.

Особлива проблема — створення екологічного моніторингу — дослідних станцій, постійних постів спостереження за окремими компонентами природи та екологічною ситуацією в регіонах, які найбільш екологічно небезпечні. Нагромадження фактичних даних дасть змогу посилити глибину наукових досліджень та вносити пропозиції до екологічної політики. Необхідно обов'язково робити вис­новки про екологічність проектів кожного споруджуваного об'єкта.

Слід зазначити, що оздоровлення навколишнього середовища в Україні неможливе без координації зусиль усіх організацій, які за­ймаються проблемами екології. Треба виробити національну про­граму екологічного оздоровлення, яка може стати базою поступо­вого нормування всіх компонентів природних комплексів. З цією метою територію України поділяють на окремі частини за рівнем забруднення і розробляють регіональні програми екологічного оз­доровлення.

Для України важливим є забезпечення контролю якості сіль­ськогосподарської продукції у зв'язку з радіоактивним і хімічним забрудненням, що перевищує допустимі концентрації.

Для кожного з регіонів України характерні особливі проблеми охорони природи, тому для них слід розробляти окремі програми.

Для виконання таких програм необхідне фінансування. Зрозуміло, що значні кошти на оздоровлення екології повинні виділятися з державного бюджету. Екологічні проблеми обов'язково мають вра­ховувати економісти різних рівнів управління.

 

 

Список літератури.

 

1. Анучин В.А. Основы природопользования. - М.: «Мысль»   1994.

2. Бондар В.С. та ін. Комплексне використання і охорона лісів. - К.: Урожай, 1985.

3.  Дудар Т.Г. Ехономіка природокористування. - К., 1994.

4. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів, 1994.

5.  Конищева Н.И. та ін. Ресурсозбереження. - К.: Наук. думка, 1992.

6.  Національна доповідь про стан навколишнього прродного середовища в Україні. - К., 1993.

7. Мирзаев Г.П, Иванов Б. А. Экология и рациональное использование природных ресурсов - Л.» 1983.

8. Руденко Д.П. Довідних з географії природно-ресурсного потенціалу Україна. - К., Вища. шк., 1993.

9. Розмiщення продуктивних сил України:        Пiдручник С.П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та iн.; За ред. Є. П. Качана.- К.: Вища шк., 1998.

10.  Суховеркова С.М. Экономика и экология. - М.: Высш.-шк., 1903.

11. Экологические проблемы Украины и пути их решения: -К., 1991.